Рішення № 89540669, 29.05.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2020 року справа № 808/8020/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянув у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Донецькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

Суть спору: до Запорізького окружного адміністративного суду звернулась Мангуська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Донецькій області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми податкового боргу з земельного податку з фізичних осіб у розмірі 20308,30 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно з даними податкового обліку у відповідача утворилась заборгованість перед бюджетом у вказаному вище розмірі за період з 01.03.2012 по 31.12.2014 внаслідок несплати ОСОБА_1 узгоджених грошових зобов`язань із земельного податку у встановлений законом строк. На підтвердження наявності податкового боргу позивач надав копію картки особового рахунку боржника. У зв`язку із несплатою відповідачем податкового боргу в добровільному порядку позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

В подальшому Мангуська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Донецькій області у заяві від 16.12.2014 зменшила розмір позовних вимог до 15437,81 грн. у зв`язку із частковою сплатою відповідачем податкового боргу в сумі 6000,00 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 16.12.2014 позов Мангуської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь державного бюджету заборгованість з земельного податку з фізичних осіб у сумі 15437,81 грн.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2015 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16.12.2014 в адміністративній справі за позовом Мангуської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19.03.2019 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16.12.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2015 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Верховний Суд у постанові від 19.03.2019 зазначив про те, що оскаржувані судові рішення є необґрунтованими, з огляду на те, що відповідач заперечувала факт узгодження податкових зобов`язань із земельного податку, нарахованих контролюючим органом у податковому повідомленні-рішенні від 20.08.2013 №0004501700 в сумі 13153,35 грн. та у податковому повідомленні-рішенні від 30.06.2014 №3190514 - в сумі 7154,95 грн., з яким у платника податку виникає обов`язок зі сплати податку, проте такі доводи відповідача судами попередніх інстанцій досліджено не було та не надано їм правової оцінки.

Також Верховний Суд у постанові від 19.03.2019 вказав, що у платника податку виникає безумовний обов`язок зі сплати грошового зобов`язання після його узгодження. Несплачена сума грошового зобов`язання у встановлений законом строк є податковим боргом. Суди повинні були дослідити доводи відповідача про те, що нараховані контролюючим органом податкові зобов`язання із земельного податку є неузгодженими з огляду на те, що відповідач їх не отримала.

Верховний Суд у постанові від 19.03.2019 звернув увагу на те, що у разі якщо вручити податкове повідомлення-рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення-рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.

Окрім того, суд касаційної інстанції зазначив, що у разі встановлення обставин про те, що відповідачу були вручені податкові повідомлення-рішення і відбулося узгодження визначених в них грошових зобов`язань, суди повинні дослідити обставини щодо вручення/невручення позивачу податкової вимоги про сплату податкового боргу, адже з врученням податкової вимоги закон пов`язує право контролюючого органу на звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу.

Окрім того, Верховний Суд вказав на те, що суди повинні надати правову оцінку доводам відповідача щодо наявності чи відсутності правових підстав для нарахування позивачу земельного податку з мотивів відсутності об`єкта оподаткування, визначеного у статті 270 ПК.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 02.05.2019 адміністративну справу №808/8020/14 за позовом Мангуської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу передано на розгляд Донецькому окружному адміністративному суду.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07.06.2019 адміністративну справу №808/8020/14 прийнято до свого провадження. Призначено підготовче судове засідання на 26.06.2019. Замінено первинного позивача по справі з Мангуської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області на Головне управління ДФС у Донецькій області.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26.06.2019 адміністративну справу №808/8020/14 за позовом Головного управління ДФС у Донецькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу передано за підсудністю до Київського окружного адміністративного суду.

23.07.2019 матеріали адміністративної справи №808/8020/14 надійшли на адресу Київського окружного адміністративного суду та внаслідок автоматизованого розподілу були передані для розгляду судді Кушновій А.О.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.07.2019 адміністративну справу №808/8020/14 прийнято до провадження судді Київського окружного адміністративного суду та постановлено здійснювати розгляд за правилами загального позовного провадження.

Підготовче судове засідання призначено на 01.10.2019, витребувано докази в учасників справи.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.10.2019 замінено первісного позивача у даній справі - Головне управління ДФС у Донецькій області на його правонаступника Головне управління ДПС у Донецькій області. Також судом відмовлено у прийнятті до розгляду заяви Головного управління ДФС у Донецькій області про зміну підстав та збільшення позовних вимог від 19.06.2019.

