Рішення № 89540202, 29.05.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2020 року м. Житомир справа № 240/1634/20

категорія 112030500

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Лавренчук О.В.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Новоград-Волинської райдержадміністрації Житомирської області про визнання розпорядження та закриття рахунку неправомірними , зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Новоград-Волинської райдержадміністрації Житомирської області.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 25.02.2020 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строку для усунення недоліків шляхом надання до суду позовної заяви та її копії із зазначенням позовних вимог, викладених у відповідності до ч. 1 ст. 5 КАС України.

На виконання вимог ухвали від 25.02.2020 до суду 06.03.2020 надійшла заява позивача до якої додано позовну заяву з усуненими недоліками. Так у прохальній частині позову позивач просить визнати розпорядження відповідача від 30.09.2019 про припинення виплат та закриття рахунку з 02.10.2018 протиправною та скасувати відповідне розпорядження, а також зобов`язати відповідача поновити соціальні виплати, як особі, що доглядає за особою, яка досягла 80 річного віку.

В обґрунтування позову вказує, що перебував на обліку у відповідача як особа, що здійснює догляд за особою яка досягла 80 річного віку та отримував компенсаційну виплату. Однак в кінці 2019 року відповідач повідомив, що право на отримання такої виплати втрачене так як прийняте розпорядження про припинення виплат та рахунок закритий у зв`язку з перетином кордону України. Розпорядження відповідача вважає таким, що не відповідає вимогам закону та підлягає скасуванню.

Ухвалою від 10 березня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

Відзив на позовну заяву надійшов до суду 15 квітня 2020 року. У відзиві відповідач вказує, що головним державним соціальним інспектором управління праці, шляхом подання запиту до Державної прикордонної служби України було встановлено факт перетину позивачем кордону України, сукупно 71 доба: з 02.10.2018 по 18.11.2018 та з 01.12.2018 по 23.12.2018, а отже в період перебування за кордоном, догляд за особою яка досягла 80-річного віку фактично не здійснювався, а відповідно вважає, що особа була залишена в небезпеці. Вказує, що позивач про перетин кордону управління праці та соціального захисту населення Новоград - Волинської районної державної адміністрації не повідомив, в зв`язку з цим, ним з жовтня 2018 року було втрачено право на отримання компенсації особам, які здійснюють догляд за особою, яка досягла 80 - річного віку. Просить відмовити у задоволенні позову.

Суд, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтями 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з таких підстав.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

У період із 27.04.2020 по 20.05.2020 головуюча суддя перебувала у відпустці.

Встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою від 01.09.2015 "Про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій, субсидій та пільг". Просить призначити компенсаційну виплату особі, яка здійснює догляд за інвалідом І групи або особою, яка досягла 80 років.

Сторонами не заперечується, що позивачу було призначено компенсаційну виплату згідно поданої заяви від 01.09.2015.

Листом №2983/03 від 22.11.2019 Новоград-Волинська районна державна адміністрація Житомирської області повідомила про наступне: За інформацією, наданою Державною прикордонною службою України, у 2018 році Ви здійснювали виїзд за кордон сукупно 71 добу в період одержання допомоги, отже втратили право на отримання даної допомоги. Державна соціальна допомога малозабезпеченим сім`ям призначається згідно Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям» та «Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям» затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2003 №250. Відповідно до пункту 10 «Порядку призначення і виплат державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям» соціальна допомога не призначається у разі, коли:

- працездатні члени малозабезпеченої сім`ї не працюють, не служать, не вчаться за денною формою навчання протягом трьох місяців, що передують місяцю звернення за призначення державної соціальної допомога (крім осіб, які в установленому порядку визнані безробітними, та осіб які доглядають за дітьми до досягнення 3- річного віку або за дітьми, які потребують догляду, та осіб які доглядають за інвалідами І групи, а також за особами, які досягли 80 - річного віку). За інформацією, наданою Державної прикордонної служби України, у 2018 році ОСОБА_2 здійснював виїзд за кордон сукупно 71 добу в період одержання допомоги, отже втратив право на отримання даної допомоги, оскільки фактично не здійснював догляд за особою, яка досягла 80 років, а тому позивач мав статус особи працездатного віку яка не працює і не має доходів. (а.с. 9).

Листом №243/03 від 29.01.2020 відповідач надіслав ОСОБА_1 копію розпорядження від 30.09.2019 про закриття рахунку.

В матеріалах адміністративної справи міститься копія Розпорядження начальника РУПСЗН від 30 вересня 2019 року.

Судом досліджено копію вказаного документу та встановлено наявність тексту наступного змісту: ПІБ - ОСОБА_1 ; адреса - с. Тупальці; вид допомоги - догляд. "Виплату допомоги прикоротити, особовий рахунок № НОМЕР_1 закрити з 02.10.2018 в зв`язку з перетином кордону заявником та згідно інформації прикордонної служби" ( а.с. 4).

