Рішення № 89540215, 01.06.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2020 року м. Житомир справа № 240/11395/19

категорія 111031101

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Романченка Є.Ю.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області, Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення від 03.05.2019 № 0099804-5113-0625 та податкової вимоги № 241324-51 від 05.09.2019,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправною та скасувати податкову вимогу № 241324-51 від 05.09.2019 Головного управління ДФС у Житомирській області на суму 38151,07 грн, з підстав її невідповідності вимогам Податкового кодексу України. Позивач стверджував, що у контролюючого органу були відсутні підстави для прийняття і направлення податкової вимоги, оскільки податкове повідомлення - рішення № 0099804-5113-0625 від 03.05.2019 було надіслано позивачу на невірну адресу, а тому визначене у ньому податкове зобов`язання не набуло статусу узгодженого грошового зобов`язання. На переконання позивача, вказане, відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України, виключає право контролюючого органу надсилати податкову вимогу.

Ухвалою суду вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання у справі на 27.11.2019.

Головним управлінням ДПС у Житомирській області подано відзив на позовну заяву, з проханням відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову у повному обсязі. Заперечуючи проти позовних вимог відповідач указував, що оскаржувана податкова вимога сформована, у зв`язку із несплатою позивачем у встановлений строк податкового зобов`язання за податковим повідомленням - рішенням № 0099804-5113-0625 від 03.05.2019 на суму 38151,07 грн. При цьому вказано, що відповідно до інформації наявної в податковому органі на день винесення податкового повідомлення - рішення № 0099804-5113-0625 від 03.05.2019 на суму 38151,07 грн в контролюючому органу рахувалась чинною адреса платника - АДРЕСА_1 . Зміни до вказаної адреси внесені 19.07.2019 на адресу - АДРЕСА_2 . Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, направлене позивачу податкове повідомлення - рішення повернуто 26.06.2019 до контролюючого органу, у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

04.12.2019 від позивача надійшов адміністративний позов із доповненням предмету позову. У вказаному позові ОСОБА_1 просив:

- податкове повідомлення-рішення № 0099804-5113-0625 від 03.05.2019 Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області на суму 38151,07 грн визнати протиправним і скасувати;

- податкову вимогу Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області № 241324-51 від 05.09.2019 на суму 38151,07 грн визнати протиправною і скасувати.

В обґрунтування пред`явлених позовних вимог, окрім аргументів наведених у первісному позові, указував, що 08.08.2014 проінформував податковий орган про зміну місця проживання шляхом подання відповідної заяви, відтак адреса позивача ( АДРЕСА_3 ) була відмова відповідачу. Також зазначено, що позивач є власником об`єкта нерухомості (виробничі приміщення з офісно - побутовими та складськими приміщеннями) загальною площею 1024,74 кв.м., що підтверджується свідоцтвом про право власності від 28.09.2015. Зазначена будівля розташована за адресою: АДРЕСА_4 на земельній ділянці з цільовим призначенням - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, кадастровий номер: 1810136600:07:005:0015. Дана будівля віднесена до будівель промисловості, а тому відповідно до пп. "є" пп. 266.2.2 п. 266.2 Податкового кодексу України не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Відтак, податкове повідомлення - рішення № 0099804-5113-0625 від 03.05.2019 є протиправним і таким, що підлягає скасуванню. У зв`язку з цим, а також враховуючи те, що відповідачем не було дотримано положень порядку направлення органами ДПС спірного податкового повідомлення - рішення, що виключає право податкового органу надсилати податкову вимогу, позивач вважає, що податкова вимога № 241324-51 від 05.09.2019 на суму 38151,07 грн є протиправною та підлягає скасуванню.

