Рішення № 89541003, 21.05.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/487/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2020 року

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Сакалоша В.М.,

секретаря судового засідання Гулкевича В.О.,

за участю: представника позивача Ковч П.С.,

представника третьої особи Ганущин М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу №380/487/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївське АТП-24627» до Департаменту дорожнього господарства транспорту та зв`язку Львівської обласної державної адміністрації за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Успіх БМ» про скасування наказу та протоколу,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївське АТП-24627» (далі - ТзОВ «Миколаївське АТП-24627», позивач) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту дорожнього господарства транспорту та зв`язку Львівської обласної державної адміністрації (далі - Департамент, відповідач) у якому просить суд:

- скасувати Наказ Департаменту дорожнього господарства транспорту та зв`язку Львівської обласної державної адміністрації №01 від 02 січня 2020 року, в частині визначення Товариства з обмеженою відповідальністю «Успіх БМ» переможцем на об`єкті конкурсу №5, на маршрутах №116 та №250;

- скасувати протокол №1 засідання обласного конкурсного комітету з розгляду конкурсних пропозицій та прийняття рішення про визначення переможця конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, що не виходять за межі території області від 23/26 грудня 2019 року, в частині визначення перевізника Товариства з обмеженою відповідальністю «Успіх БМ» переможцем на об`єкті конкурсу №5 на маршрутах №116 та №250.

Ухвалою суду від 20.01.2020 позовну заяву було залишено без руху. У встановлений строк позивач недоліки вказані в ухвалі усунув.

Ухвалою від 28.01.2020 суд відкрив загальне позовне провадження в адміністративній справі та залучив до участі у справі у якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Успіх БМ».

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним. Оскаржуваним наказом за результатами протоколу №1 засідання обласного конкурсного комітету з розгляду конкурсних пропозицій та прийняття рішення про визначення переможця конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, що не виходить за межі території області від 23/26 грудня 2019 року, перевізником переможцем на маршрутах №116 Львів АС-5-Пустомити (вул. Гайдамацька) ч/з Липники; №250 Львів АС -3- Бродки-Глухівець-Миколаїв (вул. Шептицького, 26), є ТзОВ «Успіх БМ» (об`єкт конкурсу №5). Друге місце в конкурсі на вказаному об`єкті конкурсу посів позивач.

Позивач вважає що на засіданні комітету в частині визначення перевізника ТзОВ «Успіх БМ» переможцем конкурсу №5 (маршрути №117 та №250) було допущено ряд помилок. Вказане рішення на переконання позивача, є незаконним та таким що підлягає скасуванню. І як наслідок це потягло за собою прийняття наказу який теж на думку позивача є незаконним та повинен бути скасований в частині визначення переможця на об`єкті конкурсу №5.

Позивач наголошує, що при визначенні рейтингової оцінки конкурсних пропозицій претендентів на об`єкті конкурсу №5: ТзОВ «Успіх БМ» нараховано 21 бал, ТзОВ «Миколаївське АТП-24627» нараховано 15 балів, вказує, що відбулось неправильне нарахування балів, а при засіданні обласного конкурсного комітету не було враховано, що у ТзОВ ««Миколаївське АТП-24627» наявні дві матеріально-технічні бази.

ТзОВ «Успіх БМ» надало суду письмові пояснення вх. №10622 від 25.02.2020. Зазначає, що позивач не міг отримати більшу кількість балів, оскільки це не передбачено Порядком що регулює проведення таких конкурсів. Так на переконання третьої особи, нарахування балів відбулося у відповідності до встановленого порядку та без будь яких порушень. А позивач не відповідає як мінімум трьом законодавчо визначеним критеріям для того, щоб брати участь у конкурсі, що і стало підставою його недопуску.

Відповідач надав відзив на позовну заяву за вх. №11211 від 28.02.2020. Вказує, що оскаржуваний наказ є таким що відповідає усім чинним нормативно-правовим актам. На спростування вимог позивача вказано, що жодними нормами не передбачено що бали за наявність матеріально-технічної бази перевізника нараховують окремо за маршрут і цей результат сумується. Враховуючи що маршрути №250 та №116 оголошено одним об`єктом за наявність матеріально-технічної бази перевізнику ТзОВ «Успіх БМ» нараховано 15 балів, як і позивачу, що на переконання відповідача, спростовує доводи викладені у позові.

