Рішення № 89539075, 26.05.2020, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/527/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Бринцева О.В.

при секретарі судового засідання Гула Д.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Керівника Харківської місцевої прокуратури №1 Харківської області до 1. Харківської міської ради , 2. Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради , 3. Фізичної особи-підприємця Рожкова Дмитра Миколайовича про скасування рішення; визнання недійсним договору купівлі-продажу та повернення майна за участю представників:

прокурора - Клейн Л.В.

відповідача-1 - Цуварєв О.Ф.

відповідача-2 - Романенко Т.М.

відповідача-3 - Фадєєв О.П.

ВСТАНОВИВ:

21.02.2020 Керівник Харківської місцевої прокуратури №1 Харківської області звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, ФОП Рожкова Д.М.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ПРОКУРОРА

В позовній заяві прокурор просить суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 26.10.2016 №412/16 "Про відчуження об`єктів комунального власності територіальної громади м. Харкова" в частині, а саме, пункт 62 додатку до рішення;

- визнати недійсним договір №5562-В-С від 06.03.2018 купівлі-продажу нежитлових приміщень, підвалу №VIII загальною площею 53,4 кв. м в житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2", укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та ФОП Рижковим Д.М., посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Саутенко Н.В. і зареєстрований в реєстрі за №651;

- зобов`язати ФОП Рожкова Л.М. повернути територіальній громаді міста Харкова нежитлові приміщення, підвалу VIII загальною площею 53,4 кв. м та вартістю 116.280,00грн., в житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2", шляхом підписання відповідного акту прийому-передачі вказаного майна.

В обґрунтування позову посилається на те, що приватизацію нерухомого майна, яке є комунальною власністю територіальної громади м. Харкова (нежитлового приміщення ідвалу №VIII загальною площею 53,4 кв. м в житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , літ. "А-5") здійснено без проведення аукціону або конкурсу, тобто з порушенням процедури, передбаченої Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію), оскільки орендар - ФОП Рожков Л.М. під час оренди спірного нежитлового приміщення не здійснював поліпшення в розмірі не менш як 25% відсотків від його ринкової вартості.

Прокурор позов підтримує. В судовому засіданні по суті 26.05.2020 прокурор просить суд задовольнити позов повністю з підстав, викладених у позовній заяві.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА-1

У відзиві на позов відповідач-1 зазначає, що при прийнятті рішення Харківської міської ради від 26.10.2016 №412/16 "Про відчуження об`єктів комунального власності територіальної громади м. Харкова" остання діяла в межах своїх повноважень відповідно до Закону України "Про приватизацію державного майна", Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016 року. Харківською міською радою дотримано спосіб прийняття оскаржуваного рішення, оскільки рішення прийнято на черговій сесій ради, дана сесія є правомочною, вказане питання було включено в порядок денний сесії, проводилась доповідь і обговорення проекту рішення, голосування і за його результатами більшістю голосів присутніх депутатів рішення було прийнято. При цьому, сторони оспорюваного договору купівлі-продажу уклали правочин при їх вільному волевиявленні та вчинили дії, які свідчать про прийняття їх до виконання, тобто дії сторін спрямовані на реальне настання правових наслідків, а їх внутрішня воля відповідала зовнішньому їх прояву, тому посилання прокурора на те, що спірний правочин не відповідає ст. 203 ЦК України не підтверджується належними та допустимими доказами.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні по суті 26.05.2020 просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА-2

У відзиві на позов відповідач-2 не погоджується з доводами прокурора, викладеними в позовній заяві. В обґрунтування своїх заперечень посилається на доводи, які є аналогічними доводам, що викладені у відзиві відповідача-1 Харківської міської ради. Зазначає, що орган приватизації вправі самостійно обрати такий спосіб приватизації як викуп. Натомість прокурором не спростовано правомірність дій Управління комунального майна та приватизації щодо відчуження об`єктів комунальної власності, шляхом викупу орендарем.

Присутній у судовому засіданні по суті 26.05.2020 представник відповідача-2 просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог прокурора повністю.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА-3

У відзиві на позов відповідач-3 посилається на доводи, які є аналогічними доводам, що викладені у відзиві відповідача-1 Харківської міської ради. Зазначає, що право на викуп орендованого майна виникло в нього із договору оренди, положень статті 289 ГК України, і йому кореспондує обов`язок орендодавця у разі продажу майна здійснити продаж саме їй за умови належного виконання орендарем своїх обов`язків за договором найму.

Представник відповідача-3 в судовому засіданні по суті 26.05.2020 просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.

