Рішення № 89539916, 01.06.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 49089 м. Дніпро, вул. Академіка Янгеля, 4, (веб адреса сторінки на офіційному веб -порталі судової влади України в мережі Інтернет - http://adm.dp.court.gov.ua)

01 червня 2020 року Справа № 160/3283/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Жукової Є.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників (у письмовому провадженні) в місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17 а, м.Дніпро, 49000) про визнання дій протиправними та скасування податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019 р. № Ф - 1729-54/425У на загальну суму 21030,90 грн., -

ВСТАНОВИВ:

24 березня 2020 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17 а, м.Дніпро, 49000), в якій позивач просить суд визнати дії Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області протиправними, скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019 р. № Ф - 1729-54/425У на загальну суму 21030,90 грн.

Ухвалою Дніпроптеровського окружного адміністратвиного суду від 25.03.2020 р. провадження у справі №160/3283/20 було відкрито, та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Позовні вимоги обґрунтовано наступним.

03.02.2020 р. ОСОБА_1 зареєстрований фізичною особою підприємцем за КВЕД: «ТОРГІВЛЯ ПРОМИСЛОВИМИ ТОВАРАМИ» за місцем проживання: АДРЕСА_2 (реєстраційна справа № РО4052301Ф001103 ).

Позивач зазначає, що 18 квітня 2001 р. була проведена дія із скасування державної реєстрації фізичної особи-підприємця за його місцем проживання: АДРЕСА_2 (реєстраційна справа за № РО4052301Ф0010303 , що як зазначає останній підтверджуються архівним Витягом Межівської районної державної адміністрації за № Ч-19 від 11 січня 2020 р.

Головне управлінням ДФС у Дніпропетровській області не направило, як зазначає позивач останньому вимогу № Ф-1729-54/425У від 16.06.2019 р. з вимогою сплатити недоїмку у сумі 21030,90 грн. щодо несплати єдиного соціального внеску, відповідно до ст. 25 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Про сформовану, Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області, оскаржуваної вимоги № Ф-1729-54/425У від 16.06.2019 р. ОСОБА_1 дізнався після стягнення із заробітної плати останнього, у листопаді 2019 р. суми в розмірі - 1 515,03 грн. - частину суми недоїмки, яку ніби-то стягнув Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області з останнього, як фізичної особи-підприємця.

ОСОБА_1 звернувся у грудні 2019 р. до Петропавлівського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області з приводу роз`яснення, на якій правовій підставі з нього стягується недоїмка.

Петропавлівсьий відділ ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області надало копію постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 30 вересня 2019 р.

У зазначеній вище постанові була зазначена адреса: АДРЕСА_3 . Однак, як зазначає позивач, за адресою: АДРЕСА_3 останній не був зареєстрований, та не проживав, що підтверджується відповідним записом у паспорті ОСОБА_1 , а саме: з 31 січня 2000 р . зареєстрований АДРЕСА_5 від 17 травня 2006 р. ( АДРЕСА_5 ).

17.01.2020 р. позивач звернувся з листом до ГУ ДФС у Дніпропетровській області (вхідний за № 6422/ю від 17.01.2020 р.).

13 лютого 2020 року ОСОБА_1 офіційно отримав лист від Головного Управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому відмовлено щодо скасування вимоги № Ф- 1720-54/425У від 16.06.2019 р.

При цьому, позивач зазначає, що відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 27.02.2020 р. за даними пошуку: ОСОБА_1 - «записів не знайдено».

На підставі викладеного вище, та з урахуванням відповідних норм чинного ПК України, позивач вважає податкову вимогу ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 11.05.2019 р. № Ф - 1729-54/425У на загальну суму 21030,90 грн. протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

27.04.2020 р., повноважним представником відповідача, шляхом поштового зв`язку, було направлено на адресу Дніпропетровського окружного адміністратвиного суду відзив на позовну заяву від 27.04.2020 р. вх.№25822/20, в тексті якого зазначено наступне.

За наявними базами даних ДПС України фізична особа ОСОБА_1 перебуває на обліку як фізична особа - підприємець в Петропавлівській ДПІ Західно- Донбаського управління ГУ ДПС у Дніпропетровській області, дата державної реєстрації 03.02.2000, номер державної реєстрації 22071750000001381, дата взяття на облік 23.01.2014 р. Станом на 28.02.2020 р. підприємець перебуває в 11 стані (припинено, але не знято з обліку (КОР не пусті). Дата прийняття рішення про припинення 11.01.2020 р. номер прийняття рішення про припинення 22079980001001381. Реєстраційна дія: скасування реєстраційної дії (для виправлення помилок).

