Ухвала суду № 89538555, 01.06.2020, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

01 червня 2020 року Справа № 915/696/20

м.Миколаїв

Суддя Господарського суду Миколаївської області Мавродієва М.В.

розглянувши заяву: Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" (01001, м.Київ, вул.Грушевського, буд.1Д, код ЄДРПОУ 14360570; адреса для листування: 49027, м.Дніпро, а/с 1800; адреса представника Савіхіной А.М.: 49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, буд.50) про видачу судового наказу

про стягнення з Фізичної особи-підприємця Кафтан Тетяни Андріївни

( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )

заборгованості за Договором №б/н від 27.04.2018 в розмірі 80503,80 грн, з яких: 66381,64 грн заборгованість за кредитом, 11731,99 грн заборгованість за відсотками за користування кредитом, 1991,46 грн заборгованість по комісії за користуванням кредитом, 398,71 грн пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, -

в с т а н о в и в:

22.05.2020 Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з заявою б/н від 29.04.2020 (вх.№6217/20) про видачу судового наказу про стягнення з Фізичної особи-підприємця Кафтан Тетяни Андріївни заборгованості за Договором №б/н від 27.04.2018 в загальному розмірі 80503,80 грн, з яких: 66381,64 грн заборгованість за кредитом, 11731,99 грн заборгованість за відсотками за користування кредитом, 1991,46 грн заборгованість по комісії за користуванням кредитом, 398,71 грн пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.05.2020 - справу №915/696/20 призначено головуючому судді Мавродієва М.В.

Дослідивши матеріали заяви та додані до неї документи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 150 ГПК України наведено вимоги щодо форми і змісту заяви про видачу судового наказу, згідно з якими заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником. У заяві повинно бути зазначено:

1) найменування суду, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника;

3) ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання;

4) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються;

5) перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

До заяви про видачу судового наказу додаються:

1) документ, що підтверджує сплату судового збору;

2) документ, що підтверджує повноваження представника, - якщо заява підписана представником заявника;

3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості;

4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Якщо заяву подано в електронній формі до боржника, який має зареєстровану офіційну електронну адресу, заявник в подальшому повинен подавати будь-які процесуальні та інші документи, пов`язані з розглядом його заяви, виключно в електронній формі.

Відповідно до ч.2 ст.154 ГПК України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.

В обґрунтування поданої заяви АТ КБ "Приватбанк" зазначає, що 27.04.2018 Фізичною особою - підприємцем Кафтан Т.А. було підписано заяву про надання Кредиту за послугою "Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи-підприємця "Підприємницький"" шляхом встановлення кредитного ліміту на рахунку НОМЕР_2 на умовах, які зазначені в заяві. Підписання цієї заявки клієнт на підставі ст.634 ЦК України у повному обсязі приєднується до Умов та Правил надання послуги "Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи-підприємця "Підприємницький"", що розміщені на офіційному сайті АТ КБ "Приватбанк" у мережі Інтернет за адресою https://privatbank.ua/terms, та які разом із Заявою на відкриття рахунку та анкетою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг (далі - Умови), цією Заявкою становлять кредитний договір між банком та клієнтом, примірник якого клієнт отримав шляхом самостійного роздрукування.

На підтвердження зазначених вище обставин, заявник надав копію відповідної заявки на отримання послуг, довідку про розміри встановлених кредитних лімітів та витяг з Умов та правил надання банківських послуг.

В той же час, заявником не надано суду доказів в підтвердження того, що підписуючи заяву про надання кредиту за послугою "Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи-підприємця "Підприємницький"" та приєднання до Умов та правил надання банківських послуг боржник розумів, ознайомився та погодився саме з тією редакцією Умов, яка надана заявником, а також те, що вказані документи на момент отримання боржником кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, комісії та щодо сплати неустойки (пені, штрафів).

Витяг з Умов та правил не містить підпису боржника (ані фізичного, ані цифрового), а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного шляхом підписання заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг.

Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду України від 03.07.2019 у справі №342/180/17.

Крім того, підписана боржником заява не містить умов щодо процентів, пені та комісії.

Таким чином, заявником не доведено, що вимоги про стягнення основного боргу, процентів за користування кредитом та комісії ґрунтуються на договорі, укладеному у письмовій (в тому числі електронній) формі.

Тобто, заявником не надано доказів, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги щодо видачі судового наказу в частині стягнення суми основного боргу за кредитом, процентів, комісії та пені, що є порушенням приписів п.п.4), 5) ч.2, п.4) ч.3 ст.150 ГПК України.

Відповідно до п.п.1), 8) ч.1 ст.152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу, і з поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.

Щодо видачі судового наказу в частині вимог про стягнення з боржника пені в сумі 398,71 грн за несвоєчасність виконання зобов`язань за Договором №б/н від 27.04.2018, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Заявлена заявником до стягнення пеня в сумі 398,71 грн є штрафною санкцією в розумінні приписів ч.1 ст.230 ГК України, а отже за своєю правовою природою не є основним зобов`язанням, тобто вимога заявника в цій частині не відповідає ч.1 ст.148 ГПК України.

Відповідно до п.3) ч.1 ст.152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу.

Приписами ч.ч.2, 3 ст.152 ГПК України визначено, що про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу. У разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов`язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.

Згідно ч.2 ст.154 ГПК України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.

Розглянувши подану заяву, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу в частині вимог щодо стягнення з боржника 66381,64 грн заборгованість за кредитом, 11731,99 грн заборгованість за відсотками за користування кредитом, 1991,46 грн заборгованість по комісії за користуванням кредитом на підставі п.п.1), 8) ч.1 ст.152 ГПК України, а щодо стягнення з боржника пені в розмірі 398,71 грн на підставі п.3) ч.1 ст.152 ГПК України.

Відповідно до ч.1 ст.153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.

Разом з тим ч.2 ст.153 ГПК України передбачено, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Керуючись ч.1 ст.148, п.п.1), 3), 8) ч.1 ст.152, ч.ч.1, 2 ст.153, ч.2 ст.154 ГПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Акціонерному товариству Комерційного банку "ПриватБанк" у видачі судового наказу про стягнення з Фізичної особи-підприємця Кафтан Тетяни Андріївни заборгованості за Договором №б/н від 27.04.2018 в розмірі 80503,80 грн, з яких: 66381,64 грн заборгованість за кредитом, 11731,99 грн заборгованість за відсотками за користування кредитом, 1991,46 грн заборгованість по комісії за користуванням кредитом, 398,71 грн пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, а також сплаченого заявником судового збору.

2. Направити на адресу заявника Акт відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області б/н від 22.05.2020 на 1-му аркуші.

Ухвала суду, у відповідності до ч.2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.255 ГПК України, ухвала про відмову у видачі судового наказу може бути оскаржена в апеляційному порядку у строки визначені ст.256 ГПК України.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Суддя М.В.Мавродієва