Рішення № 89541804, 01.06.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2020 р. № 520/4508/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабаєва А.І. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в м.Харкові справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому з урахуванням уточнень просив суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №723 від 20.02.2020 р.;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати весь стаж роботи позивача в Управлінні виробничо-технологічної комплектації Трест «Южтрансстрой» з 09.11.1983 по 25.07.1988;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити пенсію ОСОБА_1 , за віком з дати настання 60 річного віку, з 03.10.2019 р.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №723 від 20.02.2020 року, на думку позивача, є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, приходить до висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що 17.02.2020 року позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком.

Рішенням відділу з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №723 від 20.02.2020 року відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". У вказаному рішенні зазначено, що згідно статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 26 років. Вказано, що на підставі наданих документів та даних індивідуальних відомостей про застраховану особу загальний страховий стаж ОСОБА_1 складає 24 роки 4 місяці 13 днів. Крім того, вказано, що до страхового стажу не зараховано період роботи з 01.05.1987 по 25.07.1988 без уточнення, оскільки в підставі на звільнення має місце виправлення в порушення Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників.

Позивач, вважаючи протиправним рішення відповідача, звернувся з даним позовом до суду.

Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 9 липня 2003 року (далі по тексту - Закон України №1058-IV) право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.

Судом з паспорта громадянина України серія НОМЕР_1 ОСОБА_1 встановлено, що дата народження позивача є 03.10.1959 року, тобто 03.10.2019 року позивачу виповнилося 60 років.

Частиною 1 статті 24 Закону України №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з ч. 4 ст. 24 Закону України №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

До набрання чинності Закону України №1058-IV діяв Закон України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII від 5 листопада 1991 року (далі по тексту - Закон України № 1788-XII).

Відповідно до ст.56 Закону України № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Статтею 62 Закону України № 1788-XII встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до записів трудової книжки позивача, він був прийнятий на роботу до Управління виробничо-технологічної комплектації Трест «Южтрансстрой» на посаду водій автомашини II класу з 09.11.1983 року (запис №11 в трудовій книжці). Наказом від 04.11.1986 року №163 позивач переведений на посаду водій автовантажника. Відповідно до запису №14 позивача було звільнено за власним бажанням з Управління виробничо-технологічної комплектації Трест «Южтрансстрой» 25.07.1988 року. Крім того, 26.07.1988 року позивача прийнято на посаду водія ІІ класу автогараж до Радгосп-Завод «Кам`янський» Херсонського виробничо-аграрного об`єднання «Херсонрадгоспвинпром» (запис №15 в трудовій книжці).

Як вказано в оскаржуваному у даній справі рішенні, до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 01.05.1987 року по 25.07.1988 року, оскільки в записі про звільнення має місце виправлення в порушення Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників. При цьому, згідно вказаному рішення та розрахунку стажу до нього загальний страховий стаж позивача складає 24 роки 4 місяці 13 днів.

Крім того, судом з розрахунку стажу позивача наданого відповідачем встановлено, що пенсійним органом не включено до стажу позивача період його роботи в Управлінні виробничо-технологічної комплектації Трест «Южтрансстрой» з 02.11.1986 року по 25.07.1988 року.

Суд зазначає, що відповідно до п. 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162 (надалі - Інструкція № 162) всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення мають точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Згідно з п.2.5 Інструкції № 162 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов`язана надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Відповідно до п.2.9 Інструкції № 162 у розділі "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження", "Відомості про заохочення" трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається. У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: "Запис за N таким-то недійсний". Прийнятий за такою-то професією (посадою) і у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) адміністрації, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки.

Судом встановлено, що в трудовій книжці позивача зроблено запис №14, в графі №4 якого зазначено реквізити наказу про звільнення позивача з Управління виробничо-технологічної комплектації Трест «Южтрансстрой».

Так, на думку відповідача, під час виконання вказаного запису в трудовій книжці позивача зроблено виправлення.

При цьому, у пенсійного органу нема зауважень щодо запису №11 про прийняття позивача на посаду водія автомашини ІІ класу на Управлінні виробничо-технологічної комплектації Трест «Южтрансстрой» зробленого 09.11.1983 року та до запису №12 про переведення позивача на посаду водія автовантажника від 01.11.1986 року. Також, у пенсійного органу нема зауважень щодо запису №15, згідно якого 26.07.1988 року позивача прийнято на посаду водія ІІ класу автогараж до Радгосп-Завод «Кам`янський» Херсонського виробничо-аграрного об`єднання «Херсонрадгоспвинпром». Так, 26.07.1988 року під час прийняття позивача на роботу підприємством враховано те, що 25.07.1988 року його звільнено з Управління виробничо-технологічної комплектації Трест «Южтрансстрой», тобто без такої умови, як звільнення позивача з посади, його б не було прийнято на нову посаду 26.07.1988 року.

Однак, відповідач ставить під сумнів достовірність запису №14 про звільнення позивача з посади зробленого 25.07.1988 року, а саме зазначеного в графі № 4 вказаного запису щодо номера наказу.

Тобто, пенсійним органом не заперечується правомірність прийняття позивача на посаду водія автомашини ІІ класу та його переведення на посаду водія автовантажника Управління виробничо-технологічної комплектації Трест «Южтрансстрой». Проте, як встановлено вище пенсійним органом не включено до стажу позивача період його роботи в Управлінні виробничо-технологічної комплектації Трест «Южтрансстрой» з 02.11.1986 року по 25.07.1988 року (дата звільнення позивача з посади).