18.10.2019 на адресу суду від відповідача ОСОБА_1. надійшов зустрічний адміністративний позов до ГУ ДФС у Донецькій області, в якому позивач за зустрічним позовом просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.08.2013 №0004501700 на суму 13153,35 грн. за платежем земельний податок з фізичних осіб; від 06.08.2014 №3190514 на суму 7154,95 грн. за платежем земельний податок з фізичних осіб; від 02.05.2018 №4528043-4812-0540 на суму 40723,30 грн. за платежем земельний податок з фізичних осіб за 2018 податковий період; від 30.06.2017 №31504-13 на суму 25702,78 грн. за 2016 податковий період; від 30.06.2017 №31505-13 на суму 21685,59 грн. за 2016 податковий період; від 30.06.2017 №31506-13 на суму 757,49 грн. за 2016 податковий період; від 13.02.2018 №10149-48 на суму 15107,52 грн. за 2017 податковий період (по смт. Мангуш); від 15.02.2018 №10458-48 на суму 3728,00 грн. за 2017 податковий період (по с.Урзуф); від 13.02.2018 №10147-48 на суму 26632,00 грн. за 2017 податковий період (т.2, а.с.96-99).

Зустрічний позов обґрунтовано, серед іншого, порушенням процедури надіслання та вручення податковим органом податкових-повідомлень рішень. Відтак, на думку ОСОБА_1 , за відсутності факту отримання платником податків податкових повідомлень-рішень, нараховані контролюючим органом податкові зобов`язання із земельного податку є неузгодженими, що виключає безумовний обов`язок з їх сплати.

Відповідач за зустрічним позовом правом на подання відзиву не скористався.

24.10.2019 на адресу суду від позивача - Головного управління ДПС у Донецькій області надійшла заява від 18.10.2019 про залишення первісного позову без розгляду у зв`язку з тим, що станом на 11.10.20019 заборгованість відповідача із земельного податку з фізичних осіб у розмірі 15437,81 грн. погашена боржником самостійно.

У підготовче судове засідання, призначене на 25.10.2019, сторони у справі не з`явились, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином та своєчасно.

25.10.2019 через канцелярію суду від ОСОБА_1 надійшло уточнення до зустрічного позову, в якому позивач за зустрічним позовом просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.08.2013 №0004501700 на суму 13153,35 грн. за платежем земельний податок з фізичних осіб; від 30.06.2014 №3190514 на суму 7154,95 грн. за платежем земельний податок з фізичних осіб.

Також, 25.10.2019 через канцелярію суду від позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 надійшло клопотання про витребування доказів у справі від відповідача за зустрічним позовом - ГУ ДПС у Донецькій області, а саме: інформації про підстави розрахунку земельного податку ОСОБА_1 за 2012-2014 роки, зокрема, щодо визначення розміру земельної ділянки площею 1,2 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.10.2019 суд прийняв до спільного розгляду з первісним адміністративним позовом уточнений зустрічний позов ОСОБА_1 від 25.10.2019 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.08.2013 №0004501700 на суму 13153,35 грн. за платежем земельний податок з фізичних осіб; від 30.06.2014 №3190514 на суму 7154,95 грн. за платежем земельний податок з фізичних осіб. Також судом об`єднано вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним адміністративним позовом про стягнення податкового боргу.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.11.2019 витребувано докази у справі від Відділення поштового зв`язку Мангуш Центру поштового зв`язку №5 Донецька дирекція Акціонерного товариства "Укрпошта", а підготовче судове засідання відкладено на 16.01.2020.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.01.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.02.2020.

05.02.2020 через канцелярію до суду надійшло клопотання від ОСОБА_1 про розгляд справи без її участі.

Належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) в судове засідання не з`явився, явку свого уповноваженого представника не забезпечив.

Відповідно до ч.3 ст. 194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно з ч.5 ст.205 у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. Якщо відповідач наполягає на розгляді справи по суті, справа розглядається на підставі наявних у ній доказів.

Позивач не повідомив суд про поважність причин неявки в судове засідання 06.02.2020 і не повідомив про причини неявки в судове засідання, заява про розгляд справи за його відсутності до суду не надходила, проте з урахуванням того, що неявка позивача не перешкоджає розгляду справи, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

Фізична особа ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , є платником податків та зборів, передбачених законодавством, зокрема, земельного податку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , на підставі договору дарування від 20.02.2012, набула право власності на будівлі та споруди загальною площею 1573,7 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1 , а.с.35-36).

Обставини набуття ОСОБА_1 будівель і споруд підтверджуються витягом про державну реєстрацію прав Державного комунального підприємства «Першотравневе бюро технічної інвентаризації» від 27.02.2012 (т.1, а.с.38).

Зазначені будівлі та споруди знаходяться на земельній ділянці державної форми власності площею 12011 кв.м., про що зазначено у Витязі №308 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 15.02.2012 (т.1, а.с.6). Також нормативна грошова оцінка земельної ділянки за 1 м. кв. становить 59,57 грн.

