Рішення № 89541397, 15.05.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

15 травня 2020 року м. Рівне №460/2576/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дудар О.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доВиконавчого комітету Рівненської міської ради про зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Виконавчого комітету Рівненської міської ради (далі - відповідач) про зобов`язання вчинення певних дій.

Позивач просив суд зобов`язати відповідача надати інформацію щодо наявності вільних земельних ділянок державної та комунальної форми власності у місті Рівному (з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)), які можуть бути приватизовані, відповідно до норм безоплатної передачі земельних ділянок громадянам згідно зі ст.121 Земельного кодексу України, як учаснику бойових дій.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19.02.2020 позивач звернувся до відповідача із запитом про надання інформації про наявність на території міста Рівного вільних земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Відповідач, як розпорядник публічної інформації, всупереч вимогам Закону України «Про доступ до публічної інформації» протиправно відмовив у наданні запитуваної інформації.

Ухвалою суду від 06.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

16.04.2020 відповідачем подано відзив на позовну заяву. В обґрунтування заперечень вказано, що в розумінні статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» виконавчим органом міської ради є Управління містобудування та архітектури Рівненської міської ради.

Отже, Виконавчий комітет Рівненської міської ради є неналежним відповідачем за заявленими позовними вимогами.

У зв`язку з цим, відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Розглянувши позовну заяву та відзив, дослідивши письмові докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим Рівненським обласним військовим комісаріатом 15.06.2015 (а.с.8).

19.02.2020 ОСОБА_1 звернувся до Виконавчого комітету Рівненської міської ради із запитом щодо надання інформації про наявність вільних земельних ділянок державної та комунальної форми власності у місті Рівному (з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)), які можуть бути приватизовані, відповідно до норм безоплатної передачі земельних ділянок громадянам згідно зі ст.121 Земельного кодексу України, як учаснику бойових дій (а.с.12).

Листом від 25.02.2020 №01-07/12 Управління земельних відносин Виконавчого комітету Рівненської міської ради повідомило позивача про те, що відповідно до функціональних повноважень, покладених на Управління земельних відносин, облік та зберігання інформації про наявність на території міста Рівного земель державної та комунальної власності, не наданих у користування, що можуть бути використані під забудову (у тому числі житлову та громадську забудову, для ведення садівництва, для будівництва індивідуальних гаражів) не віднесено до повноважень Управління. Запитувана інформація в Управлінні відсутня (а.а.с.13-14).

Вважаючи своє право на доступ до публічної інформації порушеним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 34 Конституції України кожному гарантовано право на отримання, зберігання та поширення інформації.

Відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання. поширення, охорони, захисту інформації врегульовані Законмо України «Про інформацію» від 02.10.1992 №2657-ХІІ (далі - Закон №2657-ХІІ).

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, врегульовано Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 №2939-VI (далі - Закон №2939-VI).

Відповідно до статті 1 Закону №2939-VI, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 3 Закону №2939-VI визначені гарантії забезпечення права на публічну інформацію, зокрема: обов`язок розпорядників інформації надавати інформацію, крім випадків, передбачених законом, визначення розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє, максимальне спрощення процедури подання запиту та отримання інформації.

Відповідно до статті 5 Закону №2939-VI, одним із способів доступу до інформації є надання такої за запитами на інформацію.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону №2657-XII, кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 20 Закону №2939-VІ, розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

У разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту (частина друга статті 20 Закону №2939-VІ).

Згідно з частиною четвертою ст.20 Закону №2939-VІ, у разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Відтак, праву позивача звертатися з інформаційними запитами та отримувати інформацію кореспондує обов`язок відповідача, який володіє статусом розпорядника публічної інформації, надавати достовірну, точну та повну інформацію у встановлені Законом №2939-VІ строки.

Пунктом один частини першої статті 13 Закону №2939-VІ передбачено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема, суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначено Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР).

Відповідно до статті 33 Закону №280/97-ВР, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема: підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо встановлення ставки земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, вилучення (викупу), а також надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад; визначення в установленому порядку розмірів відшкодувань підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності за забруднення довкілля та інші екологічні збитки; встановлення платежів за користування комунальними та санітарними мережами відповідних населених пунктів; здійснення контролю за дотриманням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів; підготовка висновків щодо надання або вилучення в установленому законом порядку земельних ділянок, що проводиться органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; вирішення земельних спорів у порядку, встановленому законом; організація і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою; здійснення контролю за впровадженням заходів, передбачених документацією із землеустрою; надання відомостей з Державного земельного кадастру відповідно до закону.

