Рішення № 89541261, 28.05.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/1037/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Удовіченка С.О., розглянув у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

27 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області в якому просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи ОСОБА_1 з 01 серпня 1985 року по 31 жовтня 1995 року у Будівельно-монтажному управління "Житлобуд" комбінату "Полтавпромбуд" , Будівельно-монтажному управлінні "Жилстрой" об`єднання "Полтавстрой", будівельно-монтажному управлінні "Житлобуд" та відмови у проведенні перерахунку пенсії,

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу роботи період його роботи з 01 серпня 1985 року по 31 жовтня 1995 року в Будівельно-монтажному управління "Житлобуд" комбінату "Полтавпромбуд", Будівельно-монтажному управлінні "Жилстрой" об`єднання "Полтавстрой", будівельно-монтажному управлінні "Житлобуд",

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області провести з 01 січня 2020 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у зв`язку із зарахуванням до загального страхового стажу роботи період роботи з 01 серпня 1985 року по 31 жовтня 1995 року в Будівельно-монтажному управління "Житлобуд" комбінату "Полтавпромбуд", Будівельно-монтажному управлінні "Жилстрой" об`єднання "Полтавстрой", будівельно-монтажному управлінні "Житлобуд".

В обгрунтування позовної заяви позивач зазначив, що відповідачем протиправно відмовлено у зарахуванні до стажу роботи період з 01 серпня 1985 року по 31 жовтня 1995 року. Стверджував, що у спірному періоді безперервно працював на підприємстві, яке змінювало назви. Наполягав на тому, що відсутність печатки при звільненні із підприємства не може ставитися у залежність не зарахування трудового стажу, крім того після запису про звільнення із підприємства наявний запис про прийом на роботу. Позивач зазначив, що з метою підтвердження трудового стажу неодноразово звертався безпосередньо та шляхом надсилання адвокатських запитів до ТОВ "Кременчук Житлобуд", що є правонаступником Будівельно-монтажного управління "Жилстрой" комбінату "Полтавпромстрой", однак за зареєстрованою адресою юридичної особи жодної діяльності не здійснюється, а листи із адвокатськими запитами повернулися неврученими за закінченням терміну зберігання.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02 березня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

12 березня 2020 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшло клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про продовження строку для надання витребуваних доказів на термін встановлений для подання відзиву (а.с. 142).

13 березня 2020 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла заява представника позивача про виклик свідків (а.с. 175-176).

13 березня 2020 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшли представника пояснення представника позивача, в яких останній зазначив, що позивач безпосередньо та через представника звертався із запитами до ТОВ "Кременчук Житлобуд", що є правонаступником Будівельно-монтажного управління "Жилстрой" комбінату "Полтавпромстрой", однак дані запити повернуті без вручення. Крім того, фізично звернутися на підприємство також немає можливості, оскільки останнє за місцем реєстрації відсутнє (а.с. 178).

20 березня 2020 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшов відзив на позов (а.с. 186-187). У відзиві відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначаючи, що трудова книжка позивача заповнена з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників" № 110 від 17 серпня 1993 року. Крім того Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області не можуть братися до уваги покази свідків, які отримані відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стражу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній". Розгляд справи відповідач просив проводити без його участі.

30 березня 2020 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшло клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи (а.с. 200).

Розгляд справи призначений на 31 березня 2020 року відкладено на 28 квітня 2020 року.

27 квітня 2020 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшло клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи (а.с. 206).

Розгляд справи призначений на 28 квітня 2020 року відкладено на 14 травня 2020 року.

14 травня 2020 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшло клопотання позивача про розподіл судових витрат (а.с. 213-214).

У судове засідання призначене на 14 травня 2020 року з`явилися позивач та його представник. Також у судовому засіданні допитано в якості свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які згідно записів у трудових книжках у спірному періоді були зайняті на Будівельно-монтажному управлінню "Жилстрой" комбінату "Полтавпромстрой" та підтвердили, що спільно працювали із ОСОБА_1 .

У судовому засіданні, яке відбулося 14 травня 2020 року оголошено перерву до 28 травня 2020 року для надання додаткових доказів.

14 травня 2020 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла заява позивача про проведення наступних засідань без його участі та участі представника.

28 травня 2020 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшло клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про зменшення розміру витрат на правничу допомогу (а.с. 237).

Згідно з частиною дев`ятою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив розглянути справу у порядку письмового провадження.