Судом встановлено, що позивачем за первісним позовом в якості об`єкта оподаткування визначена земельна ділянка площею 1,2011 га.

Детальне пояснення методики розрахунку міститься в поясненнях Мангуської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Донецькій області від 09.12.2014 №8096/08/05-40-10-013 (т.1, а.с.21).

На підставі вимог п.286.5 ст.286 Податкового кодексу України Мангуська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Донецькій області нарахувала ОСОБА_1 у податковому повідомленні - рішенні від 20.08.2013 №0004501700 земельний податок в сумі 13153,35 грн. та у податковому повідомленні-рішенні від 30.06.2014 №3190514 - в сумі 7154,95 грн. (т.2, а.с.161, 164).

Згідно з даними облікової картки платника податків ОСОБА_1 станом на 09.12.2014 мала заборгованість перед бюджетом із земельного податку в сумі 15437,81 грн., який виник через часткову несплату узгодженої суми податкового зобов`язання, визначеної контролюючим органом: в сумі 13153,35 грн. за період з 01.03.2012 по 31.12.2013 у розрахунку від 18.10.2013 №0004501700; в сумі 7154,95 грн. за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 у розрахунку від 06.08.2014 №3190514 та пені в сумі 1129,51 грн. Податкове зобов`язання із земельного податку в сумі 6000,00 грн. відповідачка сплатила 04.12.2014, що стало підставою для подачі позивачем заяви про зменшення позовних вимог (т.1, а.с.25).

Судом з`ясовано, що податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №0004501700 від 20.08.2013 на суму 13153,35 грн. направлено ОСОБА_1 контролюючим органом рекомендованим поштовим відправленням зі штрихкодовим ідентифікатором №8740001388455 та подано до відділення поштового зв`язку до пересилання 20.08.2013, що підтверджується копією фіскального чеку, наявного в матеріалах справи (т.2 а.с.161).

Така сама дата подання поштового відправлення до відділення поштового зв`язку до пересилання 20.08.2013 зазначена на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором №8740001388455.

Податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №3190514 від 30.06.2014 на суму 7154,95 грн. направлено ОСОБА_1 контролюючим органом рекомендованим поштовим відправленням зі штрихкодовим ідентифікатором №8740001129310, а на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором №8740001129310 зазначено дату подання поштового відправлення до відділення поштового зв`язку до пересилання 30.07.2014, яка виправлена на 31.07.2014 (без зазначення ким та коли зроблено це виправлення). На підтвердження відправки позивачем надано квитанцію №1/73 за формою Ф.1 про відправку цього рекомендованого поштового відправлення на ім`я ОСОБА_2 , проте відтиск поштового штемпелю на копії квитанції за №1/73, наявної в матеріалах справи, не дозволяє прочитати дату відправки (т.2, а.с.164).

Судом також встановлено, що податкові повідомлення-рішення, на підставі яких за первісним позовом заявлено вимогу про стягнення податкового боргу та які оскаржуються позивачем за зустрічним позовом, надсилалися контролюючим органом ОСОБА_1 на наступну адресу: АДРЕСА_4 .

Як вбачається з копії паспорта громадянки України ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , виданого Першотравневим РВ ГУ МВС України в Донецькій області 26 квітня 2011 року, з відповідними відмітками на сторінках 11-13 "Місце проживання", позивач з 26.04.2011 по 27.08.2013 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 ; з 12.10.2013 по 05.03.2019 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_6 ; з 22.03.2019 по теперішній час зареєстрована за адресою: АДРЕСА_7 (т.2, а.с.37-45).

Окрім того, судом встановлено, що позивач самостійно зверталась до контролюючого органу з повідомленням про зміну податкової адреси, що підтверджується копією заяви з відміткою вхідного штемпелю Мангушської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Донецькій обрості від 12.12.2017 (т.2, а.с.48).

Водночас, суд зазначає, що хоча подання такої заяви і є обов`язком фізичної особи - платника податків в силу абз.3 п.66.3 ПК України, невиконання такого обов`язку фізичною особою - платником податків не звільняє податковий орган від надіслання рішення контролюючого органу за фактичною адресою платника, інформацію про достовірність якої податковий орган отримує від інших суб`єктів інформаційних відносин.

Щодо вимог Головного управління ДПС у Донецькій області до ОСОБА_1 за первісним позовом про стягнення суми податкового боргу з земельного податку в розмірі 15437,81 грн., суд зазначає наступне.

22.11.2019 через канцелярію до суду надійшло клопотання позивача, в якому він просить суд розглянути клопотання Головного управління ДПС у Донецькій області про залишення позовної заяви Головного управління ДПС у Донецькій області без розгляду, а також просить суд залишити зустрічний позов ОСОБА_1 без розгляду у зв`язку з порушенням строків звернення до суду.

