Рішення № 89539675, 25.02.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2019 року Справа № 160/9596/18 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кадникова Г.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про:

- визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, відповідач);

- зобов`язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області виплачувати ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) пенсію за вислугу років на підставі статті 86 Закону України "Про прокуратуру" з 01.10.2017р., виходячи із розрахунку 60 відсотків від суми заробітної плати.

В обґрунтування вимог позивачем зазначено, що її право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст.86 Закону України «Про прокуратуру» №1697 від 14.10.2014 (далі - Закон №1697) в розмірі 60 відсотків заробітної плати виникло з 18.09.2017р., тобто раніше за внесені зміни до законодавства, а саме: Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 №2148 вступив в дію з 11.10.2017, яким внесено зміни до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058, а саме: доповнено п.13-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», згідно якого з 01.10.2017 пенсії, призначені після набрання чинності Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (крім осіб з інвалідністю І та II груп, осіб з інвалідністю внаслідок війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія п.1 ст.10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») на умовах законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про наукову і науково-технічну діяльність» у період роботи на посадах державної служби, визначених Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, а також на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», виплачуються у розмірі, обчисленому відповідно до цього Закону. Після звільнення з роботи виплата пенсії, призначеної відповідно до зазначених законів, поновлюється.

Ухвалою суду від 26.12.2018р. позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

14.02.2019р. відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, за змістом якого заперечує проти позовних вимог, зазначивши, що ст.86 Закону №1697 є імперативною нормою і встановлює правило, яке не містить виключень. Норми цієї статті не визнані неконституційними та не скасовані, а тому відсутні будь-які правові підстави для виплати пенсії ОСОБА_1 , яка по сьогодні обіймає посаду першого заступника керівника Нікопольської міської прокуратури.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, судом встановлено, що рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області 19.02.2018 по справі №182/6258/17 задоволено позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, зокрема:

- визнано неправомірними дії та скасовано рішення Нікопольського об`єднаного управління ПФУ Дніпропетровської області від 06.10.2017 щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до ст.86 Закону №1697;

- зобов`язано ГУ ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати до 23-річного стажу ОСОБА_1 , який дає право на пенсію за вислугу років відповідно до ст.86 Закону №1697, період роботи з 17.02.1997 по 01.02.1999 на посаді юрисконсульта відділу по взаємодії з правоохоронними органами, правовій та оборонній роботі Нікопольської райдержадміністрації;

- зобов`язано ГУ ПФУ в Дніпропетровської області призначити пенсію за вислугу років ОСОБА_1 на підставі ст.86 Закону №1697 з 18.09.2017р.

Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19.02.2018 набрало чинності 29.03.2018р.

22.10.2018р. позивач звернулась до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення та виплату пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

14.11.2018р. листом ГУ ПФУ в Дніпропетровській області №Ш 17240-18 позивача повідомлено наступне.

Відповідно до ч.1 ст.86 Закону 1697 прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше 23 років з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 13 років.

Загальний стаж роботи, згідно наданих ОСОБА_1 документів, складає 25 років 5 місяців 3 дні, з них стаж роботи за вислугу років складає 23 роки 3 дні (з урахуванням періоду роботи за рішенням суду з 17.02.1997 по 31.01.1999, стажу роботи на посаді прокурора 18 років 7 місяців 2 дні, на посаді державного службовця, яку обіймає особа з вищою юридичною освітою 16 днів, половини періоду навчання на юридичному факультеті 2 роки 5 місяців).

Як вбачається з матеріалів справи, 06.10.2017 розглянуто заяву ОСОБА_1 від 18.09.2017 щодо призначення пенсії за вислугу років згідно Закону 1697 та прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії в зв`язку з тим, що пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 за №213-VIII з 01.06.2015 року скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються, відповідно до Закону №1697 і з 01.06.2015р. пенсії в порядку та умовах визначених зазначеним законом, не призначаються та раніше призначені пенсії не перераховуються. Крім того, зазначено, що на момент звернення відсутня необхідна вислуга років.

