Рішення № 89540097, 01.06.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2020 р. Справа№200/2111/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Давиденко Т.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративний позов

ОСОБА_1

до відповідача Управління праці та соціального захисту населення Краматорської

міської ради

про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної

шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради про визнання протиправними дій щодо відмови в призначенні видачі ліжка та протипролежневого матраца, зобов`язання повторно розглянути заяву про видачу ліжка та протипролежневого матраца, стягнення моральної шкоди в сумі 5000 грн.

Доводи позовної заяви обґрунтовує тим, що, відповідач, як вважає позивач, відмовляючи в призначенні видачі ліжка та протипролежневого матраца, діяв з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений чинним законодавством з питань соціального захисту.

Вважає, що позивач має право на безоплатне придбання ліжка і матраца за наявності відповідного медичного висновку, яке видано на ВКК та МСЕК, та зафіксовано в індивідуальній програмі реабілітації.

Зазначає, що відповідно до рівня моральних страждань, пов`язаних зі шкодою для здоров`я від відсутності ліжка та матраца оцінює моральну шкоду в 5000 грн.

Враховуючи викладене, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказав на її безпідставність та зазначив, що на особистому прийомі 19.12.2018 року позивачу надані засоби реабілітації, тому позивач має право замовити ліжко та протипролежневий матрац після закінчення терміну експлуатації низько активного крісла колісного, тобто після 08.04.2021 року.

Враховуючи наведене, просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Позивач у судове засідання не з`явився, про дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заяву про розгляд за його участі не надав.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав відзив та заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи наведене, суд розглядає справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, відзиву, суд з`ясував наступні обставини справи.

ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , юридична адреса: АДРЕСА_1 , є особою з інвалідністю 1 групи, що підтверджується довідкою МСЕК від 12.12.2018 року № 057866 (а.с.5-6, 11).

Відповідно до індивідуальної програми реабілітації інваліда від 12.12.2018 року № 1593 Міжрайонною МСЕК м. Краматорська ОСОБА_1 встановлена необхідність у меблях спеціального призначення, зокрема, у ліжку функціональному та протипролежному матраці (а.с.8-9).

Судом встановлено, що на особистому прийомі 19.12.2018 року ОСОБА_1 отримані засоби реабілітації:

08.04.2019 року - крісло колісне низько активне моделі BREEZY250P з терміном експлуатації до 08.04.2021 року;

18.07.2019 року - стілець туалетний моделі CTPM 2.1.0 з терміном експлуатації до 18.07.2023 року.

07.02.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради щодо забезпечення ліжком функціональним та протипролежневим матрацем.

10.02.2020 року Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради відмовило ОСОБА_1 у отриманні ліжка функціонального та протипролежневого матрацу у зв`язку з тим, що згідно додатку 4 Наказу від 11.04.2017 року до Порядку призначення технічних засобів реабілітації відповідно до функціональних можливостей особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю, постраждалого внасідок антитерористичної операції, низькоактивне крісло колісне не сумісне з ліжком фукціональним та протипролежневим матрацем, тому ОСОБА_1 має право замовити дані технічні засоби після закінчення терміну експлуатації низько активного крісла колісного, тобто після 08.04.2021 року (а.с.12).

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом, в позовній заяві позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ст. 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Статтею 3 Конституції України закріплене визнання найвищою соціальною цінністю в України людини, її життя і здоров`я, честі і гідності, недоторканності і безпеки, відповідальність держави перед людиною за свою діяльність та головний обов`язок держави щодо утвердження і забезпечення прав і свобод людини.

Управління праці та соціального захисту населення утворюється міською радою і забезпечує в районі виконання покладених на Управління завдань.

Основним завданням Управління є забезпечення в районі реалізації державної соціальної політики у сфері соціального захисту населення, що включає:

- забезпечення реалізації державної політики з питань соціального захисту населення, виконання програм і здійснення заходів у цій сфері;

- призначення та виплату соціальної допомоги, компенсацій та інших соціальних виплат, встановлених законодавством України, надання пільг, субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива та інших пільг, передбачених законодавством;

- організацію виконання комплексних програм та заходів щодо поліпшення становища соціально вразливих верств населення, сімей та громадян, які перебувають у складних життєвих обставинах, та всебічне сприяння в отриманні ними соціальних виплат та послуг за місцем проживання, перебування;

- забезпечення соціальної інтеграції осіб з інвалідністю;

- здійснення нагляду за додержанням вимог законодавства під час призначення (перерахунку) та виплати пенсій органами Пенсійного фонду України;

- забезпечення реалізації регіональних та міських соціальних програм;

- виконання функцій розпорядника коштів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення та місцевих соціальних програм;

Таким чином, відповідач у справі - орган владних повноважень, на якого чинним законодавством України покладений обов`язок щодо реалізації механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, зокрема, допомоги особам з інвалідністю.

Суд вважає неправомірними дії відповідача щодо відмови позивачу в призначенні видачі ліжка та протипролежного матраца, виходячи з наступного.

Забезпечення осіб з інвалідністю технічними та іншими засобами реабілітації здійснюється згідно постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.2012 року № 321 «Про порядок забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю та інших окремих категорій населення і виплати грошової компенсації вартості за самостійно придбані технічні та інші засоби реабілітації».

Відповідно до п. 6 Порядку особи з інвалідністю забезпечуються засобами реабілітації на підставі індивідуальної програми реабілітації, яка містить показання для забезпечення технічними та іншими засобами.

Технічні засоби реабілітації призначаються за встановленими рекомендаціями і протипоказаннями стосовно їх призначення, вказаними у Порядку призначення технічних засобів реабілітації відповідно до функціональних можливостей особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю, постраждалого внаслідок антитерористичної операції від 11.04.2017 року № 602, з урахуванням функціональних можливостей користувачів.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на особистому прийомі 19.12.2018 року позивачем отримані засоби реабілітації:

08.04.2019 року - крісло колісне низькоактивне моделі BREEZY250P з терміном експлуатації до 08.04.2021 року;

18.07.2019 року - стілець туалетний моделі CTPM 2.1.0 з терміном експлуатації до 18.07.2023 року.

Сумісність технічних засобів реабілітації, їхніх функцій і технічних характеристик визначаються згідно додатку 4 до Порядку призначення технічних засобів реабілітації відповідно до функціональних можливостей особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю, постраждалого внаслідок антитерористичної операції.

Згідно п.3 розділу ІІІ додатку 4 до Порядку призначення технічних засобів реабілітації відповідно до функціональних можливостей особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю, постраждалого внаслідок антитерористичної операції низькоактивне крісло колісне не сумісне з ліжком функціональним та протипролежневим матрацем.

Несумісні поняття - це поняття, які не мають спільних елементів, тобто, їх функції та обсяг не співпадають.

Згідно р. ІІ п.п.2 п. 4 Порядку № 602 низькоактивне крісло колісне - засіб для самостійного пересування користувача в приміщенні чи на вулиці та перебування в ньому до 3 годин на день. Характеризується можливістю самостійного керування ним за допомогою обох рук або однієї руки (за умови встановлення пристрою для керування однією рукою) та відсутністю індивідуальної адаптації системи сидіння.

Відповідно до р.ІІІ п.п.7 п. 5 Порядку № 602 меблі - сукупність виробів для обладнання житлових і робочих приміщень, навчальних, лікувальних і реабілітаційних закладів. Характеризуються забезпеченням підтримки та фіксації користувачів у сидячому, напівлежачому, лежачому положеннях, удосконаленням локомоторного акту ходьби, запобіганням утворення пролежнів.

Ліжко - засіб з однією або більше секціями опори матраца, який регулюється за допомогою електричного / механічного / гідравлічного приводу за висотою та / або кутом нахилу секцій.

Матрац протипролежневий - допоміжний засіб реабілітації, який забезпечує рівномірний розподіл тиску на всій поверхні, зменшує тертя та ковзання тіла по поверхні.

Тобто, законодавець, визначивши характеристики та функціональні можливості технічних засобів - низькоактивного крісла колісного, ліжка функціонального та протипролежневого матрацу, встановив, що вони несумісні, а саме, не мають спільних елементів, мають різне функціональне призначення та технічні характеристики.

При цьому, з системного аналізу норм чинного законодавства, яке регулює спірні взаємовідносини, вбачається, що воно не позбавляє та не обмежує особу з інвалідністю права на отримання технічних засобів реабілітації, які є несумісними.

Таким чином, позивач має право на отримання ліжка функціонального та протипролежневого матрацу разом з низькоактивним кріслом колісним, тому суд вважає позовні вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню з ухваленням рішення про зобов`язання повторно розглянути заяву позивача про видачу ліжка та протипролежневого матраца.

Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 5000 грн., суд враховує наступне.

Згідно ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

Постановою Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Позивачем не надано суду доказів наявності шкоди, або наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, фактів заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.

Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди такими, що задоволенню не підлягають.

Згідно ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано суду жодного доказу правомірності відмови в призначенні видачі ліжка та протипролежневого матраца, в розумінні зазначеної норми Закону.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій щодо відмови в призначенні видачі ліжка та протипролежневого матраца, зобов`язання повторно розглянути заяву про видачу ліжка та протипролежневого матраца.

В розумінні ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України питання про перерозподіл судових витрат не розглядається.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю та інших окремих категорій населення і виплати грошової компенсації вартості за самостійно придбані технічні та інші засоби реабілітації», Кодексом адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , юридична адреса: АДРЕСА_1 ) до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради (ЄДРПОУ 25953617, юридична адреса: 84333, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Небесної Сотні, 23) про визнання протиправними дій щодо відмови в призначенні видачі ліжка та протипролежневого матраца, зобов`язання повторно розглянути заяву про видачу ліжка та протипролежневого матраца, стягнення моральної шкоди в сумі 5000 грн. - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні видачі ліжка та протипролежневого матраца.

Зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.02.2020 року про видачу ліжка та протипролежневого матраца.

В задоволенні іншої частини адміністративного позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Суддя Т.В. Давиденко