В якості підстави для залишення первісного позову без розгляду Головне управління ДПС у Донецькій області зазначає самостійну сплату ОСОБА_1 заборгованості з земельного податку за податковими повідомленнями-рішеннями, які оскаржуються ОСОБА_1 за зустрічним позовом.

В якості підтвердження погашення податкового боргу позивач за первісним позовом зазначає платіжні доручення №@2PL462805 від 04.12.2014 на суму 6000,00 грн., №@2PL289663 від 30.10.2017 на суму 4919,09 грн., №@2PL449131 від 12.12.2017 на суму 9810,00 грн.

Обставини погашення заборгованості з земельного податку відображені в інтегрованих картках платника податків ОСОБА_1 за 2013-2014 роки та 2015-2018 роки (т.3, а.с.13-19).

Згідно з ч.3 ст.9 КАС України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Заява про залишення позову без розгляду може бути подана лише до початку розгляду справи по суті (ч.2 ст.240 КАС України). Про залишення позову без розгляду суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про залишення позову без розгляду може бути оскаржена (ч.3 ст.240 КАС України).

Відповідно до п.5 ч.1 ст.240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо надійшла заява позивача про залишення позову без розгляду.

Відповідно до ухвали Київського окружного адміністративного суду від 28.11.2019, розгляд клопотання Головного управління ДПС у Донецькій області про залишення позовної заяви Головного управління ДПС у Донецькій області без розгляду у зв`язку із погашенням відповідачем боргу постановлено розглянути під час ухвалення рішення у справі.

Враховуючи те, що клопотання про залишення позовної заяви без розгляду подано позивачем до початку розгляду справи по суті, та приймаючи до уваги, що положення п.5 ч.1 ст.240 КАС України не передбачає наявності розсуду суду при надходженні від позивача заяви про залишення позовної заяви без розгляду та імперативно визначає певний наслідок вчинення такої процесуальної дії як залишення позову без розгляду, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви Головного управління ДПС у Донецькій області за первісним позовом без розгляду.

Щодо заявленого ОСОБА_1 зустрічного позову до Головного управління ДПС у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень від 20.08.2013 №0004501700 на суму 13153,35 грн. та від 30.06.2014 №3190514 на суму 7154,95 грн. з підстав їх протиправності, суд зазначає таке.

Так, позивач за зустрічним позовом вважає оскаржувані рішення контролюючого органу такими, що порушують права та інтереси позивача, оскільки вони є неузгодженими та надсилались за невірною податковою адресою. Також, позивач за зустрічним позовом стверджує, що податковим органом неправильно визначено розмір земельної ділянки позивача, яка підлягає оподаткуванню.

Надаючи оцінку заявленим ОСОБА_1 в зустрічному позові вимогам, суд, в першу чергу, проаналізує обставини, на які Верховний Суд звернув увагу в постанові від 19.03.2019, скасовуючи постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16.12.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2015, з подальшим направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Зокрема, суд має дослідити наступні обставини:

- факт узгодження податкових зобов`язань із земельного податку, нарахованих контролюючим органом у податковому повідомленні-рішенні від 20.08.2013 №0004501700 в сумі 13153,35 грн. та у податковому повідомленні-рішенні від 30.06.2014 №3190514 - в сумі 7154,95 грн., з яким у платника податку виникає обов`язок зі сплати податку;

- обставини направлення оскаржуваних рішень за податковою адресою позивача за зустрічним позовом та подальшого отримання зазначених рішень ОСОБА_1 ;

- обставини щодо вручення/невручення позивачу податкової вимоги про сплату податкового боргу;

- обставини щодо наявності чи відсутності правових підстав для нарахування позивачу земельного податку з мотивів відсутності об`єкта оподаткування, визначеного у статті 270 ПК.

Також в клопотанні від 18.11.2019 Головним управлінням ДПС у Донецькій області ініційовано питання залишення зустрічного позову ОСОБА_1 без розгляду з підстав порушення ОСОБА_1 строків звернення до суду та незаявлення клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у даній справі, суд виходив з наступного.

Порядок надіслання податкових повідомлень-рішень регулюється Податковим кодексом України та Порядком направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 28.11.2012 №1236 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 58.2 статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до пункту 58.3 статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

Відповідно до пункту 3.11. розділу ІІІ Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.11.2012 №1236, у разі якщо вручити податкове повідомлення-рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом при його направленні, податкове повідомлення-рішення вважається таким, що не вручено платнику податків. У разі встановлення такої помилки працівник структурного підрозділу, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції, або відповідальна особа, визначена керівником органу державної податкової служби для виконання таких функцій, забезпечує виправлення допущених при направленні податкового повідомлення-рішення помилок та направляє його повторно протягом наступного робочого дня від дня отримання відповідного повідомлення поштової служби.