Головним управлінням ДПС у Житомирській області на уточнену позовну заяву подано відзив. У відзиві відповідач просив відмовити у позові в повному обсязі. При цьому вказано, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, ОСОБА_1 є власником нерухомого майна, а саме виробничих приміщень з офісно - побутовими складами та складськими приміщеннями загальною площею 1024,74 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , яке в розумінні ст. 266 Податкового кодексу України є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки. Житомирським управлінням ГУ ДПС у Житомирській області згідно відомостей з АІС ("Податковий блок", розділ "Реєстрація ПП" підрозділ "Об`єкти нерухомого майна", пункт "Реєстр платників податків на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки"), керуючись пп. 266.3.1, ПП. 266.3.2 п. 266.3 ст.266 Податкового кодексу України, гр. ОСОБА_1 проведено обчислення податку, виходячи із загальної площі об`єкту нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку, яка затверджена рішенням Житомирської міської ради від 10.06.2015 №932 "Про місцеві податки і збори" та становить 1 відсоток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр площі бази оподаткування (3723 грн х1% 37,23 грн за 2018 рік). Не погоджуючись із доводами позивача про направлення податкового повідомлення - рішення № 0099804-5113-0625 від 03.05.2019 на недійсну адресу, відповідач указує, що посадовими особами ГУ ДФС у Житомирській області відповідно до вимог ст. 266 Податкового кодексу України сформовано податкове повідомлення-рішення №0099804-5113-0625 від 03.05.2019 та, з дотриманням Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень - рішень, направлено позивачу, за чинною на день його винесення адресою відомою контролюючому органу - АДРЕСА_1 . Зміни до вказаної адреси внесені 19.07.2019, у зв`язку з чим податкова вимогам № 241324-51 від 05.09.2019 направлена на змінену адресу. Також відповідач указав, що застосування пункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі дотримання двох обов`язкових умов: наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств. На переконання відповідача, у межах спірних правовідносин жодна з обов`язкових умов не дотримана, оскільки згідно із відомостями про об`єкт нерухомого майна, будівля, яка на праві власності належить позивачу, не є будівлею промисловості, а п. "є" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України, не охоплюється нерухомістю, яка використовується фізичною особою у власній діяльності.

Головним управлінням Державної фіскальної служби у Житомирській області подано відзив на позовну заяву, з проханням відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Заперечуючи проти позову другим відповідачем указано, що правові підстави для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0099804-5113-0625 від 03.05.2019 відсутні. Також зазначено, що у межах спірних правовідносин застосування до позивача п. "є" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України є неможливим, оскільки жодна з обов`язкових умов вказаної норми не дотримана. Згідно із відомостями про об`єкт нерухомого майна, будівля, яка на праві власності належить позивачу, не є будівлею промисловості, а п. "є" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України, не охоплюється нерухомістю, яка використовується фізичною особою у власній діяльності. Посадовими особами ГУ ДФС у Житомирській області відповідно до вимог ст. 266 Податкового кодексу України сформовано податкове повідомлення-рішення №0099804-5113-0625 від 03.05.2019 та з дотриманням Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень - рішень направлено позивачу, за чинною на день його винесення адресою відомою контролюючому органу - АДРЕСА_1 . Зміни до вказаної адреси внесені 19.07.2019.

ГУ ДПС у Житомирській області подано додаткові пояснення, в яких, поміж іншого, вказано, що відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, позивач є фізичною особою - підприємцем у видах діяльності якого відсутні виробничі процеси.

Позивачем подано відповідь на відзив, у якій позивач відхиляє міркування відповідачів у зв`язку з їх безпідставністю та необґрунтованість. При цьому зазначає, що твердження відповідачів, що їм на день прийняття податкового повідомлення - рішення не була відома адреса: АДРЕСА_2 , спростовується відповідним записом на зворотній сторінці свідоцтва платника єдиного податку. Стверджує, що норми п. "є" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України поширюють свою дію на будь - які об`єкти нерухомості, які за своїми ознаками та цільовим призначенням кваліфікуються як "будівлі промисловості". Їх належність певним суб`єктам (фізичним чи юридичним особам) не впливає на застосування даної норми.

Також до суду надійшли пояснення ОСОБА_1 щодо зв`язку між суб`єктом і об`єктом нерухомості. У цих поясненнях позивач указав, що об`єкт нерухомості розташований на земельній ділянці кадастровий номер 1810136600:07:005:0015, з цільовим призначенням - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості. Згідно із висновку експерта № 18/19 від 18.12.2019 об`єкт нерухомості розташований за адресою: АДРЕСА_4 "будівлею промисловості” . ОСОБА_1 заснував Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА-СМ", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 . Товариство здійснює наступні види економічної діяльності: код КВЕД 22.23 "Виробництво будівельних виробів із пластмас"; код КВЕД 46.13 "Діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами"; код КВЕД 46.49 "Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення (основний)"; код КВЕД 47.52 "Роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах"; код КВЕД 73.20 "Дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки". Між ОСОБА_1 , як власником об`єкта нерухомості, і Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА-СМ" укладено договір оренди виробничих приміщень від 03.01.2018. Також позивачем як власником об`єкта нерухомості укладені договори з AT "Житомиробленерго" на постачання електричної енергії для споживачів ІІІ-ої категорії, як для виробничих підприємств, потужністю - 200 кВт. Враховуючи наведене позивач стверджував, що використовує власну будівлю промисловості, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , у підприємницькій діяльності шляхом заснування промислового підприємства - Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА-СМ".

