Рішення № 89541072, 01.06.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

01 червня 2020 р.справа № 400/1341/20 Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в спрощеному позовному провадженні з повідомленням учасників справи, в письмовому провадженні, розглянув адміністративну справу

за позовомпозивач 1: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , позивач 2: ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , позивач 3: ОСОБА_3 , АДРЕСА_3 , позивач 4: ОСОБА_4 , АДРЕСА_4 , позивач 5: ОСОБА_5 , АДРЕСА_5

до відповідачаШевченківської сільської ради Вітовського району Миколаївської області, вул. Шевченка, 34, с. Шевченкове, Вітовський район, Миколаївська область, 57263

провизнання бездіяльності протиправною, скасування рішень № 55 від 17 грудня 2019 р. «Про розподілення вільних земельних ділянок комунальної власності, які не надані у власність фізичним та юридичним особам» та № 25 від 21 січня 2020 р. «Про затвердження переліку земельних ділянок право оренди на які буде виставлено на земельні торги»В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (надалі - позивачі) звернулись з позовом до Шевченківської сільської ради Вітовського району Миколаївської області (надалі - відповідач або Сільрада), в якому просять суд:

1) визнати протиправною бездіяльність Сільради, яка полягає в неоприлюдненні проектів рішень та прийнятих рішень № 55 від 17 грудня 2019 р. «Про розподілення вільних земельних ділянок комунальної власності, які не надані у власність фізичним та юридичним особам» та № 25 від 21 січня 2020 р. «Про затвердження переліку земельних ділянок право оренди на які буде виставлено на земельні торги»;

2) скасувати рішення Сільради № 55 від 17 грудня 2019 р. «Про розподілення вільних земельних ділянок комунальної власності, які не надані у власність фізичним та юридичним особам»;

3) скасувати рішення Сільради № 25 від 21 січня 2020 р. «Про затвердження переліку земельних ділянок право оренди на які буде виставлено на земельні торги».

Також, позовна заява містить клопотання про встановлення судового контролю за виконанням рішення в даній адміністративній справі, шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про його виконання.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним. В жовтні 2019 р. позивачі подали до Сільради клопотання про надання їм дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність. Відповідач за клопотаннями не прийняв жодного рішення, передбаченого ст. 118 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України), але листом повідомив позивачів про те, що для наповнення бюджету, земельні ділянки будуть передаватись громадянам в оренду та на платній основі. Позивачі оскаржили таку бездіяльність в судовому порядку до Миколаївського окружного адміністративного суду. При розгляді цих справ, відповідач надав рішення № 55 від 17 грудня 2019 р. «Про розподілення вільних земельних ділянок комунальної власності, які не надані у власність фізичним та юридичним особам» та рішення № 25 від 21 січня 2020 р. «Про затвердження переліку земельних ділянок право оренди на які буде виставлено на земельні торги», з яких слідує, що земельна ділянка, за рахунок якої позивачі мають намір реалізувати своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки, буде виставлена на торги. Позивачі зазначають, що відповідач, знаючи, що вони претендують на отримання земельних ділянок, не мав права виставляти їх на торги. Крім того, відповідач порушив приписи Закону України «Про доступ до публічної інформації», в частині оприлюднення проектів спірних рішень. Вважають, що відповідач свідомо перешкоджає в реалізації позивачами права на отримання земельних ділянок у власність.

Відповідач позов не визнав, у відзиві просив відмовити в його задоволенні. Як вказує відповідач, позивачі двічі через представника подавали клопотання про надання ним дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність. Подані документи містили недоліки, а саме у представника позивачів була відсутня довіреність на представництво їх інтересів. Тим не менш, відповідач клопотання розглянув та прийняв рішення не виносити їх на розгляд сесії Сільради, так як він має намір передати земельні ділянки в оренду на платній основі. Твердження позивачів про те, що відповідач не оприлюднив проекти спірних рішень, хибні - ці рішення були розміщені на офіційному веб-сайті Сільради (а. с. 65-66).

Сторони клопотали про розгляд справи в письмовому провадженні (а. с. 71, 73).

У відповідності до приписів ст. 194 ч. 3 Кодексу адміністративного судочинства (надалі - КАС України), учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

На підставі наведеної норми, суд розглядає справу за відсутності представників сторін, в письмовому провадженні, на підставі наявних в ній матеріалів.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

24 жовтня 2019 р. позивачі подали до відповідача клопотання про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, в межах норм безоплатної приватизації (а. с. 10-14).

Як слідує з графічних матеріалів, всі позивачі в якості земельної ділянки, за рахунок якої мають намір отримати у власність землю, вказали земельну ділянку з кадастровим номером 4823384700:02:000:0021 (а. с. 20-24).