Відповідно до п. 70.6. статті 70 ПК України, органи державної реєстрації актів цивільного стану, органи внутрішніх справ, органи, що здійснюють реєстрацію фізичних осіб зобов`язані подавати відповідним контролюючим органам інформацію щодо зміни даних, які включаються до облікової картки фізичної особи - платника податків, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця.

Відповідно до п. 70.16. ПК України, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, самозайняті особи, податкові агенти подають безоплатно в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, контролюючим органам за своїм місцезнаходженням інформацію про фізичних осіб, що пов`язана з реєстрацією таких осіб як платників податків, нарахуванням, сплатою податків і контролем за дотриманням податкового законодавства України, із зазначенням реєстраційних номерів облікових карток платника податків або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), зокрема:

органи, що здійснюють реєстрацію фізичних осіб, - про фізичних осіб, які зареєстрували своє місце проживання у відповідному населеному пункті чи місце проживання яких знято з реєстрації в такому населеному пункті, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також про втрачені, викрадені паспорти громадянина України у п`ятиденний строк з дня надходження відповідних заяв фізичних осіб та про паспорти громадянина України померлих громадян щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця (пп. 70.16.7-1ПК України).

Згідно з п. 9 Порядку подання органам державної податкової служби інформації про платників податків, об`єкти оподаткування та об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, для забезпечення ведення їх обліку, а також обчислення та справляння податків і зборів, затвердженого постановою КМУ від 21.12.2011 № 1386 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), подання зазначеної вище інформації органам державної податкової служби здійснюється на безоплатній основі у паперовій (подається безпосередньо представником суб`єкта інформаційних відносин чи надсилається поштою з повідомленням про вручення) або електронній формі залежно від технічних можливостей суб`єкта інформаційних відносин.

Зі змісту зазначених вище положень вбачається, що податковий орган повинен співпрацювати з місцевими органами влади та мати достовірні дані щодо місця реєстрації фізичних осіб - платників податків.

При цьому, обов`язок щодо направлення податкових повідомлень-рішень за належною податковою адресою платника податків лежить на контролюючому органі.

Зокрема, згідно з пп. 42.2. ст. 42 ПК України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Суд наголошує, що положення ст. 42 ПК України не передбачають наслідків для платника податків в разі, якщо останній не повідомив контролюючий орган про зміну своєї податкової адреси, що пояснюється, з-поміж іншого, можливістю отримання контролюючим органом такої інформації від відповідних суб`єктів інформаційних відносин.

Як з`ясовано судом, податкове повідомлення-рішення від 20.08.2013 №0004501700 на суму 13153,35 грн. не було отримано позивачем за зустрічним позовом, що підтверджується відмітками на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором: №8740001388455. Зокрема, зазначене рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення не містить відміток щодо особистого вручення відправлення адресату - ОСОБА_1 , а так само не містить підпису особи, якій відправлення вручено. Натомість, в повідомленні про вручення в якості особи, якій вручено відправлення, зазначено прізвище - ОСОБА_2 , який не є адресатом за вказаним поштовим відправленням (т.1, а.с.10).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.11.2019 витребувано докази у справі від Відділення поштового зв`язку Мангуш Центру поштового зв`язку №5 Донецька дирекція Акціонерного товариства "Укрпошта", а саме копію сторінки Книги або (витяг з Книги) встановленого зразка про одержання рекомендованих поштових відправлень зі штрихкодовими ідентифікаторами: №8740001388455 (дата подання до пересилання - 20.08.2013), №8740001129310 (дата подання до пересилання - 30.07.2014 або 31.07.2014) із підписом особи, яка розписалася за отримання даних рекомендованих поштових відправлень із зазначенням дати отримання.

З листа філії Донецька дирекція АТ «Укрпошта» від 16.12.2019 №14-09-К-19790 вбачається, що копії документів, які б підтвердили факт вручення поштових відправлень №8740001388455 та №8740001129310, відсутні, оскільки зазначені в ухвалі суду виробничі документи знищені за закінченням терміну їх зберігання.

Судом також встановлено, що податкове повідомлення-рішення від 30.06.2014 №3190514 на суму 7154,95 грн. було направлено позивачу за адресою: АДРЕСА_4 , тобто на невірну податкову адресу, оскільки з 12.10.2013 по 05.03.2019 ОСОБА_1 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_6 .

Суд звертає увагу, що відповідач за зустрічним позовом не спростував отримання заяви позивача про внесення змін до ДРФО - платника податків (ф. 5ДР).