Відповідно до приписів частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 09 серпня 2019 року призначено пенсію за віком, страховий стаж складає 29 роки 8 місяців 19 днів (а.с. 145).

14 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до Головного управління ПФУ в Полтавській області в якій просив повідомити, з яких причин до трудового стажу не включено період роботи з 01 серпня 1985 року по 30 жовтня 1995 року в Будівельно-монтажному управлінні "Жилстрой" комбінату "Полтавпромстрой", та включити цей період до страхового стажу (а.с. 28).

Листом № 5956/Ф-02 від 03 грудня 2019 року Головне управління ПФУ в Полтавській області повідомило ОСОБА_1 , що при обчисленні пенсії до страхового стажу не враховано період роботи в Будівельно-монтажному управлінні "Жилстрой" комбінату "Полтавабуд" з 01 серпня 1985 року по 30 жовтня 1995 року, оскільки, після запису у трудовій книжці про звільнення із підприємства, нема печатки підприємства, що є порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях. Розглянути питання зарахування до страхового стажу періоду роботи в 1985-1995 роках можливо у разі надання уточнюючих документів (а.с. 29).

03 січня 2020 року ОСОБА_1 повторно звернувся із заявою до Головного управління ПФУ в Полтавській області, у якій просив врахувати при обчисленні пенсії трудовий стаж в Будівельно-монтажному управлінні "Жилбуд" комбінату "Полтавпромстрой" в період з 01 серпня 1995 року по 30 жовтня 1995 року. Підтвердити трудовий стаж просив на підставі показань свідків, з якими спільно працював у спірному періоді (а.с. 30-31).

Листом № 108/Ф-02 від 13 січня 2020 року Головне управління ПФУ в Полтавській області повідомило ОСОБА_1 , що період роботи з 01 серпня 1995 року по 30 жовтня 1995 року в Будівельно-монтажному управлінні "Жилбуд" комбінату "Полтавбуд" на підставі показань свідків, не вбачається за можливе, оскільки не встановлено факт ліквідації правонаступника Будівельно-монтажного управління "Жилбуд" комбінату "Полтавабуд" ТОВ "Кременчук житлобуд" (а.с. 32).

03 лютого 2020 року ОСОБА_1 повторно звернувся із заявою до Головного управління ПФУ в Полтавській області, у якій просив врахувати при обчисленні пенсії трудовий стаж в Будівельно-монтажному управлінні "Жилбуд" комбінату "Полтавпромстрой" в період з 01 серпня 1995 року по 30 жовтня 1995 року. Підтвердити трудовий стаж просив на підставі показань свідків, з якими спільно працював у спірному періоді (а.с. 39).

Листом № 564-661/Ф-02/8-1600/20 від 19 лютого 2020 року Головне управління ПФУ в Полтавській області повідомило ОСОБА_1 , що період роботи з 01 серпня 1995 року по 30 жовтня 1995 року в Будівельно-монтажному управлінні "Жилбуд" комбінату "Полтавбуд" на підставі показань свідків, не вбачається за можливе, оскільки не встановлено факт ліквідації правонаступника Будівельно-монтажного управління "Жилбуд" комбінату "Полтавабуд" ТОВ "Кременчук житлобуд" та відсутні документи передбачені пунктом 17, 18 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 637, а саме інформація ТОВ "Кременчук житлобуд" про відсутність документів та причину відсутності документів на підприємстві, які б підтверджували періоди роботи (а.с. 40-41).

Позивач не погоджуючи із фактичними відмовами у зарахуванні трудового стажу, звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Гарантування непрацездатним громадянам України права на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій передбачено Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон №1788-XII).

Згідно із пунктом "а" статті 3 Закону №1788-XII, право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, зокрема: особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів, - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Умови призначення пенсії за віком визначені статтею 12 Закону 1788-XII. Так, право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років.

При цьому, статтею 56 Закону 1788-XII до видів трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, віднесено, серед іншого: роботу, виконувану на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Суд звертає увагу на те, що принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 листопада 200 року № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Статтею 1 Закону 1058-IV встановлено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 8 Закону 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи ОСОБА_1 із 09 серпня 2019 року призначено пенсію за віком.