Між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (Орендодавець) та ФОП Рожковим Д.М. (Орендар) було укладено Договір оренди від 11.10.2016 №4166 (надалі - Договір, т. I, а.с. 39-42), відповідно до предмету якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення підвалу №VIII загальною площею 53,4 км. м в житловому будинку (технічний паспорт КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" інвентаризаційна справа №62704 від 11.05.2016), яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, розташоване за адресою: АДРЕСА_2" та відображається на балансі КП "Жилкомсервіс". Право на оренду цього майна отримано Орендарем на підставі рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради від 05.10.2016 №677 "Про передачу в оренду нежитлових приміщень" (пункт 1.1. Договору).

Відповідно до пункту 5.6. Договору орендар, який належно виконує свої обов`язки, у разі продажу майна, що передане в оренду, має переважне право перед іншими особами на його викуп.

Рішенням Харківської міської ради 9 сесії 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 23.10.2016 №412/16 вирішено провести відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова шляхом викупу (згідно з додатком).

Згідно з пунктом 62 Додатку до вищевказаного рішення нежитлові приміщення підвальної частини в житловому будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2" загальною площею 53,4 кв. м підлягали приватизації шляхом викупу ФОП Рожковим Д.М.

Листом від 19.12.2017 №18583 (т. I, а.с. 62) Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради доручено ПФ Агентство "СХІД" проведення оцінки вартості майна - нежитлових приміщень загальною площею 53,4 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 , з метою визначення вартості об`єкта для приватизації шляхом викупу. Дата оцінки 31.12.2017.

Згідно з висновком рецензента ОСОБА_1 (т. I, а.с. 22-23), звіт представлений суб`єктом оціночної діяльності ПФ Агентство "СХІД" може бути класифікований як такий, котрий у цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів по оцінці майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на вірогідність оцінки.

31.01.2018 начальником Управління комунального майна та приватизації Солошкіним В.М. затверджено Звіт про оцінку майна об`єкта комунальної власності нежитлового приміщення підвалу площею 53,4 кв. м в житловому будику літ. "А-5", за адресою: АДРЕСА_2 . Оціночна вартість зазначеного об`єкта складає 96.900,00грн. без ПДВ (т. I, а.с. 24-38).

В подальшому, між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (Продавець) та ФОП Рожковим Д.М. (Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 06.03.2018 №5562-В-С, який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Саутенко Н.В. та зареєстрований в реєстрі за №651 (т. I, а.с. 18-21).

Відповідно до Акту прийому-передачі від 27.04.2018 №5562-В-С нежитлові приміщення підвалу №VIII в житловому будику літ. "А-5", загальною площею 53,4 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 26 передані ФОП Рожкову Д.М. (т. I, а.с. 17).

ВИСНОВКИ СУДУ ЩОДО ПІДСТАВ ЗВЕРНЕННЯ ПРОКУРОРА З ДАНИМ ПОЗОВОМ

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абз. 1-3 ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру).

Відповідно до ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Зважаючи на приписи ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України та ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", участь прокурора в судовому процесі можлива за умови обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме: має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб`єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу.

Якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, довід прокурора щодо відсутності такого органу суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу.

У даній справі Керівник Харківської місцевої прокуратури №1 Харківської області в тексті позовної заяви обґрунтував свою позицію щодо відсутності органу, уповноваженого державою здійснювати функції захисту її інтересів у спірних правовідносинах, з посиланням на те, що Харківська міська рада представляє інтереси територіальної громади міста Харкова, але враховуючи, що саме вона в даному випадку вчинила дії, які негативно впливають на інтереси громади міста, прокурор звертається з даним позовом самостійно. Також прокурор в позовній заяві обґрунтував, у чому, на його погляд, полягає порушення цих інтересів (тобто навів підстави позову).

Таким чином, прокурор звернувся до суду з позовом самостійно в інтересах держави, виступаючи за процесуальним статусом позивачем у даній справі, що узгоджується з вимогами процесуального закону.

Зважаючи на вищевикладене та з урахуванням правової позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, судом встановлена наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави у даній справі.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН І ВИСНОВОК СУДУ

На підставі встановлених судом обставин справи та наведених нижче правових норм, суд приходить до наступних висновків.

Приписами статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 30 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування України" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об`єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об`єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об`єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об`єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.

Відповідно до частини першої статті 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (у редакції, чинній на момент спірних відносин) приватизація об`єкта оренди здійснюється відповідно до чинного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (у редакції, чинній на момент спірних відносин), об`єктами малої приватизації є окреме індивідуально визначене майно, в тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких таке майно розташовано (група А).

Статтею 3 зазначеного Закону визначені способи малої приватизації, до яких, поряд із іншими, віднесено викуп.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", місцеві ради затверджують за поданням органів приватизації переліки об`єктів, які перебувають у комунальній власності та підлягають приватизації шляхом продажу за конкурсом, на аукціоні та шляхом викупу.

