Рішення № 89542051, 01.06.2020, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/463/2015год. 26 хв.

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Хом`якової В.В.,

при секретарі: Перебийніс Н.Ю., за участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача Стельникович О.І., представника відповідача Іванченко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення штрафу від 17.12.2019 р. №53370979,

встановив:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса), в якому просить:

- визнати протиправними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Херсонській області ОСОБА_4 щодо внесення в рамках виконавчого провадження № 53370979 постанови від 17.12.2019 про накладення на ОСОБА_1 штрафу в розмірі 3400 грн.;

- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Херсонській області від 17.12.2019 року про накладення штрафу на ОСОБА_1 за виконавчим провадженням №53370979.

У позові вказано, що у відповідача, який є правонаступником відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Херсонській області, перебуває виконавче провадження за № 53370979 з примусового виконання виконавчого листа № 667/2146/15-ц, виданого 11.11.2016 Херсонським міським судом Херсонської області про зобов`язання ОСОБА_1 не перешкоджати ОСОБА_2 брати участь у вихованні та вільному спілкуванні зі своєю донькою ОСОБА_3 з визначенням способу участі ОСОБА_2 у вихованні малолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступним чином: встановивши щонедільне спілкування батька з дитиною у вихідний день, неділю з 18:00 год. до 20:00 год. в присутності матері дитини за місцем реєстрації дитини або іншою адресою, обумовленою сторонами заздалегідь. 18.12.2019 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Херсонській області ОСОБА_4 винесено постанову про накладення на позивача штрафу на користь держави у розмірі 3400 грн. Позивач не погоджується з оскаржуваною постановою та вважає, що вона прийнята за відсутністю на те законних та фактичних підстав, а тому є протиправною, так само як і дії державного виконавця щодо винесення такої постанови, у зв`язку з чим оскаржувана постанова підлягає скасуванню в судовому порядку. Відповідно до оскаржуваної постанови та акта державного виконавця від 15.12.2019, 15.12.2019 о 18:07 год. за адресою: м. Херсон, вул. Суворова, 20, кафе " Амічі " відбулася зустріч батька ОСОБА_2 з донькою ОСОБА_3, в присутності матері - ОСОБА_1 ОСОБА_3 відмовилась спілкуватися та проводити час з батьком та вибігла з кафе. Державний виконавець дійшов до висновків та зазначив, що рішення суду не виконано в зв`язку з тим, що позивач ОСОБА_1 не забезпечила виконання рішення суду. Жодних доказів чи обґрунтувань того, що відмова ОСОБА_3 від спілкування з батьком є наслідком неналежного забезпечення виконання рішення суду позивачем, в оскаржуваній постанові, ні в акті державного виконавця не наведено. Такі висновки слід розцінювати як припущення і вони не можуть бути враховані при притягненні боржниці (позивача) до відповідальності. Вказана вище зустріч проводилась з відеозаписом, що записано на компакт-диск БУВ-К, який позивач просить долучити до матеріалів справи в якості електронного доказу. Позивач, як сторона виконавчого провадження, є також законним представником ОСОБА_3 відповідно до норм Цивільного кодексу України, ст. 56 КАС України. Виконання рішення суду та забезпечення зустрічі з батьком є частиною забезпечення прав малолітньої дитини на спілкування з ним та прав батька на участь у вихованні дитини. Проте, якщо такі зустрічі тягнуть чи можуть потягнути за собою спричинення дитині психологічної чи психічної травми, викликають стрес та роздратування, якщо дитина, якій виповнилось повних 6 років, в зрозумілій формі для батьків, державного виконавця, висловлює своє небажання зустрічатись з батьком, матір`ю чи іншою особою, то застосування до неї будь-якого примусу зі сторони особи, яка представляє її інтереси, слід розглядати як насильство, що є неприпустимим. Ступінь загрози можливого заподіяння шкоди дитині можуть визначати батьки чи інші законні представники.

Позивач зазначає, що вона разом з дитиною ОСОБА_3 у визначене сторонами виконавчого провадження місце та час прибула з дитиною для його виконання. Не бажання дитини проводити зустріч не залежало від волі позивачки і вона не вчиняла жодних дій щодо перешкоджання батьку бачитись з дитиною. Інтереси дитини, її стан здоров`я, мають перевагу над інтересами, правами батьків щодо цієї дитини та необхідністю виконувати рішення суду саме у спосіб визначений в цьому рішенні. Розумний баланс інтересів дитини та батьків повинні визначати самі батьки, а за його відсутності в це повинні втручатись державні органи із залученням фахівців служби у справах дітей та сім`ї, органів опіки та піклування у порядку та спосіб визначений законом. Виходячи з того, що тривалість зустрічі із батьком залежала від волевиявлення ОСОБА_3 та закінчилась саме за її вимогою, позивач, як законний представник не мала права примушувати її до спілкування із батьком або до вчинення будь-яких інших дій проти волі самої дитини навіть якщо це стосується виконання судового рішення. Відсутні такі права і у батька, щодо примусу дитини бути на зустрічі з ним протягом встановленого рішенням суду часу. Державним виконавцем не було враховано факт виконання позивачем, як боржником по виконавчому провадженню, усіх залежних від неї дій щодо забезпечення зустрічі дитини з батьком в обумовленому місці та у встановлений час, і така зустріч фактично відбулась, однак за бажанням дитини закінчилась значно раніше ніж встановлено судовим рішенням. Окремо позивач звертає увагу суду на висновок судово-психологічної експертизи № 072- 2019, яка проведена 24,29.07.2019 р. в КУ "Херсонська обласна психіатрична лікарня" ХОР головним судовим експертом - психологом С.В. Гельманом , відповідно до якого, відношення дитини ОСОБА_3 до її батька ОСОБА_2 негативне. ОСОБА_3 не сприймає ОСОБА_2 як батька, як члена родини, не включає його в коло свого оточення, прихильність ОСОБА_3 до ОСОБА_2 відсутня. Зустрічі ОСОБА_3 з ОСОБА_2 призводять до негативних змін психічного стану.

Ухвалою від 12.03.2020 відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено на 20.03.2020.

20.03.20 суд провів судове засідання в письмовому провадженні, у зв`язку з надходженням від відповідача клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з карантином, ненаданням відповідачем відзиву на позовну заяву та витребуваних судом в ухвалі від 12.03.2020 документів.

Ухвалою від 20.03.2020 суд зупинив провадження у справі, у зв`язку з введенням карантинного режиму на території України.

06.04.2020 представником відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) був наданий відзив, в якому просить відмовити в задоволені позову, зазначає, що державним виконавцем 15.12.2019 складено акт, яким зафіксовано зустріч стягувача ОСОБА_2 зі своєю малолітньою донькою ОСОБА_3 у присутності матері ОСОБА_1 за адресою: м.Херсон, вул. Суворова, 20 ( дитяче кафе " Амічі "), зустріч відбувалася протягом 2-3 хвилин, донька ОСОБА_3 відмовилася спілкуватися з батьком, що, на думку відповідача, є наслідком неналежного забезпечення виконання рішення суду ОСОБА_1 . Державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на боржника ОСОБА_1 в сумі 3400 грн., у зв`язку із тим, що боржником не виконано в повному обсязі визначеного судовим рішенням порядку спілкування з дитиною, відповідно до ст. 63, 64-1, 75 Закону України "Про виконавче провадження", Розділу IX Інструкції з організації примусового виконання рішень. Відповідач посилається на лист-роз`яснення Міністерства юстиції України № 209/20.4.2/32-19 від 05.02.2019, яким визначено, що державні виконавці повинні враховувати, що рішення вважається виконаним у разі дотримання боржником в повному обсязі визначеного судовим рішенням порядку спілкування з дитиною, натомість, у разі якщо відбувається перешкоджання боржником дотриманню встановленого порядку та графіку побачень з дитиною, то державний виконавець повинен застосувати заходи, визначені Законом, зокрема і статтею 64-1 Закону України "Про виконавче провадження", що і було зроблено державним виконавцем у даному випадку за результатами зустрічі ОСОБА_2 із донькою 15.12.2019 . Відповідач зазначає про систематичне невиконання ОСОБА_1 судового рішення про зобов`язання останньою не чинити ОСОБА_2 перешкоди у спілкуванні із дитиною, батько ще у 2018 році звернувся зі скаргою до Європейського суду з прав людини, і 17.12.2019 було винесене остаточне рішення по справі "ОСОБА_2 проти України", яким визнано порушення ст. 8 Конвенції з прав людини, тобто право ОСОБА_2 на повагу до сімейного життя. У вказаному рішенні Європейський суд дійшов, зокрема, наступних висновків: Суд зазначає, що право взаємного спілкування одного з батьків та дитини становить основоположний елемент "сімейного життя" у розумінні статті 8 Конвенції. Загальні принципи щодо позитивного зобов`язання держави стосовно права батьків на спілкування описані у згаданому рішенні у справі "Вишняков проти України" . У цій справі стосунки заявника з його донькою становили "сімейне життя" у розумінні статті 8 Конвенції. З фактів вбачається, що численні побачення заявника з його дитиною не відбулися через поведінку матері. Ніщо не свідчить, що у ході виконавчого провадження органи державної влади коли-небудь розглядали застосування механізмів контролю за добровільним виконанням рішення. До того ж залишається незрозумілим, наскільки до процесу могли бути залучені органи опіки та піклування, та чи могли бути використані які-небудь засоби врегулювання сімейних конфліктів. Хоча слід визнати, що перевага завжди надається добровільному виконанню, суд зазначає, що незмінна позиція, якої часто дотримуються батьки у таких справах, може ускладнити таке добровільне виконання та зумовити у певних випадках необхідність застосування пропорційних примусових заходів. Щодо примусових заходів, то державні виконавці намагалися накласти на В. два штрафи, що вона згодом оскаржила у судах, і жодної інформації, чи сплатила вона фактично якийсь із них, немає. Тому малоймовірно, що такі санкції мали для неї який-небудь примусовий ефект, оскільки вона далі перешкоджала спілкуванню заявника з його донькою.

З урахуванням вказаного рішення Європейського суду державний виконавець намагається якомога ефективніше забезпечити належне виконання ОСОБА_1 судового рішення, зокрема, і шляхом накладення на останню штрафів, адже інших заходів впливу щодо боржника у виконавчому провадженні такої категорії справ, яка пов`язана із батьківсько-дитячими взаємовідносинами, просто не передбачено чинним законодавством. Будучи стягувачем у даному виконавчому провадженні, ОСОБА_2 в першу чергу зацікавлений у належному виконанні ОСОБА_1 судового рішення, адже у іншому випадку останній просто позбавлений можливості будь-яким чином контактувати зі своєю донькою, спілкуватися та бачитися із нею. У разі ж доведення позивачем неправомірності накладення штрафів в зв`язку із виконанням рішення суду, виконавче провадження може бути взагалі закінченим, що призведе до очевидного порушення прав та інтересів ОСОБА_2

29.05.20 провадження у справі поновлено, призначено судове засідання на 01.06.20.

В судове засідання прибула позивач разом з представником та представник відповідача.

Позивач, представник позивача підтримали позовні вимоги, звернули увагу суду на існування двох судових рішень Херсонського окружного адміністративного суду з аналогічних правовідносин (справа № 540/2716/20, №540/464/20), а також на статтю в газеті "Вгору" "ІНФОРМАЦІЯ_5", та довідку управління освіти Херсонської міської ради від 15.05.2020 про стягнуті із зарплати ОСОБА_1 суми штрафів.

Представник відповідача просить відмовити в задоволені позову, як необгрунтованого.

Судом встановлені наступні обставини справи.

Рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 03.12.2015 зобов`язано ОСОБА_1 не перешкоджати ОСОБА_2 брати участь у вихованні та вільному спілкуванні зі своєю донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 26.10.2016 р. вищезазначене рішення змінено та викладено в такій редакції:

Визначити спосіб участі ОСОБА_2 у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановивши що недільне спілкування батька з дитиною у вихідний день - неділю з 18.00 год. до 20.00 год. в присутності матері дитини за місцем реєстрації дитини або іншою адресою, обумовленою сторонами заздалегідь.

11.11.2016 Херсонським міським судом Херсонської області видано виконавчий лист.

10.02.2017 державним виконавцем Корабельного РВ ДВС міста Херсона відкрито виконавче провадження № 53370979.

15.12.2019 о 18 год. 07 хвил. старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Херсонській області ОСОБА_4 складено акт про те, що 15.12.2019 року о 18:07 год. за адресою: м. Херсон, вул. Суворова, 20, кафе " Амічі " відбулася зустріч батька ОСОБА_2 з донькою ОСОБА_3, в присутності матері - ОСОБА_1 ОСОБА_3 відмовилась спілкуватися та проводити час з батьком та вибігла з кафе. Рішення суду не виконано, у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не забезпечила виконання рішення суду. Акт підписано, крім державного виконавця, батьком ОСОБА_2 , який вказав, що "Зустріч з дитиною знову не відбулась. Вважає, що необхідно однозначно у даному виконавчому провадженні залучати дитячого психолога, адже дитина критично налаштована проти мене". В акті ОСОБА_1 письмово пояснила, що "Рішення суду мною виконано, на зустріч ми з дитиною з`явились за місцем призначенням. ОСОБА_3 не захотіла проводити зустріч, я намагалась її вмовити, але дитина категорично відмовилась. Держвиконавець діє упереджено в нашу сторону, з порушенням законодавства, а саме ст. 64 п. 1 ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження"" та перевищує свої повноваження. Категорично проти залучення третіх (сторонніх) осіб, а саме психолога, так як дитина вже була обстежена такими спеціалістами, це суперечить інтересам дитини".

17.12.2019 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Херсонській області ОСОБА_4 винесено постанову про накладення штрафу, відповідно до якої на позивача накладено штраф на користь держави у розмірі 3400 грн.

Позивач не погоджується з оскаржуваною постановою та вважає, що вона прийнята за відсутністю на те законних та фактичних підстав, а тому є протиправною, так само як і дії державного виконавця щодо винесення такої постанови, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом. Позивач зазначає, що строк на подання цього позову не пропущений, оскільки про існування оскаржуваної постанови позивач довідалась лише 12.02.2020 шляхом ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження за № 53370979.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.

Згідно ч.1 ст. 287 КАС України, учасники виконавчого провадження мають право звернутись до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Згідно із частиною другою статті 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Отже, імперативною нормою - частиною другою статті 74 Закону № 1404-VIII закріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ, в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №1404-VІІІ).

Відповідно до ст.2 Закону № 1404 виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Згідно ч.1 ст. 5 Закону № 1404, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Частиною 1 статті 18 Закону № 1404 передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч.2 ст.18 Закону № 1404, виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Правила виконання рішення про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною передбачені статтею 64-1 Закону № 1404-VIII, за змістом якої, виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням. Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звертається з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (із врахуванням обмежень, передбачених частиною десятою статті 71 цього Закону) та вживає інші заходи примусового виконання рішення, передбачені цим Законом. Рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною виконується у порядку, встановленому статтею 63 цього Закону .

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 63 Закону № 1404-VIII, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Заслухавши позивача та його представника, представника відповідача, дослідивши письмові докази по справі, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Вирішуючи спірне питання, суд виходить з того, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. При цьому, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Головним фактом, що підлягає з`ясуванню у спірних правовідносинах є невиконання боржником рішення суду без поважних причин, внаслідок чого, наступає відповідальність у вигляді накладення штрафу як передбачено ст. 75 Закону № 1404-VIII. Виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.

Сторони не заперечують того факту, що зустріч батька із дитиною 15.12.2019 відбулась у значно менший проміжок часу, ніж встановлено цим рішенням, тобто виконавчий лист від 11.11.2016 не був виконаний. З пояснень представників сторін вбачається, що одразу після приходу батька дитина встала та покинула своє місце за столиком кафе, вибігла на вулицю.

Також з пояснень представників сторін, позивача встановлено, що в кафе крім ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , їх доньки ОСОБА_3 , за іншими столиками знаходився адвокат позивача та державний виконавець ОСОБА_4, журналіст видання " Вгору ", а на вулиці біля кафе знаходилась бабуся - мати ОСОБА_1 .

Позивачка надала суду відеозапис зустрічі 15.12.2019, який судом досліджено в судовому засіданні, але як належний доказ суд не приймає даний відеозапис, оскільки неможливо ідентифікувати осіб, які на ньому зображені, самої розмови також не чути, неможливо встановити особу, яка здійснювала даний відеозапис.

Аналізуючи вищевикладені норми Закону № 1404-VIII та обставини по справі, суд вважає, що посадовою особою, яка прийняла постанову про накладення штрафу, не були досліджені в повній мірі всі обставини, які виникли в ході правовідносин щодо виконання рішення суду, внаслідок чого, позивача неправомірно було притягнуто до відповідальності.

Висновок державного виконавця, що відмова дитини від спілкування з батьком є наслідком неналежного забезпечення виконання рішення суду саме ОСОБА_1 , не підтверджено належними доказами. В адміністративному судочинстві суб`єкт владних повноважень, яким є відповідач, зобов`язаний подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Презумпція винуватості покладає на відповідача обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. В акті від 15.12.2019 не зазначено, які конкретні дії або бездіяльність позивача призвели до того, що зустріч батька з донькою закінчилась одразу після прибуття батька в обумовлене місце зустрічі, та в чому виразилось невиконання рішення суду саме ОСОБА_1 .

Суд приймає до уваги, що з рішення Апеляційного суду Херсонської області від 26.10.2016 по справі № 667/2146/15-ц, інших матеріалів справи та пояснень учасників справи вбачається довготривала конфліктна ситуація між батьками дитини.

На думку суду, ставлення дитини до батька, тобто, хто він і який він, і як до нього слід ставитися завжди формує мати, а в даному випадку ще й внаслідок проживання дитини з матір`ю (без батька) з самого народження. Усвідомлено чи неусвідомлено мати активно формує сприйняття дитини. З батьком дитину теж знайомить мама, вона транслює ступінь значущості батька, і якщо мама не довіряє чоловікові, то скоріш усього дитина буде уникати батька.