ТзОВ «Миколаївське АТП- 24627» надало відповідь на відзив за вх. №12364 від 04.03.2020. Вважає, що твердження відповідача зазначені у відзиві не спростовують ту обставину, що на засіданні комітету в частині визначення переможцем об`єкту конкурсу №5 ТзОВ «Успіх БМ» було допущено ряд помилок. Вказує, що відповідач жодним чином не коментує рішення комітету та зазначає лише про законність наказу, однак саме рішення комітету потягло за собою прийняття незаконного на думку позивача наказу.

Ухвалою від 21.05.2020 суд відмовив у задоволенні клопотання третьої особи про закриття провадження у справі та перейшов до розгляду справи по суті.

В судовому засідання представник позивача заявлені вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник третьої особи заперечив проти задоволення позову.

Відповідач явку представника не забезпечив, надав клопотання про заміну відповідача, проте таке було відхилене судом.

Інших заяв та клопотань по суті справи на час розгляду справи судом не отримано.

Заслухавши доводи сторін, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до Закону України «Про автомобільний транспорт», Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 №1081 (зі змінами), розпорядження першого заступника голови облдержадміністрації від 07.06.2019 №584/0/5-19 «Про надання повноважень з організації перевезень на автобусних маршрутах», протоколу №1 засідання обласного конкурсного комітету з розгляду конкурсних пропозицій та прийняття рішення про визначення переможця конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, що не виходить за межі території області від 23/26 грудня 2019, наказом Департаменту від 02.01.2019 №01 визнано згідно переліку переможцем конкурсу на об`єкті №5 - ТзОВ «Успіх БМ».

ТзОВ «Миколаївське АТП-24627» вважає висновок комітету в цій частині помилковим, а вищевказаний наказ протиправним у зв`язку з чим звернулося до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір суд виходив з такого.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.4 ч.3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

У відповідності до вимог статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про автомобільний транспорт» №2344-III від 05.04.2001р. (далі - Закон № 2344-III) цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Згідно з ст.6 Закону №2344-III реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим та обласні державні адміністрації формують у приміському та міжміському сполученні мережу автобусних маршрутів загального користування, що не виходять за межі території Автономної Республіки Крим чи області, та здійснюють в межах своїх повноважень контроль за дотриманням законодавства у сфері автомобільного транспорту на відповідній території.

Органи місцевого самоврядування формують мережу міських автобусних маршрутів загального користування і здійснюють у межах своїх повноважень контроль за дотриманням законодавства у сфері автомобільного транспорту на відповідній території, запроваджують автоматизовану систему обліку оплати проїзду та встановлюють порядок її функціонування, а також види, форми носіїв, порядок обігу та реєстрації проїзних документів; визначають особу, уповноважену здійснювати справляння плати за транспортні послуги в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду.

Відповідно до ст. 7 Закону №2344-III визначення автомобільного перевізника на автобусному маршруті загального користування здійснюється виключно на конкурсних засадах.

Процедура підготовки та проведення конкурсу з перевезення пасажирів на міжміському і приміському автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі області (внутрішньообласний маршрут), автобусному маршруті, що не виходить за межі території району (внутрішньорайонний маршрут), автобусному маршруті, що проходить у межах населеного пункту (міський маршрут), та автобусному маршруті, що проходить у межах об`єднаної територіальної громади (далі - конкурс), а також процедура визначення автомобільного перевізника для роботи на міжміському і приміському автобусних маршрутах загального користування, що виходять за межі території області (міжобласний маршрут) визначена Порядком проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1081 від 03.12.2008 (далі - Порядок №1081), який є обов`язковим до виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами (організаціями), залученими на договірних умовах для організації забезпечення проведення конкурсів, конкурсними комітетами та автомобільними перевізниками.

