Рішення № 89539851, 01.06.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 49089 м. Дніпро, вул. Академіка Янгеля, 4, (веб адреса сторінки на офіційному веб -порталі судової влади України в мережі Інтернет - http://adm.dp.court.gov.ua)

01 червня 2020 року Справа № 160/2577/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Жукової Є.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників (у письмовому провадженні) в місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про, з урахуванням уточненої позовної заяви від 19.03.2020 р., визнання протиправною та скасування вимоги від 14.11.2018 р. № Ф - 9732-50/67; стягнення з Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області суми у розмірі 21 015,01 грн., -

ВСТАНОВИВ:

05.03.2020 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання вимоги від 14.11.2018 р. № Ф - 9732-50/67 протиправною; стягнення з Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області суми у розмірі 21 015,01 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано наступним.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 був зареєстрований як фізична особа - підприємець та 05 вересня 2002 р. взятий на облік платника податків, в підтверджується чого надано свідоцтво про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи та довідку про взяття на облік платника податків.

Як зазначає позивач, у 2003 р. було прийнято рішення за позовом Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська до ОСОБА_1 про припинення діяльності у зв`язку з неподанням декларації. Суд якої юрисдикції ухвалив таке рішення, останній, зі слів позивача, зазначити не може, оскільки пройшло 17 років, але підприємницьку діяльність з того часу ОСОБА_1 припинив.

Позивач також зазначає, що як фізична особа - підприємець зареєстрований до липня 2004 р., зобов`язаний був у встановлений до ЗУ «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей до Єдиного державного реєстру та для заміни свідоцтва про державну реєстрацію на свідоцтво про державну реєстрацію єдиного зразка або для отримання таких свідоцтв. Однак, ОСОБА_1 цього не зробив і нікуди з цього питання, як зазначає останній, не звертався.

З 01 липня 2004 р. свідоцтво про державну реєстрацію як фізичної особи-підприємця не було дійсним, обставини взяття ОСОБА_1 на облік в Головному управлінні ДФС у Дніпропетровській області останньому не відомі.

Позивач зазначає, що, з 18 серпня 2003 р. по 13 березня 2015 р. останній працював на посаді начальника відділу експрес закупівель у TOB «Омега», з 16 березня 2015 р. до 28 квітня 2016 р. працював на посаді менеджера роздрібної торгівлі продовольчими товарами у TOB «КОМЕРЦПЛЮС Україна», з 29 квітня 2016 р. на посаді інспектора торгівельного у TOB «Омега». За час роботи в даних компаніях єдиний соціальний внесок нараховувався та сплачувався роботодавцем.

Під час укладення у листопаді 2019 р. договору купівлі-продажу належного ОСОБА_1 , на праві власності автомобіля, останнім було виявлено, що на автомобіль накладено арешт. Для того, щоб не відкладати угоду, як зазначає ОСОБА_1 , останнюму було порекомендовано у терміновому порядку сплатити суму у розмірі 21 015,01 грн., зняти арешт з автомобіля, а потім вже з`ясувати ким, та на підставі чого нарахована дана сума.

Позивач зазначає, що у листопаді 2019 р., останній сплатив ГУ ДПС у Дніпропетровській області єдиний внесок для фізичних осіб підприємців у розмірі 19 195 грн. та Новокадацькому відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровської області 1820,23 грн., всього 21 015,01 грн.

На підставі викладеного вище, ОСОБА_1 почав звертатися до судів різних юрисдикцій з адвокатськими запитами для отримання рішення про припинення підприємницької діяльності останнім. У лютому 2020 р. отримав відповіді з трьох судів різної юрисдикції, згідно яких, рішень про припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1 у судах не знайшли. Після отримання відповідей судів, звернувся до Новскодацького відділу виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області для ознайомлення з виконавчим провадженням та отримання копій листів виконавчого провадження.

Позивач також зазначив, що до 27 лютого 2020 р. контролюючим органом не надсилалося жодного повідомлення про необхідність сплати боргу та відкриття примусового виконання вимоги ДПС.

