Рішення № 89540667, 27.05.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2020 року справа № 320/5204/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулась фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (надалі - позивач) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (надалі - відповідач, ГУ ДФС у Київській області), в якому просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДФС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 09.08.2019 №Ф-4863-17 на суму 166937,86 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець з 08.04.2013 та до 13.07.2018. Позивач зазначає, що оскаржувана вимога винесена відповідачем на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів без проведення документальної перевірки, що на думку позивача, не відповідає вимогам ч. 3 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». При цьому, позивач вказує, що вимога ГУ ДФС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 09.08.2019 №Ф-4863-17 не містить інформації щодо номеру та дати акту перевірки, що вказує на не проведення такої перевірки та протиправність дій відповідача щодо виставленої вимоги. При цьому, позивач зазначає, що у порушення вимог п. 4 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, акт документальної перевірки разом із рішенням про застосування штрафних санкцій позивачу не надсилався.

Позивач стверджує, що станом на день звернення до суду з даним позовом у позивача відсутні будь-які узгоджені податкові зобов`язання, відсутні акти перевірки та податкові повідомлення-рішення про донарахування податкових зобов`язань, відсутні рішення судів, якими позивача зобов`язано сплатити податки та збори на підставі рішень контролюючих органів. Відтак, на думку позивача, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 09.08.2019 №Ф-4863-17 є протиправною та підлягає скасуванню.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.10.2019 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

01.11.2019 через канцелярію до суду надійшов відзив на адміністративний позов (а.с.40-43), в якому відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити в його задоволенні. Відповідач зазначає, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 перебував на обліку у Броварській ОДПІ з 08.04 2013 до 12.09.2019 (дата проведення державної реєстрації припинення ФОП ОСОБА_1 ) на загальній системі оподаткування.

Відповідач вказує, що починаючи з 01.01.2017 фізичні особи-підприємці на загальній системі оподаткування, які не отримували дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці року, зобов`язані сплачувати єдиний внесок за себе не менше мінімального страхового внеску за місяць: у 2017 році не менше 704,00 грн. за місяць, у 2018 році - не менше 819,06 грн., у 2019 році - не менше 918,06 грн. за місяць.

Відповідач також зазначає, що згідно з даними інтегрованої картки платника податків у позивача по єдиному соціальному внеску автоматично здійснені нарахування за 2017 рік, I, II, III та IV квартали 2018 року, І, ІІ квартали 2019 року, а всього нараховано за 2017-2019 роки мінімального єдиного внеску в сумі 23785,08 грн. Крім того, за платником продовжує обліковуватися заборгованість в розмірі 2345,05 грн., яка виникла на підставі самостійного декларування за грудень 2015 року, а також заборгованість у розмірі 140807,73 грн., що виникла на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.09.2016 №Ф-0031211304.

Так, станом на 31.07.2019 в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 обліковувалася загальна сума заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 166937,86 грн., що на підставі ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», стало підставою для винесення відповідачем оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 09.08.2019 №Ф-4863-17.

Також, відповідач у відзиві на позовну заяву посилається на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №826/11623/16, відповідно до якої обчислення єдиного внеску та формування вимоги про сплату боргу здійснюється не лише на підставі актів перевірки, але й на підставі облікових даних з інформаційної системи фіскального органу. Отже вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця борг з єдиного внеску.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.05.2020 замінено відповідача по справі Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області на Головне управління Державної податкової служби у Київській області.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 зареєстрований фізичною особою-підприємцем з 08.04.2013, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 16.10.2019 (а.с.33-34).

Як вбачається із зазначеного витягу, основним видом економічної діяльності позивача є діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами (код - 46.12).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебував на обліку в Головному управлінні ДПС у Київській області (Броварське управління) як платник податків з 09.04.2013 по 12.09.2019, на загальній системі оподаткування.

12.09.2019 позивачем припинено підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця за власним рішенням, про що свідчать дані про відповідний реєстраційний запис від 12.09.2019 №23550060003011004 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.34).

