Рішення № 89540664, 29.05.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2020 року справа № 320/4844/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирних будинків "Зоря" та гуртожитку "Салют" до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги про сплату боргу.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Об'єднання співвласників багатоквартирних будинків "Зоря" та гуртожитку "Салют" з позовом до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправною і скасування податкової вимоги від 07.08.2019 №250432-50/264 в сумі 2031,56 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що спірною податковою вимогою йому нарахована заборгованість із земельного податку з юридичних осіб у сумі 2031,56 грн., однак ОСББ «Зоря» та гуртожитку «Салют» не є в розумінні чинного законодавства платником земельного податку.

Так, позивач зауважив, що особу, яка володіє нерухомим майном, що розташовано на земельній ділянці, права на яку не оформлені на таку особу, не можна вважати платником земельного податку в розумінні статті 269 Податкового кодексу України до моменту виникнення відповідних прав такої особи на цю земельну ділянку.

Позивач наголосив на тому, що ОСББ «Зоря» та гуртожитку «Салют» не мають правовстановлюючих документів на земельну ділянку прибудинкових територій щодо житлових будинків, які він обслуговує, а саме: буд.155А по вул. І. Кожедуба, буд.68 по вул. Я. Мудрого, буд.70 по вул. Я.Мудрого, буд.15/1 по вул. Я. Мудрого в місті Біла Церква. Вказана земельна ділянка є власністю територіальної громади міста Біла Церква, у зв'язку з чим позивач вважає, що він не зобов'язаний здійснювати сплату відповідного податку.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.09.2019 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче судове засідання по справі.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що спірний борг, на сплату якого було виставлено спірну вимогу, виник в результаті самостійно задекларованих та несплачених сум відповідно до податкової декларації по земельному податку з юридичних осіб за 2019 рік, відповідно до якого позивачем не сплачено зобов'язання за червень 2019 року на суму 2031,56 грн.

Відповідач наголосив на тому, що позивач до серпня 2019 року сумлінно декларував та сплачував усі необхідні податки та збори, зокрема, земельний податок з юридичних осіб, однак у зв'язку з несплатою узгодженого податкового зобов'язання з земельного податку за червень 2019 року і була виставлена спірна вимога.

Усною ухвалою суду від 05.11.2019, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання, замінено відповідача - Головне управління ДФС у Київській області, на правонаступника - Головне управління ДПС у Київській області.

Також усною ухвалою суду від 05.11.2019, постановленою без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового, було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті у той же день.

05.11.2019 на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про здійснення розгляду справи у порядку письмового провадження.

Присутній у судовому засіданні 05.11.2019 представник позивача також заявив клопотання про здійснення подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження.

Згідно з частиною третьою статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи клопотання сторін, усною ухвалою суду від 05.11.2019, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання, вирішено здійснювати подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

в с т а н о в и в:

Об'єднання співвласників багатоквартирних будинків «Зоря» та гуртожитку «Салют» (ідентифікаційний код 26246750, місцезнаходження: 09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, буд.53/1) 29.08.2002 зареєстровано як юридична особа, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №24559762 від 07.06.2019 (а.с.48-50).

Відповідно до пункту 4.2 розділу 4 Статуту ОСББ «Зоря» та гуртожитку «Салют», затвердженого установчими зборами співвласників (протокол №1234), та зареєстрованого Білоцерківської міської радою народних депутатів 29.08.2020 №274, будинки, що перебувають у спільній власності по вул. П.Запорожця, 155-А, П.Запорожця, 195, Я.Мудрого, 68, Я.Мудрого, 70, гуртожитку «Салют», Я.Мудрого, 53/1 є невід'ємною частиною статутного фонду Об'єднання «Зоря» (а.с.42-46).

07.08.2019 Головним управлінням ДФС у Київській області була прийнята податкова вимога №250432/50/264, якою позивачу станом на 06.08.2019 визначено до сплати борг із земельного податку з юридичних осіб у сумі 2031,56 грн. (а.с.31).

Не погоджуючись з правомірністю прийняття спірної податкової вимоги, позивач звернувся даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.

Згідно з підпунктами 14.1.72-14.1.74 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України:

- земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу);

- землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди;

- земельна ділянка - частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, цільовим (господарським) призначенням та з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Згідно з пунктом 270.1 статті 270 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Пунктом 271.1 статті 271 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом (пункт 271.2 статті 271 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Пунктом 287.1 статті 287 Податкового кодексу України встановлено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно з частиною першою-другою статті 42 Земельного кодексу України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частин першої-другої статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають, зокрема, співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Згідно зі статтями 125-126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

З аналізу наведених норм вбачається, що платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов'язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

- об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об'єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна;

- співвласники багатоквартирного будинку (далі - співвласники) - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.

Статтею 3 цього Закону визначено, що діяльність об'єднань і асоціацій регулюється цим Законом, Цивільним, Житловим та Земельним кодексами України, іншими нормативно-правовими актами та статутом об'єднання, асоціації.

Згідно з частиною другою статтею 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Позивач, обґрунтовуючи свої вимоги, зазначив, що Об'єднання співвласників багатоквартирних будинків «Зоря» та гуртожитку «Салют» не є платником земельного податку, оскільки земельні ділянки прибудинкової території не належать позивачу на праві власності, оренди або на праві постійного користування.