На підставі викладеного вище, позивач просить суд визнати вимогу від 14.11.2018 р. № Ф - 9732-50/67 протиправною та стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області суму у розмірі 21 015,01 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 березня 2020 р. провадження по справі, після залишення ухвалою суду від 05.03.2020 р. даної позовної заяви без руху, було відкрито, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

19.03.2020 р., позивачем було подано через канцелярію Дніпропетровського окружного адміністративного суду доповнений адміністративний позов від 19.03.2020 р. за вх.№19286/20, в тексті якого зазначено наступне.

ОСОБА_1 підтримує як позовні вимоги, викладені в позові від 04.03.2020 р., так і обґрунтування останнього, при цьому зазначає, що прохальну частину позовної заяви, у відповідності до п.2 ч.2 ст.245 КАС України необхідно викласти в наступні редакції, а саме: визнати протиправною та скасувати вимогу від 14.11.2018 р. № Ф - 9732-50/67; стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області суми у розмірі 21 015,01 грн.

09.04.2020 р. повноважним представником відповідача, шляхом поштового зв`язку, було направлено на адресу Дніпроптеровського окружного адміністративного суду відзив на позовну заяву від 09.04.2020 р. вх.№23031/20, в тексті якого зазначено наступне.

Податкова звітність позивачем не подавалась, доходів він не отримував, як наслідок, повинен був сплачувати (враховуючи зміни до ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які набули чинності з 01 січня 2017 р., що стосується платників, які перебувають на % загальній системі оподаткування та якими не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року) суму єдиного внеску, яка не може бути меншою за розмір мінімального

страхового внеску.

Отже, за 2017 р. ця сума була 3200 грн., (мінімальна заробітна плата) * 22% = 704 грн./місяць, за 2018 р. ця сума була 3723 грн. * 22% і 819,06 грн./місяць та за 2019 р. ця сума була 3706 грн. (мінімальна заробітна плата) * 22% = 918,06 грн./місяць.

Контролюючим органом ФОП ОСОБА_1 було зараховано єдиний соціальний внесок за 2017 р. в сумі 8448 грн. (704 грн. * 12 місяців). За 2018 р. був нарахований єдиний соціальний внесок на загальну суму 7371,54 гри. (819,06 грн. * 9 місяців).

Нарахування єдиного внеску контролюючим органом: за 2017 р. загальна суму заборгованості складає 8448 грн., з якої: нараховано єдиний внесок від 09.02.2018 р. на загальну суму 8448 грн. За 2018 р. загальна сума заборгованості складає 7371,54 грн.: 1 квартал 2018 р. у сумі - 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.04.2018 р.; 2 квартал 2018 р. у сумі - 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.07.2018 р.; 3 квартал 2018 р. у сумі - 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.10.2018 р.

Представник відповідача у поданому відзиві зазначає, що відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, платник податків ФОП ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_1 ) буй зареєстрований як фізична особа-підприємець 04.09.2002 р. та 06.11.2019 р. здійснено реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

При цьому, позивач як фізична особа-підприємець мав основний вид діяльності за кодами КВЕД _ 47,89 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами, що не є тотожнім з посадою інспектора торгівельного у відділі контролю в TOB «ОМЕГА» починаючи 29.04.2016 р. по теперішній час.

Твердження позивача про те, що ним не отримується дохід від підприємницької діяльності та взагалі не здійснюється підприємницька діяльність не є підставою для несплати єдиного внеску, оскільки таке твердження суперечить приписам п.2 ч. 1 ст.7 ЗУ «Про збір облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Посилання позивача щодо сплати єдиного внеску TOB «ОМЕГА» де він працює, не є обгрунтованим звільненням від сплати ЄСВ за підприємницьку діяльність, оскільки останній працює інспектором торгівельного у відділі контролю за трудовим договором починаючи з 29.04.2016 р. по теперішній час, а відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, видом економічної діяльності ФОП ОСОБА_1 є роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами (код КВЕД _47.89). Види діяльності позивача за трудовим договором та як ФОП не співпадають.

На підставі викладеного вище, та з посиланням на відповідні норми чинного податкового законодавства України, повновжний представник відповідача просить суд у задоволенні пред`явлених позовних вимог відмовити у повному обсязі.