Відповідно до п. 2 Порядку № 1081 умови конкурсу - встановлені організатором (обов`язкові та додаткові) умови перевезень пасажирів, які повинні виконувати автомобільні перевізники, визначені на відповідному об`єкті конкурсу.

Пунктом 8 Порядку № 1081 визначено, що переможця чи переможців конкурсу визначає організатор перевезень на підставі рішення конкурсного комітету окремо щодо кожного об`єкта конкурсу.

Згідно з п. 10 Порядку № 1081 організатор перевезень затверджує умови конкурсу, в тому числі обов`язкові, відповідно до статті 44 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Згідно з п. 29 Порядку № 1081 для участі у конкурсі перевізник-претендент подає окремо щодо кожного об`єкта конкурсу документи, визначені статтею 46 Закону України «Про автомобільний транспорт», за формою згідно з додатками 1- 4.

Відповідно до ст. 46 Закону України «Про автомобільний транспорт» для участі в конкурсі на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування автомобільний перевізник подає конкурсному комітету такі документи: заяву претендента встановленого зразка із зазначенням автобусного маршруту загального користування, на якому має намір працювати претендент; відомості за підписом суб`єкта господарювання про автобуси, які будуть використовуватися на автобусному маршруті з зазначенням підстав для їх використання перевізником; відомості про додаткові умови обслуговування маршруту; документ, що підтверджує внесення плати за участь у конкурсі.

Згідно з п. 37 Порядку № 1081 достовірність інформації, викладеної у заяві та документах, визначених пунктом 29 цього Порядку, перевіряється організатором та/або робочим органом не пізніше ніж за два дні до дати проведення конкурсу.

Відповідно до п. 46 Порядку № 1081 організатор перевезень визнає переможцем конкурсу з перевезення пасажирів на внутрішньообласних, внутрішньорайонних та міських автобусних маршрутах того перевізника-претендента, який за результатами розгляду набрав найбільшу кількість балів відповідно до системи оцінки пропозицій перевізників-претендентів, підготовлених конкурсним комітетом.

Згідно з п. 49 Порядку № 1081, рішення про результати конкурсу оформляється протоколом, який підписується головуючим, секретарем та присутніми членами конкурсного комітету і подається організатору перевезень протягом п`яти робочих днів.

Організатор перевезень протягом десяти робочих днів від дати надходження протоколу конкурсного комітету опрацьовує матеріали проведеного конкурсу з перевезення пасажирів та у разі відсутності зауважень до порядку проведення конкурсу приймає рішення окремо за кожним об`єктом щодо переможця чи переможців конкурсу, а також того, хто зайняв друге місце у разі проведення конкурсу з перевезення пасажирів на внутрішньообласних, внутрішньорайонних та міських автобусних маршрутах.

Як вбачається з матеріалів справи позивач на об`єкті конкурсу №5, маршрути №116 Львів АС-5 - Пустомити (вул. Гайдамацька) ч/з Липники (2 автобуси); №250 Львів АС -3 Бродки -Глухівець - Миколаїв (вул. Шептицького, 26) (1 автобус) посів друге місце.

Позивач вказує, що оскільки на об`єкті конкурсу наявні два маршрути, а у нього наявні дві матеріально-технічні бази, то відповідно і бали повинні були нараховуватися йому з урахуванням вказаних обставин за кожну з них.

Щодо зазначеного, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до пункту 42 Порядку №1081 у разі коли на один з об`єктів конкурсу з перевезення пасажирів на внутрішньообласних, внутрішньорайонних та міських автобусних маршрутах претендує два або більше перевізники-претенденти, конкурсний комітет визначає переможця з використанням бальної системи оцінки пропозицій перевізників-претендентів та подає пропозиції організатору перевезень.

Сумарна кількість балів, одержаних кожним перевізником-претендентом на внутрішньообласних, внутрішньорайонних та міських автобусних маршрутах, є підставою для подання пропозицій організатору перевезень для визначення переможця конкурсу.

