Рішення № 89540444, 29.05.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2020 року м. Житомир справа № 240/2365/20

категорія 105000000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Черноліхова С.В.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про визнання дій протиправними та скасування постанови,

встановив:

Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області звернулося до суду з позовом, у якому просить:

- визнати протиправними дії Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо винесення постанови від 18 лютого 2020 року про накладення штрафу у розмірі 5100, 00 грн.;

- скасувати постанову відповідача від 18 лютого 2020 року про накладення штрафу у розмірі 5100, 00 грн. (ВП 60204432).

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 22 серпня 2019 року Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області видано наказ № 6-2683/14-19-СГ «Про виконання рішення суду», яким у повному обсязі виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2019 року по справі № 240/82/19, про що повідомлено відповідача. У подальшому, 25 листопада 2019 року, начальником відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області винесено вимогу про спростування або підтвердження інформацію про втрату чинності вказаним наказом. 18 лютого 2020 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції було винесено оспорювану постанову, яку позивач вважає протиправною, тому звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 30 березня 2020 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, судове засідання призначено на 14 квітня 2020 року.

14 квітня 2020 року судове засідання не відбулося у зв`язку з вжиттям органами державної влади посилених обмежувальних заходів щодо попередження ситуації з можливим розповсюдженням коронавірусу в Україні. Наступне засідання призначено на 07 травня 2020 року.

07 травня 2020 року судове засідання не відбулося у зв`язку з відпусткою судді. Наступне засідання призначено на 21 травня 2020 року.

21 травня 2020 року Житомирським окружним адміністративним судом постановлено ухвалу про подальше здійснення розгляду справу у порядку письмового провадження.

13 квітня 2020 року відповідач надіслав відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити. Зазначив, що позивач не надав доказів повного виконання рішення суду по справі № 240/82/19, тому на підставі статей 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» 18 лютого 2020 року правомірно було винесено постанову про накладення на нього штрафу за невиконання рішення суду без поважних причин. Вказане судове рішення боржник виконав лише після винесення оспорюваної постанови.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши наведені сторонами доводи, суд дійшов наступного висновку.

Встановлено, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2019 року по справі № 240/82/19, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2019 року, задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 .

Визнано протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо відмови ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою відведення земельної ділянки за кадастровим номером №1822085600:06:000:0454 у власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Оліївської сільської ради Житомирського району за межами населеного пункту, орієнтовною площею 0,25 га, викладену у листах вих. № Г-9652/0-5253/0/22-18 від 25 вересня 2018 року та вих. № Г-11225/0-6603/0/22-18 від 04 грудня 2018 року.

Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області затвердити ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за кадастровим номером №1822085600:06:000:0454 у власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Оліївської сільської ради Житомирського району за межами населеного пункту, орієнтовною площею 0,25 га.

На виконання вказаного судового рішення, яке набрало законної сили, Житомирським окружним адміністративним судом 13 вересня 2019 року видано виконавчий лист № 240/82/19.

03 жовтня 2019 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 60204432 з примусового виконання вказаного виконавчого листа.

16 жовтня 2019 року Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області на адресу відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області направлено лист за вих. № 11-6-0.62-7025/2-19, в якому повідомлено про виконання рішення суду у справі № 240/82/19. На підтвердження викладеної інформації додано копію наказу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області № 6-2683/14-19-СГ від 22 серпня 2019 року про затвердження ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за кадастровим номером №1822085600:06:000:0454 у власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Оліївської сільської ради Житомирського району за межами населеного пункту, орієнтовною площею 0,25 га.

25 листопада 2019 року в.о. начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області винесено вимогу № 32/17786, якою зобов`язано позивача в термін до 06 грудня 2019 року підтвердити або спростувати інформацію про те, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 23 серпня 2019 року № 6-2721/14-19-СГ «Про втрату чинності наказу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 22 серпня 2019 року № 6-2683/14-19-СГ» визнано таким, що втратив чинність наказ Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 22 серпня 2019 року № 6-2683/14-19-СГ «Про виконання рішення суду». А також у разі якщо наказ Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 22 серпня 2019 року № 6-2683/14-19-СГ «Про виконання рішення суду» втратив чинність, зобов`язано в термін до 06 грудня 2019 року виконати вищевказане рішення суду в повному обсязі відповідно до виконавчого документа, про що повідомити відділ з наданням підтверджуючих документів.

У своєму листі № 11-6-0.62-8458/2-19 від 06 грудня 2019 року Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повідомило відділ примусового виконання рішень про повне виконання судового рішення по справі № 240/82/19 до відкриття виконавчого провадження та про його оскарження до Верховного Суду.

У зв`язку з тим, що позивачем не надано жодних доказів виконання судового рішення по справі № 240/82/19, головним державним виконавцем зроблено висновок про те, що станом на 18 лютого 2020 року вказане рішення залишається невиконаним без поважних причин, тому прийнято постанову про накладення на боржника - Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області штрафу у розмірі 5100, 00 грн.

