Рішення № 89542381, 28.05.2020, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2020 року справа № 691/1347/18

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Білоноженко М.А. в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Валявської сільської ради про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

20.02.2020р. до Черкаського окружного адміністративного суду із Городищенського районного суду Черкаської області надійшла адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Валявської сільської ради (далі - відповідач) в якому просив:

- визнати протиправною діяльність, розпорядника інформації голови сільради ОСОБА_2, яка виявилася у ненаданні відповіді по суті на запит позивача;

- визнати дії відповідача у відмові позивачу у отриманні конкретної інформації - як самоуправство;

- зобов`язати відповідача надати всю інформацію, про їх розташування у земельному реєстрі що стосується всіх неприватизованих вільних земель та земель запасу за період з вересня 2018 року та на теперішній час;

- накласти штраф на розпорядника інформації голову сільради ОСОБА_2 у порядку ст. 212-3 КоАП у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- відшкодувати моральну шкоду у розмірі 200 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог, викладених у позовній заяві, зазначено, що у вересні 2019року позивач звернувся до Валявської сільської ради із заявою про надання інформації щодо вільних земель та земель запасу з метою отримання ним та його сином, як учасникам бойових дій 2 га землі. Позивач зазначає, що відповідь від 17.09.2018р. надана відповідачем не надає відповіді по суті заяви, не надано інформацію про вільні землі та землі запасу, чим порушено право позивача встановлене Законом України "Про доступ до публічної інформації", відтак вважає дії відповідача протиправними. Також позивач зазначив, що ненадання запитуваної інформації призвело до не отримання позивачем та його сином землі, відтак вважає розмір заявленої моральної шкоди наслідком загубленої вигоди від використання землі.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 19.03.2020р. продовжено розгляд справи. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи.

10.04.2020р., в межах строку встановленого судом, до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого позовні вимоги не обгрунтовані та зазначено про доцільність відмови в їх задоволенні. В обгрунтування заперечень проти задоволення позовних вимог представником відповідача зазначено, що подана позивачем сформульована некоректно, крім того вимогу скеровано не до відповідного органу, уповноваженого на розпорядження землями запасу, так як відповідач розпоряджається лише землями комунальної власності, у відповіді зазначено орган, який розпоряджається запитуваними землями та володіє відповідною інформацією. З урахуванням зазначеного, також зазначено про необгрунтованість позовних вимог щодо накладення штрафу на голову сільської ради, оскільки він як посадова особа органу місцевого самоврядування діяв у межах повноважень наданих законом.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до копії заяви від 11.09.2018р., ОСОБА_1 звернувся до Виконавчого комітету Валявської сільської ради, в якій просив надати по 2 га землі із земель запасу позивачу та його сину, як учасникам бойових дій. У разі відмови просив у порядку Закону України "Про доступ до публічної інформації" надати інформацію у вигляді викопіровки плану земель запасу сільради.

17.09.2018р. Виконавчим комітетом Валявської сільської ради на лист позивача від 11.09.2018р. надано відповідь листом №605/02-42, в якому відповідачем повідомлено (повторно), що зарезервованих земельних ділянок сільськогосподарського призначення в межах населеного пункту Валявської сільської ради - немає. Земельні ділянки, які знаходяться в межах Валявської сільської ради, передані громадянам в користування та приватну власність Інвентаризація земель проведена частково. Провести інвентаризацію землі повністю в межах села дуже складно, на це потрібно час і кошти.

Земельні ділянки резервного фонду передані в довгострокову оренду Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області.

Позивач, вважаючи дії відповідача при розгляді його заяви в частині ненадання запитуваної інформації протиправними, звернувся за захистом своїх прав з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, врегульовано Законом України "Про доступ до публічної інформації" від 13 січня 2011 року №2939-VI (далі - Закон №2939-VI).

Статтею 3 Закону №2939-VI визначені гарантії забезпечення права на публічну інформацію, зокрема: обов`язок розпорядників інформації надавати інформацію, крім випадків, передбачених законом, визначення розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє, максимальне спрощення процедури подання запиту та отримання інформації.

Відповідно до ст. 5 Закону №2939-VI, одним із способів доступу до інформації є надання такої за запитами на інформацію.

Згідно із ст. 12 Закону №2939-VI, суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону №2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:

1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання;

2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;

3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків;

4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.

З урахуванням аналізу наведених норм, суд доходить висновку, що Валявська сільська рада, як орган місцевого самоврядування є розпорядником інформації у відповідності до Закону №2939-VI.

Частиною 1 статті 19 Закону № 2939-VI визначено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Відповідно до ст. 1 Закону №2939-VI, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

З аналізу наведених положень Закону України №2939-VI випливає, що визначальною ознакою для публічної інформації є те, що вона заздалегідь зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях і знаходилася у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації. Якщо запит стосується інформації, яка міститься в кількох документах і може бути зібрана і надана без значних інтелектуальних зусиль (наприклад, без проведення додаткового змістовного аналізу), то така інформація відповідає критеріям «відображеності та задокументованості» і є публічною. Не є інформаційним запитом звернення, для відповіді на яке необхідно створити інформацію, крім випадків, коли розпорядник не володіє запитуваною інформацією, але зобов`язаний нею володіти.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 14 Закону №2939-VI встановлено, що розпорядники інформації зобов`язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Відповідно до частин 1, 4 ст. 20 Закону №2939-VI, розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту, а у разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження.

При вирішенні даного спору по суті, суд зазначає наступне.

Як вбачається із підстав заявленого позову, позивач вважає протиправними дії розпорядника інформації, що виявилися у ненаданні відповіді по суті на запит позивача.