09.08.2019 відповідачем винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування № Ф-4863-17 на загальну суму 166937,86 грн. (а.с.28). З тексту оскаржуваної вимоги вбачається, що підставою для її винесення стали дані інформаційної системи органу доходів і зборів.

На підтвердження доказів направлення вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 09.08.2019 на адресу позивача та отримання вимоги 12.09.2019, відповідач надав копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення за унікальним номером відправлення 0740025291356, відповідно до якого вимогу отримано позивачем 12.09.2019 (а.с.49).

Судом встановлено, що станом на 31.07.2019 згідно інтегрованої картки платника по коду класифікації доходів бюджету 71040000 "для фізичних осіб підприємців, у тому числі які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність" за позивачем обліковується заборгованість у сумі 166937,86 грн. як недоїмка з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (а.с. 46-47).

Зокрема, зазначена заборгованість нарахована за наступні періоди:

- 2017 рік в розмірі 8448,00 грн. (704 грн. х 12 міс.);

- I квартал 2018 в розмірі 2457,18 грн. (819,06 грн. х 3 міс.);

- II квартал 2018 в розмірі 2457,18 грн. (819,06 грн. х 3 міс.);

- III квартал 2018 в розмірі 2457,18 грн. (819,06 грн. х 3 міс.);

- IV квартал 2018 в розмірі 2457,18 грн. (819,06 грн. х 3 міс.);

- I квартал 2019 в розмірі 2754,18 грн. (918,06 грн. х 3 міс.);

- II квартал 2019 в розмірі 2754,18 грн. (918,06 грн. х 3 міс.), а всього нараховано мінімального єдиного внеску за 2017 рік - ІІ квартал 2019 року в сумі 23785,08 грн.

Крім того, судом встановлено, що згідно інтегрованої картки платника по коду класифікації доходів бюджету 71040000 "для фізичних осіб підприємців, у тому числі які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність" за позивачем обліковується заборгованість в розмірі 2345,05 грн., яка виникла на підставі самостійного декларування, зокрема, на підставі звіту про нарахування єдиного внеску за грудень 2015 року від 02.02.2016.

Також, судом встановлено, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 складено акт від 13.09.2016 №225/13-04/ НОМЕР_1 , на підставі якого контролюючим органом було сформовано та направлено на адресу позивача вимогу форми «Ф» від 13.09.2016 №0031211304 на суму 140807,73 грн., яка була отримана позивачем 19.09.2016, про що свідчить поштове повідомлення про вручення із щтрихкодовим ідентифікатором 0740018537714. Вимога форми «Ф» від 13.09.2016 №0031211304 платником не оскаржувалась, доказів зворотного суду не надано.

Вважаючи безпідставним нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування, а вимогу про сплату такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України) та Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).

Законом № 2464-VI визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Вимогами п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI встановлено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до вимог ч.1 ст.4 Закону № 2464-VI, платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами; фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Частиною 4 статті 8 Закону № 2464-VI встановлено, що порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Облік нарахованих і сплачених сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування здійснюється контролюючим органом в інтегрованій картці платника, що відкривається за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками.

Недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або несплачена у строки, встановлені цим законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Процедура нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів Державною фіскальною службою України та її територіальними органами встановлена Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою Наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449 (надалі по тексту - Інструкція).

Згідно з вимогами Закону № 2464-VI та Інструкції № 449 на платника покладено обов`язок щодо своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Законом України від 06.12.2016 № 1774 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до Закону № 2464-VI, що діють з 1 січня 2017 року, зокрема щодо обов`язковості визначення бази нарахування єдиного внеску у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року.

Фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування нараховують єдиний внесок на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI).

Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Законом України від 21.12.2016 № 1801-VIII "Про Державний бюджет України на 2017 рік", установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2017 - 3200,00 грн.

Частиною п`ятою статті 8 Закону № 2464-VI для зазначеної категорії платників встановлена обов`язкова ставка єдиного внеску, що дорівнює 22% бази нарахування.

