Рішення № 89542345, 01.06.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2020 року місто Київ №640/9727/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомАкціонерного товариства "Українська залізниця"до третя особаПечерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) ОСОБА_1 провизнання дій протиправними та скасування постанови про накладення штрафу від 16.04.2020 в рамках виконавчого провадження №61121754,ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якій просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 16.04.2020 про накладення штрафу в розмірі 10 200 грн, в рамках виконавчого провадження №61121754.

Позовні вимоги мотивовано тим, що державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) ОСОБА_2 Л.І. протиправно винесено постанову про накладення штрафу від 16.04.2020 у виконавчому провадженні №61121754 у розмірі 10 200,00 грн за невиконання Акціонерним товариством «Українська залізниця» рішення суду у справі №473/4262/19.

Позивачем наголошено на тому, що пунктом 3 розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» встановлена заборона вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» щодо об`єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами. Так, на момент виникнення спірних правовідносин у справі№473/4262/19 позивач входив до цього переліку, визначеного Законом України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», а тому відповідач, накаладаючи штраф на невиконання рішення суду, діяв неправомірно.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.05.2020 відкрито провадження в адміністративній справі №640/9727/20 з урахуванням приписів статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України та призначено справу до судового розгляду, запропоновано відповідачеві надати відзив на позовну заяву та зобов`язано останнього надати суду належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження №№61121754.

Через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва 15.05.2020 від відповідача надійшов відзив на позову заяву, в якому представник зазначив про те, що станом на час подання до суду відзиву, рішення суду боржником (АТ "Українська залізниця") не виконано. Враховуючи той факт, що на адресу відповідача 09.04.2020 надійшла заява стягувача з повідомленням про невиконання боржником рішення суду, яке є обов`язкове до виконання, 15.04.2020 відповідачем було повторно винесено постанову про накладення штрафу на боржника в подвійному розмірі 10 200, 00 грн.

Третя особа у встановлений судом строк письмових пояснень стосовно спірних правовідносин суду не надала.

У зв`язку з надходженням клопотання від представника позивача про відкладення розгляду справи, судове засідання, призначене на 18.05.2020, не відбулось.

В судовому засіданні 27.05.2020 суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розгляд справи здійснено із урахуванням особливостей розгляду даної категорії спорів, визначених статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з позовної заяви, рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 23.01.2020 у справі №473/4262/19 задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрзалізниця» шляхом поновлення його на посаді заступника директора філії «Центр з будівництва та ремонту колій» АТ «Українська залізниця» з 30.08.2019 визнавши наказ АТ «Українська залізниця» №1746/ос від 29.08.2019 про звільнення незаконним та скасованим, а також стягнуто з АТ «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30.08.2019 по 01.11.2019 в сумі 109687,5 грн. (сто дев`ять тисяч шістсот вісімдесят сім гривень п`ятдесят коп.) з утриманням обов`язкових платежів.

Державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коваль Л.І. 31.01.2020 складено повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, оскільки згідно п.п. 1-3 розділу III Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закон України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» від 02.10.2019 №145-ІХ, який набрав чинності з дня, наступного за днем його опублікування, відповідно до якого забороняється вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» щодо об`єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації».

Не погоджуючись із діями Державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) ОСОБА_3 , ОСОБА_1 подана скарга на дії посадової особи органу виконавчої служби, та відповідно до ухвали Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 12.02.2020 вищезазначена скарга була задоволена, зокрема, визнано протиправним та скасовано повідомлення Державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коваль Л.І. про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 31.01.2020.

Так, АТ «Укрзалізниця» оскаржила вищевказану ухвалу до суду апеляційної інстанції, та в подальшому Миколаївським апеляційним судом відкрито апеляційне провадження по справі № 473/4262/19.

Як зазначає позивач, постановою Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 04.03.2020 ВП №61121754, державним виконавцем за невиконання рішення суду по справі № 473/4262/19 на АТ «Укрзалізниця» накладено штраф у розмірі 5 100,00 грн, яке оскаржено АТ «Укрзалізниця» в адміністративному порядку.