У разі подання на участь у конкурсі з перевезення пасажирів за одним із об`єктів конкурсу на міжобласних автобусних маршрутах двох або більше перевізників-претендентів конкурсний комітет подає організатору перевезень пропозицію щодо визначення переможцями конкурсу всіх перевізників, які відповідають вимогам статей 45 і 46 Закону України "Про автомобільний транспорт" та цього Порядку.

Перелік показників нарахування балів за системою оцінки

пропозицій автомобільних перевізників-претендентів (на участь у конкурсі з перевезення пасажирів на внутрішньообласних, внутрішньорайонних та міських автобусних маршрутах) визначений додатком №5 до Порядку №1081.

За наявність матеріально-технічної бази, на якій забезпечується проведення медичного огляду водіїв, їх стажування та інструктажі, а також огляд технічного стану автобусів та їх зберігання у разі розміщення такої бази на відстані не більш як 20 кілометрів від місця формування рейсу) (бали нараховуються за інформацією Укртрансбезпеки відповідно до бази ліцензійного реєстру) нараховується 15 балів.

З сукупного аналізу наведеного, суд приходить до висновку, що бали нараховуються у пропорції 1 об`єкт - 1 матеріально-технічна база і кількість нарахованих балів не залежить від кількості маршрутів включених до одного об`єкта конкурсу.

Отже доводи позивача щодо порушення порядку нарахування балів при проведенні конкурсу щодо об`єкта №5 є помилковими.

При цьому суд бере до уваги, що факт включення двох маршрутів до одного об`єкта позивачем не оспорювався.

Також суд звертає увагу на те, що при нарахуванні балів необхідно враховувати наявність встановленої на відстані до 20 км. Матеріально-технічної бази на будь-якому маршруті який входить до об`єкта.

Крім цього суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції або Законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

У рішенні № 7-рп/2009 від 16.04.2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) Конституційний Суд України зазначив: зі змісту ч. 2 ст. 144 Конституції України та ч. 10 ст. 59 Закону вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку.

Отже, умовою звернення до суду з позовом про визнання незаконним (протиправним) рішення органу місцевого самоврядування є заінтересованість позивача.

В контексті завдань адміністративного судочинства (ст. 2 КАС України) звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. Тому особа повинна довести (а суд - встановити), що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту.

Заінтересованість повинна мати правовий характер, який виявляється в тому, що рішення суду повинно мати правові наслідки для позивача.

Заінтересованість повинна мати об`єктивну основу. Юридична заінтересованість не випливає з факту звернення до суду, а повинна передувати йому.

Позивач звернувся за захистом не прав, а своїх законних інтересів, пов`язаних з прийняттям Наказу Департаменту дорожнього господарства транспорту та зв`язку Львівської обласної державної адміністрації №01 від 02 січня 2020 року, в частині визначення Товариства з обмеженою відповідальністю «Успіх БМ» переможцем на об`єкті конкурсу №5, на маршрутах №116 та №250. Цей інтерес позивача полягає у незаконному визначенні переможця конкурсу щодо визначення автомобільних перевізників на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування.

За своїм смисловим навантаженням термін «законний інтерес» є тотожним «охоронюваному законом інтересу», оскільки саме законність обумовлює надання інтересу правової охорони.

Поняття законного (охоронюваного законом) інтересу міститься в рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 у справі № 1-10/2004, згідно з яким поняття «охоронюваний законом інтерес» у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Ознаки, притаманні законному інтересу, визначені у вже згадуваному рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 у справі № 1-10/2004. Поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом.

Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Розмежовуючи суб`єктивне право, і пов`язаний з ним інтерес, Конституційний Суд України зазначає, що перше є особливим дозволом, тобто дозволом, що відображається у відомій формулі: «Дозволено все, що передбачено у законі», а друге - простим дозволом, тобто дозволом, до якого можна застосовувати не менш відоме правило: «Дозволено все, що не забороняється законом».

Інтерес, навіть перебуваючи під охороною закону чи права, на відміну від суб`єктивного права, не має такої правової можливості, як останнє, оскільки не забезпечується юридичним обов`язком іншої сторони. Законний інтерес відбиває лише легітимне прагнення свого носія до того, що не заборонено законом, тобто тільки його бажання, мрію, потяг до нього, а отже - й не юридичну, а фактичну (соціальну) можливість.

Це прагнення у межах сфери правового регулювання до користування якимось конкретним матеріальним або нематеріальним благом. Відмінність такого блага від блага, яке охоплюється змістом суб`єктивного права, полягає в тому, що користування благом, на яке особа має право, визначається можливістю в рамках закону, а до якого має законний інтерес - без вимог певних дій від інших осіб або чітко встановлених меж поведінки.

З огляду на вимоги ст.ст. 2, 5 КАС України, об`єктом судового захисту в адміністративному судочинстві є не будь-який законний інтерес, а порушений суб`єктом владних повноважень.

Для визначення інтересу як об`єкту судового захисту в порядку адміністративного судочинства, окрім загальних ознак інтересу, він повинен містити спеціальні, визначені КАС України. Якщо перша група ознак необхідна для віднесення тієї чи іншої категорії до інтересу, то друга - дозволяє кваліфікувати такий інтерес як об`єкт судового захисту в адміністративному судочинстві.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Наведеною правовою нормою встановлено, що судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає законний інтерес, який має такі ознаки: (а) має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання; (б) пов`язаний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом; (в) є визначеним. Благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним. У позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає; (г) є персоналізованим (суб`єктивним). Тобто належить конкретній особі - позивачу (на це вказує слово «її»); (д) суб`єктом порушення позивач вважає суб`єкта владних повноважень.

Обставинами, що свідчать про очевидну відсутність у позивача законного інтересу (а отже і матеріально-правової заінтересованості), є: (а) незаконність інтересу - його суперечність Конституції, законам України, принципам права; (б) не правовий характер вимог - вимоги не породжують правових наслідків для позивача. Це виключає можливість віднесення спору до «юридичного» відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України; (в) встановлена законом заборона пред`явлення позову на захист певного інтересу; (г) коло осіб, які можуть бути позивачами, прямо визначено законом, і позивач до їх числа не належить (це свідчить про відсутність матеріальної правоздатності); (д) позивач звернувся за захистом інтересів інших осіб - держави, громади, фізичної або юридичної особи без відповідних правових підстав або в інтересах невизначеного кола осіб.

З наведеного слідує необхідність з`ясування обставин, що свідчать про порушення інтересу. Позивач повинен довести, що він має законний інтерес і є потерпілим від порушення цього інтересу з боку суб`єкта владних повноважень.

Разом з цим, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Під час судового розгляду спору позивач належними засобами доказування не підтвердив, що оскаржуваним наказом порушено його персоніфіковані суб`єктивні права або охоронювані законом інтереси, не навів, в чому безпосередньо полягає порушення його прав та які конкретні негативні наслідки настали безпосередньо для позивача внаслідок прийняття оскаржуваного рішення. Безпосередньо позивач не є потерпілим від оскаржуваного рішення, оскільки воно не спричинило суттєвого негативного впливу саме на позивача і він не зазнав жодної реальної шкоди.

Оскаржуваним Наказом Департаменту дорожнього господарства транспорту та зв`язку Львівської обласної державної адміністрації №01 від 02 січня 2020 року, в частині визначення Товариства з обмеженою відповідальністю «Успіх БМ» переможцем на об`єкті конкурсу №5, на маршрутах №116 та №250 не порушені індивідуально визначені права чи інтереси позивача позивачем обрано не правильний спосіб захисту, тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Доводи позивача, якими він обґрунтовував свої позовні вимоги, не знайшли свого підтвердження впродовж розгляду справи та спростовуються наведеними в рішенні суду обставинами. Адже, згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннями ст. 9 Конституції України та ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Відповідно до п. 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, № 303-A, п. 29).

Відповідно до ст. 139 КАС України судовий збір не підлягає відшкодуванню, оскільки в задоволенні позову було відмовлено.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Судові витрати покласти на позивача.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 29.05.2020.

Суддя В.М. Сакалош