Рішення № 89541290, 29.05.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/4559/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Клочка К.І., розглянув у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України , Управління державної казначейської служби України у Кременчуцькому районі Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на посаді. Під час розгляду справи суд, -

В С Т А Н О В И В:

22 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної казначейської служби України , Управління державної казначейської служби України у Кременчуцькому районі Полтавської області про скасування наказу Державної казначейської служби України від 15.08.2019 № 449-0 та наказу управління Державної казначейської служби України у Кременчуцькому районі Полтавської області від 16.08.2019 №32-0 про припинення проходження ОСОБА_1 державної служби і звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника управління-начальника відділу надходжень та видатків Управління Державної казначейської служби України у Кременчуцькому районі Полтавської області; поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління-начальника відділу надходжень та видатків управління Державної казначейської служби України у Кременчуцькому районі Полтавської області .

Ухвалою суду від 27.11.2019 позовну заяву залишено без руху у зв`язку з невідповідністю вимогам статті 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

12.12.2019 позивач усунув недоліки позовної заяви, визначені ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.11.2019.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 14.01.2020 задоволено клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 22.01.2020 продовжено строк підготовчого засідання.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.02.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду справи по суті.

Згідно з частиною 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Частиною 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Також на підставі частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З урахуванням наведеного, зважаючи на достатність доказів у справі та відсутність необхідності допитувати свідків чи експерта суд визнав за можливе розглядати справу без участі сторін в письмовому провадженні без здійснення фіксування судового засідання технічними засобами.

22.05.2020 судом отримано відзив управління Державної казначейської служби України у Кременчуцькому районі Полтавської області, у якому відповідач заперечував проти задоволення позову, посилаючись на те, що Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області направив до управління копію постанови Автозаводського районного суду м. Кременчука по справі № 524/2584/19 та копію постанови Апеляційного суду Полтавської області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною 1 статті 172-6 КУпАП. Зазначена обставина є підставою для звільнення позивачки на підставі пункту 3 частини 1 статті 84 Закону України "Про державну службу", у зв`язку із чим її було звільнено.

Дослідивши матеріали справи суд встановив наступні обставини та відповідні правовідносини.

Згідно записів у трудовій книжці ОСОБА_1 25.06.2015 наказом ДКСУ № 574-0 та наказом УДКСУ № 22-0 призначено на посаду заступника начальника управління - начальника відділу видатків та обслуговування розпорядників коштів та інших клієнтів Управління Державної казначейської служби у Кременчуцькому районі.

17.06.2016 наказом ДКСУ № 374-0 та наказом УДКСУ № 24-0 її переведено без проведення конкурсу на рівнозначну посаду заступника начальника управління - начальника відділу надходжень та видатків управління Державної казначейської служби України у Кременчуцькому районі Полтавської області.

Наказом ДКСУ № 449-0 та наказом УДКСУ № 32-0 припинено державну службу та звільнено ОСОБА_1 з посади заступника начальника управління - начальника відділу надходжень та видатків управління Державної казначейської служби України у Кременчуцькому районі Полтавської області 16.08.2019 у зв`язку з набранням законної сили рішенням суду щодо притягнення її до адміністративної відповідальності за пов`язане з корупцією правопорушення відповідно до пункту 3 частини першої статті 84 Закону України "Про державну службу".

ОСОБА_1 не погодилася із наказами про звільнення та оскаржила їх до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

За змістом частини другої статті 1 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу», який набрав чинності 1 травня 2016 року (надалі - Закон України «Про державну службу») державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

За приписами пунктів 2, 5, 9 частини першої статті 4 Закону України «Про державну службу» державна служба здійснюється з дотриманням, з-поміж інших, таких принципів:

- законності - обов`язок державного службовця діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

- доброчесності - спрямованість дій державного службовця на захист публічних інтересів та відмова державного службовця від превалювання приватного інтересу під час здійснення наданих йому повноважень;

- прозорості - відкритість інформації про діяльність державного службовця, крім випадків, визначених Конституцією та законами України.

Державний службовець зобов`язаний дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки; додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції (пункти 1, 2, 9 статті 8 Закону України «Про державну службу»).

Частиною другою статті 19 цього ж Закону обумовлено, що на державну службу не може вступити особа, яка: 1) досягла шістдесятип`ятирічного віку; 2) в установленому законом порядку визнана недієздатною або дієздатність якої обмежена; 3) має судимість за вчинення умисного злочину, якщо така судимість не погашена або не знята в установленому законом порядку; 4) відповідно до рішення суду позбавлена права займатися діяльністю, пов`язаною з виконанням функцій держави, або займати відповідні посади; 5) піддавалася адміністративному стягненню за корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення - протягом трьох років з дня набрання відповідним рішенням суду законної сили; 6) має громадянство іншої держави; 7) не пройшла спеціальну перевірку або не надала згоду на її проведення; 8) підпадає під заборону, встановлену Законом України «Про очищення влади».

Згідно частини 1 статті 45 Закону України "Про запобігання корупції" у редакції чинній під час існування спірних правовідносин, особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а" і "в" пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3 цього Закону зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб - сайті Національного агентства з питань запобігання корупції декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

Статтею 65 Закон України «Про запобігання корупції» встановлено, що за вчинення корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень особи, зазначені в частині першій статті 3 цього Закону, притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.

У разі вчинення від імені та в інтересах юридичної особи її уповноваженою особою злочину самостійно або у співучасті до юридичної особи у випадках, визначених Кримінальним кодексом України, застосовуються заходи кримінально-правового характеру.

Особа, яка вчинила корупційне правопорушення або правопорушення, пов`язане з корупцією, однак судом не застосовано до неї покарання або не накладено на неї стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, пов`язаними з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або такою, що прирівнюється до цієї діяльності, підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.

З метою виявлення причин та умов, що сприяли вчиненню корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення або невиконанню вимог цього Закону в інший спосіб, за поданням спеціально уповноваженого суб`єкта у сфері протидії корупції або приписом Національного агентства рішенням керівника органу, підприємства, установи, організації, в якому працює особа, яка вчинила таке правопорушення, проводиться службове розслідування в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Обмеження щодо заборони особі, звільненій з посади у зв`язку з притягненням до відповідальності за корупційне правопорушення, займатися діяльністю, пов`язаною з виконанням функцій держави, місцевого самоврядування, або такою, що прирівнюється до цієї діяльності, встановлюється виключно за вмотивованим рішенням суду, якщо інше не передбачено законом.

Частина перша статті 176-2 «Порушення вимог фінансового контролю» глави 13-А «Адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією» КУпАП передбачає відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Водночас згідно з пунктом 1 частини першої статті 83 Закону України «Про державну службу» державна служба припиняється у разі втрати права на державну службу або його обмеження (стаття 84 цього Закону).

Згідно з частиною першою статті 84 Закону України «Про державну службу» підставами для припинення державної служби у зв`язку із втратою права на державну службу або його обмеженням є:

1) припинення громадянства України або виїзд на постійне проживання за межі України;

2) набуття громадянства іншої держави;

3) набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення державного службовця до адміністративної відповідальності за корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення;

4) набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо державного службовця за вчинення умисного злочину та/або встановлення заборони займатися діяльністю, пов`язаною з виконанням функцій держави;

5) наявність відносин прямої підпорядкованості близьких осіб у випадку, передбаченому статтею 32 цього Закону.

Частиною другою зазначеної статті обумовлено, що у випадках, зазначених у пунктах 1-4 частини першої цієї статті, суб`єкт призначення зобов`язаний звільнити державного службовця у триденний строк з дня настання або встановлення факту, передбаченого цією статтею, якщо інше не встановлено законом, а у випадку, зазначеному у пункті 5 частини першої цієї статті, - у порядку, визначеному статтею 32 цього Закону.

Постановою Полтавського апеляційного суду у справі № 524/2584/19 від 05.07.2019 (а.с. 13-14) залишено без змін постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука від 04.06.2019, якою ОСОБА_1 визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 172- 6 КУпАП та піддано адміністративному штрафу у сумі 850 грн на користь держави.

Автозаводським районним судом м. Кременчука ОСОБА_1 визнано винуватою у тому, що обіймаючи посаду заступника начальника - начальника відділу доходів та видатків УДКСУ у Кременчуцькому районі Полтавської області, будучи відповідно до підпункту "в" пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України "Про запобігання корупції" суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язані з корупцією відповідно до примітки до статті 172-6 КУпАП, в порушення вимог частини 1 статті 45 Закону України "Про запобігання корупції", несвоєчасно, без поважних причин, а саме 12.04.2018 о 23 год. 07 хв., подала на офіційний веб - сайт Національного агентства з питань запобігання корупції щорічну декларацію за 2017 рік.

З огляду на вищенаведене правове регулювання, вчинення позивачем правопорушення, пов`язаного з корупцією, встановлене рішенням суду, яке набрало законної сили та яким її притягнуто до адміністративної відповідальності, є самостійною і достатньою правовою підставою для звільнення державного службовця згідно з пункту 3 частини першої статті 84 Закону України «Про державну службу».