Законом України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено низку змін до Закону № 2464, які набувають чинності з 01 січня 2017 року, зокрема щодо нарахування та сплати єдиного внеску фізичними особами - підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, та особами, які провадять незалежну професійну діяльність.

Так, з 01 січня 2017 р. на підставі пункту 2 частини першої статті 7 та частини п`ятої статті 8 Закону №2464 фізичні особи - підприємці на загальній системі оподаткування нараховують та сплачують єдиний внесок у розмірі 22 відсотка на суми доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

У разі не отримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року, дані особи зобов`язані визначити базу нарахування єдиного внеску, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом №2464. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Законом України від 21 грудня 2016 року № 1801-VIII «Про Державний бюджет України на 2017 рік» встановлено розмір мінімальної заробітної плати, який з 01 січня 2017 року складає З 200,0 грн., відповідно мінімальний страховий внесок складає 704,0 грн. (З 200 х 22 відсотки).

За 2017 р. фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року (абзац третій частини восьмої статті 9 Закону № 2464).

Сума мінімального страхового внеску за місяць у 2018 році складає 819,06 грн., так як відповідно до Закону України від 07 грудня 2017 року № 2246-УШ «Про Державний бюджет України на 2018 рік» розмір мінімальної заробітної плати складає 3 723,0 грн. (З 723 х 22 відсотки).

На 2019 р. в Законі України від 23 листопада 2018 року № 2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» встановлено розмір мінімальної заробітної плати, який з 01 січня 2019 року складає 4 173,0 грн., відповідно мінімальний страховий внесок складає 918,06 грн. (4 173 х 22 відсотки).

З 01 січня 2018 р. набули чинності зміни до Закону №2464, внесені Законом України від 03 жовтня 2018 року № 2148-УШ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (далі - Закон № 2148), зокрема в частині термінів сплати єдиного внеску фізичними особами - підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, особами, які провадять незалежну професійну діяльність та членами фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах.

Так, відповідно до абзацу 3 частини 8 статті 9 Закону №2464 з січня 2018 року зазначена категорія платників зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Станом на 28.02.2020 р. за даними інтегрованої картки платника по коду бюджетної класифікації 71040000 ФОП ОСОБА_1 були автоматично розраховані нарахування єдиного внеску, а саме: за 2017 рік у сумі 8448,0 грн, граничний строк сплати до 09.02,2018року; 1 квартал 2018 у сумі 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.04.2018 року; 2 квартал 2018 у сумі 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.07.2018 року; 3 квартал 2018 у сумі 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.10.2018 року; 4 квартал 2018 у сумі 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.01.2019 року; 1 квартал 2019 у сумі 2754,18 грн., граничний строк сплати до 19.04.2019 року; 2 квартал 2019 у сумі 2754,18 грн., граничний строк сплати до 19.07.2019 року; 3 квартал 2019 у сумі 2754,18 грн., граничний строк сплати до 19.10.2019 року; 4 квартал 2019 у сумі 2754,18 грн., граничний строк сплати до 20.01.2020 року.

Перераховано єдиного внеску 15.11.2019 р. в сумі 1515,03 грн., 16.12.2019 р. в сумі 1256,31 грн., 31.01.2020 в сумі 1493,72 грн., 19.02.2020 р. в сумі 1259,31 грн.

Станом на 28.02.2020 року в ІКП ФОП ОСОБА_1 по коду бюджетної класифікації 71040000 обліковується недоїмка зі сплати єдиного внеску в сумі 23769,07 грн.

У зв`язку з внесенням 11.01.2020 р. до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності та відповідно позбавлення статусу підприємця ОСОБА_1 , останнім звітним періодом, за який буде нараховано єдиний внесок є 1 квартал 2020року (січень місяць).