Порядок продажу об`єктів малої приватизації шляхом викупу визначено Розділом III Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Згідно з частиною першою статті 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (в редакції, яка була чинною на момент виникнення правовідносин), викуп застосовується щодо об`єктів малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено законодавчими актами.

Таким чином викуп, як спосіб приватизації, може застосовуватись у двох випадках:

1) до тих об`єктів приватизації, які не були продані на аукціоні або за конкурсом;

2) у разі, якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено законодавчими актами.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 29.10.2019 у справі № 905/2236/18.

Відповідно до частини другої статті 777 ЦК України наймачеві надано переважне право придбати річ, що є об`єктом найму, за умов належного виконання своїх обов`язків за договором найму, в разі її продажу наймодавцем.

За приписами частини першої статті 289 ГК України орендар має право на викуп об`єкта оренди, якщо таке право передбачено договором оренди.

Відповідно до пункту 5.6. Договору оренди від 11.10.2016 №4166 Орендар, який належно виконує свої обов`язки, у разі продажу майна, що передане в оренду, має переважне право перед іншими особами на його викуп.

Вказаний пункт відповідав положенням чинного на час укладення договору оренди законодавству України, він є дійсним в силу статті 204 ЦК України.

Як встановлено судом, рішенням Харківської міської ради "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 26.10.2016 №412/16 вирішено провести відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова шляхом викупу (згідно з додатком).

Вказане рішення прийнято на підставі законів України "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих, державних підприємств (малу приватизацію)", "Про місцеве самоврядування в Україні", Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова, на 2012-2016 роки.

Суд відхиляє посилання прокурора на п. 1 ч. 1 ст. 18-2 Розділу IV Продаж об`єкта малої приватизації на аукціоні, за конкурсом Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", з огляду на наступне.

Так, стаття 18-2 Розділу IV Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" визначає особливості приватизації окремих груп об`єктів

Пунктом 1 частини 1 зазначеної статті передбачено, що приватизація об`єктів групи А здійснюється з урахуванням таких особливостей: у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) орендар одержує право на викуп такого майна, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна.

Тобто зазначеною нормою встановлено додаткові гарантії для добросовісного орендаря, який за згодою наймодавця здійснив невідокремлювані поліпшення об`єкту оренди, у випадку якщо право на викуп не передбачено договором.

Таким чином, орган місцевого самоврядування (в даному випадку Харківська міська рада) вправі самостійно обрати такий спосіб приватизації як викуп за відсутності будь-яких додаткових умов, як то проведення поліпшення майна на більш ніж 25% його вартості.

Разом з цим, положеннями статті 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" встановлено, що викуп застосовується щодо об`єктів малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено законодавчими актами.

Тобто, законодавець виділив два випадки коли органом приватизації може бути застосована така форма приватизації як викуп: щодо об`єктів приватизації, непроданих на аукціоні або за конкурсом; щодо об`єктів приватизації, якщо право покупця передбачено законодавчими актами.

А отже, положення статті 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" не встановлюють обмеження щодо передбачення спеціальних випадків коли у особи може виникнути право на приватизацію об`єкту шляхом його викупу, лише в рамках цього Закону, а є відсилання до інших законодавчих актів.

Отже, Харківська міська рада самостійно прийняла рішення про приватизацію спірного об`єкту комунальної власності територіальної громади міста Харкова шляхом викупу ФОП Рожковим Д.М. з дотриманням вимог чинного законодавства, зокрема ч. 1 ст. 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Вказаний висновок суду в повному обсязі узгоджується з позицією Конституційного Суду України, яку наведено у п. 5 мотивувальної частини та абзацу 2 п. 1 резолютивної частини рішення від 13.12.2000 № 4-рп/2000 у справі №1-16/2000, згідно з яким доцільність застосування того чи іншого способу приватизації визначається органом приватизації самостійно, окрім випадків визначених законом.

В свою чергу, прокурором не доведено та не підтверджено належними та допустимими доказами той факт, що пункт 62 додатку до рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 26.10.2016 №412/16 "Про відчуження об`єктів комунального власності територіальної громади м. Харкова" прийнято з порушенням вимог законодавства України, з перевищенням компетенції та порушувало права інших осіб.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що твердження прокурора про невідповідність оспорюваного акту органу місцевого самоврядування вимогам чинного законодавства, що регулює порядок здійснення приватизації, є необґрунтованими. А тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Стосовно позовних вимог про визнання недійсним Договору №5562-В-С від 06.03.2018 купівлі-продажу нежитлових приміщень, підвалу №VIII загальною площею 53,4 кв. м в житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2", суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" право власності на державне майно підтверджується договором купівлі-продажу, який укладається між покупцем та уповноваженим представником відповідного органу приватизації, а також актом приймання-передачі зазначеного майна.