Право на звільнення від сплати єдиного внеску у 2017-2019 роках за себе мали фізичні особи-підприємці, за умови, що вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (ч. 4 ст. 4 Закону № 2464-VI).

Матеріали справи не містять доказів наявності у позивача права на звільнення від сплати єдиного внеску в 2017-2019 роках.

Також нарахування платнику єдиного внеску здійснюється автоматично на рівні ДПС України поквартально в розмірі мінімального страхового внеску, що відображається в інтегрованій картці платника.

Враховуючи обов`язок нарахування єдиного внеску до сплати, навіть у разі відсутності доходу, фізичні особи-підприємці, зобов`язані сплатити:

до 09.02.2018 за звітний 2017 рік, щонайменше 8448,00 грн. (3200,00 грн. х 12 х 22% = 8448,00 грн.).

Крім того, з прийняттям Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 № 2148-VIII внесено зміни до Закону №2464-VI, що діють з 1 січня 2018 року, зокрема щодо строків сплати зобов`язань фізичними особами-підприємцями, які перебувають на загальній системі оподаткування.

Так, з 1 січня 2018 року всі фізичні особи-підприємці (незалежно від обраної системи оподаткування), крім звільненої статтею 4 Закону №2464-VI категорії страхувальників, зобов`язані сплачувати за себе єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону №2464-VI).

Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" від 07.12.2017 №2246-VIII, установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2018 року - 3723,00 грн.

Відповідно, щоквартальний платіж складає 2457,18 грн. (3723,00 грн. х 3 х 22% = 2457,18 грн.), поквартально:

до 19.04.2018 за звітний І квартал 2018 року, щонайменше 2457,18 грн. (3723,00 грн. х 3 х 22% = 2457,18 грн.);

до 19.07.2018 за ІІ квартал 2018 року, щонайменше 2457,18 грн. (3723,00 грн. х 3 х 22% = 2457,18 грн.);

до 19.10.2018 за ІІІ квартал 2018 року, щонайменше 2457,18 грн. (3723,00 грн. х 3 х 22% = 2457,18 грн.);

до 21.01.2019 за ІV квартал 2018 року, щонайменше 2457,18 грн. (3723,00 грн. х 3 х 22% = 2457,18 грн.).

Законом України від 23.11.2018 №2629-VIII "Про Державний бюджет України на 2019 рік", установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2019 - 4173,00 грн.

Відповідно, щоквартальний платіж складає 2754,18 грн. (4173,00 грн. х 3 х 22% = 2457 грн. 18 коп.), поквартально:

до 19.04.2019 за І квартал 2019 року, щонайменше 2754,18 грн. (4173,00 грн. х 3 х 22% = 2754,18 грн.);

до 19.07.2019 за ІІ квартал 2019 року, щонайменше 2754,18 грн. (4173,00 грн. х 3 х 22% = 2754,18 грн.).

Як було встановлено судом, згідно інтегрованої картки платника по коду класифікації доходів бюджету 71040000 "для фізичних осіб підприємців, у тому числі які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність", позивачу за період 2017 рік - ІІ квартал 2019 року нараховано мінімальний єдиний внесок в сумі 23785,00 грн.

Крім того, судом було встановлено, що згідно інтегрованої картки платника за позивачем обліковується заборгованість в розмірі 2345,05 грн., яка виникла на підставі самостійного декларування, зокрема, на підставі звіту про нарахування єдиного внеску за грудень 2015 року від 02.02.2016, доказів самостійної сплати якого позивачем не надано.

Також, судом встановлено, що за позивачем обліковується заборгованість в розмірі 140807,73 грн., яка виникла внаслідок документальної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 , за результатами якої складно акт від 13.09.2016 №225/13-04/ НОМЕР_1 , на підставі якого контролюючим органом було сформовано та направлено на адресу позивача вимогу форми «Ф» від 13.09.2016 №0031211304 на суму 140807,73 грн.