В подальшому, постановою Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 16.04.2020 ВП №61121754, державним виконавцем за невиконання рішення суду по справі № 473/4262/19 на АТ «Укрзалізниця» накладено повторно штраф у розмірі 10 200,00 грн, яка є предметом оскарження в даній адміністративній справі.

Позивач, вважаючи протиправною постанову Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 16.04.2020 про накладення штрафу в розмірі 10 200 грн, в рамках виконавчого провадження №61121754, звернувся з даним позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII, визначено умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до статі 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини другої, частиною четвертою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Отже, виконавець зобов`язаний вживати передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а також зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до частин першої та другої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Згідно з частиною першою статті 75 Закону України «Про виконавче провадження», у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

З викладених норм вбачається, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин.

Відповідно статті 129-1 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими для виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Отже, законодавцем передбачено негативні наслідки (штрафні санкції) за невиконання в обумовлений строк відповідного рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2019 №522/6739/17.

Як зазначено позивачем, постановою Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 04.03.2020 ВП№61121754 на АТ "Укрзалізниця" накладено штраф у розмірі 5 100, 00 грн.

Надалі, у зв`язку з відсутністю у державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві відомостей щодо виконання боржником судового рішення у справі №473/4262/19, останнім, в рамках виконавчого провадження №61121754 16.04.2020 винесено постанову про накладення на боржника штраф у розмірі 10 200,00 грн.

Згідно з частиною першою статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частин першої, другої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Відповідно до частин першої та другої статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Так, постановою державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коваль Л.І. від 16.04.2020 на АТ "Українська залізниця" накладено штраф на користь держави у розмірі 10 200 грн в порядку статті 75 Закону України «Про виконавче провадження».

Суд зауважує, що в даному випадку позивачу, як боржнику у виконавчому провадженні, після відкриття виконавчого провадження та після винесення постанови від 04.03.2020 про накладення штрафу у розмірі 5 100,00 грн, державним виконавцем було надано повторно строк для виконання рішення суду ( з урахуванням заяви стягувача з повідомленням про невиконання боржником рішення суду, яке є обов`язкове до виконання), 15.04.2020 відповідачем було повторно винесено постанову про накладення штрафу на боржника в подвійному розмірі 10 200, 00 грн в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді на підставі рішення суду, проте, останнім не виконано вимоги державного виконавця з посиланням на те, що ним оскаржується ухвала Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 12.02.2020 у справі №473/4262/19.

З цього приводу, суд вважає за необхідне зазначити, що оскарження ухвали суду про визнання протиправним та скасування повідомлення про повернення виконавчого листа не свідчить про поважність причин, з яких позивачем не може бути виконано рішення суду, оскільки судом встановлено, не спростовується матеріалами справи та не заперечується сторонами, що станом на момент винесення постанови про накладення штрафу від 16.04.2020 у рамках виконавчого провадження №61121754 постанова про відкриття цього виконавчого провадження не оскаржена сторонами, тобто, є чинною.

При цьому, суд зауважує, що матеріали справи також не містять й будь-яких належних та допустимих доказів того, що вказане виконавче провадження було зупинено у зв`язку з оскарженням позивачем ухвали Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 12.02.2020 у справі №473/4262/19.

Враховуючи вищевикладені обставини, а також з урахуванням того, що судом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами факт невиконання АТ «Українська залізниця» рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області у справі №473/4262/19, на виконання якого судом було видано виконавчий документ та відкрито виконавче провадження №61121754, зокрема, в частині поновлення на посаді ОСОБА_1 , суд приходить до висновку про правомірність постанови державного виконавця про накладення штрафу від 16.04.2020 ВП№61121754 та відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Інші доводи та аргументи учасників не спростовують висновків суду.

У відповідності до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи, що суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову, судові витрати відшкодуванню на користь позивача не підлягають.

Керуючись статтями 72-77, 139, 241-246, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову Акціонерного товариства "Українська залізниця" - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Іщук І.О.