27.11.2019 підготовче засідання не відбулося, у зв`язку із повідомленням представником позивача про намір оскаржити податкове повідомлення - рішення № 0099804-5113-0625 від 03.05.2019 на суму 38151,07 грн, після отримання його копії. Підготовче засідання в справі призначено на 20.12.2019.

20.12.2019 справа знята з розгляду, наступне підготовче засідання призначено на 13.01.2020.

13.01.2020, в підготовчому засіданні, судом, без виходу до нарадчої кімнати, постановлено ухвалу про прийняття до розгляду в справі адміністративний позов ОСОБА_1 у новій редакції та залучено до участі у справі співвідповідача - Головне управління Державної фіскальної служби у Житомирській області. Відкладено підготовче засідання в справі до 12:00 23 січня 2020 року.

23.01.2020 в підготовчому засіданні оголошено перерву до 06.02.2020, у зв`язку з наданням позивачу та його представнику часу для ознайомлення із відзивом і додатковими поясненнями відповідачів.

06.02.2020 в підготовчому засіданні продовжено перерву до 13.02.2020, у зв`язку з наданням додаткових доказів по справі.

13.02.2020, за результатами підготовчого засідання, судом, без виходу до нарадчої кімнати, постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, яку занесено секретарем судового засідання до протоколу судового засідання. Судовий розгляд, за згодою представників сторін, розпочато 13.02.2020. У зв`язку з неможливістю вирішення справи у цьому судовому засіданні судом оголошено перерву до 05.03.2020.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник позивача, яка приймала участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, позовні вимоги підтримала, з підстав викладених у позовній заяві, відповіді на позов та письмових поясненнях.

Представник відповідача - Головного управління ДПС у Житомирській області, в судовому засіданні позов не визнала, просила відмови в задоволенні позовних вимог, посилаючись на доводи наведені у відзиві та письмових поясненнях.

Представник відповідача - Головного управління ДФС у Житомирській області, до суду не прибув. У матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника ГУ ДФС у Житомирській області.

Заслухавши пояснення сторін, суд, зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, без виходу до нарадчої кімнати, постановив ухвалу про подальший розгляд справи в письмовому провадженні, яку занесено секретарем судового засідання до протоколу судового засідання.

Перевіривши матеріали справи, усебічно й повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзиви, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Установлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить об`єкт нерухомого майна - виробничі приміщення з офісно - побутовими та складськими приміщеннями, загальною площею 1024,74 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_4 .

Право власності позивача підтверджено документально, а саме копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 28.09.2015, індексний номер: НОМЕР_4; копією технічного паспорту на виробничий будинок (виробничі приміщення з офісно - побутовими та складськими приміщеннями), виготовленого 19.06.2015; інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, сформованою 20.11.2019 (Відомості з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно щодо реєстраційного номера об`єкта нерухомого майна: 11880718101).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, сформованого 10.12.2018, індексний № 148816636, ОСОБА_1 орендує земельну ділянку загальною площею 0,3317 га, в тому числі під будівлями та спорудами - 0,0708 га, під проїздами, проходами та площадками - 0,2609 га, на підставі договору оренди землі № 366 від 26.11.2018.

ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа - підприємець 14.01.2003, з 01.01.2012 є платником єдиного податку, згідно із свідоцтвом платника єдиного податку серії НОМЕР_1 . Видами діяльності якого є, зокрема: код КВЕД 46.47 "Оптова торгівля меблями, килимами й освітлювальним приладдям"; код КВЕД 46.49 "Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення"; код КВЕД 47.19 "Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (основний)"; код КВЕД 52.29 "Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту"; код КВЕД 68.20 "Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна".

03 травня 2019 року ГУ ДФС у Житомирській області прийнято податкове повідомлення - рішення № 0099804-5113-0625, яким ОСОБА_1 , згідно із пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до пп. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України, визначено суму податкового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2018 рік у розмірі 38151,07 грн.