При цьому, суд зазначає, що в матеріалах справи міститься довідка від 01.06.2020 р. №95, складена начальником відділу управління персоналу А.В. Шевченко, в тексті якої зазначено, що суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Жукова Євгенія Олексіївна перебувала у щорічній відпустці, а саме: з 04.05.2020 р. по 08.05.2020 р.; з 12.05.2020 р. по 15.05.2020 р.; з 18.05.2020 р. по 22.05.2020 р.; з 25.05.2020 р. по 29.05.2020 р.

Відповідно до ч.2 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, рішення у даній адміністративній справі, приймаючи до уваги п.3 Розділу VI «Прикінцеві положення», яким визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), приймається 01.06.2020 р.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.

Відповідно до відомостей, які містяться в матеріалах справи, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 р. зареєстрований як фізична-особа підприємець.

Видом діяльності ОСОБА_1 визначено: код КВЕД _47.89 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами.

06.11.2019 р. уповноваженою особою, до ЄДРПОУ внесенено запис за номером: 22240060002139346 про припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 .

При цьому, суд зазначає, що за спірнипй період позивачем не подавалась до контролюючого органу податкова звітність.

Будь-яких доказів щодо отримання позивачем - ОСОБА_1 доходів від підприємницької діяльності матеріали справи не містяться, як не містять і належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 73-76 КАС України щодо нездійснення підприємницької діяльності останнім.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.6 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», платник єдиного внеску зобов`язаний:своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до п.4 ч.8 ст.9 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

В порушення зазначених вище норм, а саме: п.1 ч.2 ст.6 та п.4 ч.8 ст.9 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», позивачем до контролюючого органу податкова звітність не подавалась, дохід остання не отримувала, однак повинна була сплатити суму єдиного внеску, яка не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) від 14.11.2018 р. № Ф - 9732/50/67 У, включає суму нарахування за 2017 р. на загальну суму заборгованості 8448 грн., з якої: нараховано єдиний внесок від 09.02.2018 р. на загальну суму 8448 грн.; за 2018 р. загальна сума заборгованості складає 7371,54 грн.: 1 квартал 2018 р. у сумі - 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.04.2018 р.; 2 квартал 2018 р. у сумі - 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.07.2018 р.; 3 квартал 2018 р. у сумі - 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.10.2018 р.

Відтак, загальна сума суму боргу становить 15 819,54 грн.

Правовідносини сторін, що виникають у сфері справляння податків і зборів,зокрема, щодо визначення вичерпного переліку податків і зборів, що справляються в Україні, та порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час здійснення податковою контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються нормами Конституції України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР, Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04 травня 2018 року № 469) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 р. за № 508/26953, тощо.

Відповідно до ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтями 61, 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до ст. ст. 6, 13 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, а також кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до п.п.14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 36.1 ст. 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Контролюючими органами вищого рівня є: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, - для контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів та митниць; контролюючі органи в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональні територіальні органи - для державних податкових інспекцій, які їм підпорядковуються. (п.55.2 ст.55 ПК України).

Порядок оскарження рішень контролюючих органів визначений у ст.56 ПК України, п. 56.1 якої визначає, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення (п.56.2 ст.56 ПК України).

Згідно з п. 56.18. ст.56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Відповідно до п.58.1 ст. 58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п. 1, 4 ч. 2 ст. 6 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ч. 5, 6, 7 ст. 9 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування. Для зарахування єдиного внеску в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та його територіальних органах відкриваються в установленому порядку небюджетні рахунки відповідному органу доходів і зборів. Зазначені рахунки відкриваються виключно для обслуговування коштів єдиного внеску. Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Відповідно до ч. 8 ст. 9 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Відповідно до ч. 10, 11 ст. 9 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», днем сплати єдиного внеску вважається, зокрема, у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів. У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до ч. 12 ст. 9 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов`язаннями із сплати єдиного внеску зобов`язань із сплати податків, інших обов`язкових платежів, передбачених законом, або зобов`язань перед іншими кредиторами зобов`язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов`язаннями, крім зобов`язань з виплати заробітної плати (доходу).

Статтею 25 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», передбачені заходи впливу та стягнення.

Відповідно до ч. 4 ст. 25 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», передбачено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Відповідно до ч. 5 ст. 25 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», вимога органу доходів і зборів про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 16 ст. 25 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»,передбачено, що строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Наказом Міністерства доходів і зборів України №449 від 20.04.2015 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 року за №508/26953, затверджено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (надалі - Інструкція №449).

Відповідно до пунктів 1, 2 розділу VІ Інструкції №449 до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

У разі виявлення платником своєчасно не нарахованих сум єдиного внеску такі платники зобов`язані самостійно обчислити ці внески, відобразити у звітності, що подається платником до органів доходів і зборів, та сплатити їх. До такого платника застосовуються штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

Згідно з пунктом 3 розділу VI Інструкції №449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

- дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;

- платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

- платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.

Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):

- платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);

- платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки), крім загальних реквізитів, має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.

Пунктом 4 розділу VI Інструкції №449 передбачено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається належним чином надісланою (врученою), якщо вона надіслана на адресу (місцезнаходження юридичної особи або його відокремленого підрозділу, місце проживання або останнього відомого місця перебування фізичної особи) платника єдиного внеску рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику єдиного внеску або його законному чи уповноваженому представникові.

Згідно з пунктом 5 розділу VI Інструкції №449 у разі якщо платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів з дня надходження (отримання) вимоги про сплату боргу (недоїмки) не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгодженої в результаті оскарження суми боргу (недоїмки) (з дня отримання відповідного рішення органу доходів і зборів або суду), після спливу останнього дня відповідного строку така вимога вважається узгодженою (набирає чинності).

Здійснивши системний аналіз наведених вище норм чинного законодавства України та надаючи оцінку доводам сторін, як викладених в заявленній позовній заяві та відзиві до неї, суд зазначає наступне.

Надаючи належну оцінку спірним правовідносинам при розгляді даної справи, судом встановлено, що предметом даної адміністративної справи є визнання протиправною та скасування вимоги від 14.11.2018 р. № Ф - 9732-50/67; стягнення з Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області суми у розмірі 21 015,01 грн.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивачем за 2017, 2018 рр. не було подано до контролюючого органу податкову звітність, визначену як обов`язкову за нормами ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

При цьому, суд зазначає, що доводи позивача щодо протиправності нарахування суми, виначеної у податковій вимозі від 14.11.2018 р. № Ф - 9732-50/67 в розмірі 15 819,54 грн., та зазначення, що позивач після реєстрації останьої як фізичної особи-підприємець не здійснював виду діяльності, визначеного у ЄРПОУ, та наданих довідок як від 21.02.2020 р. №1, в тексті якої зазначено, далі мовою оригіналу: « ОСОБА_1 , действительно работал в ООО «Коммерцплюс Украъна», в должности менеджер в розничной торговле продовольственными товарами, отдел закупок овощной группы товаров, коммерческое управление, департамент непродовольственной группы, с 16.03.2015 г. Приказ №2-КП от 16.03.2015 г. Уволен по переводу с 28.04.2016 г. Приказ №16-КУ от 28.04.2016 г. в ООО «Омега» п.5 ст.36 КЗоТ Украины», так і від 21.02.2020 р. №270, в тексті якої зазначено, що ОСОБА_1 з 29.04.2016 р. (Наказ №81-КП від 28.04.2016 р. працює на підприємстві ТОВ «Омега», на посаді інспектора торговельний, відділ контролю, копії яких містяться в матеріалах справи, не спростовують змін, внесених у ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які набрали чинності з 01.01.2017 р., а саме: п.3 ч.8 ст.9 - платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

На підставі викладеного вище, суд зазначає, що спірна податкова вимога про сплату боргу (недоїмки) від 14.11.2018 р. № Ф - 9732-50/67 на загальну суму 15 819,54 грн., сформована на підставі облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів.

Надані у якості належних та допустимих доказів, у відповідності до ст. ст. 73 - 76 КАС України, позивачем копії документів, а саме: довідка від 21.02.2020 р. №1; довідка від 21.02.2020 р. №270 не спростовують того факту, що позивач - ОСОБА_1 не мав, за спірний період, статусу фізичної особи-підприємця у відповідності до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в період з 04.09.2002 р. по 05.11.2019 р.