За приписами статті 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Згідно із ч.5 ст.24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 №3038-VI, уповноважені органи з питань містобудування та архітектури і центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, забезпечують відкритість, доступність та повноту інформації про наявність на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці земель державної та комунальної власності, не наданих у користування, що можуть бути використані під забудову, про наявність обмежень і обтяжень земельних ділянок, містобудівні умови та обмеження в містобудівному і державному земельному кадастрах.

До моменту внесення відповідної інформації до містобудівного та державного земельного кадастрів виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації або відповідний місцевий орган виконавчої влади зобов`язані надавати за запитами фізичних та юридичних осіб письмову інформацію про наявність земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову.

Суд зазначає, що саме виконавчий орган відповідної ради згідно з його компетенцією зобов`язаний володіти інформацією про земельні ділянки комунальної або державної форми власності, не надані у користування, що можуть бути використані під забудову для реалізації права на безоплатне отримання у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Такі органи також залишаються розпорядниками цієї інформації після її внесення до містобудівного та державного земельного кадастрів, якщо вона є у їхньому фактичному володінні.

Таких правових висновків Верховний Суд дійшов, зокрема, у постановах від 27 листопада 2019 року (справа №127/28475/15-а) від 5 листопада 2019 року (справа №359/7966/16-а) та від 7 лютого 2020 року (справа №127/13810/17).

У силу вимог пункту першого частини першої статті 22 Закону №2939-VI, розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту, якщо він не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит.

Згідно з вимогами частини третьої статті 22 Закону №2939-VI, розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що виконавчий комітет є розпорядником запитуваної позивачем інформації, а тому правові підстави, передбачені статтею 22 Закону №2939-VI, для відмови у задоволенні запиту про надання такої інформації відсутні.

Суд вважає, що ненадання відповідачем відповіді по суті запиту фактично позбавило позивача доступу до запитуваної інформації. Тобто, відповідач порушив конституційне право позивача на отримання інформації.

Відтак, належним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправною відмови відповідача надати позивачу інформацію, згідно із запитом від 19.02.2020 про наявність у місті Рівному вільних земельних ділянок державної та комунальної форми власності (з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)), які можуть бути приватизовані, відповідно до норм безоплатної передачі земельних ділянок громадянам згідно зі ст.121 Земельного кодексу України, як учаснику бойових дій, та зобов`язання відповідача надати позивачу зазначену інформацію.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позивачем доведено ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, а відповідачем не доказано правомірності відмови в задоволенні запиту на публічну інформацію.

Отже, позовні вимоги підлягають до задоволення.

Щодо клопотання позивача про зобов`язання відповідача подати у встановлений строк звіт про виконання судового рішення, суд зазначає таке.

Згідно з частиною першою статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Відтак, застосування судового контролю є правом суду, яким він може скористатися також і після ухвалення судового рішення.

Оскільки у суду відсутні підстави вважати, що відповідач буде ухилятися від виконання рішення, застосування заходів судового контролю за виконанням судового рішення у даній адміністративній справі є передчасним.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Виконавчого комітету Рівненської міської ради (вул.Соборна, буд.12А, м.Рівне, 33028, код за ЄДРПОУ 04057758) про зобов`язання вчинення певних дій задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Виконавчого комітету Рівненської міської ради, оформлену листом від 25.02.2020 №01-07/12, щодо надання інформації ОСОБА_1 .

Зобов`язати Виконавчий комітет Рівненської міської ради надати ОСОБА_1 інформацію щодо наявності вільних земельних ділянок державної та комунальної форми власності у місті Рівному (з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)), які можуть бути приватизовані, відповідно до норм безоплатної передачі земельних ділянок громадянам згідно зі статтею 121 Земельного кодексу України, як учаснику бойових дій.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, з урахуванням пункту 3 Розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України, до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Повне рішення складено 15 травня 2020 року.

Суддя Дудар О.М.