Рішення № 89540090, 25.05.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2020 р. Справа№200/3578/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича при секретарі судового засідання Купріян В.Ю. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до Головного управління ДПС у Донецькій області (87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 59)

про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області, відповідно до якого просила суд скасувати вимогу Головного управління ДПС у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску № Ф-1335-23 від 07 лютого 2020 року на суму 42312,60 грн.

В адміністративному позові позивач заявив клопотання про звільнення від сплати судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона зареєстрована з 20.11.2007 року по теперішній час як фізична особа - підприємець, з 23.04.2018 по 01.06.2018 року вона знаходилась у відпустці у звязку з вагітністю, з 01.06.2018 року перебуває у відпустці по догляду за дитиною віком до трьох років, та крім державної допомоги на дитину інших доходів не має, підприємницькою діяльністю не займається.

Крім того, зазначила що в порушення Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449, контролюючим органом вимога про сплату боргу (недоїмки) на адресу позивача не направлялась тривалий час, а заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску за цей час значно зростала. Вказане вище свідчить про порушення податковим органом процедури, яка передує прийняттю вимоги про сплату боргу (недоїмки).

В якості правових підстав позивач посилається на Конституцію України, Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 № 1774-VIII, статтю 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практику Європейського суду з прав людини.

Ухвалою від 06 квітня 2020 року суд відкрив провадження у справі, призначивши до розгляду на 28 квітня 2020 року за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Цією ж ухвалою суду відстрочено позивачу сплату судового збору до ухвалення судового рішення по справі.

23 квітня 2020 року представником відповідача засобами електронного зв`язку через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній просив суд відмовити у задоволені позовних вимог.

У обґрунтовання своїх заперечень відповідач зазначив, що АТО завершено, що обумовлює його обов`язок сплачувати ЄСВ.

Крім того, звернув увагу суду, що пп. б) пункту 8 статті 14-1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року №1669-VII (далі - Закон №1669- VII) розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VІ було доповнено пунктом 9-3.

Проте, пунктом 1 Закону України від 02 березня 2015 року №219-VІІI до розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464- VI внесено зміни, зокрема пункт 9-3 в редакції Закону України від 2 вересня 2014 року № 1669- VІІ вважати пунктом 9-4.

Пунктом 28 Закону України від 24 грудня 2015 року №911-VІІІ, який набрав чинності з 01 січня 2016 року, виключено підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону №1669-VІІ.

З огляду на положення частини 1 статті 58 Конституції України та рішення Конституційного Суду України від лютого 1999 року у справі № 1-7/99, п. 28 розділу І Закону № 911 не має зворотної дії, тобто, зазначена норма Закону № 2464-VІ проіснувала з 15 жовтня 2014 року до 1 січня 2016 року.

Таким чином, вищевказані зміни до Закону №2464-VІ, внесені Законом №1669-VІІ, втратили чинність згідно із Законом № 911-УІІІ з 01.01.2016 року, отже з цього періоду будь-які пільги для платників єдиного внеску відсутні.

28 квітня 2020 року суд ухвалою позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску залишив без руху у зв`язку тим, що позовну заяву подано з пропуском встановленого Законом № 2464- VI строку.

12 травня 2020 року позивачем надано до суду клопотання про поновлення позивачу з поважних причин строку звернення до суду.

Ухвалою від 13 травня 2020 року про продовження розгляду справи суд клопотання про поновлення строку звернення до суду задовольнив та продовжив розгляд справи.

Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , зареєстрована фізичною особою - підприємцем 20.11.2007 року, що підтверджується копією Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця. Відповідно до даних Міністерства юстиції відповідно до безкоштовного запиту на сайті Міністерства, позивач взята на облік як платник ЄСВ за номером 05-31-11-16850. Згідно вищезазначених даних, 05.03.2020 припинена підприємницька діяльність позивача, номер запису 22700060003007992.

Відповідач - Головне управління ДПС у Донецькій області є суб`єктом владних повноважень - органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

07.02.2020 року Головним управлінням Державної податкової служби у Донецькій області складена вимога № Ф- 1335-23 про зобов`язання позивача сплатити борг (недоїмку) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в загальному розмірі 42312,60 грн. (недоїмка станом на 31.01.2020 року), із яких сума недоїмки склала 41802,60 грн., штраф 510 грн.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених позовних вимог, оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно зі статтею 2 Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VI, в редакції Закону України №2148-VIII від 03.10.2017, «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI) його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI визначено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування .

Частиною 2 статті 6 Закону №2464-VI визначені обов`язки платника єдиного внеску, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини 4 статті 25 Закону №2464-VI, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Указом Президента України від 14.04.2014 №405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

З метою забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, Верховною Радою України прийнято Закон України від 02.09.2014 №1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», яким були внесені зміни до Закону №2464-VI, а саме його розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 9-3 ( в подальшому пункту 9.4):

«Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 №405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», на період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються».

З аналізу зазначених норм законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, вбачається, що підставою не застосування до платника єдиного внеску відповідальності, штрафних та фінансових санкцій, визначених Законом №2464-VI, є факт перебування такого платника на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», та заява, подана у довільній формі до органу доходів та зборів.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1275-р від 02.12.2015 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» місто Краматорськ віднесено до населених пунктів на території яких здійснювалася АТО.

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку Головному управління ДПС у Донецькій області (відповідно до даних ЄДРПОУ).