Вважаючи зазначену постанову протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно з статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону № 1404-VIII, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Умови, за яких виконавче провадження підлягає закінченню, передбачені статтею 39 Закону, серед яких, зокрема, відповідно до пункту 9 частини 1, виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Порядок виконання рішення немайнового характеру передбачений розділом 8 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до частини 1 статті 63 Закону № 1404-VIII, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

Як вбачається з матеріалів справи, 22 серпня 2019 року Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області винесено наказ № 6-2683/14-19-СГ «Про виконання рішення суду», яким затверджено ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за кадастровим номером №1822085600:06:000:0454 у власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Оліївської сільської ради Житомирського району за межами населеного пункту, орієнтовною площею 0,25 га.

Разом з тим, 23 серпня 2019 року, тобто на наступний день, позивачем винесено наказ № 6-2721/14-19-СГ «Про втрату чинності наказу від 22 серпня 2019 року № 6-2683/14-19-СГ», згідно з яким визнано таким, що втратив чинність вказаний наказ Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області.

Тобто, на момент прийняття оспорюваної постанови про накладення штрафу Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області не прийнято рішення про затвердження ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2019 року, тобто фактично рішення суду не виконано.

Відповідно до частини 1 статті 75 Закону № 1404-VIII, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Згідно з статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013 у рішенні від 26 червня 2013 року, зазначив про те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Конституційний Суд України зазначив, що бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Згідно з частиною 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом (частина 4 статті 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів").

Відповідно до частин 2, 3 статті 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Таким чином, у відповідності до зазначених правових норм, зокрема, Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, Закону України "Про судоустрій та статус суддів", статей 14 та 370 КАС України, рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2019 року, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання на всій території України.

При цьому, прийняття Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області наказу від 23 серпня 2019 року № 6-2721/14-19-СГ "Про втрату чинності наказу Головного управління № 6-2683/14-19-СГ від 22 серпня 2019 року», яким визнано таким, що втратив чинність наказ № 6-2683/14-19-СГ від 22 серпня 2019 року "Про виконання рішення суду" свідчить про ухилення позивача від обов`язку виконання рішення суду.

Разом з тим, суд також звертає увагу на те, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що складовою принципу верховенства права є вимога юридичної визначеності, відповідно до якої остаточне рішення суду не може піддаватись сумніву, а також належне виконання судових рішень проти органів державної влади.

Принцип верховенства права, один з основоположних принципів демократичного суспільства, який є невід`ємним аспектом всіх статей Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, зобов`язує державу та будь-який державний орган виконувати судові розпорядження чи рішення, ухвалені проти держави (органу) (пункт 87 рішення Європейського Суду з прав людини "Гасан і Чеус проти Болгарії" від 26 жовтня 2000 року).

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Згідно з пунктами 63,64 Рішення ЄСПЛ по справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (заява № 40450/04, рішення набуло статусу остаточного 15 січня 2010 року), стаття 13 Конвенції прямо виражає обов`язок держави, передбачений статтею 1 Конвенції, захищати права людини передусім у межах своєї власної правової системи. Таким чином, ця стаття вимагає від держав національного засобу юридичного захисту, який би забезпечував вирішення по суті поданої за Конвенцією "небезпідставної скарги", та надання відповідного відшкодування (див. справу "Кудла проти Польщі" (Kudla v. Poland).

Зміст зобов`язань Договірних держав за статтею 13 Конвенції залежить від характеру поданої заявником скарги; "ефективність" "засобу юридичного захисту" у значенні цієї статті не залежить від визначеності сприятливого для заявника результату. Водночас засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (див. згадане вище рішення у справі ОСОБА_2 , пункти 157-158; та рішення у справі "Вассерман проти Росії" від 10 квітня 2008 року).

Отже, суд враховує наявність судового рішення щодо зобов`язання позивача затвердити ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за кадастровим номером №1822085600:06:000:0454 у власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Оліївської сільської ради Житомирського району за межами населеного пункту, орієнтовною площею 0,25 га, яке набрало законної сили та є підставою для виконання такого рішення.

При цьому, суд звертає увагу на те, що прийняття 22 серпня 2019 року наказу про виконання рішення суду та наступного дня, 23 серпня 2019 року, скасування цього наказу іншим наказом управління Держгеокадастру свідчить про зловживання позивачем своїми правами з метою ухилення від виконання рішення суду.

Таким чином, враховуючи викладені вище норми та встановлені обставини справи, суд вважає правомірним накладення головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Корнєєвим М.М. на Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області постановою від 18 лютого 2020 року штрафу за невиконання рішення суду у сумі 5100, 00 грн.

Відповідно до частин 1, 2 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина 1 статті 77 КАС України).

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Керуючись статтями 72, 77, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (вул. Довженка, 45, м.Житомир, 10002, код ЄДРПОУ 39765513) до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (майдан Соборний, 1, м.Житомир, 10014, код ЄДРПОУ 43316784) про изнання дій протиправними та скасування постанови відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Черноліхов