Натомість з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (станом на 07.04.2020 р. ) чітко встановлено, що запис про припинення підприємницької діяльності позивача внесено лише 06.11.2019 р., тобто саме з цієї дати позивач вважається припиненим як фізична особа-підприємець до ст.104 ЦК України.

При цьому, суд зазначає, що в матеріалах справи містяться відомості, що позивачем - ОСОБА_1 дійсно був сплачений борг з ЄСВ в загальній сумі 19 194,78 грн., що підтверджується квитанцією від 05.11.2019 р. №0. 0. 1514000986. 1, та сума в розмірі 1 820,23 грн. сплачена на розрахунковий рахунок Новокодацького відділу державної виконавчої служби м.Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській област, що підтверджується квитанцією від 06.11.2019 р.

При цьому, доводи позивача - ОСОБА_1 стосовно того, що під час укладення у листопаді 2019 р. договору купівлі-продажу належного останньому, на праві власності автомобіля, ним було виявлено, що на автомобіль накладено арешт, та саме для того, щоб не відкладати угоду сплачено суму у розмірі 21 015,01 грн., з метою зняття арешту з автомобіля, а потім вже з`ясовувати хто, та на підставі чого нарахував дану сума, так у листопаді 2019 р., позивач сплатив ГУ ДПС у Дніпропетровській області єдиний внесок для фізичних осіб підприємців у розмірі 19 195 грн. та Новокадацькому відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровської області 1820,23 грн., всього 21 015,01 грн. лише підтверджують факт визнання позивачем - ОСОБА_1 суми визначеної за оскаржуваною вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 14.11.2018 р. № Ф - 9732-50/67 на загальну суму 15 819,54 грн.

А відтак, викладене вище має наслідком наступне. Оскаржувана податкова вимога про сплату боргу (недоїмки) від 14.11.2018 р. № Ф - 9732-50/67 на загальну суму 15 819,54 грн., є сформована відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; своєчасно, що виключає як протиправний характер оскаржуваної вимоги, так і наявність у суду правових підстав для задоволення позовної вимоги в частині скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від від 14.11.2018 р. № Ф - 9732-50/67 на загальну суму 15 819,54 грн., в межах правового поля в спосіб захисту права, обраний позивачем.

Щодо позовної вимоги про стягнення з Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області суми у розмірі 21 015,01 грн., суд зазначає, що остання є необгрунтованою, оскільки позивачем самостійно вже було сплачено суму у розмірі 21 015,01 грн., що підтверджується відповідними квитанціями, копії яких містяться в матеріалах справи, не з`ясувавши при цьому самого характеру нарахування останньої, у зв`язку з укладенням у листопаді 2019 р. договору купівлі-продажу належного на праві власності автомобіля, та залишено, як встановлено судом на потім «щоби не відкладати угоду» причину нарахування означеної суми та з`ясування відповідних обставин.

При цьому, судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що контролюючим органом оскаржувану вимогу від 14.11.2018 р. № Ф - 9732-50/67 було прийнято у відповідності як до норм ч.2 ст.2 КАС України, так і у відповідності до норм чинного податкового законодавства України, на підставі чого, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про стягнення з Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області суми у розмірі 21 015,01 грн.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до квитанції від 04.03.2020 р. № 31 за подання позовної заяви позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок грн., 80 коп.), який у повному розмірі зараховано до Державного бюджету України.

Враховуючи відмову в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про, з урахуванням уточненої позовної заяви від 19.03.2020 р., визнання протиправною та скасування вимоги від 14.11.2018 р. № Ф - 9732-50/67; стягнення з Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області суми у розмірі 21 015,01 грн., суд приходить до висновку про відсутність підстав для присудження і всіх здійснених позивачем документально підтверджених судових витрат з Державного бюджету України, а саме, судового збору у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок грн., 80 коп.).

Керуючись ст. ст. 242-244, 246, 250, 254, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про, з урахуванням уточненої позовної заяви від 19.03.2020 р., визнання протиправною та скасування вимоги від 14.11.2018 р. № Ф - 9732-50/67; стягнення з Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області суми у розмірі 21 015,01 грн, - відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є.О. Жукова