На підставі зазначеного вище, та з урахуванням відповідних норм чинного податкового законодавства, повноважний представник відповідача вважає вимоги позивача безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

При цьому, суд зазначає, що в матеріалах справи міститься довідка від 01.06.2020 р. №95, складена начальником відділу управління персоналу А.В. Шевченко, в тексті якої зазначено, що суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Жукова Євгенія Олексіївна перебувала у щорічній відпустці, а саме: з 04.05.2020 р. по 08.05.2020 р.; з 12.05.2020 р. по 15.05.2020 р.; з 18.05.2020 р. по 22.05.2020 р.; з 25.05.2020 р. по 29.05.2020 р.

Відповідно до ч.2 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, рішення у даній адміністративній справі, приймаючи до уваги п.3 Розділу VI «Прикінцеві положення», яким визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), приймається 01.06.2020 р.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом, копія якого міститься в матеріалах справи.

11.05.2019 р. Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області виставлено ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019 р. № Ф - 1729-54/425У на загальну суму 21030,90 грн.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань результатом пошуку на запит за РНОКПП: НОМЕР_4 відносно ОСОБА_1 зазначено, що «На жаль, за Вашим запитом нічого не знайдено. Спробуйте змінити критерій пошуку».

При цьом, суд зазначає, що в матеріалах справи міститься лист Архівного відділу Міжевської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 11.01.2020 р. за №Ч-19, в тексті якого зазначено, що на звернення ОСОБА_3 від 09.01.2020 р. щодо відкриття підприємницької діяльності в 2000 році та закриття підприємницької діяльності в 2001 р. архівний відділ Міжевської районної державної адміністрації Дніпропетровської області надає архівний витяг з журналу обліку суб`єктів підприємницької діяльності фізичних осіб Межівської районної державної адміністрації, в якому зазначено наступне: «103. ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 - дата та дія органу державної реєстрації - 03.02.200 р., № реєстраційної справи Р04052301Ф001103, спеціальний предмет діяльності - торгівля пром. товарами - 03.02.2000 р.; 303. ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 - дата та дія органу державної реєстрації - 18.04.2001 скасування державної реєстрації, № реєстраційної справи Р04052301Ф001103, спеціальний предмет діяльності - скасований.

Водночас, в матеріалах справи міститься постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ВП №60048000 від 30.09.2019 р., якою відповідно до вимоги ф-1729-54/425у виданої 11.05.2019 р., із зазначенням документ видав: Петропавлівський районний суд про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави в особі ГУ ДФС у Дніпропетровській області боргу (недоїмки) у розмірі 21030,90 грн. постановлено звернути стягнення на доходи боржника - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП - НОМЕР_4 .

Листом Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 13.02.2020 р. 15508/10-04-36-54-40 направленого на адресу ОСОБА_4 зазначено, що відповідно до облікових даних Західно-Донбаського управління ІС «Податковий блок» станом на 12.02.2020 р. фізична особа ОСОБА_3 ( НОМЕР_4 ), податкова адреса: АДРЕСА_2 перебуває на обліку як фізична особа-підприємець в Петропавлівській ДПІ Західно-Донбаського управління, дата державної реєстрації 03.02.2000, номер державної реєстрації 22071750000001381, дата взяття на облік 23.01.2014. Станом на 12.02.2020 р. підприємець перебуває в 11 стані (припинено, але не знято з обліку (КОК не пусті). Дата прийняття рішення про припинення 11.01.2020 р., номер прийняття рішення про прининення 22079980001001381. Реєстраційна дія: скасування реєстраційної дії (для виправлення помилок). Відповідно до Архівного витягу даних Єдиного Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Межівської районної державної адміністрації, наданого платником згідно листа від 11.01.2020 №4-20 ОСОБА_3 рнокпп - НОМЕР_4 був зареєстрований як фізична особа-підприємець. Дата 03.02.2000, скасовано державну реєстрацію 18.04.2001.

Згідно безкоштовного запиту від 08.01.2020 р. відомостей з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (детальна інформація про фізичну особу) зазначено: ОСОБА_3 рнокпп- НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 . Види діяльності: код КВБД 96.09. Надання інших індивідуальних послуг. Дата реєстрації 03.02.2000 р., дата запису 18.01.2014 р., номер запису 22071750000001381. Дата взяття на облік як платника єдиного внеску 23.01.2014, номер взяття на облік НОМЕР_5 , Східно-Дніпровська об`днана ДПІ (Петропавловське відділення)

Станом на 31.01.2020 р. відповідно інформації з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, платника податку ОСОБА_3 в Єдиному Державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань записів не знайдено.