Разом із тим, до загального страхового стажу не враховано період із 01 серпня 1985 року по 30 жовтня 1995 року в Будівельно-монтажному управлінні "Жилбуд" комбінату "Полтавабуд" із підстав відсутності у трудовій книжці печатки підприємства на записі про звільнення та інших підтверджуючих документів.

Відповідно до статті 62 Закону України 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Окрім цього, згідно із статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено "Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній". Пунктом 1 даного Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (пункт 3 Порядку).

Постановою Держкомтруда СРСР від 20 червня 1974 року № 162 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, згідно пунктом 1.1 якої, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.

Наказом Міністерства праці України № 58 від 29 липня 1993 року затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників.

Відповідно до пункту 1.1 "Загальні положення" Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Пунктами 1.1, 2.2, 2.4, 2.14, 2.15 Інструкції передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника; до трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення; у графі 3 розділу "Відомості про роботу" як заголовок пишеться повне найменування підприємства, під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу, у графі 3 пишеться: "Прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво" із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду; якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, то про це окремим порядком у графі 3 трудової книжки робиться запис: "Підприємство таке-то з такого-то числа перейменоване на таке-то", а у графі 4 проставляється підстава перейменування - наказ (розпорядження), його дата і номер.

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, і лише в разі її відсутності, відсутності в трудовій книжці відповідних записів або в разі якщо в ній містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи для підтвердження трудового стажу враховуються інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 637 у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктам 18 вказаного Порядку передбачено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Тобто підтвердження трудового стажу на підставі показів свідків можливо у випадку відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості їх одержання.

Таким чином, якщо поданих позивачем разом із заявою про перерахунок пенсії від документів було не достатньо, то відповідач мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку для з`ясування вказаних обставини, повідомити позивача про те, які документи необхідно подати додатково, в тому числі запропонувати йому надати інформації щодо щонайменше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Така позиція суду узгоджується також з висновками Верховного Суду в постанові від 21 лютого 2018 року у справі № 687/975/17, відповідно до яких, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

В судовому засіданні допитано свідків - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які згідно записів у трудових книжках у спірному періоді були зайняті на Будівельно-монтажному управлінню "Жилстрой" комбінату "Полтавпромстрой" та підтвердили, що спільно працювали із ОСОБА_1 .

Також в судовому засіданні досліджено трудову книжку позивача, яка за своє формою і змістом відповідає Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників.

При цьому відсутність у трудовій книжці печатки, якою засвідчений запис від 31 жовтня 1995 року про звільнення ОСОБА_1 , не може бути безумовною підставою для незарахування спірного періоду до стажу роботи позивача та позбавлення останнього права на відповідний розмір пенсії.

Суд також звертає увагу відповідача, що у трудовій книжці позивача наявний запис від 01 серпня 1985 року про прийняття ОСОБА_1 у виробничий комбінат "Полтавстрой" засвідчений печаттю підприємства, а також запис від 10 листопада 1995 року про прийняття позивача на фірму "Райдуга" засвідчений печаттю підприємства.

Крім того судом витребувалась від Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчук Житлобуд" та Кременчуцького колективного підприємства "Житлобуд" документально підтверджена інформація щодо роботи (заробітної плати) / накази про прийняття на роботу та звільнення ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у період з 1985 по 1995 роки включно.

Однак ухвали суду повернуті без вручення із відміткою поштового відділення "адресат не знайдений" (а.с. 141, 174).

Виходячи із вищевикладеного суд приходить до висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області протиправно відмовлено ОСОБА_1 у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи з 01 серпня 1985 року по 31 жовтня 1995 року у Будівельно-монтажному управління "Житлобуд" комбінату "Полтавпромбуд", Будівельно-монтажному управлінні "Жилстрой" об`єднання "Полтавстрой", будівельно-монтажному управлінні "Житлобуд" та у проведенні перерахунку пенсії.

Таким чином позов підлягає задоволенню.

Щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина перша статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина третя статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Даних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 26 червня 2019 року при розгляді справи 200/14113/18-а.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України" заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Відповідно до клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, витрати на професійну правничу допомогу (на оплату послуг адвоката) складають 11 000 грн.