Договір купівлі-продажу державного майна підлягає нотаріальному посвідченню та у випадках, передбачених законом, державній реєстрації.

Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною першою статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Тобто правочин, який був вчинений з недодержанням у момент його вчинення вимог ЦК України і його зміст суперечить нормам ЦК України, має бути визнаний судом недійсним.

Суд зазначає, що Договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 06.03.2018 №5562-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та ФОП Рожковим Д.М. було укладено при вільному волевиявленні сторін, які вчинили дії, що свідчать про прийняття договору до виконання. Тобто дії сторін спрямовані на реальне настання правових наслідків, а їх внутрішня воля відповідала зовнішньому її прояву.

На момент звернення прокурора з даним позовом зазначений договір був виконаний, що підтверджується Актом прийому-передачі від 27.04.2018 №5562-В-С.

Прокурором не доведено, що вказаний договір порушує інтереси держави та територіальної громади в особі Харківської міської ради, оскільки спірне нерухоме майно приватизоване шляхом викупу за вартістю, визначеною суб`єктом оціночної діяльності, яка є ринковою та відповідає економічній ситуації, що склалася на ринку подібного типу приміщень на дату оцінки. Порядок та законність визначення вартості об`єкта приватизації - нежитлового приміщення підвалу площею 53,4 кв. м в житловому будику літ. "А-5", за адресою: АДРЕСА_2 , прокурором не оскаржувались.

Посилання прокурора про можливість продажу майна з аукціону за ціною, яка могла б бути більшою за ринкову, є виключно припущеннями. Будь-яких доказів щодо можливого нанесення витрат державі шляхом недоотримання в бюджет більшої вартості спірного майна до матеріалів справи прокуратурою не надано.

Стосовно посилання прокурора на ст. 228 ЦК України, як на підставу недійсності оскаржуваного договору, який суперечить інтересам держави та суспільства, суд зазначає наступне.

У пункті 3.7. Постанови Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 №11, роз`яснено, що необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства (частина перша статті 207 ГК України), є наявність наміру хоча б у однієї з сторін щодо настання відповідних наслідків. Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов`язання, а також наявність наміру у кожної із сторін. Наявність такого наміру у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Проте, прокурором не наведено жодного належного, достовірного та достатнього доказу стосовно наявності вище значених намірів у сторін оскаржуваного правочину.

За таких обставин, відсутні правові підстави для визнання Договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 06.03.2018 №5562-В-С недійсним.

Згідно з абзацом 2 частини першої статті 173 ГПК України похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Вимога про зобов`язання ФОП Рожкова Л.М. повернути територіальній громаді міста Харкова нежитлові приміщення, підвалу VIII загальною площею 53,4 кв. м та вартістю 116.280,00грн., в житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2", шляхом підписання відповідного акту прийому-передачі вказаного майна, є похідною від вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 06.03.2018 №5562-В-С, в задоволенні якої відмовлено, тому правові підстави для задоволення позовних вимог в цій частині також відсутні.

Крім того, зазначена вимога не підлягає задоволенню у зв`язку з тим, що ФОП Рожков Д.М. є добросовісним набувачем права власності на вказаний об`єкт приватизації, адже ним були дотримані визначені продавцем - Харківською міської радою умови та порядок приватизації.

Частиною 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Пунктами 32-35 рішення Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 "Стретч проти Сполученого Королівства" визначено, що майном у зазначеній статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. За висновком Європейського суду в зазначеній справі "наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила". Оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, у такому випадку мало місце "непропорційне втручання у право на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції.

Також в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Рисовський проти України" суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Самі по собі допущені органами публічної влади порушення при визначенні умов та порядку приватизації не можуть бути безумовною підставою для визнання приватизаційних договорів недійсними, повернення приватизованого майна державі в порушення права власності покупця, якщо вони не допущені внаслідок винної, протиправної поведінки самого покупця.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 14.03.2007 у справі № 21-8во07.

Судом під час розгляду справи встановлено, що здійснюючи приватизаційну політику Харківська міська рада діяла як орган публічної влади і прийняла рішення в межах чинних на той час законів та повноважень щодо встановлення умов приватизації, тому відсутні підстави для задоволення вимог про зобов`язання ФОП Рожкова Д.М. повернути нежитлові приміщення.

Таким чином, підсумовуючи вищевикладене та враховуючи принципи справедливості, добросовісності та розумності, з урахуванням правових позицій Верховного Суду, практики Європейського суду з прав людини, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Частиною четвертою статті 129 ГПК України визначено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Таким чином, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви залишаються за прокурором.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити повністю.

2. Витрати зі сплати судового збору залишити за прокурором.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суду Харківської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено "01" червня 2020 р.

Суддя О.В. Бринцев

/справа №922/527/20/