З матеріалів справи вбачається, що ОСББ «Зоря» та гуртожитку «Салют» звернулось до Білоцерківської міської ради Київської області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність чи постійне користування, що знаходяться під будинками та на прибудинкових територіях по об'єктах, що обслуговують ОСББ «Зоря» та гуртожитку «Салют» відповідно до пункту 4.2 статуту: житловий будинок №68 за адресою: вул. Ярослава Мудрого, м. Біла Церква; житловий будинок №70 за адресою: вул. Ярослава Мудрого, м. Біла Церква, житловий будинок №155А, за адресою: вул. І. Кожедуба, м. Біла Церква; гуртожиток «Салют», буд.53/1 за адресою: вул. Я.Мудрого, м. Біла Церква (а.с.18).

Управління регулювання земельних відносин міської ради листом від 12.06.2019 №10-10-699 повідомило позивачу, що заяви ОСББ «Зоря» гуртожитку «Салют» про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою були розглянуті 11.06.2019 на засіданні постійної комісії з питань земельних відносин та земельного кадастру, планування, будівництва, архітектури, охорони пам'яток, історичного середовища та благоустрою. За результатам розгляду комісія рекомендує запросити позивача на чергове засідання комісії для вирішення питання по суті (а.с.20).

Управління регулювання земельних відносин міської ради листом від 23.09.2019 №10-10-828 повідомило позивачу, що на засіданні постійної комісії з питань земельних відносин, земельного кадастру, планування території, будівництва, архітектури, охорони пам'яток, історичного середовища 23.07.2019 було розглянуто заяви позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою. За результатами голосування членами комісії рекомендовано запросити ОСББ «Зоря» та гуртожитку «Салют» на засідання комісії (а.с.19).

З матеріалів справи вбачається, що 29.03.2019 між ТОВ «Геоцентр» (Виконавець) та ОСББ «Зоря» та гуртожитку «Салют» (Замовник) було укладено договір на виконання геодезично-кадастрового знімання земельної ділянки №046, за умовами якого виконавець зобов'язався виконати роботи по геодезично-кадастровому зніманню земельних ділянок багатоквартирних житлових будинків по вул. Я. Мудрого, 53/1, вул. Я. Мудрого, 68, вул. Я. Мудрого, 70, вул. І. Кожедуба, 15, м. Біла Церква Київської області (а.с.16).

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про наявність у позивача права власності або права користування на земельні ділянки, на яких розташовані будинки та прибудинкова територія будинків, що входять до складу Об'єднання співвласників багатоквартирних будинків «Зоря» та гуртожитку «Салют».

Відповідачем під час розгляду справи також не надано доказів існування правовстановлюючих документів на відповідні земельні ділянки, які б підтверджували право власності або право постійного користування позивача ними.

Таким чином, оскільки позивач не власником чи користувачем земельними ділянками, він не є в розумінні Податкового кодексу України платником земельного податку.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 19.01.2018 у справі № 2а-17512/12/2670 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 71692686).

Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, щовисновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Щодо посилань відповідача на подання ОСББ «Зоря» та гуртожитку «Салют» податкової звітності з земельного податку за 2019 рік та здійснення сплати позивачем земельного податку, суд зазначає таке.

З матеріалів справи вбачається, що ОСББ «Зоря» та гуртожитку «Салют» було подано до контролюючого органу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної комунальної власності) за 2019 рік від 14.02.2019, у якому самостійно визначено суму земельного податку, який підлягає до сплати з січня по листопад 2019 року - 2032,04 грн. щомісячно, грудень 2019 року - 2032,05 грн. (а.с.65-67).

Відповідно до інтегрованої картки платника з земельного податку позивач самостійно здійснював сплати земельного податку за січень-травень 2019 року (а.с.61-63).

Однак суд вважає, що самостійне декларування та сплата ОСББ «Зоря» та гуртожитку «Салют» земельного податку за відповідний період не є підставою для висновків про набуття позивачем статусу платника земельного податку, оскільки набуття такого статусу виникає в силу закону, а не виявлення юридичною особою наміру щодо декларування та сплати відповідного податку.

Відповідно до положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Одним з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є верховенство права.

Згідно з частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження висновків щодо виникнення у позивача у позивача обов'язку зі сплати земельного податку, у ой час як матеріали справи свідчать про те, що ОСББ «Зоря» та гуртожитку «Салют» не є платником відповідного податку, внаслідок чого суд вважає, що спірна вимога є протиправною та підлягає скасуванню.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що під час звернення до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1921,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 02.09.2019 №149 (а.с.3).

Враховуючи задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача судовий збір у сумі 1921,00 грн. за рахунок суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243, 248, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС у Київській області від 07.08.2019 №250432-50/264.

3. Стягнути на користь Об'єднання співвласників багатоквартирних будинків «Зоря» та гуртожитку «Салют» (ідентифікаційний код 26246750, місцезнаходження: 09100, Київська обл.., м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, буд.53/1) судовий збір у сумі 1921,00 грн. (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код 43141377, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5-А).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Дудін С.О.