На підтвердження понесених позивачем витрат з правничої допомоги до матеріалів справи надано: Договір про надання правничої допомоги № 20/02 від 13 листопада 2019 року, додаткову угоду № 1 від 03 січня 2020 року до договору про надання правничої допомоги №20/02 від 13 листопада 2019 року, Додаткову угоду № 2 від 25 лютого 2020 року до договору про надання правничої допомоги № 20/02 від 13 листопада 2019 року, квитанцію до прибуткового касового ордера № 3 від 25 лютого 2020 року на суму 7500 грн, квитанцію до прибуткового касового ордера № 4 від 13 травня 2020 року на суму 3500 грн, ордер на надання правничої допомоги, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, адвокатський запит № 22/01 від 14 листопада 2019 року, адвокатський запит № 25/01 від 14 листопада 2019 року, адвокатський запит № 23/01 від 14 листопада 2019 року, адвокатський запит № 24/01 від 14 листопада 2019 року, адвокатський запит № 27/01 від 15 листопада 2019 року (а.с. 15-16, 42, 44, 48, 52, 57, 215-219).

Згідно із Додатковою угодою № 2 від 25 лютого 2020 року до договору про надання правничої допомоги № 20/02 від 13 листопада 2019 року адвокатом надано такі послуги: консультації щодо законодавства та аналіз судової практики (вартість 1000 грн); підготовка адвокатського запиту № 25/01 від 14 листопада 2019 року (вартість 500 грн); підготовка адвокатського запиту № 22/01 від 14 листопада 2019 року (вартість 500 грн); підготовка адвокатського запиту № 23/01 від 14 листопада 2019 року (вартість 500 грн); підготовка адвокатського запиту № 24/01 від 14 листопада 2019 року (вартість 500 грн); підготовка адвокатського запиту № 27/01 від 15 листопада 2019 року (вартість 500 грн); підготовка адвокатського запиту № 11/01 від 23 січня 2020 року (вартість 500 грн); підготовка позовної заяви (вартість 3500 грн).

Також у клопотанні про стягнення витрат на правничу допомогу позивачем зазначено, що участь у судовому засіданні, призначеному на 14 травня 2020 року становить - 3500 грн.

Суд при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, надаючи оцінку співмірності заявленої до повернення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України виходить із наступного:

- дана справа відноситься до незначної складності;

- позовна заява фактично складена на вісьмох аркушах;

- позовна заява підписана позивачем;

- позов носить немайновий характер.

Від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, посилаючись на відсутність доведення належними доказами понесених витрат на правничу допомогу.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як вказала колегія суддів Верховного Суду у постанові від 07 листопада 2019 року по справі № 905/1795/18, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Вищевказані висновки зазначені в постанові Верховного суду від 08 квітня 2020 року по справі № 922/2685/19.

Дослідивши надані документи на підтвердження обґрунтованості розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить до висновку, що розмір витрат сплачених адвокату Дмитренко О.О., у заявленому розмірі 11 000 грн не є співмірним із складністю справи та фактично витраченим часом на виконання адвокатом робіт (наданих послуг) за наведеним у додатковій угоді № 2 переліком.

Враховуючи вищезазначене суд дійшов висновку, що обґрунтованим, об`єктивним і таким, що підпадає під критерій розумності, є визначення вартості послуг адвоката у сумі 6 500 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 13967927, юридична адреса: вул. Соборності, 66, м. Полтава, 36014) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи ОСОБА_1 з 01 серпня 1985 року по 31 жовтня 1995 року у Будівельно-монтажному управління "Житлобуд" комбінату "Полтавпромбуд", Будівельно-монтажному управлінні "Жилстрой" об`єднання "Полтавстрой", будівельно-монтажному управлінні "Житлобуд" та у проведенні перерахунку пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу роботи період його роботи з 01 серпня 1985 року по 31 жовтня 1995 року в Будівельно-монтажному управління "Житлобуд" комбінату "Полтавпромбуд", Будівельно-монтажному управлінні "Жилстрой" об`єднання "Полтавстрой", будівельно-монтажному управлінні "Житлобуд".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області провести з 03 жовтня 2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у зв`язку із зарахуванням до загального страхового стажу роботи період роботи з 01 серпня 1985 року по 31 жовтня 1995 року в Будівельно-монтажному управління "Житлобуд" комбінату "Полтавпромбуд", Будівельно-монтажному управлінні "Жилстрой" об`єднання "Полтавстрой", будівельно-монтажному управлінні "Житлобуд" з урахуванням проведених виплат.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 (вісімдесят) копійок.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6500 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення (з урахуванням положень пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України).

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються у відповідності до пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року).

Суддя С.О. Удовіченко