Жодних обґрунтувань щодо незгоди позивача із сумою боргу, яка виникла у зв`язку з вимогою від 13.09.2016 №0031211304 на суму 140807,73 грн., позивачем в позові не наведено, відповідь на відзив позивачем не подано.

Відтак станом на 31.07.2019 за позивачем обліковується заборгованість з єдиного внеску на загальну суму 166937,86 грн. як недоїмка з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (а.с. 46-47).

Щодо включення в суму боргу (недоїмки) в розмірі 166937,86 грн. згідно оскаржуваної вимоги від 09.08.2019 № Ф-4863-17 суми боргу (недоїмки) в розмірі 26130,13 грн., яка складається з: 2345,05 грн. - сума єдиного внеску за звітом від 02.02.2016 №1603430156; 8448,00 грн. - єдиний внесок за 2017 рік; 2457,18 грн. - єдиний внесок за І квартал 2018 року; 2457,18 грн. - єдиний внесок за ІІ квартал 2018 року; 2457,18 грн. - єдиний внесок за ІІІ квартал 2018 року; 2457,18 грн. - єдиний внесок за ІV квартал 2018 року; 2754,18 грн. - єдиний внесок за І квартал 2019 року; 2754,18 грн. - єдиний внесок за ІІ квартал 2019 року, суд зазначає наступне.

Статтею 6 Закону №2464-VI визначено обов`язок платника єдиного внеску своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до вимог п.п. 6, 7 ст. 13 Закону № 2464-VI та розділу VI Інструкції №449, органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.

Приписами статті 25 Закону та пункту 3 Розділу VI Інструкції №449 визначено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом (п. 3 Розділу VI Інструкції №449).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Враховуючи наведене, на підставі Закону №2464-VI та Інструкції №449, контролюючим органом правомірно нараховано позивачу недоїмку зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 26130,13 грн., оформлену вимогою від 09.08.2019 № Ф-4863-17, з якої 2345,05 грн. - сума єдиного внеску за звітом від 02.02.2016 №1603430156; 8448,00 грн. - єдиний внесок за 2017 рік; 2457,18 грн. - єдиний внесок за І квартал 2018 року; 2457,18 грн. - єдиний внесок за ІІ квартал 2018 року; 2457,18 грн. - єдиний внесок за ІІІ квартал 2018 року; 2457,18 грн. - єдиний внесок за ІV квартал 2018 року; 2754,18 грн. - єдиний внесок за І квартал 2019 року; 2754,18 грн. - єдиний внесок за ІІ квартал 2019 року.

Виходячи із системного аналізу вищевказаних положень Закону, суд дійшов висновку, що вимога може формуватись контролюючим органом, зокрема: за наявності у платника на кінець календарного місяця недоїмки зі сплати єдиного внеску, яка, згідно даних інформаційної системи органу доходів і зборів перевищує 10 гривень; за даними перевірки. Недоїмкою ж є сума єдиного внеску, своєчасно не сплачена у строки, встановлені Законом.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем порушено процедуру, яка передує прийняттю вимоги про сплату боргу (недоїмки), а саме відповідачем не вручено позивачу акт перевірки, що у свою чергу порушило право позивача на подання заперечень щодо такого акту, з приводу чого суд зазначає наступне.

Так, згідно з пунктом 3 розділу VI Інструкції №449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Пунктом 4 розділу VI Інструкції № 449 передбачено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Відтак, обчислення єдиного внеску та формування вимоги про сплату боргу здійснюється не лише на підставі актів перевірки, а й на підставі облікових даних з інформаційної системи фіскального органу.

Аналіз змісту вищенаведених норм свідчить про те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця борг з єдиного внеску.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного суду від 11.09.2019 у справі №826/11623/16.

Тобто, проведення перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок за наявності за платником на кінець календарного місяця недоїмки зі сплати єдиного внеску, яка, згідно даних інформаційної системи органу доходів і зборів перевищує 10 гривень, не є обов`язком контролюючого органу.