У зв`язку з внесенням 11.01.2020 р. до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності та відповідно позбавлення статусу підприємця ОСОБА_3 , останнім звітним періодом, за який нараховано єдиний внесок є 1 квартал 2020 р. (січень місяць).

Також в матеріалах справи міститься Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Межівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, відповідно до тексту якого зазначено, що на запит: ОСОБА_1 від 27.02.2020 за №25165174 станом на 27.02.2020 відповідно до наступних критеріїв пошуку: Реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_6 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань записів не знайдено.

Правовідносини сторін, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо визначення вичерпного переліку податків і зборів, що справляються в Україні, та порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час здійснення податковою контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються нормами Конституції України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР, Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», тощо.

Відповідно до ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтями 61, 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до ст. ст. 6, 13 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, а також кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до п.п.14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 36.1 ст. 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Контролюючими органами вищого рівня є: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, - для контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів та митниць; контролюючі органи в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональні територіальні органи - для державних податкових інспекцій, які їм підпорядковуються. (п.55.2 ст.55 ПК України).

Порядок оскарження рішень контролюючих органів визначений у ст.56 ПК України, п. 56.1 якої визначає, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення (п.56.2 ст.56 ПК України).

Згідно з п. 56.18. ст.56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Відповідно до п.58.1 ст. 58 Податкового кодексу України, у разі коли сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до ст. 1 Закону № 2464-VI наведено визначення наступних термінів: мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця; недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця така фізична особа користується правами, виконує обов`язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску, в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою - підприємцем (частина четверта статті 6 Закону № 2464-VI).

База нарахування єдиного внеску визначається згідно статті 7 Закону № 2464-VI, а саме, єдиний внесок нараховується:

2) для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць;

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (абзац другий пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI);

3) для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Частиною четвертою статті 8 Закону № 2464-VI визначено, що порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску (частина п`ята статті 8 Закону № 2464-VI).

Відповідно до частини третьої статті 9 Закону № 2464-VI обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Органи доходів і зборів мають право проводити перевірки у фізичних осіб - підприємців бухгалтерських книг, звітів, кошторисів та інших документів про нарахування, обчислення та сплату єдиного внеску, достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру, отримувати необхідні пояснення, довідки і відомості (зокрема письмові) з питань, що виникають під час такої перевірки. Документальні та камеральні перевірки проводяться у порядку, встановленому Податковим кодексом України (пункт 2 частини першої статті 13 Закону № 2464-VI).

Згідно частини першої статті 25 Закону № 2464-VI:

- рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами;

- положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок;

- орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату;

- вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом;

- платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

Процедура нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом № 2464-VI, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначена «Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04.05.2018 № 469, далі - Інструкція № 449).

Відповідно до пункту 3 Розділу VI Інструкції № 449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.

Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.

Пунктом 4 Розділу VI Інструкції № 449 встановлено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Надаючи належну оцінку спірним правовідносинам при розгляді даної справи, судом встановлено, що предметом даної адміністративної справи є визнання незаконною та скасування податкової вимоги від20.08.2019 р. № Ф - 11618-50/67 на загальну суму 23 785,08 грн.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить із того, що відповідно до частини третьої статті 9 Закону № 2464-VI обчислення недоїмки єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Судом встановлено, що нарахування сум недоїмки по єдиному внеску, про що прийнято оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки), здійснено органом доходів і зборів без проведення перевірки у порядку встановленому Податковим кодексом України.

Відтак, оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019 р. № Ф - 1729-54/425У на загальну суму 21030,90 грн. прийнята всупереч встановленому порядку, передбаченому частиною третьою статті 9 Закону № 2464-VI та пунктами 3, 4 Розділу VI Інструкції № 449.

При цьому, відповідачем не встановлено, чи здійснювалась позивачем підприємницька діяльність у звітних періодах, на якій системі оподаткування перебував платник, чи відноситься платник внеску до осіб, які звільняються від сплати єдиного внеску.

Оскільки відповідачем в порядку, передбаченому ч.2 ст.77 КАС України не доведено правомірності позиції, що стала підставою для винесення оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) 11.05.2019 р. № Ф - 1729-54/425У на загальну суму 21030,90 грн., суд приходить до висновку про необґрунтованість та протиправність тверджень відповідача, та зазначає, що доводи контролюючого органу, не зайшли свого підтвердження відповідними доказами в розумінні ст. ст.73-77 КАС України.