07.05.2018 на підставі рішення Нікопольського міськрайонного суду від 19.02.2018 ОСОБА_1 призначено пенсію з 18.09.2017р. відповідно до Закону №1697.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" №213-VIII від 02.03.2015 внесено зміни в ч.15 ст.86 Закону №1697, де зазначено, що у період з 01.01.2015р. по 31.12.2015р. (дія цієї статті подовжена на 2016 та 2017 роки згідно Законів України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 24.12.2015 №911-VIII та від 06.12.2016 №1774-VIII) особам (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни ІІІ групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія п.1 ст.10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, законами України «Про статус народного депутата України», "Про державну службу", "Про судоустрій і статус суддів", пенсія, призначена відповідно до цієї статі, не виплачується. Враховуючи той факт, що рішенням суду зобов`язано призначити пенсію за вислугу років, підстави для її виплати відсутні.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 №2148-VIII з 01.10.2017 внесено зміни до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Згідно п.13-1 розділу XV «Прикінцеві положення» пенсії, призначені на умовах, зокрема, Закону №1697, виплачуються у розмірі, обчисленому відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Після звільнення з роботи, виплата пенсії призначеної відповідно до Закону №1697, поновлюється.

Не погодившись з відмовою відповідача, позивач звернувся з позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пенсійне забезпечення прокурорів і слідчих прокуратури, встановлено приписами ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991р. №1789-XII (далі - Закон №1789 та приписами ст.86 Закону №1697).

Згідно ч.1 ст.86 Закону №1697, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше 23 років з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років.

Відповідно до ч.15 ст.86 Закону №1789, тимчасово - по 31.12.2017 року призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються особам (крім осіб з інвалідністю І та II груп, осіб з інвалідністю внаслідок війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), які працюють на посадах та на умовах, передбачених цим Законом, які займають посади державної служби, визначені Законом України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу», а також працюють на посадах та на умовах, передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

З 1 січня 2018 року пенсія, призначена відповідно до цієї статті, у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про судоустрій і статус суддів», виплачується в розмірі, обчисленому відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

При цьому, відповідно до ч.1 ст. 85 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії виплачуються без урахування одержуваного заробітку (прибутку) за місцем проживання пенсіонера, незалежно від реєстрації місця проживання.

Частиною 4 ст.85 зазначеного Закону передбачено, що тимчасово по 30 вересня 2017 року призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються особам (крім осіб з інвалідністю І та II груп, осіб з інвалідністю внаслідок війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які займають посади державної служби, визначені Законом України від 10.12.2015р. №889-УІІІ "Про державну службу", а також працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України, "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів".

Згідно з абз.1 ч.1 ст.47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абз.2 ч.1 ст.47 тимчасово - по 30 вересня 2017 року призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються особам (крім осіб з інвалідністю І та II груп, осіб з інвалідністю внаслідок війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які займають посади державної служби, визначені Законом України від 10 грудня 2015 року № 889-УШ "Про державну службу", а також працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів".

Абзацом шостим частини першої статті 47 вказаного Закону передбачено, що з 01 жовтня 2017 року пенсії виплачуються без урахування одержуваної заробітної плати (доходу) або пенсійних виплат з накопичувальної системи пенсійного страхування чи пенсійних виплат із системи недержавного пенсійного забезпечення, крім випадків, передбачених законом.

Частиною 2 ст.86 Закону №1697 визначено, що пенсія призначається прокурорам у розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Статтею 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається та діє принцип верховенства права. Конституція України має вищу юридичну силу, а Закон та інші нормативно-правові акти повинні прийматися на підставі Конституції України та повинні відповідати їй. Водночас із цим, наведеною нормою Конституції України передбачено, що норми Конституції України є нормами прямої дії, а звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини та громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантовано.

Відповідно до ч.1 ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Крім того, питання щодо дії нормативно-правових актів у часі неодноразово розглядалось Конституційним Судом України та відображено в Рішеннях №1-зп від 13.05.1997р., №1-рп/99 від 09.02.1999р. та №3-рп/2001 від 05.04.2001р. При цьому, зазначеними рішеннями встановлено, що нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.

Дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Крім того, Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратурі, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо. Це зазначено в рішеннях Конституційного Суду України від 06.07.1999р. №8-рп/99 та від 20.03.2002р. №5-рп/2002.

Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей.

Порядок проходження служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях врегульовано спеціальними нормативно-правовими актами, які покладають на громадян, які перебувають на такій службі, додаткові обов`язки і відповідальність. Зупинення пільг, компенсацій і гарантій для військовослужбовців та працівників правоохоронних органів без відповідної матеріальної компенсації є порушенням гарантованого державою права на їх соціальний захист та захист членів їхніх сімей.

Виходячи з викладеного, у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій військовослужбовців та прирівняних до них осіб, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини по їхньому пенсійному забезпеченню виникають не в момент звернення за призначенням пенсії, а в момент виникнення права на її призначення.

Статтею 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією.

У відповідності до ст.51 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятим на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Правом вислуги років користуються різні категорії осіб, у тому числі й прокурорсько-слідчі працівники на підставі Закону України «Про прокуратуру».

Статтею 22 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Умови та порядок пенсійного забезпечення працівників прокуратури визначено ст.86 Закону №1697. Редакція зазначеної статті, з часу набрання чинності Законом України «Про прокуратуру» і до часу звернення позивача із заявою про призначення пенсії за вислугу років не змінювалися.

У рішенні Конституційного Суду України від 13.05.2015р. справа №1-9/2015 зазначено, що Україну проголошено соціальною, правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст.1, ч.ч.1,2 ст.8, ч.2 ст.19 Конституції України). Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної часткової або тимчасової втрати працездатності, у старості та в інших випадках, передбачених законом (ч.1 ст.46 Конституції України). В Україні на конституційному рівні гарантовано право громадян на соціальний захист, для забезпечення якого необхідне здійснення комплексу державно-правових заходів, одним із яких є законодавче визначення основ соціального захисту форм і видів пенсійного забезпечення (пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України). За Конституцією України Кабінет Міністрів України забезпечує виконання Конституції та законів України, в тому числі у сфері соціального захисту (п.п. 1,3 ст.116).

У Рішеннях Конституційного Суду України від 06.07.1999р. №8-рп/99 щодо права на пільги та від 20.03.2002р. №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій зазначено, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян, як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формувань та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи з наведеного у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема, працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

З огляду на викладене, враховуючи, що рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19.02.2018 набрало чинності 29.03.2018р., відмова відповідача у виплаті призначеної позивачу пенсії за вислугу років відповідно до ст.86 Закону №1697, є протиправною.

При цьому, позивачем у позові заявлена вимога про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області, але не визначено яку саме бездіяльність позивач вважає протиправною.

Відповідно до ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень

Виходячи з викладених у позовній заяві обставин та долучених до неї доказів, суд приходить до висновку що бездіяльністю ГУ ПФУ в Дніпропетровській області є невиплата призначеної ОСОБА_1 пенсії за вислугу років.

Згідно з п.1 ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даному випадку, відповідач не довів правомірності своїх дій та прийнятого рішення.

З урахуванням принципу змагальності, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі (ст.9 КАС України), положення Кодексу адміністративного судочинства України передбачають не лише обов`язок суб`єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч.2 ст.77 КАС України), але й обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч.1 ст.77 КАС України).

За вищевикладених обставин, суд приходить до висновку про доведеність позивачем своїх вимог та необхідність задоволення адміністративного позову.

На підставі ч.1 ст.139 КАС України, з урахуванням задоволення позовних вимог у повному обсязі, підлягають стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 704грн. 80коп., сплата яких підтверджується квитанцією №0.0.1210712170.1 від 13.12.2018р.

Керуючись ст.ст.9, 78, 90, 139, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо невиплати призначеної ОСОБА_1 пенсії за вислугу років.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років на підставі статті 86 Закону України "Про прокуратуру" з 01.10.2017р., виходячи із розрахунку 60 відсотків від суми заробітної плати.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) судовий збір у розмірі 704грн.80коп. (сімсот чотири грн. 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Г. В.Кадникова