Рішення № 89539960, 01.06.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2020 року Справа № 160/3177/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сліпець Н.Є. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) у місті Дніпро адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт Україна» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

19.03.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Стандарт Україна» (далі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - відповідач) в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №0220011229 від 06.09.2018 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №0220031229 від 06.09.2018 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.03.2020 року відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами на 27.04.2020 року, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Цією ж ухвалою відповідачам було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки № 47163/04-36-12-29-10/32082681 від 17.08.2018 року про порушення ТОВ «Стандарт Україна» строку сплати податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості є необґрунтованими та безпідставними, оскільки будівлі, які використовуються товариством в наданні послуг зі зберігання та складування зернових культур, становлять єдиний майновий комплекс та є промисловими будівлями в силу свого функціонального призначення та безпосереднього використання. Відтак, об`єкти нерухомості, які перебувають у власності позивача, відносяться до категорії об`єктів нерухомості, визначеної пунктом «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України та не являються об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Таким чином, винесені податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

21.05.2020 року представником відповідача подано письмовий відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що підприємством ТОВ «Стандарт Україна» були надані податкові декларації з додатку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки з юридичних осіб за 2018 рік за кодом КОАТУУ 1220755100 (смт. Васильківка) та за кодом КОАТУУ 1220755400 (смт. Письменне), за 2019 рік за кодом КОАТУУ 1220755100 (смт. Васильківка), в яких задекларовано узгоджені податкові зобов`язання за відповідні податкові періоди. Проте, у зв`язку з несплатою, у встановлені строки самостійно визначених податкових зобов`язань, грошові зобов`язання набули статусу податкового боргу. При цьому, уточнюючі розрахунки до контролюючого органу від позивача не надходили. Таким чином, приймаючи спірні податкові повідомлення рішення податковий орган діяв на підставі та у відповідності до вимог діючого законодавства.

Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Стандарт Україна» 09.08.2002 року зареєстровано як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та перебуває на податковому обліку в Західно-Донбаському управлінні ГУ ДФС у Дніпропетровській області.

Основними видами економічної діяльності ТОВ «Стандарт Україна» за КВЕД є 01.61 - допоміжна діяльність у рослинництві, 46.21 - оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, 52.10. - складське господарство.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта станом на 18.02.2020 року ТОВ «Стандарт Україна» є власником об`єктів нерухомого майна, а саме:

- комплекс - загальною площею 8193 кв.м, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Васильківський р-н, смт. Васильківка, вул. Будівельників, буд. 60, реєстраційний номер майна 703855712207 від 15.08.2015 року;

- комплекс - загальною площею 14034 кв.м., що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область , Васильківський р-н, смт. Письменне, вул. Паркова, буд. 5, реєстраційний номер майна 703245612207 від 14.08.2015 року;

- комплекс - загальною площею 16828 кв.м., що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Васильківський р-н, смт. Васильківка, вул. Будівельників, буд. 129, реєстраційний номер майна 702948112207 від 14.08.2015 року.

Судом встановлено, що ТОВ «Стандарт Україна» 19.02.2018 року були подані податкові декларації з додатку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки з юридичних осіб за 2018 рік №9024406401 за кодом КОАТУУ 1220755100 (смт. Васильківка) та № 9024414709 за кодом КОАТУУ 1220755400 (смт. Письменне), в яких задекларовано узгоджені податкові зобов`язання за відповідні податкові періоди.

На підставі п.п. 19-1.1., п.п. 19-1.1.2 п. 19-1 ст. 19-1, п.п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області проведено камеральну перевірку з питання порушення термінів сплати узгодженої суми грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінної від земельної ділянки з юридичних осіб.

За результатами камеральної перевірки Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області складено акт від 17.08.2018 року №47163/04-36-12-29-10/32082681.

Перевіркою встановлені порушення:

- абз. б пп. 266.10.1 п. 266.10 ст. 266 Податкового кодексу України, в частині несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

На підставі вказаного акту перевірки від 17.08.2018 року контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 06.09.2018 року:

- №0220011229, яким ТОВ «Стандарт Україна» нараховано штраф в сумі 5 056,72 грн.;

- №0220031229, яким ТОВ «Стандарт Україна» нараховано штраф в сумі 6 470,14 грн.