Листом №2724/05 від 28.10.2019 відповідач повідомив, що розмір переплати становить 391,40 грн.

Вважаючи таке Розпорядження необґрунтованим та протиправним, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно ст.1 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", державні соціальні гарантії - встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму. Прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про соціальні послуги" від 19.06.2003 № 966-IV, соціальні послуги - комплекс заходів з надання допомоги особам, окремим соціальним групам, які перебувають у складних життєвих обставинах і не можуть самостійно їх подолати, з метою розв`язання їхніх життєвих проблем.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про соціальні послуги" фізичним особам, які надають соціальні послуги, призначаються і виплачуються компенсаційні виплати в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Серед основних принципів надання соціальних послуг, передбачених статтею 3 Закону України "Про соціальні послуги", зокрема, є принцип добровільності вибору отримання чи відмови від надання соціальних послуг.

Отже, виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги, мають компенсаційний (заохочувальний характер) і не відносяться до соціальних гарантій.

Відповідно до частини 1 статті 49 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.

Суд зазначає, що позивач звертався до відповідача із заявою від 01.09.2015 у якій просив призначити компенсаційну виплату особі, яка здійснює догляд за інвалідом 1 групи або особою, яка досягла 80 років.

У даному випадку, позивач здійснював догляд за ОСОБА_3 1935 року народження, тобто особою, яка досягла 80 років.

На виконання вимог ч.8 ст.7 Закону України "Про соціальні послуги", затверджено Порядок призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги (далі - Порядок №558, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 1 Порядку №558 непрацюючим фізичним особам, які постійно надають соціальні послуги громадянам похилого віку, інвалідам, дітям-інвалідам, хворим, які не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги (крім осіб, що обслуговуються соціальними службами), призначається щомісячна компенсаційна виплата (далі - компенсація).

Згідно пункту 5 Порядку №558 компенсація призначається і виплачується структурним підрозділом з питань соціального захисту населення районної, районної у м. Києві державної адміністрації, виконавчого органу міської ради за місцем проживання, перебування особи, якій надаються соціальні послуги, з дня подання фізичною особою, яка надає соціальні послуги, та особою, яка їх потребує, заяв разом з документами, зазначеними у пункті 6 цього Порядку.

За приписами пунктів 14, 15 Порядку №558 виплата компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги, і покриття витрат на її доставку провадяться за рахунок коштів місцевих бюджетів.

Фізичні особи, які одержують компенсацію, зобов`язані повідомити структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районної, районної у м. Києві державної адміністрації, виконавчого органу міської ради, що призначають ці виплати, про обставини, які можуть вплинути на умови їх призначення та виплати. У разі виявлення таких обставин виплата компенсації припиняється з дня, що настає за днем виникнення таких обставин. У разі одержання у зв`язку з цим зайвих сум компенсації одержувачі повинні відшкодувати структурним підрозділам з питань соціального захисту населення районної, районної у м. Києві державної адміністрації, виконавчого органу міської ради надміру виплачені суми за весь період, коли фізична особа не мала права на одержання компенсації. Якщо одержувачем компенсації приховано або подано недостовірні дані, що вплинуло на встановлення права на призначення компенсації та визначення її розміру, внаслідок чого були надміру виплачені кошти, структурний підрозділ з питань соціального захисту населення районної, районної у м. Києві державної адміністрації, виконавчого органу міської ради: визначає обсяг надміру виплачених коштів та встановлює строки їх повернення; повідомляє отримувачу компенсаційної виплати про обсяг надміру виплачених коштів та строки їх повернення; у разі врахування надміру виплачених коштів під час виплати компенсації у наступних періодах проводить щомісячні відрахування на підставі своїх рішень у розмірі не більш як 20 відсотків суми, що підлягає виплаті. Якщо фізична особа отримала винагороду за роботу, яку виконувала менше календарного місяця, виплата компенсації не припиняється, а здійснюється перерахунок за фактичну кількість днів, протягом яких надавалися соціальні послуги. Якщо фізична особа, якій надаються соціальні послуги, перебуватиме на санаторно-курортному лікуванні або ж на стаціонарному лікуванні самостійно без супроводу та догляду з боку фізичної особи, яка надає соціальні послуги, виплата компенсації тимчасово припиняється та відновлюється на підставі заяви фізичної особи.

Згідно листа Новоград - Волинської РДА Житомирської області №2983/03 від 22.11.2019 підставою для прийняття відповідачем рішення про закриття з 02.10.2018 особового рахунку та припинення виплати компенсації є отримання інформації Державної прикордонної служби України про перетин кордону Власюком В.В. та перебування за його межами сукупно 71 добу протягом 2018 року, за результатом якої зроблено висновок, що позивач у вказаний період не здійснював догляд за особою, що досягла 80 років, а тому втратив право на отримання такої допомоги. (а.с. 9).

Окрім того, у листі Новоград - Волинської РДА Житомирської області від 22.11.2019 №2983/03 вказано на порушення позивачем вимог п. 10 "Порядку призначення і виплати допомоги малозабезпеченим сім`ям" №250 від 24.02.2003.

Однак, суд зазначає, що Новоград - Волинська РДА Житомирської області не є стороною по справі, а Порядок №250 визначає умови призначення і виплати малозабезпеченим сім`ям державної соціальної допомоги, передбаченої Законом України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям", а позивачу було призначено компенсаційну виплату особі, що здійснює догляд за особою, що досягла 80 років, тобто спірні правовідносини не регулюються вказаним нормативно-правовим актом.

Разом з тим, у відзиві відповідачем не вказано жодної правової норми, недотримання якої стало підставою для винесення оскаржуваного Розпорядження відповідачем.

Згідно з п. 5.1 Інструкції щодо порядку оформлення і ведення особових справ отримувачів усіх видів соціальної допомоги, затвердженої Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.09.2006 №345 (Інструкція №345), надання соціальної допомоги припиняється та поновлюється у випадках, передбачених відповідними нормативно-правовими актами, а також згідно із заявою отримувача допомоги.

Так, пункт 15 Порядку №558 в якості підстави припинення виплати компенсації є неповідомлення про обставини, які можуть вплинути на умови її призначення та виплати.

Однак, зміст заяви про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій та пільг, з якою позивач зверталась до відповідача, не містить жодного переліку обставин, про які має повідомляти заявник, що відповідало б принципу правової визначеності та дозволяло б заявнику узгодити свою поведінку з вимогами нормативно-правового акту (фактично заявник на власний розсуд має визначати обставини, про які слід повідомляти відповідний державний орган); не вказує на взяття на себе заявником обов`язку не перетинати державний кордон України.

До того ж, за змістом вказаних норм у відповідній заяві необхідно повідомляти відомості про доходи та майно, що впливають на рішення про надання соціальної допомоги, компенсацій та пільг.

Матеріали адміністративної справи не містять належних доказів, що виїзд за межі України вплинув на розмір доходів позивача.

Доказів на спростування вказаних обставин відповідачем до суду не надано та матеріали адміністративної справи не містять.

Суд відмічає, що оскаржуване Розпорядження містить текст наступного змісту: "Виплату допомоги прикоротити, особовий рахунок № НОМЕР_1 закрити з 02.10.2018 в зв`язку з перетином кордону заявником та згідно інформації прикордонної служби".

Однак, під час судового розгляду адміністратвиної справи встановлено, що вказана у Розпорядженні підстава для припинення виплати компенсації, не передбачена жодною правовою нормою, яка регулює сіпрні правовідносини.

Отже, позивач при прийнятті оскаржуваного Розпорядження діяв не у порядку та не у спосіб, визначений чинним закондавством України.

Крім того, п. 15 Порядку №558 передбачає й інші механізми реагування на обставини, за яких догляд фактично не здійснюється - тимчасове припинення виплати та перерахунок за фактичну кількість днів, протягом яких надавалися соціальні послуги.

Відповідачем не приймалось рішень про тимчасове припинення виплати такої компенсації або про її перерахунок, яке б відповідало меті запровадження такої компенсаційної виплати та прийняття Порядку №558.

Встановлені під час судового розгляду обставини не могли мати наслідком прийняття відповідачем рішення про припинення компенсаційної виплати і не здійснювати її в подальшому.

Підсумовуючи викладене суд зазначає, що під час судового розгляду позивачем доведено протиправність спірного рішення відповідача, а відповідачем не надано доказів та належних обґрунтувань протилежного.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з адміністративним позовом позивачем сплачений судовий збір у розмірі 840,80 грн, що підтверджується квитанцією.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог суд дійшов висновку, що судові витрати, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у повному розмірі.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позовну заяву задовольнити

Визнати протиправним та скасувати Розпорядження Управління праці та соціального захисту населення Новоград-Волинської райдержадміністрації Житомирської області від 30 вересня 2019 року про припинення виплати ОСОБА_1 (с.Тупальці, Новоград-Волинський район, Житомирська область,11747, РНОКПП НОМЕР_2 ) компенсаційної виплати особі, яка здійснює догляд за інвалідом І групи або особою, яка досягла 80 років та поновити з 02.10.2018 виплату допомоги.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління праці та соціального захисту населення Новоград-Волинської райдержадміністрації Житомирської області (вул. Ушакова, 4/5,Новоград-Волинський,Житомирська область,11700, код ЄДРПОУ 03192589) на користь ОСОБА_1 (с.Тупальці,Новоград-Волинський район, Житомирська область,11747, РНОКПП НОМЕР_2 ) документально підтверджені судові витрати у сумі 840 ( вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Лавренчук