21 листопада 2019 р. відповідач надіслав позивачам листи однакового змісту, в яких повідомив, що клопотання були розглянуті на засіданні постійної комісії Сільради та прийнято рішення не виносити їх на розгляд сесії Сільради, так як земельна ділянка, яка вказана позивачами в графічних матеріалах, буде виставлена на земельні торги з метою передачі в оренду (а. с. 15-19).

Не погодившись з цим, позивачі подали до Миколаївського окружного адміністративного суду позовні заяви, за якими відкрито провадження у справах №№ 400/378/20, 400/711/20, 400/713/20, 400/732/20, 400/810/20 (а. с. 37-41).

При розгляді даних справ, відповідач подав суду рішення № 55 від 17 грудня 2019 р. «Про розподілення вільних земельних ділянок комунальної власності, які не надані у власність фізичним та юридичним особам» та рішення № 25 від 21 січня 2020 р. «Про затвердження переліку земельних ділянок право оренди на які буде виставлено на земельні торги», з яких позивачі дізнались про те, що відповідач затвердив перелік земельних ділянок, які будуть виставлені на торги з метою продажу права оренди на них. До цього переліку ввійшла і земельна ділянка з кадастровим номером 4823384700:02:000:0021, яка зазначалась позивачами в графічних матеріалах, як бажана земельна ділянка.

Щодо доводів позивачів про порушення відповідачем процедури прийняття спірних рішень, що виявилось в їх неоприлюднені, слід зазначити таке.

Відповідно до ст. 59 ч. 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". Проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України "Про доступ до публічної інформації", крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки.

Згідно з ст. 13 ч. 1 п. 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації", розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

Статтею 14 ч. 1 п. 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" на розпорядників інформації покладається обов`язок оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами.

Розпорядники інформації зобов`язані оприлюднювати нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньоорганізаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності (ст. 15 ч. 1 п. 2 Закону України "Про доступ до публічної інформації").

Проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніш як за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття (ст. 15 ч. 3 Закону України "Про доступ до публічної інформації").

Отже, в силу вищенаведених вимог закону, відповідач є розпорядником публічної інформації та має обов`язок оприлюднити проекти рішень та прийнятих рішень № 55 від 17 грудня 2019 р. «Про розподілення вільних земельних ділянок комунальної власності, які не надані у власність фізичним та юридичним особам» та № 25 від 21 січня 2020 р. «Про затвердження переліку земельних ділянок право оренди на які буде виставлено на земельні торги».

На офіційному веб-сайті Сільради проект рішення № 55 від 17 грудня 2019 р. «Про розподілення вільних земельних ділянок комунальної власності, які не надані у власність фізичним та юридичним особам» оприлюднений 26 листопада 2019 р. (https://shevchenkivska-gromada.gov.ua/news/1587973676/), а проект рішення № 25 від 21 січня 2020 р. «Про затвердження переліку земельних ділянок право оренди на які буде виставлено на земельні торги», оприлюднений 2 січня 2020 р. (https://shevchenkivska-gromada.gov.ua/news/1587973706/).

21 грудня 2019 р. на офіційному веб-сайті Сільради оприлюднене прийняте рішення № 55 від 17 грудня 2019 р. «Про розподілення вільних земельних ділянок комунальної власності, які не надані у власність фізичним та юридичним особам» (https://shevchenkivska-gromada.gov.ua/news/1586350954/), а 26 січня 2020 р. оприлюднене прийняте рішення № 25 від 21 січня 2020 р. «Про затвердження переліку земельних ділянок право оренди на які буде виставлено на земельні торги» (https://shevchenkivska-gromada.gov.ua/news/1586351173/).

Таким чином, відповідач діяв у відповідності до вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації" - ним оприлюднені як проекти спірних рішень, так і самі прийняті на сесії спірні рішення, а тому суд не вбачає порушень в діях відповідача процедури прийняття ним спірних рішень.

Як слідує з рішення № 55 від 17 грудня 2019 р. «Про розподілення вільних земельних ділянок комунальної власності, які не надані у власність фізичним та юридичним особам», відповідач вирішив вільні земельні ділянки комунальної власності, які не надані у власність фізичним та юридичним особам, передані Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області згідно наказу № 9140/0/14-18-СГ від 20 грудня 2018 р. надавати виключно в оренду через земельні торги до розробки та прийняття положення «Про порядок надання земельних ділянок громадянам для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель комунальної власності в межах території Шевченківської сільської ради» згідно додатку. В додатку під № 14 значиться земельна ділянка з кадастровим номером 4823384700:02:000:0021.