Отже, спір між сторонами виник з підстав правомірності та обґрунтованості винесення контролюючим органом податкових повідомлень-рішень від 06.09.2018 року №0220011229 та №0220031229.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно із пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України), у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За змістом норм ст. 36 цього Кодексу податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Пунктом 54.1 ст. 54 ПК України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

За загальним правилом нарахування та сплати податків, визначеним в абз. 1 п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Поряд з цим, нормами пп. 266.10.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України встановлено, що податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за звітний рік з податку сплачується юридичними особами наступним порядком: авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.

Відповідно до п. 31.1 і п. 31.3 ст. 31 ПК України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному додатковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою. Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо.

Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк (п. 38.1 ст. 38 ПК України).

У силу приписів п. 20.1.19 ст. 20 ПК України, контролюючі органи наділені, зокрема, правом застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені (п. 111.2 ст. 111 ПК України).

Зокрема, згідно з п. 126.1 ст. 126 ПК України У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що остання є універсальним приписом, який підлягає застосуванню в будь-яких випадках прострочення встановленого ПК України строку сплати узгодженого податкового зобов`язання.

Таким чином, незалежно від того, з яких причин платником податку не було своєчасно погашено узгоджену суму грошового зобов`язання, такий платник після фактичного погашення боргу повинен сплатити суму штрафу у розмірі, який залежить від терміну прострочення.

Зазначене пояснюється тим, що передбачена п. 126.1 ст. 126 ПК України відповідальність у вигляді штрафу застосовується в силу самого факту погашення податкового боргу з простроченням, і розмір такої відповідальності залежить виключно від терміну прострочення, а не від способу і порядку погашення податкового боргу.

Обставини, які зумовлюють застосування штрафу, передбаченого п. 126.1 ст. 126 ПК України, виникають у силу самого факту погашення грошового зобов`язання з простроченням строків, передбачених Податковим кодексом України.

Під час розгляду справи судом встановлено, що 19.02.2018 року позивачем були подані податкові декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки з юридичних осіб за 2018 рік №9024406401 за кодом КОАТУУ 1220755100 (смт. Васильківка) та № 9024414709 за кодом КОАТУУ 1220755400 (смт. Письменне), в яких задекларовано узгоджені податкові зобов`язання за відповідні податкові періоди.

Таким чином, відповідно до поданих позивачем декларацій за 2018 рік, ТОВ «Стандарт Україна» задекларувало до сплати податкові зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, які набули статусу узгоджених.

Дані податкові зобов`язання позивач в силу норми пп. 266.10.1 п. 266 ст. 266 ПК України мав сплатити до бюджету у термін до 29.07.2018 року включно.

Разом з тим, актом від 17.08.2018 року №47163/04-36-12-29-10/32082681 про результати камеральної перевірки позивача з питань порушення терміну сплати (перерахування) з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки з юридичних осіб було встановлено порушення термінів сплати узгодженого грошового зобов`язання (відповідно до декларацій за 2018 рік №9024406401, №9024414709), визначених абз. б пп.266.10.1 п.266.10 ст.266 ПК України, в частині несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов`язання, а саме: граничний термін сплати по вищевказаним деклараціям 29.07.2018 року, проте фактично сплачений 30.07.2018 року, відповідно до платіжних доручень №2271 та №2270.

Відповідно до п.50.1 ст. 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Разом з тим, доказів надання до контролюючого органу уточнюючого розрахунку позивачем суду не надано.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем допущено порушення термінів сплати узгодженого грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік, у зв`язку з чим податковим органом правомірно застосовано до останнього штрафні санкції за прострочення такої сплати.

Щодо доводів позивача про те, що об`єкти нерухомості, які на праві власності належать товариству підпадають під дію пункту «є» п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України та не є об`єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, суд зазначає, що в даному випадку відсутні підстави щодо надання судом оцінки обґрунтованості сплати позивачем даного податку, оскільки заявлені в позові вимоги стосуються виключно сплати узгодженої суми податкових зобов`язань відповідно до податкових декларацій.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення від 06.09.2018 року №0220011229 та №0220031229, які є предметом оскарження прийняті відповідачем відповідно до норм діючого законодавства України, у зв`язку з чим відсутні підстави для їх скасування.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом ст. 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог, з урахуванням встановлених обставин у справі та наведених норм чинного законодавства.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні підстави для вирішення питання стосовно повернення судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт Україна» (52600, Дніпропетровська область, с. Васильківка, вул. Будівельників, буд. 129, код ЄДРПОУ 32082681) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17а, код ЄДРПОУ 43145015) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Сліпець