05 вересня 2019 року Головним управлінням ДПС у Житомирській області сформовано податкову вимогу № 241324-51 на суму податкового боргу із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, платника податків - ОСОБА_1 у розмірі 38151,07 грн.

Позивачем на податкову вимогу ГУ ДПС у Житомирській області від 05.09.2019 № 241324-51 подано скаргу до ДПС України. Рішенням ДПС від 23.10.2019 № В/99-00-10-05-14 податкову вимогу залишено без змін, а скаргу платника - без задоволення.

Суд, перевіряючи податкове повідомлення - рішення від 03.05.2019 та податкову вимогу від 05.09.2019 № 241324-51 на відповідність вимогам ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходив із такого.

Статтею 67 Конституції України проголошено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

У відповідності до п. 6.1 ст. 6 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України), податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

За змістом пп. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 ПК України одним із місцевих податків є податок на майно.

Елементи податку на майно визначені розділом XII Податкового кодексу України.

В силу приписів пп. 265.1.1 п. 265.1 статті 265 ПК України податок на майно складається, зокрема, з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Згідно зі пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України).

За змістом пункту 266.3 ст. 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Підпунктом 266.3.2 пункту 266.3 ст. 266 ПК України визначено, що база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

У відповідності до пп. 266.6.1 п. 266.6 ст. 266 ПК України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Згідно із пп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України, ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Відповідно до пп. 266.7.1 п. 266.7 вказаної статті ПК України, обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку:

а) за наявності у власності платника податку одного об`єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті та відповідної ставки податку;

б) за наявності у власності платника податку більше одного об`єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті та відповідної ставки податку;

в) за наявності у власності платника податку об`єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної відповідно до підпункту "в" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті та відповідної ставки податку;

г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів "б" і "в" цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об`єктів житлової нерухомості;

ґ) за наявності у власності платника податку об`єкта (об`єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів "а" - "г" цього підпункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об`єкт житлової нерухомості (його частку).

Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Положеннями підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України встановлено, що податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Щодо новоствореного (нововведеного) об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об`єкт.

Контролюючі органи за місцем проживання (реєстрації) платників податку в десятиденний строк інформують відповідні контролюючі органи за місцезнаходженням об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості про надіслані (вручені) платнику податку податкові повідомлення-рішення про сплату податку у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцезнаходженням об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності таких нерезидентів.

Судом установлено, що сума податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, нарахована позивачу податковим повідомленням - рішенням від 03.05.2019 № 0099804-5113-0625 обрахована з об`єкта нежитлової нерухомості, а саме належного ОСОБА_1 на праві приватної власності нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 1024,74 грн.

Як було зазначено вище, позивач є власником об`єкта нерухомого майна - виробничі приміщення з офісно - побутовими та складськими приміщеннями, загальною площею 1024,74 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_4 .

Із технічного паспорту на вказаний об`єкт, який виготовлено станом на 19.06.2015, видно, що до плану виробничого будинку АДРЕСА_4 загальною площею 1024,74 кв.м. входять: цех площею 241,5 кв.м., цех - 425,20 кв.м., коридор - 15,6 кв.м., побутова кімната - 17,6 кв.м., комора - 2,4 кв.м., санвузол - 3,0 кв.м., кабінет - 12,4 кв.м., душова - 1,5 кв.м., топкова - 86,6 кв.м., склад - 194,64 кв.м., приміщення - 24,3 кв.м..

Позивач вважає, що належне йому нежитлове приміщення не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на підставі пп. "є" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України.

В контексті наведеного суд зауважує, що у підпункті 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України наведено перелік житлової та нежитлової нерухомості, які не є об`єктом оподаткування.

Так, згідно зі пп. "є" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, не є об`єктом оподаткування: будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

У відповідності до пп. 14.1.129-1 п. 14.1 ст. 14 ПК України, об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють, зокрема: будівлі промислові та склади (підпункт "ґ").

Згідно із пунктом 5.3 статті 5 ПК України, інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17 серпня 2000 року № 507, будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" група 125 "Будівлі промислові та склади" клас 1251 "Будівлі промисловості".

