Рішення № 89539364, 29.05.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

29 травня 2020 р. Справа № 120/967/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А0201, військової частини А0549 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

03 березня 2020 року до Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини А0201, військової частини А0549.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що наказом командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 12 квітня 2019 року №146 його звільнено з військової служби у запас. У зв`язку із цим, наказом командира військової частини А0201 від 17 квітня 2019 року №74 позивача з 20 квітня 2019 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення та направлено для зарахування на військовий облік до Вінницького об`єднаного міського військового комісаріату Вінницької області.

Проте, на день виключення зі списків особового складу військової частини А0201 позивачу не проведено нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 20 квітня 2019 року.

Позивач вважає, що невиплата індексації грошового забезпечення вказує на протиправну бездіяльність відповідачів та порушує його права і законні інтереси, у зв`язку із чим звернувся з позовною заявою до суду, у якій просить визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо ненарахування та невиплати у період з 01 січня 2016 року по 20 квітня 2019 року індексації грошового забезпечення та компенсації за її несвоєчасну виплату, а також зобов`язати відповідачів нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за вказаний період та компенсацію за її несвоєчасну виплату.

Ухвалою від 06 березня 2020 року вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено семиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків, що та містила.

25 березня 2020 року на виконання вимог ухвали від 06 березня 2020 року представником позивача подано до суду заяву, якою підтверджується виконання вимог ухвали від 06 березня 2020 року.

Ухвалою від 30 березня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі, задоволено клопотання позивача щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та вирішено розгляд її здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою витребувано у відповідачів інформацію щодо виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 20 квітня 2019 року включно.

13 квітня 2020 року представником відповідачів подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позивач проходив службу у військовій частині А0201, проте грошове забезпечення йому виплачувалось військовою частиною А0549. Разом із тим, відповідно до статті 5 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", пункту 6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, індексація грошових доходів населення здійснюється в межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів. Крім того, відповідно до роз`яснення директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України №248/1485 від 26 березня 2018 року та роз`яснень Міністерства соціальної політики України від 16 квітня 2015 року № 10685/0/14-15/10, від 09 червня 2016 року №252/10/136-16, від 04 липня 2017 року №220/5140 та від 08 серпня 2017 року №78/0/66-17 Порядок не передбачає механізм виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України за період з 2016 по 2018 роки. Також у відзиві зазначено, що у військової частини А0549 не було фінансового ресурсу для виплати індексації у відповідні періоди. Відтак, на думку представника відповідачів, підстави для нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення відсутні. Крім того, зазначено, що позивачеві виплачено індексацію грошового забезпечення за період з грудня 2018 року по квітень 2019 року, що унеможливлює задоволення позовних вимог в цій частині. Що стосується компенсації за несвоєчасну виплату індексації грошового забезпечення, то у відзиві зазначено, що відповідно до статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Однак, оскільки вказана сума не була нарахована та на час звільнення позивача зі служби останньому не належала, то вказана вимога є передчасною та не підлягає задоволенню.

Разом із відзивом надано витребуваний доказ.

Зважаючи на те, що розгляд цієї справи здійснюється в порядку письмового провадження, тому суд при ухваленні даного рішення зважає на положення частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Водночас, слід звернути увагу на частину 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно із якою датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відтак, аналіз приписів статей 243 та 250 Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що у разі постановлення рішення у письмовому провадженні воно має бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення строку розгляду відповідної справи; при цьому, дата ухвалення рішення в порядку письмового провадження має співпадати з датою складення повного рішення.

З огляду на те, що ухвалою від 30 березня 2020 року вирішено розгляд цієї справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (тобто в письмовому провадженні), тому повний текст рішення складено до закінчення строку, встановленого частиною 1 статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши наявні у адміністративній справі докази, суд встановив такі обставини.

Наказом командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 12 квітня 2019 року №146 ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас.

На реалізацію вказаного наказу командиром військової частини А0201 17 квітня 2019 року видано наказ №74, яким ОСОБА_1 з 20 квітня 2019 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення та направлено для зарахування на військовий облік до Вінницького об`єднаного міського військового комісаріату Вінницької області. Вказаним наказом передбачено проведення розрахунків із позивачем, пов`язаних із його звільненням з військової служби.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли, суд зважає на таке.

Статтею 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Відповідно до частин 1 - 4 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Водночас, правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України врегульовано Законом України "Про індексацію грошових доходів населення".

Статтею 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення (стаття 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення").

Відтак, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до положень частини 1 статті 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Статтею 6 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" передбачено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

При цьому, в силу вимог статей 18 та 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" індексація доходів населення відноситься до державних соціальних гарантій, які є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17 липня 2003 року затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення.

Згідно з пунктом 2 вказаного Порядку індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу.

Відповідно до пункту 4 цього Порядку індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства (абзац 8 пункту 4 Порядку).

