Рішення № 89542015, 29.05.2020, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/799/20 Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Кисильової О.Й.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Новокаховського управління Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним та скасування рішення,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся із адміністративним позовом до Новокаховського управління Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі - відповідач-1), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення від 15.02.2020 № 0032535013 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у сумі 518,28 грн. та пені у сумі 2,59 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що штрафні санкції та пеня нараховані за не своєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за ІІ квартал 2015 року та ІІІ квартал 2015 року. Зазначає, що сплатив єдиний внесок своєчасно, проте з вини банківської установи кошти перераховано із затримкою, а тому нарахування штрафних санкцій та пені є безпідставним.

Ухвалою від 31.03.2020 відкрите спрощене провадження в адміністративній справі та відповідачу запропоновано у п`ятнадцятиденний строк надати відзив на позовну заяву.

23.04.2020 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що позивач був зареєстрований та здійснював діяльність як фізична особа-підприємець з 14.06.2004 до 31.08.2016. Узгоджені суми єдиного внеску у 2015 році сплачені позивачем із порушенням законодавчо встановленого строку, у зв`язку з чим прийняте оскаржуване рішення.

Ухвалою від 29.04.2020 замінено неналежного відповідача - Новокаховське управління Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на належного відповідача - Новокаховське управління Головного управління ДПС служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі - відповідач-1), залучено до участі у справі в якості співвідповідача Головне управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі - відповідач-2).

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст.ст. 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 КАС України, а також інші процесуальні строки, продовжуються на строк дії такого карантину.

Таким чином, суд розглядає справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, зважаючи на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 14.06.2004 зареєстрований Каховським міськрайонним управлінням юстиції Херсонської області як фізична особа-підприємець.

З 31.08.2016 позивач припинив свою підприємницьку діяльність та його знято з обліку платників податків.

15.02.2019 Новокаховським управлінням ГУ ДФС у Херсонській області, АРК та м.Севастополі прийнято рішення № 0032535013, яким до ОСОБА_1 за період з 21.07.2015 до 20.10.2015 застосований штраф у розмірі 20 % - 518,28 грн., та нараховано пеню у розмірі 2,59 грн.

Не погоджуючись з рішенням податкового органу, позивач звернувся з позовною заявою до суду.

Надаючи правову оцінку даним правовіносинам, суд зважає на таке.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 р. № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).

Згідно із п. 2 ч.1 ст.1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Як визначено п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску, є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). (п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI, в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) платники єдиного внеску, зазначені у п. 4 ч.1 ст. 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Положеннями ч. 10 ст. 9 Закону № 2464-VI визначено, що днем сплати єдиного внеску вважається:

1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів;

2) у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі;

3) у разі сплати єдиного внеску в іноземній валюті - день надходження коштів на відповідні рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (ч.11 ст.9 Закону № 2464 в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).

За змістом п. 1.21 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 05.04.2001 № 2346-ІІІ (далі - Закон № 2346-ІІІ, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) операційний день - частина робочого дня банку або іншої установи - учасника платіжної системи, протягом якої приймаються від клієнтів документи на переказ і документи на відкликання та можна, за наявності технічної можливості, здійснити їх обробку, передачу та виконання. Тривалість операційного дня встановлюється банком або іншою установою - учасником платіжної системи самостійно та закріплюється в їх внутрішніх нормативних актах

Переказ коштів - це рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою (п. 1.24 ст. 1 Закону № 2346-ІІІ, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Для проведення переказу можуть використовуватися кошти як у готівковій, так і в безготівковій формі (п. 4.1 ст. 4 Закону № 2346-ІІІ, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з п. 8.1 ст. 8 Закону № 2346-ІІІ банк зобов`язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону № 2346-ІІІ передбачено, що ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: 1) платіжне доручення; 2) платіжна вимога-доручення; 3) розрахунковий чек; 4) платіжна вимога; 5) меморіальний ордер.

За змістом п. 22.4 ст. 22 Закону № 2346-ІІІ під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку. Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.

Пунктом 129.6 ст. 129 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Не вважається порушенням строку перерахування податків, зборів, платежів з вини банку порушення, вчинене внаслідок регулювання Національним банком України економічних нормативів такого банку, що призводить до нестачі вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку (п. 129.7 ст. 129 ПК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Отже, з моменту прийняття банком зобов`язання з виконання доручення клієнта на переказ коштів, платник податку не може нести відповідальності у вигляді штрафних санкцій за невчасну сплату податку, при умові що такий платних звернувся до банку у строк сплати такого податку.

За наявності у платника відповідних доказів, що підтверджують виконання усіх передбачених законодавством умов для визнання його добросовісним платником, обов`язок зі сплати відповідної суми податкового (грошового) зобов`язання слід визнати виконаним, незалежно від фактичного зарахування платежу до бюджетної системи України.

Аналогічний правовий висновок висловлений Верховним Судом у постановах від 31.07.2018 у справі № 808/2491/17, від 04.09.2018 у справі № 815/3312/17 та від 19.06.2018 у справі №826/5354/16.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем було дотримано строк сплати єдиного внеску, оскільки: за ІІ квартал 2015 року нараховано 20.07.2015, а відповідно до квитанції № 53 кошти в розмірі 1267,95 грн. передано до установи банку 20.07.2015; за ІІІ квартал 2015 року нараховано 19.10.2015, а відповідно до квитанції № 55 кошти в сумі 1323,47 грн. передано до установи банку 19.10.2015.

Таким чином, суд вважає, що сплата єдиного внеску була здійснена у встановлений законодавством строк, що підтверджується відповідними розрахунковими документами, а тому ОСОБА_1 не несе відповідальність за несвоєчасне перерахування установою банку відповідної суми коштів одержувачу.

Суд відмічає, що надані позивачем платіжні документи є належними, допустимими та достовірними доказами, які свідчать про своєчасну сплату ОСОБА_1 єдиного внеску за відповідні періоди.

Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки ухвалою від 31.03.2020 позивачу відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення в адміністративній справі, а за результатами розгляду суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, то за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1 на користь ТУ ДСА в Херсонській області підлягає стягненню судовий збір в розмірі 840,80 грн.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 262 КАС України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Новокаховського управління Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 15.02.2020 № 0032535013 про застосування до ОСОБА_1 штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у сумі 518,28 грн. та пені у сумі 2,59 грн.

Стягнути до Державного бюджету України (р/р № UA908999980313111256000026001, ГУК у м. Києві/ м. Київ/ 22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету-22030106) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (код ЄДРПОУ 43143201, 73026, м. Херсон, просп. Ушакова, 75).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст.ст. 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 КАС України, а також інші процесуальні строки, продовжуються на строк дії такого карантину.

Суддя О.Й. Кисильова

кат. 111060000