До будівель промисловості відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 "Будівлі промисловості", який в свою чергу включає підкласи: 1251.1 - "Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості", 1251.2 - "Будівлі підприємств чорної металургії", 1251.3 - "Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості", 1251.4 - "Будівлі підприємств легкої промисловості, 1251.5 - "Будівлі підприємств харчової промисловості", 1251.6 - "Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості", 1251.7 - "Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості", 1251.8 - "Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості", 1251.9 - "Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне".

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Як вбачається із матеріалів справи, на підставі технічного паспорту на виробничий будинок "виробничі приміщення з офісно - побутовими та складськими приміщеннями по АДРЕСА_4 , свідоцтва про право власності на нерухоме майно, індексний номер НОМЕР_4, від 28.09.2015, та на замовлення ОСОБА_1 судовим експертом ОСОБА_2 було проведено будівельно - технічну експертизу щодо належності виробничих приміщень з офісно - побутовими та складськими приміщеннями по АДРЕСА_4 до будівель промисловості. За результатами проведення будівельно - технічної експертизи складено висновок експерта від 18.12.2019 № 18/19 про те, що будівля, в якій розташовані виробничі приміщення з офісно - побутовими та складськими приміщеннями по АДРЕСА_4 згідно Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затверджений наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 № 507 належить до класу 1251 «Будівлі промисловості», що включає підклас 1251.8 «Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро - фаянсової промисловості». У зв`язку з цим, а також ураховуючи класифікаційні ознаки і функціональне призначення об`єкта нерухомості та на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, індексний номер НОМЕР_4 від 28.09.2015, судовий експерт дійшов висновку, що будівля, в якій розташовані виробничі приміщення з офісно- побутовими та складськими приміщеннями по АДРЕСА_4 є будівлею промисловості.

Відповідачами наведених висновків щодо приналежності належного позивачу об`єкту нерухомості до будівель промисловості під час судового розгляду справи спростовано не було.

Натомість відповідачі наголошували, що на тому, що застосування п. "є" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України можливе у разі дотримання двох обов`язкових умов - наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств.

Такі доводи відповідачів суд оцінює критично, враховуючи таке.

Згідно із п. 30.1 ст. 30 ПК України, податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

У відповідності до пп. 30.2 ст. 30 ПК України, підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

У свою чергу, підставою для звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податків за правилами підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України є особливість, що характеризує об`єкт оподаткування.

Застосовуючи об`єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у підпункті «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб`єкту-платнику.

На переконання суду, обмежувальне тлумачення за рахунок введення додаткової ознаки надання пільги по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, - звільнення від оподаткування за критерієм «будівлі промисловості», лише об`єктів нежитлової нерухомості промислових підприємств (юридичних осіб), по суб`єктному складу, не може бути застосовано, оскільки положеннями підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Таким чином, достатньою підставою для надання податкової пільги виступає саме специфіка об`єкту оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме: статусу будівлі промисловості. При цьому будь-які інші умови (застереження) для застосування відповідної податкової пільги, зокрема використання будівлі спеціальним суб`єктом, використання будівлі з метою провадження виробничої діяльності тощо) чинним податковим законодавством не передбачено.

Таке застосування вказаної правової норми відповідає принципам рівності усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації (підпункт 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України), єдиного підходу до встановлення податків і зборів (підпункт 4.1.11 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України) і нейтральності оподаткування (підпункт 4.1.8 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України).

Наданням пільги щодо сплати податку, звільненням від сплати податків, держава має на меті встановлення певного рівня соціального або економічного захисту відповідної категорії платників податків.

Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку підпункт «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об`єктів нерухомості, у даному випадку будівель промисловості.

Отже, враховуючи приписи підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України та наведене вище, суд приходить до висновку, що контролюючим органом помилково віднесено належні позивачу нежитлові будівлі, а саме будівлі промисловості, до категорії об`єктів оподаткування, що не мають пільг із сплати податку.

З огляду на викладене, суд вважає, що у позивача, як фізичної особи, яка є власником будівель промисловості, відсутній обов`язок зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у 2018 році, а тому податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Житомирській області № 0099804-5113-0625 від 03.05.2019 слід визнати протиправним і скасувати.

Також суд зауважує, що із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-СМ" (ідентифікаційний код: 37446069) вбачається, що засновником, кінцевим бенефіціарним власником, керівником та підписантом цієї юридичної особи є ОСОБА_1 . Місцезнаходженням ТОВ "Альфа-СМ" визначено: АДРЕСА_4 , тобто належні позивачу будівлі промисловості. Видами діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-СМ" визначено: код КВЕД 22.23 "Виробництво будівельних виробів із пластмас"; код КВЕД 46.13 "Діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами"; код КВЕД 46.49 "Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення (основний)"; код КВЕД 47.52 "Роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах"; код КВЕД 73.20 "Дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки".

Копії сертифікатів відповідності, виданих ДП "Волиньстандартметрологія" терміном дії з 26.01.2018 до 25.01.2021, з 12.03.2019 до 11.03.2022, виробнику ТОВ "Альфа - СМ" підтверджують виробництво за адресою: м. Житомир, АДРЕСА_4, такої продукції: плити пінополістирольні типу ПСБ-С марок за густиною 15, 25, 35, які випускаються серійно з 26.01.2018 до 25.01.2021; плити з екструдованого пінополістиролу розмірами 1200х550х20 (30,40,50,100) мм, марки за густиною 35, які випускаються серійно з 12.03.2019 до 11.03.2022.

У свою чергу, належні позивачу виробничі приміщення з офісно - побутовими та складськими приміщеннями, загальною площею 1024,74 м. кв., які розташовані на першому поверсі будинку АДРЕСА_4 , використовуються ТОВ "Альфа-СМ" на підставі договору оренди виробничих приміщень від 03.01.2018. Останній укладено між фізичною особою ОСОБА_1 як Орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа - СМ" як Орендарем.

Відповідно до умов договору оренди виробничих приміщень від 03.01.2018, Орендодавець передає, а Орендар приймає у тимчасове платне користування об`єкт оренди (виробничі приміщення з офісно - побутовими та складськими приміщеннями, загальною площею 1024,74 м. кв., які розташовані на першому поверсі будинку АДРЕСА_4 ) на умовах та на строк, передбачені даним договором. Об`єкт оренди може використовуватися Орендарем винятково для здійснення господарської діяльності по виготовленню виробів з пінопласту. Строк оренди встановлено до 31.12.2020.

Отже, з викладеного вбачається, що належна позивачу будівля використовується за її функціональним призначенням, а саме як будівля промисловості, зокрема для виготовлення промислової продукції.

Вказане додатково свідчить про відсутність у позивача, як фізичної особи, яка є власником будівель промисловості, обов`язку зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у 2018 році.

Стосовно податкової вимоги Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області № 241324-51 від 05.09.2019.

Відповідно до підпункту 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Положеннями підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Пунктом 42.1 статті 42 ПК України передбачено, що податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу.

Згідно із пунктом 59.1 статті 59 ПК України , у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Положеннями п. 59.3 ст. 59 ПК України визначено, що податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Безспірно встановлено, що оскаржувана податкова вимога прийнята ГУ ДПС у Житомирській області, у зв`язку з несплатою позивачем податкового зобов`язання в сумі 38151,07 грн, визначеного податковим повідомленням-рішенням ГУ ДФС у Житомирській області № 0099804-5113-0625 від 03.05.2019.

Відповідно до пп. "а" п. 266.10.1 п. 266.10 ст. 266 ПК України податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Аналіз змісту вищенаведених норм ПК України свідчить на користь висновку, що право контролюючого органу на направлення платнику податків податкової вимоги у разі визначення податкового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 ПК України та відповідно до пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 цього Кодексу, виникає лише на 61-й день після отримання платником податкового повідомлення-рішення за умови неініціювання процедури оскарження такого рішення контролюючого органу.

Згідно із п. 42.2 ст. 42 ПК України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення (абз. 6 п. 42.4 ст. 42 ПК України).

Пунктом 45.1 статті 45 ПК України визначено, що платник податків - фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.

Отож, факт отримання документів, зокрема податкового повідомлення-рішення, платником податків має важливе значення, оскільки з цим моментом законодавство пов`язує відлік певних строків. Вважається, що документи належним чином вручені, якщо вони надіслані за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Під адресою платника в даному випадку, з урахуванням положень підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України, слід розуміти його податкову адресу (місце реєстрації).

Встановлено, що податкове повідомлення - рішення від 03.05.2019 № 0099804-5113-0625 про визначення ОСОБА_1 суми податкового зобов`язання за платежем - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2018 рік на суму 38151,07 грн було надіслано ГУ ДФС у Житомирській області на адресу: АДРЕСА_10 . Однак, конверт із вказаним документом було повернуто до Житомирського Управління ГУ ДФС у Житомирській області у зв`язку із закінченням терміну зберігання (довідка відділення зв`язку від 26.06.2019).

Разом з цим, зі змісту сторінок 11-15 паспорта громадянина України ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , виданого 29.06.96 Богунським РВ УМВС у Житомирській області, вбачається зареєстрованим місцем проживання позивача з 18.07.2014 є адреса: АДРЕСА_2 За адресою : АДРЕСА_10 , ОСОБА_1 виписаний 17.03.99.

Отже, податкове повідомлення - рішення від 03.05.2019 № 0099804-5113-0625 не направлялося ГУ ДФС у Житомирській області за податковою адресою (місцем реєстрації) позивача, що не дає підстав вважати такий документ належним чином врученими у розумінні пункту 42.2 статті 42 та підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України.

Таким чином, грошове зобов`язання, визначене у вказаному податковому повідомленні - рішенні, на момент винесення ГУ ДПС у Житомирській області податкової вимоги № 241324-51 від 05.09.2019 не набуло статусу узгодженого, що, відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, виключає право контролюючого органу надсилати податкову вимогу.

Твердження відповідачів про те, що посадовими особами ГУ ДФС у Житомирській області податкове повідомлення-рішення №0099804-5113-0625 від 03.05.2019 направлено позивачу за чинною на день його винесення адресою відомою контролюючому органу, а саме: АДРЕСА_1 , зміни до якої внесені лише 19.07.2019, суд до уваги не приймає. Оскільки на звороті свідоцтва платника єдиного податку серії НОМЕР_1 , виданому суб`єкту господарювання Войтку Олександру Петровичу, посадовою особою податкового органу було зроблено відмітку про зміну податкової адреси на АДРЕСА_2, на підставі поданої заяви від 08.08.2014. Також позивачем як платником єдиного податку - фізичною особою - підприємцем 13.02.2019 була подана податкова декларація за 2018 рік, у якій податковою адресою також вказано - АДРЕСА_2.

За наведених обставин, суд вважає, що контролюючий орган був обізнаний про те, що податковою адресою платника є: АДРЕСА_2. Проте жодних заходів, спрямованих на надіслання податкового повідомлення - рішення №0099804-5113-0625 від 03.05.2019 за належною адресою платника контролюючим органом вжито не було.

Копію податкового повідомлення - рішення №0099804-5113-0625 від 03.05.2019 позивач отримав лише під час судового розгляду даної справи.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що складення ГУ ДПС у Житомирській області податкової вимоги від 05 вересня 2019 року № 241324-51 було передчасним, оскільки сума грошового зобов`язання, визначеного ОСОБА_1 у податковому повідомленні - рішенні від 03.05.2019 станом на 04.09.2019 не набула статусу узгодженого, відтак підстави для надіслання податкової вимоги платнику податків були відсутні.

З огляду на зазначене, а також ураховуючи висновок суду про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення - рішення ГУ ДФС у Житомирській області № 0099804-5113-0625 від 03.05.2019, суд визнає протиправною та скасовує податкову вимогу ГУ ДПС у Житомирській області від 05 вересня 2019 року № 241324-51.

У відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Положеннями частини другої статті 77 вказаного Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "… адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 73 вказаного Кодексу).

В силу приписів статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд також ураховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Беручи до уваги наведене та фактичні обставини справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 в повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат, то суд ураховує наступне.

ОСОБА_1 в уточненому позові просив стягнути з відповідача на його користь судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1536,80 грн. Також під час судового розгляду справи позивачем було подано заяву про стягнення понесених витрат у справі № 240/11395/19, в якій позивач просив стягнути з Головного управління ДПС у Житомирській області за рахунок його бюджетних асигнувань судові витрати в розмірі 3768 грн (витрати за підготовку експертного висновку).

Відповідно до ч. 1 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із п. 3 ч. 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Частиною 3 статті 137 вказаного Кодексу визначено, що спеціаліст, перекладач, експерт отримують винагороду за виконані роботи (надані послуги), пов`язані із справою, якщо це не входить до їхніх службових обов`язків.