Відтак, індексація доходів громадян, зокрема грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних соціальних гарантій, а проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Судом встановлено, що позивач проходив військову службу у військовій частині А0201, яка перебуває на фінансовому забезпеченні у військовій частині А0549, що не заперечується сторонами.

Відтак, нарахування до виплати усіх складових грошового забезпечення відбувається на підставі розпорядчих документів, виданих військовою частиною А0201; водночас, виплата таких коштів здійснюється військовою частиною А0549.

Разом з тим, військовою частиною А0201 не нараховувалась індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 , починаючи з 01 січня 2016 року по 30 листопада 2018 року, а військовою частиною А0549 не виплачувалась індексація за вказаний період, що підтверджується довідкою-розрахунком військової частини А0549 вих. №410 від 10 квітня 2020 року, а також не заперечується відповідачами.

Правомірність своїх дій відповідачі обґрунтовують посиланням на роз`яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України та Міністерства соціальної політики України.

Водночас, суд зауважує, що такі роз`яснення мають інформаційний характер та не є нормативно-правовими актами. Натомість, в силу приписів статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи повинні діяти відповідно до Конституції та законів України.

При цьому, не може визнаватися правомірною відмова відповідачів у нарахуванні та виплаті сум індексації з мотивів відсутності коштів на такі потреби.

Так, згідно з практикою Європейського суду з прав людини (справа "Кечко проти України", №63134/00, рішення від 07 листопада 2005 року) реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

У пункті 23 рішення в справі "Сук проти України" (№ 10972/05, від 10 червня 2011 року) Європейський суд з прав людини вказав, що держава на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм працівникам із державного бюджету. Держава може ввести, призупинити або припинити їх виплату, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним.

Отже, відсутність у військової частини А0549 належного фінансового забезпечення у спірний період, в тому числі для покриття витрат з індексації грошового забезпечення військовослужбовців, не може впливати на наявність або відсутність у позивача права на отримання індексації грошового забезпечення, оскільки відповідне право гарантується законом, а проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін є безумовним обов`язком роботодавця.

Відтак, бездіяльність військової частини А0201 в частині ненарахування індексації грошового забезпечення позивача протягом періоду з 01 січня 2016 року по 30 листопада 2018 року є протиправною, а тому задоволенню підлягає й похідна вимога щодо зобов`язання військову частину А0549 нарахувати та виплатити позивачеві індексацію грошового забезпечення за вказаний період.

З приводу посилань позивача на необхідності зобов`язання відповідачів виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з грудня 2018 року по квітень 2019 року, то такі є безпідставними, адже довідкою-розрахунком військової частини А0549 вих. №410 від 10 квітня 2020 року підтверджується виплата ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у вказаному періоді, що унеможливлює задоволення позовних вимог в цій частині.

Позовна вимога в частині визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати військовою частиною А0549 індексації грошового забезпечення задоволенню не підлягає, оскільки ОСОБА_1 проходив службу у військовій частині А0201, а відтак бездіяльність щодо ненарахування індексації допущена саме військовою частиною А0201.

Крім того, позовна вимога в частині зобов`язання військову частину А0201 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення також не підлягає задоволенню з огляду на те, що військова частина А0201 перебуває на фінансовому забезпеченні у військовій частині А0549, що унеможливлює здійснення військовою частиною А0201 відповідних нарахувань та виплат після звільнення позивача з військової служби. Натомість, нарахування та виплата індексації грошового забезпечення після звільнення позивача з військової служби повинні здійснюватися саме військовою частиною А0549.

Щодо вимоги про зобов`язання нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації, то суд зазначає наступне.

Особливості виплати компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати таких доходів врегульовано однойменним Законом.

Так, статтею 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" (надалі - Закон) передбачено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом (стаття 2 Закону).

Приписами статті 4 Закону визначено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Відтак, на переконання суду, вимога позивача про зобов`язання здійснити нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною виплатою індексації є передчасною, адже спір в цій частині між учасниками справи ще не виник, адже виплату індексації грошового забезпечення не проведено.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, суд захищає лише порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

Оскільки спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку із ненарахуванням та невиплатою позивачеві індексації грошового забезпечення, тому захисту підлягає саме порушене право позивача на отримання невиплаченої індексації.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі статтею 90 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єктів владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що позовні вимоги належить задовольнити частково.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат, пов`язаних з розглядом справи, не встановлено, питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини А0201, що полягає у ненарахуванні ОСОБА_1 у період з 01 січня 2016 року по 30 листопада 2018 року включно індексації грошового забезпечення.

Зобов`язати військову частину А0549 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 30 листопада 2018 року включно.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк апеляційного оскарження продовжується на строк дії такого карантину (пункт 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України).

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 )

Відповідачі: Військова частина А0201 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 24981497)

Військова частина А0549 (місцезнаходження: 21001, м. Вінниця, вул. Стрілецька, 105; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 08540799)

Повний текст рішення складено 29.05.2020

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович