Рішення № 89539610, 28.05.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2020 року ЛуцькСправа № 140/1415/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Ковальчука В.Д.,

за участю секретаря судового засідання Ткачук І.І.,

представника відповідача Негодюка Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Луцького прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (Військова частина 9971), за участю заступника військового прокурора Луцького гарнізону Західного регіону України на стороні відповідача в інтересах держави в особі Луцького прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (Військова частина 9971), про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Луцького прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (Військова частина 9971) (далі - Луцький прикордонний загін (Військова частина 9971), за участю заступника військового прокурора Луцького гарнізону Західного регіону України на стороні відповідача в інтересах держави в особі Луцького прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (Військова частина 9971), про визнання дій командування Луцького прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина 9971) протиправними з копіювання та розповсюдження відомостей, які становлять конфіденційну інформацію та персональні дані прапорщика ОСОБА_1 інспектора прикордонної служби 2 категорії - оператора відділення повітряної розвідки відділу прикордонної служби (тип С) шляхом направлення на адресу військового прокурора Луцького гарнізону листа від 08.11.2019 за вих. № 14/12599 із відповідними додатками.

Позивач вважає дії відповідача протиправними з копіювання та розповсюдження відомостей щодо нього, оскільки зазначені відомості містять службову та конфіденційну інформацію, розголошення яких відбулось без його згоди. На думку позивача, відповідач порушив законодавство про захист персональних даних. При цьому, позивач під час таких дій вже не перебував у статусі військовослужбовця.

Ухвалою суду від 02 березня 2020 року відкрито провадження у даній справі, судовий розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.13).

Відповідач у відзиві на позов від 18.03.2020 року вх. № 11037/20 позовні вимоги заперечив (а.с.17-19). В обґрунтування своєї позиції вказав, що Луцький прикордонний загін здійснював обробку персональних даних ОСОБА_1 у зв`язку із службовою діяльністю, яка передбачена чинним законодавством. Скопійовані документи щодо позивача були надані лише Військовій прокуратурі Луцького гарнізону, які містили інформацію, що стосувалася проходження військової служби позивачем. Дії Луцького прикордонного загону не призвели до будь-яких негативних наслідків після направлення матеріалів службового розслідування з метою звернення з позовною заявою до судових органів. Факту розголошення відомостей персональної (конфіденційної) інформації ОСОБА_1 на даний час не встановлено. В діяннях відповідача відсутній умисел та причинно-наслідковий зв`язок, що зумовлюють до суспільно-небезпечних наслідків, які безпосередньо впливають на конституційні права громадянина ОСОБА_1 .

На підставі наведеного вважає, що протиправності в діях посадових осіб Луцького прикордонного загону нема, у зв`язку з цим просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Ухвалою суду від 22 квітня 2020 року допущено заступника військового прокурора Луцького гарнізону Західного регіону України до участі у справі №140/1415/20 за позовом ОСОБА_1 до Луцького прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (Військова частина 9971) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії на стороні відповідача - Луцького прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (Військова частина 9971) (а.с.31).

Ухвалою суду від 05 травня 2020 року судовий розгляд справи призначено проводити за правилами загального позовного провадження (а.с.37).

У відповіді на відзив від 28.04.2020 представник позивача зазначає про відсутність законодавчо визначених підстав для направлення на адресу військового прокурора Луцького гарнізону листа від 08 листопада 2019 року за вих. № 14/12599, оскільки надана цим листом інформація не відповідає інформації у запитуваному листі прокурора від 11 січня 2019 року №29вих.19. Крім того, відповідач не перевірив дотримання положень частини 2 статті 14 Закону України "Про захист персональних даних" під час надання такої інформації. Додатково вказує на те, що доказом того, що інформація, яка знаходиться у додатках до листа від 08 листопада 2019 року за вих. № 14/12599 містить конфіденційну та службову інформацію є зміст наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 07.07.2011 №551 "Про затвердження Переліку відомостей, що становлять службову інформацію у Державній прикордонній службі України", а тому на неї розповсюджується відповідний режим захисту та доступу, який був порушений відповідачем. Вважає, що правильність данного висновку додатково підтверджується змістом Типового порядку обробки персональних даних, затвердженого наказом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 08.01.2014 № 1/02-14 "Про затвердження документів у сфері захисту персональних даних" та роз`яснення Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини до данного Типового порядку обробки персональних даних (а.с.44-47).

Ухвалою суду від 18 травня 2020 року закрито підготовче провадження та призначене справу до судового розгляду по суті на 11:00 28 травня 2020 року (а.с.85).

У судове засідання 28 травня 2020 року позивач, його представник та прокурор не прибули, однак належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи.

Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову з підстав, наведених у відзиві.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази, а також пояснення, викладені учасниками справи у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 у період з 28.02.2009 по 28.08.2019 проходив військову службу за контрактом у Державній прикордонній службі України.

Відповідно до наказу начальника 6 прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 28 серпня 2019 року № 464-ос "Про особовий склад" виключено зі списків особового складу і всіх видів забезпечення прапорщика ОСОБА_1 , інспектора прикордонної служби 2 категорії - оператора відділення повітряної розвідки відділу прикордонної служби (тип С), звільненого з військової служби в запас наказом начальника 6 прикордонного загону від 09.08.2019 № 424-ос за підпунктом "а" (у зв`язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", без права носіння військової форми одягу (а.с.57).

14.01.2019 за вх. №455 до Луцького прикордонного загону (в/ч 9971) надійшов лист від 11.01.2019 №29 вих.19 військової прокуратури Луцького гарнізону Західного регіону України з вимогою відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" щомісячно до першого числа упродовж 2019 року надавати до військової прокуратури Луцького гарнізону Західного регіону України інформацію, зокрема, чи наявна у військовій частині дебіторська та кредиторська заборгованість, а саме: найменування кредитора (дебітора); підстава виникнення заборгованості (якщо договір, то із зазначеннм його номеру, дати укладення, назви, предмету договору); момент виникнення заборгованості; розмір заборгованості; причина утворення заборгованості; заходи з метою погашення (стягнення) заборгованості (а.с.21).

На виконання даного листа Луцький прикордонний загін (Військова частина 9971) листом від 08 листопада 2019 року вих. № 14/12599 надав військовому прокурору Луцького гарнізону підполковнику юстиції Давидову Є.О . інформацію разом з додатками про боржника - ОСОБА_1 у зв`язку з несплатою колишнім військовослужбовцем існуючої заборгованості за матеріальну шкоду, заподіяну державі. Лист мотивований тим, що у зв`язку із змінами у чинному законодавстві щодо представництва інтересів у судах різних інстанцій, які зазначені у п.п. 11 п. 16-1 Розділу ХV Перехідних положень Конституції України, відсутністю коштів на правничу допомогу Луцький прикордонний загін просив військового прокурора звернутись до відповідних судових органів в інтересах держави в особі Луцького прикордонного загону (Військової частини 9971) з метою стягнення, зокрема, з колишнього військовослужбовця Луцького прикордонного загону ОСОБА_1 . на користь Луцького прикордонного загону існуючої заборгованості за матеріальну шкоду, заподіяну державі (а.с.8).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (ст. 32 Конституції України).

Зазначеним вимогам Конституції України кореспондують положення чинного законодавства України, якими передбачено, що: збирання, зберігання, використання і поширення інформації про особисте життя фізичної особи без її згоди не допускаються, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (абз. 2 ч. 1 ст. 302 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)); поширення персональних даних без згоди суб`єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (ч. 2 ст. 14 Закон України "Про захист персональних даних"); конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом (ч. 2 ст. 21 Закону України "Про інформацію" (далі - ЗУ "Про інформацію"); розпорядники інформації, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (ч. 2 ст. 7 Закону України "Про доступ до публічної інформації" (далі - ЗУ "Про доступ до публічної інформації").

Конституційне та законодавче регулювання права на невтручання в особисте життя узгоджується із міжнародно-правовими актами.

Стаття 12 Загальної декларації прав людини 1948 року встановлює, що ніхто не може зазнавати безпідставного втручання у його особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканність його житла, таємницю його кореспонденції або на його честь і репутацію. Кожна людина має право на захист законом від такого втручання або таких посягань.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року визначено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції; органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб (ст. 8).

Міжнародним пактом про громадянські і політичні права 1966 року встановлено, що ніхто не повинен зазнавати свавільного чи незаконного втручання в його особисте і сімейне життя, свавільних чи незаконних посягань на недоторканність його житла або таємницю його кореспонденції чи незаконних посягань на його честь і репутацію (п. 1 ст. 17).

За положеннями ЦК України зміст права на недоторканність особистого і сімейного життя як одного з видів особистого немайнового права полягає в тому, що фізична особа вільно, на власний розсуд визначає свою поведінку у сфері свого приватного життя і можливість ознайомлення з ним інших осіб та має право на збереження у таємниці обставин свого особистого життя (ст. 270, 271, 301). Фізична особа не може відмовитися від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав (ч. 3 ст. 269 ЦК України).

Особистим життям фізичної особи є її поведінка у сфері особистісних, сімейних, побутових, інтимних, товариських, професійних, ділових та інших стосунків поза межами суспільної діяльності, яка здійснюється, зокрема, під час виконання особою функцій держави або органів місцевого самоврядування.

В силу частин першої і другої статті 11 Закону України "Про інформацію", інформація про фізичну особу (персональні дані) відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

У свою чергу, за порядком доступу інформація поділяється на відкриту та з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом (ст. 20 ЗУ "Про інформацію").

Відкритою є публічна інформація, крім випадків, встановлених законом, яка відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених законом (ч. 1 ст. 1 ЗУ "Про доступ до публічної інформації").

Відповідно до статті 21 ЗУ "Про інформацію" визначено, що інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація. Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.

Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження (ч. 2 ст. 11 ЗУ "Про інформацію").

Конституційний Суд України в абзаці 1 пункту 1 резолютивної частини рішення від 30.10.1997 року № 5-зп відніс до конфіденційної інформації про фізичну особу, крім вказаної, ще й відомості про її майновий стан та інші персональні дані.

Аналогічного висновку під час офіційного тлумачення положень ч. 1, 2 ст. 32, ч. 2. 3 ст. 34 Конституції України дійшов Конституційний Суд України у рішенні від 20.01.2012 року № 2-рп/2012, - інформацією про особисте та сімейне життя особи є будь-які відомості та/або дані про відносини немайнового та майнового характеру, обставини, події, стосунки тощо, пов`язані з особою, членами її сім`ї, за винятком передбаченої законами інформації, що стосується здійснення особою, яка займає посаду, пов`язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень. Така інформація про особу є конфіденційною. Збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою. Органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Системний аналіз наведених норм доводить, що інформацією про фізичну особу (персональними даними) є відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. У свою чергу, за порядком доступу така інформація поділяється на відкриту та з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом, конфіденційної.

Конфіденційною визнається інформація про національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, адресу, дату і місце народження, а також про майновий стан особи та інші персональні дані. При цьому, перелік даних про особу, які визнаються як конфіденційна інформація, не є вичерпним.

Лише фізична особа, якої стосується конфіденційна інформація, відповідно до конституційного та законодавчого регулювання права особи на збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації має право вільно, на власний розсуд визначати порядок ознайомлення з нею інших осіб, держави та органів місцевого самоврядування, а також право на збереження її у таємниці.

Чинним законодавством встановлено заборону на збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди. Виняток становить, якщо такі дії здійснюються виключно в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

В свою чергу, в розумінні статті 2 Закону України "Про захист персональних даних" обробка персональних даних - будь-яка дія або сукупність дій, таких як збирання, реєстрація, накопичення, зберігання, адаптування, зміна, поновлення, використання і поширення (розповсюдження, реалізація, передача), знеособлення, знищення персональних даних, у тому числі з використанням інформаційних (автоматизованих) систем.

Використання персональних даних передбачає будь-які дії володільця щодо обробки цих даних, дії щодо їх захисту, а також дії щодо надання часткового або повного права обробки персональних даних іншим суб`єктам відносин, пов`язаних із персональними даними, що здійснюються за згодою суб`єкта персональних даних відповідно до закону (ч. 1 ст. 10 ЗУ "Про захист персональних даних").

Із наведених норм слідує, що забороняється поширення конфіденційної інформації за відсутності згоди особи на це.

Як встановлено судом, військова прокуратура Луцького гарнізону Західного регіону України лист від 11.01.2019 №29 вих.19 звернулася до Луцького прикордонного загону (Військова частина 9971) з вимогою відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" щомісячно подавати детальну інформацію про виниклу заборгованість перед військовою частиною та про її боржників.

Громадянин ОСОБА_1 , проходячи військову службу в Луцькому прикордонному загоні, 22.07.2019 допустив пошкодження елементів безпілотного літального апарату «DJI Matrice 200 V2», тобто своїми діями завдав матеріальної шкоди Луцькому прикордонному загону на загальну суму 35354,00 грн., що підтверджується матеріалами службового розслідування, які були надані органу прокуратури у порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру", оскільки позивач відмовився добровільно відшкодовувати дану заборгованість відповідачу.

Зазначену матеріальну шкоду у розмірі 35354,00 грн. було віднесено до заборгованості на користь Луцького прикордонного загону (Військова частина 9971), а тому відповідач надав матеріали службового розслідування, в тому числі і накази командування Луцького прикордонного загону, що стосуються позивача, та включають конфіденційну інформацію про нього, яка міститься у письмових поясненнях останнього від 23.07.2019 та додаткових поясненнях від 16.08.2019, військовій прокуратурі Луцького гарнізону Західного регіону України на вимогу листа від 11.01.2019 №29 вих.19.