Відповідно до ч.2 ст. 22 Закону №2939-VI, відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Разом з тим, як уже встановлено судом, в заяві від 11.09.2018р., позивач просив надати по 2 га землі із земель запасу позивачу та його сину, як учасникам бойових дій. У разі відмови просив у порядку Закону України "Про доступ до публічної інформації" надати інформацію у вигляді викопіровки плану земель запасу сільради.

17.09.2018р. Виконавчим комітетом Валявської сільської ради на лист позивача від 11.09.2018р. надано відповідь листом №605/02-42, в якому відповідачем повідомлено, що зарезервованих земельних ділянок сільськогосподарського призначення в межах населеного пункту Валявської сільської ради - немає. Земельні ділянки, які знаходяться в межах Валявської сільської ради, передані громадянам в користування та приватну власність Інвентаризація земель проведена частково. Провести інвентаризацію землі повністю в межах села дуже складно, на це потрібно час і кошти. Земельні ділянки резервного фонду передані в довгострокову оренду Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області.

Оцінюючи надану відповідь розпорядника інформації, суд зазначає, що предметом звернення позивача була інформація щодо земель запасу Валявської сільської ради. Суд зазначає, що відповідач повідомивши про відсутність зарезервованих земельних ділянок сільськогосподарського призначення в межах населеного пункту Валявської сільської ради, надав запитувану інформацію, тобто розглянув заяву позивача по суті.

Також судом вбачається, що на запит від 11.09.2018р. відповідачем надано інформацію 17.09.2018р., тобто у п`ятиденний строк визначений ч.1 ст. 20 Закону №2939-VI.

З приводу посилання позивача, що у наданій відповіді повідомлено про відсутність земель запасу Валявської сільської ради, натомість за інформацією позивача вільні землі є, суд зазначає, що жодних доказів на підтвердження зазначеного посилання до матеріалів справи позивачем не додано, в зв`язку із чим суд вважає вказане посилання позивача необгрунтованим.

З урахуванням зазначеного, беручи до уваги, що відповідачем - розпорядником інформації надано запитувану інформацію по суті запиту, у строк встановлений ч.1 ст. 20 Закону №2939-VI, суд доходить висновку про необгрунтованість позовних вимог про визнання протиправними дій розпорядника інформації голови сільради Л.О. Лищенко щодо ненадання відповіді по суті на запит та визнання таких дій відповідача як самоуправство.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача надати всю інформацію, про їх розташування у земельному реєстрі що стосується всіх неприватизованих вільних земель та земель запасу за період з вересня 2018 року та на теперішній час, суд зазначає, що зі змісту заяви від 11.09.2018р. вбачається, що надання інформації про розташування у земельному реєстрі щодо всіх неприватизованих вільних земель та земель запасу за період з вересня 2018 року та на теперішній час, не було предметом запиту викладеного в заяві від 11.09.2018р., відтак суд проходить до висновку про необгрунтованість заявленої позовної вимоги.

З приводу позовної вимоги про накладення штрафу на розпорядника інформації - голову сільської ради ОСОБА_2 у порядку ст. 2123 КоАП у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 2123 Кодексу України про адміністративні правопорушення, порушення Закону України "Про доступ до публічної інформації", а саме: необґрунтоване віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом, ненадання відповіді на запит на інформацію, ненадання інформації, неправомірна відмова в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання недостовірної інформації, - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від двадцяти п`яти до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, накладення штрафу судом, у відповідності до вказаного припису, можливе у разі встановлення порушення розпорядником інформації вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Суд зазначає, що в ході розгляду даної справи судом не встановлено порушень Валявською сільською радою вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації" при розгляді заяви позивача від 11.09.2018р., відтак в задоволенні даної позовної вимоги належить відмовити.

Також позовна заява містить вимогу про відшкодування моральної шкоди у розмірі 200 000 грн., за результатами розгляду якої суд зазначає наступне.

В обгрунтування зазначеної вимоги позивачем зазначено, що ненадання запитуваної інформації призвело до не отримання позивачем та його сином землі, відтак вважає розмір заявленої моральної шкоди наслідком загубленої вигоди від використання землі.

Згідно зі ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до вимог статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства України, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі, інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктами 4,5 Постанови визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами підтверджується. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суди, зокрема, повинні з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" визначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Отже, необхідно обґрунтування позивачем наявності причинного зв`язку між шкодою та протиправними діями відповідача, відповідно до яких заподіяно шкоду. Тобто, позивач повинен довести факт завдання йому моральної шкоди, надати належні докази того, що саме дії та бездіяльність відповідача призвела до матеріальних втрат і душевних страждань, що вимагає від позивача додаткових зусиль для організації його життя.

Разом з тим, суд зазначає, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження заподіяння йому душевних страждань протиправними діями відповідача, що були предметом розгляду у даній справі, зокрема, доказів погіршення здоров`я або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, що настали внаслідок незаконних дій або бездіяльності відповідача.

Позивачем зазначено, що заявлений розміру моральної шкоди є наслідком загубленої вигоди від використання землі, натомість суд зазначає, що предметом розгляду даної справи є правомірність дій розпорядника інформації при розгляді запиту на публічну інформацію, що жодним чином не надає/позбавляє позивача прав на жодну земельну ділянку, в зв`язку з чим позовну вимогу про стягнення моральної шкоди суд вважає не обгрунтованою.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням вищевказаного, суд доходить висновку про те що відповідач, при розгляді заяви позивача від 11.19.2018р., діяв в межах наданих йому повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, в зв`язку із чим заявлені позовні вимоги є необгрунтованими, в задоволенні яких належить відмовити.

У відповідності до положень ст. 139 КАС України, судові витрати, зі сплати судового збору не підлягають розподілу.

Керуючись ст. 2, 5, 6, 14, 77, 241-246, 255, 263, 295, КАС України суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.А. Білоноженко