Разом з тим, відповідач не надав суду жодного доказу того, що позивач, наприклад, вчиняла маніпулятивний вплив на дитину, що небажання бачити батька є не особистим бажанням дитини, а навіяне матір`ю, тобто, що дитина опинилась перед складним конфліктом прихильності. В акті від 15.12.2019 батько дитини ОСОБА_2 також не зазначає про наявність будь-яких порушень у поведінці ОСОБА_1 , а зазначає про необхідність залучення дитячого психолога.

Таким чином, є обгрунтованими доводи позивача про те, що якщо дитина висловлює своє небажання зустрічатись з батьком, то вона як мати не може застосовувати до неї будь-якого примусу, оскільки може бути розцінено як насильство, що є неприпустимим.

Тому висновки держвиконавця про наявність порушень з боку ОСОБА_7 суд вважає припущенням, а не належно підтвердженим фактом. Тим паче, що державний виконавець безпосередньо був в приміщенні кафе, бачив всі обставини зустрічі на власні очі та мав можливість зафіксувати в акті всі протиправні дії або бездіяльність ОСОБА_1 , але в акті від 15.12.2019 про це нічого не зазначено.

Виходячи з матеріалів справи, зрозуміло, що конфліктні відносини між колишнім подружжям впливає на емоційний стан дитини, а тому державний виконавець повинен вжити максимум зусиль для виконання судового рішення, розглянувши, в тому числі, і питання залучення кваліфікованих спеціалістів та психологів для проведення експертної оцінки стосунків батька та дитини, про що зазначив батько дитини в акті від 19.12.2019.

Якщо батьки дитини не бажають або не мають можливості визначити розумний баланс інтересів дитини та батьків, в це повинні втручатись державні органи із залученням фахівців служби у справах дітей та сім`ї, органів опіки та піклування у порядку та спосіб визначений законом. У справі відсутні будь-які докази того, наскільки до процесу могли бути залучені органи опіки та піклування, та чи могли бути використані які-небудь засоби врегулювання сімейних конфліктів.

Таким чином, судом не встановлено обставин, які б свідчили про неналежне забезпечення ОСОБА_1 виконання судового рішення щодо проведення зустрічі батька з її донькою. Державним виконавцем не було враховано факт виконання боржником усіх залежних від неї дій щодо забезпечення зустрічі дитини з батьком в обумовленому місці та у встановлений час, і така зустріч фактично відбулась, однак за бажанням дитини закінчилась значно раніше ніж встановлено судовим рішенням.

Наданий позивачем висновок судово-психологічної експертизи № 072-2019, яка проведена 24, 29.07.2019 р. в КУ "Херсонська обласна психіатрична лікарня" ХОР головним судовим експертом - психологом С.В. Гельманом , відповідно до якого, відношення дитини ОСОБА_3 до ОСОБА_2 негативне, зустрічі ОСОБА_3 з ОСОБА_2 призводять до негативних змін психічного стану, суд оцінює критично, оскільки оцінка психічного стану дитини та взаємовідносин між нею та батьком, не відноситься до предмету даного спору. Так саме суд не приймає до уваги статтю "ІНФОРМАЦІЯ_5" та довідку про стягнуті з позивача штрафи, оскільки в межах даної справи суд розглядає законність постанови державного виконавця про застосування до позивача штрафу за невиконання судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

Згідно ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Оскільки вимога про визнання протиправними дій державного виконавця щодо винесення постанови від 17.12.2019 та вимога визнати постанову протиправною та скасувати її є по суті тотожними вимогами, суд вважає, що належним захистом порушених прав позивача є визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Херсонській області від 17.12.2019 про накладення штрафу на ОСОБА_1 за виконавчим провадженням №53370979.

Судові витрати відшкодовуються позивачу за рахунок Південного міжрегіонального управління Мінюсту, оскільки відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонської області не має статусу юридичної особи.

Керуючись ст.ст. 73-78, 90, 139, 242-246, 250, 255, 287 КАС України, суд -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Херсонській області від 17.12.2019 року про накладення штрафу на ОСОБА_1 за виконавчим провадженням №53370979.

Стягнути з Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) (65007, м. Одеса, вул. Богдана Хмельницького, 34, код ЄДРПОУ 43315529) за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір у сумі 840 грн. 80 коп. на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 ).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення повного тексту судового рішення, при цьому апеляційні скарги подаються через Херсонський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення проголошений, та підписаний 01 червня 2020 р.

Суддя В.В. Хом`якова

кат. 105000000