Також суд зауважує, що при розгляді зазначеної справи особлива увага була приділена саме з`ясуванню підстав, що передували винесенню оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019 р. № Ф - 1729-54/425У на загальну суму 21030,90 грн.

Відтак суд зазначає, що відповідачем - Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, у відповідності до норм ст.73, 74 КАС України, під час судового розгляду справи, не було доведено правомірності підстав формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019 р. № Ф - 1729-54/425У на загальну суму 21030,90 грн., всупереч положенням ст.77 КАС України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Будь-якими належними та допустимими доказами в розуміні ст. ст. 73-76 КАС України з боку відповідача не було доведено факту, що позивач - ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Межівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області станом на 27.02.2020 р. дійсно зазначено, що на запит, а саме: ОСОБА_1 від 27.02.2020 за №25165174 станом на 27.02.2020 відповідно до наступних критеріїв пошуку: «Реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_6 в Єдиному державному реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань записів не знайдено.

При цьому, суд зазначає, що в постанові про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ВП №60048000 від 30.09.2019 р., копія якої міститься в матеріалах справи судом встановлено, що адреса позивача - ОСОБА_1 зазначена - АДРЕСА_3 , тоді як в паспорті останнього адреса зазначена - АДРЕСА_5 , а в листі архівного відділу Межівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 11.01.2020 р. №Ч-19 - АДРЕСА_2 .

Ззазначений вище факт спростовує доводи представника контролюючого органу щодо правомірності встановлення персональних даних позивача, що мало наслідком винесення оскаржуваної вимоги відносно ОСОБА_1 .

Натомість, виходячи з викладеного, не знайшло свого підтвердження та спростовано доказами, наведеними в матеріалах справи, твердження відповідача щодо статусу позивача як діючого підприємця, взятого на облік ГУ ДФС у Дніпропетровській області та обов`язку останнього сплачувати єдиний соціальний внесок, оскільки позивач не є страхувальником в розумінні ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне стархування», що має логічним наслідком визнання факту винесення оскаржуваної вимоги щодо позивача необгрунтовано та безпідставно.

Таким чином, встановивши та підтвердивши доказами, наявними в матеріалах справи, факт прийняття оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019 р. № Ф - 1729-54/425У на загальну суму 21030,90 грн. необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття зазначених рішень; недобросовісно; нерозсудливо; непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення, що мають наслідком порушення прав та законних інтересів позивача в публічно-правових відносинах з боку відповідача - суб`єкта владних повноважень, суд вважає, що належним засобом щодо поновлення такого порушеного права буде визнання протиправними та скасування як дій контролюючого органу щодо винесення оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019 р. № Ф - 1729-54/425У на загальну суму 21030,90 грн., та і визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019 р. № Ф - 1729-54/425У на загальну суму 21030,90 грн.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.Відповідно до ч. 8 ст. 6 Закону України «Про судовий збір`розподіл судового збору між сторонами та перевірка повноти сплати судового збору здійснюються відповідно до процесуального законодавства.

Відповідно до квитанції № 13 від 20.03.2020 р. позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн., який у повному розмірі зараховано до Державного бюджету України.

Враховуючи задоволення позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17 а, м.Дніпро, 49000) про визнання дій протиправними та скасування податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019 р. № Ф - 1729-54/425У на загальну суму 21030,90 грн., суд вважає за необхідне відшкодувати ОСОБА_4 суму, сплачену у якості судового збору за подання даної позовної заяви з Державного бюджету України в сумі 840,80 грн. (вісімсот сорок грн., 80 коп.), відповідно до квитанції № 13 від 20.03.2020 р.

Керуючись ст.ст.242-244, 246, 250, 254, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17 а, м.Дніпро, 49000) про визнання дій протиправними та скасування податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019 р. № Ф - 1729-54/425У на загальну суму 21030,90 грн., - задовольнити.

Визнати дії Головного управління ДФС у Дніпропетровській області щодо винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019 р. № Ф - 1729-54/425У на загальну суму 21030,90 грн. протиправними.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019 р. № Ф - 1729-54/425У на загальну суму 21030,90 грн.

Стягнути судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 з оплати судового збору у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок грн., 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є.О. Жукова