Враховуючи наведене, оскільки позивач протягом спірного періоду перебував на обліку в органі доходів і зборів, що розташований на території населеного пункту, де проводилась антитерористична операція, та здійснював свою господарську діяльність на території проведення антитерористичної операції, період проведення якої тривав, тому на період з 14.04.2014 року до закінчення антитерористичної операції він був звільнений від обов`язку сплати сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, і відповідальність, штрафні та фінансові санкції, що передбачені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» за невиконання обов`язків платника єдиного внеску, виключно у вказаний період до нього не застосовуються.

Положення цієї норми не застосовуються до платників єдиного внеску за невиконання обов`язків, які виникли до 14.04.2014 року та/або після закінчення антитерористичної операції.

Аналогічні висновки щодо застосування вказаних норм права викладені в постанові Верховного Суду від 30.03.2018 року та постанові Великої палати Верховного суду від 20 вересня 2018 року у справі №812/292/18 (провадження №Пз/9901/22/18), які відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

З урахуванням наведеного та встановлених у справі обставин, суд приходить до висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) 07 лютого 2020 № Ф-1335-26 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску у сумі 42312,60 грн. є протиправною.

Заперечення відповідача проти правових підстав позову судом не приймаються до уваги з огляду на наступне.

Відповідач зазначає, що з 1 січня 2016 року втратив чинність пункт 9-3 (пункт 9-4) розділу VIII Закону №2464-VI. Така позиція обґрунтована тим, що на підставі Закону України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було виключено підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону №1669-VII, а саме цим підпунктом розділ VIII Закону № 2464-VI доповнено пунктом 9-3 (пунктом 9-4).

Суд не приймає наведений довід, оскільки положення підпункту 8 пункту 4 статті 11 Закону №1669-VII були реалізовані шляхом внесення відповідних змін до Закону №2464-VІ, після чого пункт 9-3 (пункту 9-4) розділу VIII став частиною відповідного Закону. Зміни до Закону №2464-VІ в частині виключення спірної норми не вносилися та залишаються чинними.

Цей висновок суду узгоджується з пунктом 4 «Правил оформлення проектів законів та основних вимог законодавчої техніки» (Методичні рекомендації Апарату Верховної Ради України, видання четверте, виправлене і доповнене, 2014 рік), відповідно до якого зміни вносяться до оригінального закону, а не до закону про внесення змін до цього закону чи про визнання закону таким, що втратив чинність.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на Указ Президента України від 30.04.2018 №116/2018 «Про широкомасштабну антитерористичну операцію на території Донецької та Луганської областей», оскільки даним указом було введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 квітня 2018 року «Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях». Питання про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України, як того вимагає Закон №1669-VII, цим указом не вирішувалося.

Враховуючи наведене, суд також не приймає до уваги посилання відповідача на неподання позивачем до податкового органу заяви про звільнення від виконання обов`язків платника єдиного внеску у тридцятиденний строк з дня закінчення АТО.

Крім того, формування та направлення вимоги є одним з заходів впливу та стягнення органів доходів і зборів, що належать до їх компетенції та відбувається на підставі статті 25 Закону України № 2464-VI. Проте, за вказівкою частини другої пункту 1 цієї статті положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Як вже зазначалося вище, позивача було звільнено від обов`язку сплачувати єдиний внесок з 14 квітня 2014 року по день завершення антитерористичної операції, а тому до позивача не мають застосовуватись заходи впливу та стягненню.

Водночас суд зазначає, що Закон № 2464 не скасовував обов`язків платника податків (єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування), а лише надавав можливість на період АТО не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі до закінчення АТО або військового чи надзвичайного стану.

Крім того, суд погоджується із доводами позивача щодо недотримання відповідачем приписів Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджених наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449, а саме у випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим пункту 3 розділу VI Інструкції № 449. Згідно до зазначених, норм вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається), зокрема, платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій). Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень (пункт 3 розділу VI Інструкції № 449).

Борг виник у період з 2014 по 2016 роки, 2018-2020 роки. Доказів формування та направлення позивачу вимог у вищезазначені періоди сторонами суду не надано.

Судом враховано, що Законом України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи» № 440-IX, який набув чинності 13.02.2020 року пункт 9-4 Закону був виключений.

Суд звертає увагу сторін на приписи ст. 58 Конституції України, а тому норми Закону № 440-IX, не можуть бути застосовані до спірної вимоги, оскільки вона сформована 07.02.2020 року.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що матеріалами справи не підтверджується правомірність прийняття відповідачем вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1335-23 від 07 лютого 2020 року на суму 42312,60 грн.

З огляду на викладене, оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) прийнята відповідачем необґрунтовано, із порушенням вимог чинного законодавства, яке було чинним на час формування вимоги через що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи ту обставину, що судом позивачу відстрочена сплата судового збору та враховуючи що спір виник внаслідок дій суб`єкта владних повноважень, то суд вважає що сума судових витрат повинна бути стягнута з відповідача на користь держаного бюджету.

Керуючись Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України, Податковим кодексом України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про скасування вимоги Головного управління ДПС у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску № Ф-1335-23 від 07 лютого 2020 року на суму 42312,60 грн. - задовольнити.

Скасувати вимогу Головного управлінням ДПС у Донецькій області (87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 59) № Ф-1335-23 від 07 лютого 2020 року на суму 42312,60 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області ( код ЄДРПОУ 43142826) на користь державного бюджету судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Повний текст рішення складено та підписано 01 червня 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Роз`яснити сторонам, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 Кодексу адміністративного судочинства України, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя О.М. Кониченко