Таким чином, відповідач не заперечує, що податковою адресою позивача з 12.10.2013 була: АДРЕСА_6 .

У зв`язку з цим, суд зазначає, що податкове повідомлення-рішення від 20.08.2013 №0004501700 не було особисто вручено платнику податків, а податкове повідомлення-рішення від 30.06.2014 №3190514 було надіслане позивачу за зустрічним позовом на неправильну адресу, що не спростовано податковим органом.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав вважати, що грошові зобов`язання позивача, які визначені оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, не набули статусу узгоджених, оскільки не були вручені платнику податків особисто, в т.ч. через зроблену податковим органом помилку в податковій адресі платника податків.

У зв`язку з чим, оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню повністю.

З приводу правильності нарахування позивачу плати за землю, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.02.2012 між позивачем та ОСОБА_3 був укладений договір дарування № 193 , відповідно до якого позивачу було безоплатно передано у власність будівлі і споруди, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 1573,7 кв.м. Дана нерухомість розташована на земельній ділянці державної форми власності площею 1,2 га.

20.08.2013 податковим органам було складено податкове повідомлення-рішення №0004501700 на суму 13153,35 грн. за платежем "земельний податок з фізичних осіб" за період з 01.03.2012 по 31.12.2013.

30.06.2014 податковим органам було складено податкове повідомлення-рішення №3190514 на суму 7154,95 грн. за платежем "земельний податок з фізичних осіб" за період з 01.01.2014 по 31.12.2014.

Нарахований контролюючим органом земельний податок був нарахований на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , площею 1,2011 га.

Позивач за зустрічним позовом вважає неправомірним розрахунок земельного податку в частині визначення розміру земельної ділянки, оскільки вищезазначене податкове повідомлення-рішення було розраховане на земельну ділянку площею 1,2011 га, у той час як вона має на праві власності нерухоме майно площею 1573,7 кв.м. та, відповідно, повинна платити грошове зобов`язання лише за ту площу землі, на якій розташоване дане майно. При цьому, акцентує увагу на тому, що площа 1,2011 га земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , належить на праві власності Мангушській селищній раді, окрім того ні вона, ні попередній власник нерухомого майна, будь-якого договору оренди на дану площу землі з Мангушською селищною радою не укладали, а тому вважає таке нарахування безпідставним.

Відповідач за зустрічним позовом, у свою чергу, наголошує, що відповідно до даних відділу Держкомзему у Першотравневому районі Донецької області за попереднім власником з прибудинковою територією обліковувалась земельна ділянка загальною площею 1,2011 га, на підтвердження чого додав правовстановлюючі документи та витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки попереднього власника. Інших доказів суду не надано.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.

Згідно зі статтею 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно вимог ч. 1 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Частина 2 статті 120 ЗК України визначає, що якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Таким чином, платником земельного податку є особа, яка володіє відповідним речовим правом на земельну ділянку (правом власності або правом користування), відповідно з моменту набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (нежитлового приміщення), обов`язок зі сплати податку за земельну ділянку, на якій розміщений такий об`єкт, покладається на особу, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена Верховним Судом у постанові від 27 лютого 2018 року у справа №826/8675/17 (№ К/9901/2205/18).

Отже, фізична особа - власник будівлі/споруди є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно та зобов`язаний сплачувати до бюджету податок за площі під такими будівлями/спорудами.

За статтями 125 і 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яка оформляється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

На підставі викладеного, суд вважає, що в даних правовідносинах, якщо податковий орган обчислює плату за землю на більшу площу земельної ділянки, ніж та, що перебуває під нерухомим майном позивача, то, відповідно, право користування більшою земельною ділянкою повинно виникати у позивача (або у попереднього власника нерухомого майна) лише після належної державної реєстрації договору оренди на земельну ділянку площею 1,2011 га.

Проте, як зазначає позивач, такий договір ні позивач, ні попередній власник не укладали, контролюючим органом також договору надано не було, що ставить під сумнів правильність нарахування податковим органом грошового зобов`язання.

Тому, при вирішенні питання правомірності визначення позивачу грошового зобов`язання із земельного податку необхідним є встановлення факту використання контролюючим органом офіційних відомостей при здійсненні розрахунку такого зобов`язання.

Згідно з пунктом 286.5 статті 286 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Порядок обчислення плати за землю визначено статтею 286 ПК України.

Відповідно до пункту 286.1 статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Зокрема, за приписами норм ст.ст. 15, 20 Закону України "Про Державний земельний кадастр" від 07.07.2011 №3613-VI, до Державного земельного кадастру включаються цілий ряд відомостей про земельні ділянки, зокрема: кадастровий номер; місце розташування; площа; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; нормативна грошова оцінка, а також інформацію про її власників (користувачів), зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Такі відомості внесені до Державного земельного кадастру є офіційними.

Відповідні центральні органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів та державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З контексту наведених правових норм можна дійти висновку, що нарахування фізичним особам сум земельного податку проводиться контролюючим органом на підставі даних державного земельного кадастру та з використанням нормативної грошової оцінки земельної ділянки, визначеної у встановленому порядку.

Проте, в обґрунтування правомірності нарахування податкового зобов`язання податковий орган послався лише на правовстановлюючі документи та витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №308 від 15.02.2012.

Оцінивши подані сторонами докази, суд встановив наступне.

Як вбачається з витягу з Державного реєстру правочинів, ОСОБА_3 на підставі договору дарування №193 безоплатно передав у власність ОСОБА_1 будівлі і споруди, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 1573,7 кв.м. Дана нерухомість розташована на земельній ділянці державної форми власності площею 1,2011 га.

Будь-якого зазначення переходу у власність/користування земельною ділянкою площею 1,2011 га в договорі дарування немає.

Щодо оцінки як доказу у справі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №308 від 15.02.2012, суд звертає увагу на наступне.

Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь та земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки (п. 274.1 ст. 274 ПК України).

Відповідно до п. 286.5 ст. 285 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Статтями 1, 18 Закону України від 11.12.2003 №1378-IV "Про оцінку земель" (далі - Закон №1378-IV) установлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, проводиться незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України "Про землеустрій". За результатами нормативної грошової оцінки земель складається технічна документація.

Відповідно до ст.ст. 15, 20, 23 Закону №1378-IV підставою для проведення оцінки земель, у тому числі нормативної грошової оцінки земельних ділянок, є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Виготовлена технічна документація нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.

За результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності та земельних відносин, а також у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр), відповідно до п. 1 Положення про зазначений орган, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року №15.

Згідно з п. 21 Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 №213, дані за результатами проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель, що видається територіальним органом Держгеокадастру за місцезнаходженням земельної ділянки у строк, що не перевищує трьох робочих днів з дати надходження відповідної заяви.

Таким чином, належним джерелом даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки є витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, який виданий територіальним органом Держгеокадастру за місцем розташування земельної ділянки, або в силу норми ст. 15 Закону України "Про Державний земельний кадастр", - відомості з Державного земельного кадастру про нормативну грошову оцінку станом на відповідну дату. При цьому, безпосередньо контролюючий орган не наділений повноваженнями на встановлення та зміну нормативної грошової оцінки земельних ділянок самостійно (в тому числі окремих її складових).

Отже, наданий відповідачем Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №308, не може братися судом до уваги та не може бути підставою для обчислення контролюючим органом суми грошового зобов`язання позивача по земельному податку за період з 01.03.2012 по 31.12.2014, з огляду на те, що він стосується земельної ділянки площею 1,2011 га, в той час як загальна площа будівель та споруд позивача складає 1573,7 кв.м.

Така документація з нормативної грошової оцінки земель є лише підставою для внесення до Державного земельного кадастру відомостей про таку оцінку.

Суд наголошує, що даний документ не є державним актом і не підтверджує право власності/користування земельною ділянкою площею 1,2011 га у розумінні земельного та податкового законодавства, тобто є неналежною підставою для нарахування земельного податку Позивачу.

Натомість, порядок користування відомостями Державного земельного кадастру регламентований ст. 38 Закону України "Про Державний земельний кадастр" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), згідно якої відомості Державного земельного кадастру надаються державними кадастровими реєстраторами у формі:

- витягів з Державного земельного кадастру про об`єкт Державного земельного кадастру;

- довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території) за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру;

- викопіювань з кадастрової карти (плану) та іншої картографічної документації Державного земельного кадастру.

Користування відомостями Державного земельного кадастру може також здійснюватися у формі надання доступу до нього в режимі читання.

Доступ до Державного земельного кадастру надається банкам, центральному органу виконавчої влади, який здійснює державний контроль за використанням та охороною земель, та особам, які в установленому законом порядку включені до Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників та Державного реєстру сертифікованих інженерів-геодезистів.

Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку містить усі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги.

Для здійснення повноважень, визначених законом, органи державної влади та органи місцевого самоврядування користуються відомостями і документами Державного земельного кадастру щодо земель та земельних ділянок, розташованих на відповідній території, на безоплатній основі.

На отримання відомостей Державного земельного кадастру про земельну ділянку мають право, зокрема, органи державної влади та органи місцевого самоврядування для реалізації своїх повноважень, визначених законом.

Витяг з Державного земельного кадастру підписується Державним кадастровим реєстратором та посвідчується його печаткою.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України "Про Державний земельний кадастр", відомості Державного земельного кадастру є офіційними.

Згідно з пп.14 п. 24 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, нормативна грошова оцінка це значення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яке розраховується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі відомостей про земельну ділянку, зазначених у пункті 24, та відомостей про нормативну грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку.

Отже, наведений контролюючим органом розрахунок містить складові, правильність визначення яких не підтверджена жодними належними, достатніми і достовірними доказами, а тому суд вважає, що розрахунок суми земельного податку з фізичних осіб за період з 01.03.2012 по 31.12.2013 та з 01.01.2014 по 31.12.2014 роки здійснено відповідачем за відсутності відомостей, обов`язкова наявність яких обумовлена нормами Податкового кодексу України, що має своїм наслідком визнання протиправними та скасування оспорюваних у даній справі податкових повідомлень-рішень.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 06.02.2018 року справа №826/15139/16 (провадження №К/9901/1450/17).

Згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).

На переконання суду, питання, які можуть вплинути на результат розгляду даної справи, судом було розглянуто та надано їм оцінку у повній мірі.

Статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено принцип законності, який вимагає, щоб органи державної влади та їх посадові особи діяли тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на викладене та враховуючі фактичні обставини справи, суд вважає, що контролюючим органом не виконано свій обов`язок щодо доказування правомірності своїх дій, не було надано детальний, розгорнутий, викладений у хронологічній послідовності розрахунок податкових зобов`язань.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог за зустрічною позовною заявою, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Щодо тверджень Головного управління ДПС у Донецькій області про сплив строку звернення до суду з позовними вимогами, заявленими в зустрічному позові, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої та другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків.

Податковий кодекс України є спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників спірних відносин, в тому числі захисту порушеного права у судовому порядку.

Відповідно до п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 ПКУ, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Статтею 102 ПКУ врегульовано питання застосування строків давності визначення податкових зобов`язань, які становлять 1095 днів.

Отже, строк для звернення до суду платника податків із вимогою щодо визнання протиправним рішення контролюючого органу визначається за правилами п. 56.18 ст. 56 ПКУ та становить 1095 днів із дня отримання такого рішення.

Отже, відлік строку звернення до суду із вимогою щодо оскарження рішень контролюючого органу розпочинається з дня отримання платником податків такого рішення.

Надаючи оцінку позовним вимогам, заявленим за зустрічним адміністративним позовом, судом встановлено, що оскаржувані ОСОБА_1 податкові повідомлення-рішення не були отримані останньою, в т.ч. з підстав направлення їх контролюючим органом за невірною податковою адресою ОСОБА_1 .

Відтак, строки звернення до суду не пропущені ОСОБА_1 , що виключає необхідність подачі останньою заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом задоволено позовні вимоги за зустрічною позовною заявою.

Позивачем за подання зустрічного адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 1546,44 грн., що підтверджується квитанцією від 17.10.2019 №37706 (т.2, а.с.100). Доказів понесення інших витрат суду не надано.

Під час звернення до суду із зустрічним позовом позивач за подачу позову майнового характеру згідно з п.3 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» повинна була сплатити 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що з урахуванням положень ч.1 ст.4 даного Закону становить 768,40 грн. (1921 х 0,4).

Враховуючи, що зустрічний позов задоволено у повному обсязі, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача (за зустрічним позовом) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Донецькій області у розмірі 768,40 грн.

25.10.2019 ОСОБА_1 було подано клопотання про повернення надмірно сплаченої суми судового збору з урахуванням уточнення до зустрічного адміністративного позову.

Згідно із частиною 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

За загальним змістом частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" судовий збір повертається у випадку, коли наступили процесуальні наслідки, які не залежать та не потребують розгляду справи по суті та оцінки обставин справи та наданих сторонами доказів.

З урахуванням зазначених норм, суд вважає за необхідне надмірно сплачений судовий збір у сумі 778,04 грн. (1546,44 - 768,40), сплачений згідно квитанції від 17.10.2019 №37706, повернути позивачу за зустрічним позовом з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 143, 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Головного управління ДПС у Донецькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в сумі 15437,81 грн. - залишити без розгляду.

2. Зустрічний адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області задовольнити.

3. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Мангуської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 20.08.2013 №0004501700 на суму 13153,35 грн. та від 30.06.2014 №3190514 на суму 7154,95 грн.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_9 ) сплачений судовий збір у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області (ідентифікаційний код 43142826, адреса місця знаходження: 87500, Донецька обл., місто Маріуполь, вулиця Італійська, будинок 59).

5. Повернути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_9 ) судовий збір у сумі 778,04 грн. (сімсот сімдесят вісім грн. 04 коп.), сплачений згідно квитанції від 17.10.2019 №37706.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 29.05.2020.

Суддя Кушнова А.О.