Тобто, відповідач органу прокуратури листом від 08.11.2019 за вих. № 14/12599 надав інформацію, що стосувалася проходження позивачем військової служби.

Як зазначає відповідач у відзиві, надана інформацію була використана прокуратурою для звернення до судових органів із позовною заявою про відшкодування майнової шкоди, заподіяної позивачем державі.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що у разі відсутності суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина або представництва інтересів держави у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурор має право: 1) витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих суб`єктів, у порядку, визначеному законом; 2) отримувати від посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування усні або письмові пояснення. Отримання пояснень від інших осіб можливе виключно за їхньою згодою.

Під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження, зокрема, звертатися до суду з позовом (заявою, поданням) (ч. 6 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Як слідує з матеріалів справи, Луцький прикордонний загін передав прокуратурі Луцького гарнізону Західного регіону України документи, що містили конфіденційну та службову інформацію щодо позивача. Разом з тим, така інформація була передана прокуратурі в межах і на підставі виконання статті 23 Закону України "Про прокуратуру", тобто з метою звернення до судових органів в інтересах держави в особі Луцького прикордонного загону (військової частини 9971) з метою стягнення з колишнього військовослужбовця Луцького прикордонного загону ОСОБА_1 на користь відповідача матеріальної шкоди, заподіяної державі під час перебування позивача на військовій службі.

Пунктом 5 частини 1 статті 11 Закону України "Про захист персональних даних" визначено, що підставами для обробки (копіювання, розповсюдження) персональних даних є необхідність виконання обов`язку володільця персональних даних, який передбачений законом.

Відповідно до абзацу 23 ст. 59 Статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України командир (начальник) зобов`язаний вживати заходів для відшкодування матеріальних збитків, заподіяних військовій частині, кораблю (підрозділу).

Судом встановлено, що Луцький прикордонний загін здійснював обробку (копіювання, розповсюдження) персональних даних ОСОБА_1 у зв`язку із службовою діяльністю, яка передбачена чинним законодавством.

Документи, які були скопійовані були надані відповідачем на виконання вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" лише одному адресату - військовому прокурору Луцького гарнізону, при цьому, містили інформацію, що стосувалася проходження військової служби позивачем.

Статтею 131-1 Конституції України визначено, зокрема, що органи прокуратури України здійснюють представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Водночас за приписами ч. 4 ст. 19 Закону України "Про прокуратуру" прокурор зобов`язаний: 2) не розголошувати відомості, які становлять таємницю, що охороняється законом.

Факту розголошення відомостей персональної (конфіденційної) інформації ОСОБА_1 судом не встановлено, а відтак такі дії Луцького прикордонного загону не призвели до будь-яких негативних наслідків для позивача, а лише вчинялися на виконання вимог абзацу 23 ст. 59 Статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

При цьому, надані органу прокуратури матеріали стосувались саме проходження позивачем військової служби. А враховуючи наявність згоди позивача на обробку персональних даних, що міститься в матеріалах справи, для реалізації обов`язків у сфері, пов`язаної із проходженням військової служби, направлення військовій прокуратурі документів, що стосувалися службового розслідування щодо пошкодження елементів безпілотного літального апарату «DJI Matrice 200 V2», які містили також інформацію про позивача, було правомірним.

На підставі вищенаведеного суд не вбачає протиправності в діях командування Луцького прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини 9971) з копіювання та розповсюдження відомостей, які становлять конфіденційну інформацію та персональні дані прапорщика ОСОБА_1 інспектора прикордонної служби 2 категорії - оператора відділення повітряної розвідки відділу прикордонної служби (тип С) шляхом направлення на адресу військового прокурора Луцького гарнізону листа від 08.11.2019 за вих. № 14/12599 із відповідними додатками, а тому в задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

За правилами, визначеними статтею 139 КАС України, підстав для розподілу судових витрат у цій справі немає.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 250, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , PHOKПП НОМЕР_1 ) до Луцького прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (Військова частина 9971) (43021, Волинська область, м. Луцьк, вул. Стрілецька, будинок 6, код ЄДРПОУ 14321661), за участю заступника військового прокурора Луцького гарнізону Західного регіону України на стороні відповідача в інтересах держави в особі Луцького прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (Військова частина 9971), про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" цього Кодексу. Апеляційна скарга може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 01 червня 2020 року.

Суддя В.Д. Ковальчук