Статтею 84 Закону України «Про державну службу» чітко визначено порядок звільнення з посади державного службовця у зв`язку із набранням законної сили рішенням суду щодо притягнення державного службовця до адміністративної відповідальності за корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення, тобто в даному випадку не передбачено проведення службового розслідування щодо наявності в діях позивача дисциплінарного проступку, в тому числі і відібрання будь-яких пояснень з цього приводу, оскільки є таке, що набрало законної сили, рішення суду, яким доведено вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 172-6 КУпАП, що, згідно із вимогами діючого на час виникнення спірних правовідносин законодавства, унеможливлює подальше перебування на державній службі.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 17 липня 2019 року у справі № 140/1966/18 та постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 813/933/18.

Стосовно аргументів позивача щодо необхідності застосування в даному випадку частини другої статті 65 Закону України «Про запобігання корупції» суд зазначає наступне.

Зі змісту частини другої статті 65 Закону України «Про запобігання корупції» висновується, що особа, яка вчинила корупційне правопорушення або правопорушення, пов`язане з корупцією, підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності за наявності однієї з таких умов:

а) судом не застосовано до цієї особи покарання;

б) судом не накладено на цю особу стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, пов`язаними з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або такою, що прирівнюється до цієї діяльності.

Водночас приписи статті 84 Закону України «Про державну службу» встановлюють спеціальні, відмінні від звільнення в порядку притягнення дисциплінарної відповідальності (пункт 4 частини першої статті 87 указаного Закону), підстави для припинення державної служби, а також встановлюють імперативний обов`язок суб`єкта призначення звільнити державного службовця у триденний строк з дня настання або встановлення ним відповідних фактів.

Крім того, Закон України «Про державну службу» (стаття 19) розмежовує як самостійні правові підстави для заборони вступу на державну службу такі:

- особа відповідно до рішення суду позбавлена права займатися діяльністю, пов`язаною з виконанням функцій держави, або займати відповідні посади;

- особа піддавалася адміністративному стягненню за корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення - протягом трьох років з дня набрання відповідним рішенням суду законної сили.

Аргументи позивача щодо наявності колізії між приписами Законів України «Про державну службу» та «Про запобігання корупції» суд відхиляє з огляду на необхідність застосування до спірних правовідносин саме Закону України «Про державну службу» з огляду на таке.

При розв`язанні неузгодженостей (суперечливостей) між нормами права однакової юридичної сили застосовуються положення нормативно-правового акта, який прийнято пізніше або який є спеціальним тощо. Закон України «Про державну службу» прийнятий Верховною Радою України пізніше та є спеціальним у відношенні до Закону України «Про запобігання корупції» в питаннях проходження і звільнення з державної служби, адже саме перший визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, тоді як останній - правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень, а його стаття 65 - загальні засади відповідальності за корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення.

Поряд із цим, як уже зазначено, згідно з частиною четвертою статті 65 Закону України «Про запобігання корупції» обмеження щодо заборони особі, звільненій з посади у зв`язку з притягненням до відповідальності за корупційне правопорушення, займатися діяльністю, пов`язаною з виконанням функцій держави, місцевого самоврядування, або такою, що прирівнюється до цієї діяльності, встановлюється виключно за вмотивованим рішенням суду, якщо інше не передбачено законом.

Саме таким змістовним продовженням указаної відносно-визначеної бланкетної норми диспозиції частини четвертої статті 65 Закону України «Про запобігання корупції» («якщо інше не передбачено законом») є встановлення законодавцем у Законі України «Про державну службу»: обмеження вступу на державну службу (для особи, яка піддавалася адміністративному стягненню за корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення - протягом трьох років з дня набрання відповідним рішенням суду законної сили); спеціальної підстави для припинення державної служби - у разі втрати права на державну службу або його обмеження (набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення державного службовця до адміністративної відповідальності за корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення).

Відповідно, в таких випадках-виключеннях положення частини четвертої статті 65 Закону України «Про запобігання корупції» не застосовуються.

Аналогічні висновки щодо застосування вищезазначених норм права викладені у постанові Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 809/1612/17 (реєстраційний номер 87527273).

Згідно приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За такого правового регулювання та встановлених обставин справи відповідач у спірних правовідносинах діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відтак, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

На підставі викладеного та керуючись статтями 2, 3, 6 - 10, 72 - 77, 90, 241 - 246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Державної казначейської служби України (вул Бастіонна, 6, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 37567646), управління державної казначейської служби України у Кременчуцькому районі Полтавської області ( вул.Соборна, 14/23, м. Кременчук, Полтавська область, код ЄДРПОУ 37965887) про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на посаді.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у разі проголошення скороченого рішення, з урахуванням положень пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.І. Клочко