За таких обставин, пенсійний орган, не маючи зауважень до записів в трудовій книжці про прийняття та переведення позивача на посаду, а лише до запису зробленого 25.07.1988 року (дата звільнення позивача з посади), не включив до стажу позивача період його роботи в Управлінні виробничо-технологічної комплектації Трест «Южтрансстрой» з 02.11.1986 року по 25.07.1988 року, а не тільки 25.07.1988 року коли, на думку відповідача, зроблено виправлення у записі трудової книжки.

Водночас суд зазначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 року у справі №687/975/17, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Верховний Суд у постанові від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а (провадження № К/9901/2310/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Суд зазначає, що власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на особисті права позивача.

Зазначена позиція узгоджується із висновками Верхового Суду, викладеними у постанові від 06.02.2018 року по справі № 677/277/17.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з пунктом 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затвердженого постановою Правління пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 року при прийманні документів орган, що призначає пенсію: перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Відповідно до ст. 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обгрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Згідно із частиною 3 статті 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Отже, пенсійний орган в силу діючого законодавства наділений повноваженнями вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Відповідачами не надано до суду доказів вчинення ним дій щодо перевірки записів у трудовій книжці позивача, які підтверджували наявний трудовий стаж під час призначення пенсії.

Тобто, органом пенсійного фонду не вчинено заходів, визначених Законом України "Про пенсійне забезпечення" та Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", для з`ясування обставин наявності у позивача трудового стажу.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що період роботи в Управлінні виробничо-технологічної комплектації Трест «Южтрансстрой» з 02.11.1986 року по 25.07.1988 року підлягав зарахуванню до стажу позивача для призначення пенсії.

Таким чином, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №723 від 20.02.2020 року прийнято протиправно та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати весь стаж роботи позивача в Управлінні виробничо-технологічної комплектації Трест «Южтрансстрой» з 09.11.1983 по 25.07.1988, суд зазначає наступне.

Як вказано в оскаржуваному у даній справі рішенні, до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 01.05.1987 року по 25.07.1988 року.

При цьому, судом з розрахунку стажу позивача наданого відповідачем встановлено, що пенсійним органом не включено до стажу позивача період його роботи на Управлінні виробничо-технологічної комплектації Трест «Южтрансстрой» з 02.11.1986 року по 25.07.1988 року.

Також, судом з розрахунку стажу позивача встановлено, що пенсійним органом включено до стажу позивача період його роботи в Управлінні виробничо-технологічної комплектації Трест «Южтрансстрой» з 09.11.1983 року по 01.11.1986 року. Таким чином, права позивача щодо включення вказаного періоду роботи до його стажу не є порушеними, а тому позовні вимоги в даній частині задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в даній частині шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати стаж роботи позивача в Управлінні виробничо-технологічної комплектації Трест «Южтрансстрой» з 02.11.1986 року по 25.07.1988 року.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити пенсію ОСОБА_1 , за віком з дати настання 60 річного віку, з 03.10.2019 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.45 Закону України №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. При відстрочці часу призначення пенсії за віком пенсія з урахуванням положень статті 29 цього Закону призначається за заявою пенсіонера з дня, що настає за останнім днем місяця, в якому набуто повний місяць страхового стажу (у тому числі сумарно) для відстрочки часу виходу на пенсію, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з такого дня.

Судом з паспорта громадянина України серія НОМЕР_1 ОСОБА_1 встановлено, що дата народження позивача є 03.10.1959 року, тобто 03.10.2019 року позивачу виповнилося 60 років. Позивач звернувся із заявою про призначення пенсії за віком 17.02.2020, тобто після трьохмісячного строку, встановленого п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону України №1058-IV.

За таких обставин, пенсія позивачу може бути призначена з дня, що настає за останнім днем місяця, в якому набуто повний місяць страхового стажу.

Згідно зі ст.1 Закону України №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно довідки пенсійного органу за формою ОК-5 встановлено, що повний місяць страхового стажу позивач набув 31.01.2020 року.

Як зазначено відповідачем, відповідно до інформації, наданої відділом супроводження інформаційних систем та електронних реєстрів № 2 управління інформаційних систем та електронних реєстрів головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, страхові внески ОСОБА_1 з 01.01.2020 року по 30.04.2020 року сплачено в повному обсязі.

Таким чином, пенсія позивачу може бути призначена з 01.02.2020 року, тобто з дня, що настав за останнім днем місяця, в якому набуто повний місяць страхового стажу.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у даній частині шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити пенсію ОСОБА_1 за віком з 01.02.2020 року.

При цьому, позовні вимоги в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити пенсію ОСОБА_1 , за віком з дати настання 60 річного віку, з 03.10.2019 року задоволенню не підлягають.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір підлягає розподілу відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст.255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, м-н. Свободи, 5, Держпром 3 під., 2 пов.) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №723 від 20.02.2020 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати стаж роботи позивача в Управлінні виробничо-технологічної комплектації Трест «Южтрансстрой» з 02.11.1986 року по 25.07.1988 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити пенсію ОСОБА_1 за віком з 01.02.2020 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, 61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3-й під`їзд, 2-й поверх) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду із врахуванням приписів Закону України № 540-IX від 30 березня 2020 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)".

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Бабаєв А.І.