У такому разі, вимога формується та надсилається за даними інформаційних систем без проведення перевірки.

В даному ж випадку, оскаржувана вимога №Ф-4863-17 від 09.08.2019 сформована на підставі даних інформаційних систем органу доходів і зборів та направлена позивачу з огляду на те, що на кінець календарного місяця у нього була наявна недоїмка зі сплати єдиного внеску.

Таким чином, жодних документальних перевірок в даному випадку не проводилось, а тому необхідність у направленні позивачу акта перевірки у відповідача була відсутня.

Крім того, твердження позивача, що він фактично не здійснював ніякої підприємницької діяльності з 13.07.2018, оскільки свідоцтво платника ПДВ було анульовано, а тому єдиний соціальний внесок не повинен нараховуватись, суд вважає необґрунтованими з огляду на таке.

Так, в силу частини 12 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" єдиний соціальний внесок підлягає сплаті незалежно від здійснення підприємницької діяльності та фінансового стану платника. При цьому, позивачем не надано доказів того, що він має право на звільнення від сплати єдиного внеску.

Відповідно до частини 8 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та громадських формувань", фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Тобто, підставою для припинення нарахування та сплати фізичною особою-підприємцем сум єдиного внеску може бути державна реєстрація припинення такою особою підприємницької діяльності, обставина чого в даному випадку мала місце лише 12.09.2019, про що внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, тобто після прийняття відповідачем оскаржуваного рішення.

Крім того, судом встановлено, що відповідно до Наказу Міністерства фінансів № 1162 від 24.11.2014, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03 грудня 2014 р. за № 1553/26330 (з урахуванням внесених змін) «Про затвердження Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» реєстрація та припинення підприємницької діяльності та реєстрація платником єдиного внеску здійснюється за заявою відповідної особи.

Натомість, як слідує з матеріалів справи, позивач до 12.09.2019 (дата припинення підприємницької діяльності) до контролюючого органу із заявою про зняття його з обліку як платника єдиного внеску у зв`язку з зупиненням (припиненням) його підприємницької діяльності та анулюванням свідоцтва платника ПДВ у встановленому законом порядку не звертався.

При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що позивач у період нарахування контролюючим органом єдиного соціального внеску перебував у трудових відносинах як найманий працівник та за нього роботодавцями сплачувався єдиний внесок протягом спірного періоду.

Отже, оскільки позивач не сплачував єдиний внесок відповідно до вимог ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», та відповідно до відповідача із заявою про припинення підприємницької діяльності не звертався, у ГУ ДФС були підстави для винесення вимоги про сплату боргу (недоїмку) з єдиного соціального внеску.

Отже, наявність у позивача боргу по сплаті єдиного соціального внеску повністю підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, зокрема інтегрованою карткою платника - фізичної особи-підприємця.

Враховуючи наведені норми законодавства та те, що позивач був зобов`язаний сплачувати єдиний соціальний внесок на момент винесення спірної вимоги, незалежно від наявності прибутку, але в порушення вимог діючого законодавства не здійснював такі сплати, внаслідок чого у позивача виникла заборгованість (недоїмка), суд вважає, що ГУ ДФС обґрунтовано та правомірно було винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) з включенням в суму боргу (недоїмки) заборгованість в сумі 26130,13 грн., яка складається з: 2345,05 грн. - сума єдиного внеску за звітом від 02.02.2016 №1603430156; 8448,00 грн. - єдиний внесок за 2017 рік; 2457,18 грн. - єдиний внесок за І квартал 2018 року; 2457,18 грн. - єдиний внесок за ІІ квартал 2018 року; 2457,18 грн. - єдиний внесок за ІІІ квартал 2018 року; 2457,18 грн. - єдиний внесок за ІV квартал 2018 року; 2754,18 грн. - єдиний внесок за І квартал 2019 року; 2754,18 грн. - єдиний внесок за ІІ квартал 2019 року.

