Рішення № 89541716, 01.06.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2020 р. № 520/4407/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Заічко О.В., розглянувши у порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Ізюмського міського голови ОСОБА_2 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) , третя особа - Державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Х/о Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Пікула В. Ю. про визнання протиправними та скасування постанов,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправними та скасування постанов.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що у спірних правовідносинах у державного виконавця були відсутні підстави для закінчення виконавчого провадження та, як наслідок, для складення постанов про стягнення виконавчого збору та витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

По справі було відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому ст. 257 КАС України та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження була надіслана відповідачу, та отримана ним.

Відповідач відзив на позов не надав.

Відповідно до ч.6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст.229 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного .

Ізюмським міськрайонним судом Харківської області видано 08.08.2019 року виконавчий лист №623/ 1052/16-а про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника управління молоді та спорту Ізюмської міської ради Харківської області та постановою державного виконавця від 23.08.2019 року відкрито виконавче провадження № 59862726 з примусового виконання зазначеного виконавчого документу.

Боржником, який є позивачем у даній справі №520/4407/20 після отримання вказаної постанови на адресу державного виконавця направлено листа від 10.09.2019 року № 421, в якому повідомлено про неможливість виконати у добровільному порядку Рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області по справі №623/ 1052/16-а з наступних підстав (отримано відповідачем 11.09.2019 року).

Рішенням Ізюмської міської ради № 0508 від 26.08.2016 року було вирішено ліквідувати юридичну особу управління молоді та спорту Ізюмської міської ради Харківської області. Процедуру реєстрації припинення Управління завершено 10.07.2017 року внесенням відповідних даних до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань. Відтак, поновити ОСОБА_1 на посаді начальника управління молоді та спорту Ізюмської міської ради Харківської області є неможливим.

Зазначені обставини стали підставою для звернення 27.12.2019 року державного виконавця до Ізюмського міськрайонного суду Харківської області з заявою про зміну способу і порядку виконання судового рішення по справі № 623/1052/16-а, на підставі якого 08.08.2019 року видано виконавчий лист про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника управління молоді та спорту Ізюмської міської ради Харківської області, в якому просив змінити спосіб і порядок виконання рішення по справі № 623/1052/16-а в частині із поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника управління молоді та спорту Ізюмської міської ради Харківської області на визнання ОСОБА_1 таким, що був звільнений з посади начальника управління молоді та спорту Ізюмської міської ради Харківської області на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП.

Вказана заява, станом на час розгляду справи № 520/4407/2020 по суті не вирішена, її розгляд призначено на 23.06.2020 року.

За змістом заяви встановлено, що державний виконавець, враховуючи припинення юридичної особи управління молоді та спорту Ізюмської міської ради Харківської області зазначав, як і позивач по справі № 520/4407/2020, про неможливість поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника управління молоді та спорту Ізюмської міської ради Харківської області.

Судом установлено, що в рамках виконавчого провадження 59862726 постановою державного виконавця від 21.02.2020 року накладено штраф за невиконання рішення суду по справі № 623/1052/16-а, згодом направлено вимогу, а постановою 10.03.2020 року накладено штраф у подвійному розмірі та 23.03.2020 року направлено до ГУНП в Харківській області повідомлення про вчинення кримінального правопорушення.

Постановами державного виконавця від 24.03.2020 року було закінчено виконавче провадження 59862726, стягнуто виконавчий збір у розмірі 8346 грн. та стягнуто витрати виконавчого провадження у розмірі 272,20 грн. на підставі ст.27 п.11 ч.1 ст.39, ст.40, ст.42 ЗУ "Про виконавче провадження".

Позивач, не погодившись з зазначеними постановами, звернувся до суду за їх оскарженням.

Щодо підсудності справи Харківському окружному адміністративному суду.

Частинами 1 та 2 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" (надалі - Закон № 1404-VІІІ) передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04 березня 2020 року (справа № 682/3112/18) виклала правовий висновок, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця, зокрема, про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

Так, позов в частині оскарження постанови відповідача про закінчення виконавчого провадження підсудний, в силу ч.1 ст. 74 КАС України, Ізюмському міськрайонному суду Харківської області як адміністративному суду, в решті - Харківському окружному адміністративному суду.

Відповідно до ч.1 та 3 ст.21 КАС України, позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов`язані між собою. Якщо справа щодо однієї з вимог підсудна окружному адміністративному суду, а щодо іншої вимоги (вимог) - місцевому загальному суду як адміністративному суду, таку справу розглядає окружний адміністративний суд.

Таким чином, вказана справа належна до розгляду саме Харківським окружним адміністративним судом.

Щодо строків звернення до суду.

Згідно ч.1, п.1 ч.2 ст. 287 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Позовну заяву може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

З матеріалів справи встановлено, що позивач отримав спірні постанови 27.03.2020 року, що встановлено зі штампу вхідної кореспонденції та з позовом до суду звернувся з дотриманням десятиденного строку. Позов зареєстровано судом 02.04.2020 року.

По суті спірних постанов.

Щодо позову в частині постанови про закінчення виконавчого провадження.

Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст.18 Закону, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до п.11 ч.1 ст.39 Закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі: надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.

Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, визначений ст. 63 Закону.

Так, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Згідно ст.75 Закону, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Отже, чинним законодавством визначено певний порядок та механізм виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії та міра відповідальності за невиконання рішення зобов`язального характеру.

Однак, суд зазначає, що вчинення дій визначених ст. 63 Закону, як то, накладення штрафу та направлення повідомлення до правоохоронних органів не є підставою для висновку про те, що державним виконавцем вжито всіх можливих заходів для виконання рішення суду та встановлено неможливість його виконання.

Накладення штрафу та направлення повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності боржника у порядку Закону України «Про виконавче провадження» не є єдиними та останніми діями після вчинення державним виконавцем усіх можливих дій з виконання рішення суду, після яких державний виконавець повинен винести постанову про закінчення виконавчого провадження, а свідчить лише про вжиття ним передбачених Законом заходів щодо притягнення боржника до відповідальності (накладення штрафу), а також повідомлення уповноважених органів про невиконання обов`язкового рішення суду.

Відтак, здійснюючи примусове виконання судових рішень немайнового характеру, за якими боржники зобов`язані особисто вчинити певні дії, державний виконавець має право здійснювати інші заходи примусового характеру, оскільки не вийде за межі наданих йому повноважень та не буде діяти не у спосіб, встановлений Законом, оскільки сам факт неможливості виконати рішення суду боржником не є підставою закінчення виконавчого провадження.

Суд вказує, що Законом встановлений окремий порядок, який передбачає винесення постанови про закінчення виконавчого провадження після внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до кримінальної відповідальності, а інших дій не передбачено, не свідчить, однак, про відсутність у державного виконавця права вчиняти інші виконавчі дії з виконання рішення суду, передбачені Законом, а свідчить лише про вжиття ним передбачених Законом заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов`язкового рішення суду.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в постановах від18 червня 2019 року (справа № 826/14580/16), від 10 вересня 2019 року (справа №320/1801/16-а(2а/320/96/16)).

Отже, розглядаючи адміністративний позов про законність дій державного виконавця органу виконавчої служби, суд враховує, що, Законом України «Про виконавче провадження» на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов`язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені Законом заходи в межах встановлених повноважень. Крім того, за наслідками прийняття оскаржуваної постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження рішення суду не лише залишилось невиконаними, а й не буде виконаним у майбутньому, що суперечить основним завданням виконавчого провадження.

Частиною 3 статті 18 Закону визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема : проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону ( п.1); звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення (п.10); здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом ( п.22).