Рішенням № 25 від 21 січня 2020 р. «Про затвердження переліку земельних ділянок право оренди на які буде виставлено на земельні торги», відповідач затвердив перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності право оренди на які буде виставлено на земельні торги згідно додатку, в якому під № 15 значиться земельна ділянка з кадастровим номером 4823384700:02:000:0021.

Позивачі вважають, що такі рішення порушують їх право на отримання у власність земельних ділянок, так як до прийняття цих рішень, позивачі подали відповідачу клопотання про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою і відповідач був достеменно обізнаний про їх намір отримати у власність земельні ділянки.

Суд знаходить ці доводи хибними.

Як визначено ст. 118 ч. 6, 7 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (ст. 118 ч. 9 ЗК України).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про землеустрій», документація із землеустрою (землевпорядна документація) - затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо; робочий проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів з використання та охорони земель, що включає розрахунки, опис, креслення технічних рішень, кошторис, реалізацію яких передбачається здійснити протягом строку, встановленого цим проектом.

Отже, проект землеустрою - це суто технічна документація і надання дозволу на його розробку не тягне для особи-заявника виникнення будь-яких прав на земельну ділянку, адже в наступному потребується його затвердження, що і має наслідком набуття права власності або користування земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 5 ч. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», система місцевого самоврядування включає сільську, селищну, міську раду.

Таким чином, відповідач є органом місцевого самоврядування.

Як передбачено ст. 327 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Стаття 142 ч. 1 Конституції України визначає, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Згідно з ст. 143 ч. 1 Конституції України, територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Аналогічні норми містить ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Стаття 12 ч. 1 п. п. "а", "б", "в" ЗК України наділяє сільські, селищні, міські ради у галузі земельних відносин повноваженими розпорядження землями територіальних громад; передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

В п. 3.2. рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, у справі № 1-6/2010 від 1 квітня 2010 р., Суд значив, що за правовою позицією Конституційного Суду України предметами відання місцевого самоврядування є не будь-які питання суспільного життя, а питання саме місцевого значення. Перелік таких питань визначено у Конституції України та Законі України "Про місцеве самоврядування в Україні". Зокрема, згідно з цим законом до питань місцевого значення належить регулювання сільськими, селищними, міськими радами земельних відносин відповідно до закону. Конституційний Суд України вважає, що системний аналіз положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (частини першої статті 10, статей 16, 17, 18, 25, 26 та інших) свідчить, що органи місцевого самоврядування при вирішенні питань місцевого значення, віднесених Конституцією України та законами України до їхньої компетенції, є суб`єктами владних повноважень, які виконують владні управлінські функції, зокрема нормотворчу, координаційну, дозвільну, реєстраційну, розпорядчу. Як суб`єкти владних повноважень органи місцевого самоврядування вирішують в межах закону питання в галузі земельних відносин.

Відповідно до ст. 317 ч. 1 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

За приписами ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Держава не втручається у здійснення власником права власності.

Відповідно до ст. 60 ч. 5 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом (ст. 13 ч. 4 Конституції України).

Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів (ст. 60 ч. 8 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

У правовідносинах щодо видання рішень № 55 від 17 грудня 2019 р. «Про розподілення вільних земельних ділянок комунальної власності, які не надані у власність фізичним та юридичним особам» та № 25 від 21 січня 2020 р. «Про затвердження переліку земельних ділянок право оренди на які буде виставлено на земельні торги», відповідач діє як власник комунального майна, в даному випадку земельної ділянки, який має нічим не обмежене і гарантоване державою право розпорядження земельною ділянкою на власний розсуд, в тому числі і щодо її передачі на земельні торги.

Фактично в даній справі спірним є питання, чи має право суб`єкт владних повноважень розпоряджатись власною земельною ділянкою, у випадку, коли особа декларує свій намір отримати її у власність або користування та клопоче про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки.

З цього приводу суд констатує, що ЗК України не містить будь-яких норм, які б обмежували відповідача в праві розпорядження його земельною ділянкою у разі надходження клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки. За відсутності таких норм, протилежний висновок фактично незаконно звужує право власності відповідача на розпорядження своїм майном.

Таким чином, відповідач мав цілком законне право на видання спірних рішень і навіть у випадку попереднього надання позивачам дозволів на розроблення проектів землеустрою.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

Судові витрати покладаються на позивачів.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 ), ОСОБА_5 ( АДРЕСА_5 ) до Шевченківської сільської ради Вітовського району Миколаївської області (вул. Шевченка, 34, с. Шевченкове, Вітовський район, Миколаївська область, 57263, ЄДРПОУ 04375286) відмовити.

2. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням розділу VI п. 3 "Прикінцеві положення" КАС України.

Суддя А. О. Мороз