Відповідно до положень ч.ч. 6-8 статті 137 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг). У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.12.2019 між ОСОБА_1 (Замовник) та судовим експертом ОСОБА_2 (Виконавець) було укладено договір про надання послуг № 01. За умовами цього договору, Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе обов`язки щодо проведення у справі № 240/11395/19 за позовом ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення від 03.05.2019 № 0099804-5113-0625, податкової вимоги № 241324-51 від 05.09.2019 будівельно - технічної експертизи відповідно до ст.ст. 68, 101, 104 Кодексу адміністративного судочинства України з питань, вказаних в заяві на проведення експертизи, яка є невід`ємною частиною договору. Вартість послуг за даним договором склала 3768,00 грн без ПДВ. Оплата Замовником за цим договором здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Виконавця, вказаний у цьому договорі, 100% загальної вартості послуг протягом 5 (п`яти) банківських днів після двостороннього підписання договору.

За результатами проведення будівельно - технічної експертизи на вирішення якої було поставлено питання: чи являється будівля, в якій розташовані виробничі приміщення з офісно - побутовими та складськими приміщеннями по АДРЕСА_4 ?, судовим експертом ОСОБА_2 складено висновок експерта від 18.12.2019 № 18/19.

18.12.2019 між Виконавцем та Замовником складено акт № 12/19 здачі - приймання висновку експерта по заявці ОСОБА_1 .

Відповідно до виставленого рахунку № 29 від 17.12.2019 судового експерту ОСОБА_2 платнику ОСОБА_1 вартість проведення будівельно - технічної експертизи згідно договору № 01 від 10.12.2019 складала 3768,00 грн.

Копією квитанції № 46755514 від 18.12.2019 підтверджено перерахування ОСОБА_1 коштів у сумі 3768,00 грн.

ОСОБА_2 видано свідоцтво № 1673 з присвоєнням кваліфікації судового експерта з правом проведення інженерно - технічних експертиз (будівельно - технічних та оціночно - будівельних).

У додаткових поясненням по справі ГУ ДПС у Житомирській області вказано, що заява про стягнення понесених витрат на судову експертизу не підлягає задоволенню, оскільки експертний висновок не містить інформації, яка б вказувала на те, що вказана будівля є промисловим підприємством. Під час прийняття висновку експертом не враховані всі обставини справи.

Суд зауважує, що під час розгляду справи та у вказаних додаткових поясненнях відповідачем не вказано які саме обставини справи, на переконання відповідача, не були враховані експертом. Інші доводи відповідача є безпідставними, оскільки на вирішення експертизи було поставлено питання: чи являється будівля, в якій розташовані виробничі приміщення з офісно - побутовими та складськими приміщеннями по АДРЕСА_4 будівлею промисловості?.

Суд вважає, що дане дослідження стосувалось предмету спору в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 03.05.2019 № 0099804-5113-0625, а саме вирішення спірного питання застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України щодо об`єктів нерухомого майна, що належать позивачу на праві власності. Проведені на замовлення позивача експертні дослідження вплинули на суть розгляду справи та враховані під час вирішення спору в частині оскарження вказаного податкового повідомлення - рішення.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 вказаного Кодексу, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Беручи до уваги наведене, а також ураховуючи висновок суду про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 03.05.2019 № 0099804-5113-0625, суд приходить до висновку, що за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - ГУ ДФС у Житомирській області необхідно відшкодувати на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 768,40 грн (платіжне доручення № 306 від 03.12.2019) та витрати пов`язані із проведенням експертизи у розмірі 3768,00 грн (квитанція № 46755514 від 18.12.2019).

Також, у зв`язку із задоволенням позовних вимог про визнання протиправною та скасування податкової вимоги № 241324-51 від 05.09.2019, необхідно відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - ГУ ДПС у Житомирській області сплачений позивачем судовий збір у сумі 768,40 грн (платіжне доручення № 296 від 28.10.2019).

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 101, 104, 108, 137, 139, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_12 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) до Головного управління ДПС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, м. Житомир, 10003; ідентифікаційний код: 43142501), Головного управління ДФС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, м. Житомир, 10003; ідентифікаційний код: 39459195) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення від 03.05.2019 № 0099804-5113-0625 та податкової вимоги № 241324-51 від 05.09.2019 задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Житомирській області від 03.05.2019 № 0099804-5113-0625.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області № 241324-51 від 05.09.2019.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Житомирській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 768,40 грн та витрати пов`язані із проведенням експертизи у розмірі 3768,00 грн, всього 4536,40 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Житомирській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 768,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів п. 3 розд. VI, пп. 15.5 п. 15 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є.Ю. Романченко