В ході судового розгляду встановлено, що винесенню постанови від 24.03.2020 року про закінчення виконавчого провадження передувало звернення державного виконавця 27.12.2019 року до Ізюмського міськрайонного суду Харківської області з заявою про зміну способу і порядку виконання судового рішення по справі № 623/1052/16-а, на підставі якого 08.08.2019 року видано виконавчий лист про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника управління молоді та спорту Ізюмської міської ради Харківської області, в якому просив змінити спосіб і порядок виконання рішення по справі № 623/1052/16-а в частині із поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника управління молоді та спорту Ізюмської міської ради Харківської області на визнання ОСОБА_1 таким, що був звільнений з посади начальника управління молоді та спорту Ізюмської міської ради Харківської області на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП.

Однак, як станом на час винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, так і на час вирішення справи № 520/4407/2020 вказана заява про зміну способу і порядку виконання судового рішення по справі № 623/1052/16-а по суті не вирішена (розгляд призначено на 23.06.2020 року).

Відтак, закінчення виконавчого провадження відбулось передчасно, оскільки вирішити відповідне питання державний виконавець міг лише після розгляду Ізюмським міськрайонним судом заяви, поданої 27.12.2019 року про зміну способу і порядку виконання судового рішення та виконання ним після цього дій, передбачених п.1 ч.3 ст.18 Закону.

Відповідно до ч.1 та 2 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно;6) розсудливо;7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За факту невчинення відповідачем дій, передбачених п.1 ч.3 ст.18 Закону та дійсної неможливості їх вчинення через відсутність факту розгляду Ізюмським міськрайонним судом Харківської області заяви поданої 27.12.2019 року про зміну способу і порядку виконання судового рішення по справі № 623/1052/16-а, а отже, передчасності закінчення виконавчого провадження 59862726, відповідна постанова від 24.03.2020 року не відповідає приписам ч.2 ст.2 КАС України та є такою, що підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог, що стосуються постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору та витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, суд вказує наступне.

Згідно п.23 ч.1 ст.4 КАС України похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Приписами ст.40 Закону визначено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених, зокрема, п.11 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ст.27 Закону, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Приписами ст. 42 Закону визначено, що кошти виконавчого провадження складаються з:1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця;2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. У випадку закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Отже, Законом унормовано прийняття у разі закінчення виконавчого провадження постанов про стягнення виконавчого збору (якщо таке питання не вирішено на стадії відкриття провадження) та про стягнення витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Зазначене знайшло своє підтвердження в ході розгляду справи.

Тобто, у спірних правовідносинах відповідні позовні вимоги про скасування постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору та витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій є похідними вимогами від вимоги про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження.

Оскільки суд прийшов до висновку, що постанова про закінчення виконавчого провадження підлягає скасуванню, за таких обставин решта позовних вимог, як похідні, підлягають задоволенню.

За приписами частинами 1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позивачем доведено обґрунтованість позову, водночас, відповідачем вказаного нічим не спростовано.

Отже, розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку про задоволення позову.

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 255, 257, 295, 297 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Скасувати постанови Державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Х/О Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Пікули В.Ю. від 24.03.2020 року по виконавчому провадженню 59862726 про закінчення виконавчого провадження, про стягнення з Ізюмського міського голови ОСОБА_2 виконавчого збору у розмірі 8346 грн. та про стягнення з Ізюмського міського голови ОСОБА_2 витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій у розмірі 272,20 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) (вул. Ярослава Мудрого, буд. 16,м. Харків,61002, код ЄДРПОУ43315445) на користь Ізюмського міського голови ОСОБА_2 (пл. Центральна, 1,м.Ізюм,Харківська область,64309, рнокпп НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ Ізюмської міської ради 26201641) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2522,40 грн. (дві тисячі п`ятсот двадцять дві гривні 40 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його складання у повному обсязі шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або в порядку, передбаченому п. 15.5 Розділу VII КАС України, а саме: до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 01 червня 2020 року.

Суддя Заічко О.В.