Ухвала суду № 89540578, 29.05.2020, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про закриття провадження щодо частини позовних вимог

29 травня 2020 рокум. Ужгород№ 260/152/20

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ващиліна Р.О.

при секретарі судового засідання Неміш Т.В.

за участю:

позивача: представник - Попюк М.І.,

відповідача 1: представник - не з`явився,

відповідача 2: представник - не з`явився,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Одеської митниці ДФС, Одеської митниці Держмитслужби про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Одеської митниці Державної фіскальної служби України, в якому просить: 1) визнати протиправною бездіяльність Одеської митниці ДФС щодо нездійснення митного контролю та митного оформлення за електронною митною декларацією (ЕМД) від 18.01.2018 р. №UA500010/2018/000279; 2) стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці ДФС кошти на відшкодування шкоди у розмірі 374730,23 грн.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 березня 2020 року залучено до участі в справі в якості співвідповідача Одеську митницю Держмитслужби.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 29.05.2020 р. позовну заяву в частині визнання протиправною бездіяльності Одеської митниці ДФС щодо нездійснення митного контролю та митного оформлення за електронною митною декларацією (ЕМД) від 18.01.2018 р. №UA500010/2018/000279 залишено без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду.

Розглянувши питання можливості продовження розгляду в порядку адміністративного судочинства даної адміністративної справи, з урахуванням залишення без розгляду позовних вимог в частині визнання бездіяльності протиправною, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

П. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України надає визначення поняттю «адміністративна справа», відповідно до якого такою є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Згідно з дефініцією, наданою в п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України, публічно-правовий спір - спір, у якому:

- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

- хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Положення ч. 1 ст. 5 КАС України гарантують кожній особі право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо така вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. При цьому вказаною процесуальною нормою встановлено перелік можливих позовних вимог, які забезпечують належний спосіб захисту порушених прав, свобод чи інтересів позивачів.

Відповідно до принципу диспозитивності у адміністративному судочинстві, кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 9 КАС України).

Як вбачається з матеріалів даної адміністративної справи (з урахуванням залишення позову без розгляд в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Одеської митниці ДФС України), предметом розгляду в такій є виключно вимога про стягнення з Одеської митниці ДФС на користь позивача коштів на відшкодування шкоди.

Разом з тим, згідно ч. 5 ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Зі змісту цієї норми випливає, що адміністративні суди можуть розглядати вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватися шкоди, завданої лише суб`єктом владних повноважень в межах публічно-правових відносин; такі вимоги мають бути поєднані з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

В іншому випадку спірні відносини з приводу відшкодування шкоди (стягнення збитків) носять приватноправовий характер та, як наслідок, не можуть бути предметом справи, віднесеної до адміністративної юрисдикції, а вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Класична інтерпретація суті конструкції «суд, встановлений законом» викладена Європейським судом у рішенні по справі «Сокуренко і Стригун проти України» та згідно п.24 цього рішення полягає у такому: «Суд повторює, що, як було раніше визначено, фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Занд проти Австрії», Комісія висловила думку, що термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)».

Зазначена правова позиція дає можливість виділити дві умови відповідності критерію «суд, встановлений законом»: організаційну (організація судової системи повинна регулюватися законами у їх буквальному значенні) та юрисдикційну (суд повинен діяти у спосіб та відповідно до повноважень, передбачених законом, у межах своєї компетенції).

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

З метою забезпечення кращого захисту прав, свобод фізичних та юридичних осіб в різних сферах суспільних правовідносин, здійснення якісного та неупередженого судочинства, належної організації діяльності судів України, запроваджено систему спеціалізації судів при розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З цією метою процесуальними кодексами, зокрема, врегульовані питання щодо предметної підсудності спорів у всіх суспільних правовідносинах, які підлягають оскарженню в судовому порядку, тобто чітко визначено конкретні категорії справ, які має право розглядати суд певної юрисдикцію, що покладено в основу функціонування системи судочинства України. Тому суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні ч. 1 ст. 6 Конвенції.

З огляду на вищенаведені процесуальні норми, враховуючи залишення позову в частині визнання протиправною бездіяльності Одеської митниці ДФС України у зв`язку з пропуском позивачем встановленого строку звернення до суду, суд вважає, що спір про відшкодування відповідачем 1 шкоди носить приватноправовий характер та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Такі вимоги слід вирішувати судом в порядку господарського судочинства.

Згідно п. 1 ч. 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до ст. 239 КАС України, суд роз`яснює позивачу, що дану справу належить розглядати в порядку господарського судочинства.

Роз`яснити сторонам, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Керуючись ст. 183, п. 1 ч. 1 ст. 238, ст.ст. 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Провадження у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) до Одеської митниці ДФС (місцезнаходження: вул. Івана та Юрія Лип, буд. 21-а, м. Одеса, Одеська область, 65078, код ЄДРПОУ - 39441717), Одеської митниці Держмитслужби (місцезнаходження: вул. Івана та Юрія Лип, буд. 21-а, м. Одеса, Одеська область, 65078, код ЄДРПОУ - 43333459) в частині позовних вимог про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці ДФС коштв на відшкодування шкоди у розмірі 374730,23 грн. - закрити.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається у відповідності до вимог п. 15.5 ч.1 Перехідних положень КАС України (в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 року №2147-VIII).

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 256 КАС України.

Суддя Р.О. Ващилін