Відтак суд дійшов висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 09.08.2019 № Ф-4863-17 в частині суми боргу у розмірі 26130,13 грн. винесена відповідачем у відповідності до норм чинного законодавства, у зв`язку з чим позовна заява в цій частині задоволенню не підлягає.

Щодо включення в суму боргу (недоїмки) в розмірі 166937,86 грн. згідно оскаржуваної вимоги від 09.08.2019 № Ф-4863-17 суми боргу (недоїмки) в розмірі 140807,73 грн. за іншою вимогою форми «Ф» від 13.09.2016 №0031211304, суд зазначає таке.

Як було встановлено судом, за позивачем обліковується, зокрема, заборгованість в розмірі 140807,73 грн., яка виникла внаслідок документальної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 , за результатами якої складено акт від 13.09.2016 №225/13-04/ НОМЕР_1 , на підставі якого контролюючим органом було сформовано та направлено на адресу позивача вимогу форми «Ф» від 13.09.2016 №0031211304 на суму 140807,73 грн., яка була отримана позивачем 19.09.2016, про що свідчить поштове повідомлення про вручення із щтрихкодовим ідентифікатором 0740018537714. При цьому, встановлено, що вимога форми «Ф» від 13.09.2016 №0031211304 платником не оскаржувалась та відповідачем не відкликалась.

Отже вимога форми «Ф» від 13.09.2016 №0031211304 на суму 140807,73 грн. є чинною, не відкликаною та не оскарженою у порядку адміністративного або судового оскарження.

При цьому, суд зазначає, що вимога про сплату боргу (недоїмки) форми «Ф» від 13.09.2016 №0031211304, будучи самостійним виконавчим документом, підлягає примусовому виконанню органами державної виконавчої служби.

Згідно з пунктом 7 Інструкції №449 якщо протягом наступного базового звітного періоду сума боргу (недоїмки) платника зросла, після проходження відповідних процедур узгодження та оскарження вимога про сплату боргу (недоїмки) подається до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства тільки на суму зростання боргу (недоїмки).

При цьому жодною нормою Закону № 2464-VI та Інструкції №449 не передбачено подвійне включення суми боргу до різних вимог про сплату боргу (недоїмки).

Відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Отже, нормою прямої дії встановлено заборону на притягнення двічі до одного виду юридичної відповідальності за одне й те саме правопорушення.

Таким чином, в контексті наведених фактичних обставин, суд вважає, що мало місце повторне притягнення позивача до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, що є неприпустимим.

Враховуючи викладене, суд вважає, що одночасне відображення однієї і тієї ж суми боргу (недоїмки) в різних вимогах контролюючого органу, жодна з яких не вважається відкликаною, може призвести до її подвійного стягнення.

Отже у відповідача не було правових підстав при формуванні вимоги від 09.08.2019 № Ф-4863-17 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 166937,86 грн. включати повну суму боргу (недоїмки) в розмірі 140807,73 грн. за вимогою форми «Ф» від 13.09.2016 №0031211304, яка не є відкликаною контролюючим органом, що є підставою для задоволення позовних вимог в цій частині.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач частково спростував докази та аргументи, які було надано позивачем.

За таких обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною третьою статті 139 КАС України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір на суму 1669,39 грн., що підтверджується квитанцією від 23.09.2019 №1-4551К, оригінал якої міститься в матеріалах справи (а.с.2).

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою-підприємцем встановлюється ставка судового збору - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В даному випадку ціна позову майнового характеру становить 166937,86 грн., судом задоволені позовні вимоги на суму 140807,73 грн., отже судовий збір у розмірі 1408,08 грн. (140807,73 грн.*1%) підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - відповідача у справі.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 09.08.2019 №Ф-4863-17 в частині суми боргу на суму 140807,73 грн.

3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 1408,08 грн. (одна тисяча чотириста вісім грн. 08 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код 43141377, місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Народного Ополчення, буд. 5а).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Дата складання повного тексту рішення - 27.05.2020.

Суддя Кушнова А.О.