Рішення № 89538321, 20.05.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.05.2020Справа № 910/18436/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В., за участю секретаря судового засідання Капішон В.В., розглянувши матеріали господарської справи

за первісним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕМП-2000»

про стягнення 647255,32 грн

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕМП-2000»

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про визнання недійсним договору

за участю представників:

від ФОП ОСОБА_1: не з`явився

від ТОВ «ТЕМП-2000»: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕМП-2000" про стягнення заборгованості у розмірі 630863,90 грн, пені у сумі 14929,84 грн, 3% річних у сумі 1461,58 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки №1908/19 від 19.08.2019.

Разом з позовом позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.12.2019 у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/18436/19, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

21.01.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач не заперечив щодо отримання товару за вказаними видатковими накладними та продовжує сплачувати заборгованість за ними. Проте, за доводами відповідача, у видаткових накладних відсутнє посилання на будь-який договір, а в графі «замовлення» міститься посилання на рахунок-фактуру, на підставі якої і виконується оплата за товар, а тому відповідач вважає, що до поставки товару за видатковими накладними не можуть бути застосовані умови договору поставки № 1908/19 від 19.08.2019 в частині застосування штрафних санкцій.

Також, відповідача просив суд здійснювати розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

21.01.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕМП-2000" подано до суду зустрічну позовну заяву про визнання недійсним договору поставки №1908/19 від 19.08.2019.

Господарський суд міста Києва від 22.01.2020 залишив без руху зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕМП-2000" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання недійсним договору.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 31.01.2020 задовольнив клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕМП-2000", заявлене у відзиві на позов, про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, призначив судове засідання у справі на 19.02.2020.

03.02.2020 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕМП-2000" надійшла заява про усунення недоліків зустрічного позову.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 11.02.2020 прийнято зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕМП-2000" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання недійсним договору, вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом, постановлено подальший розгляд справи №910/18436/19 здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначення підготовчого засідання на 19.02.2020.

14.02.2020 через відділ діловодства суду від відповідача за первісним позовом надійшло клопотання про долучення до справи доказів про часткову оплату заборгованості.

19.02.2020 через відділ діловодства суду від відповідача за первісним позовом надійшло клопотання про долучення до справи доказів про часткову оплату заборгованості та клопотання про розгляду справи без участі представника.

19.02.2020 через відділ діловодства суду від відповідача за зустрічним позовом надійшов відзив на позов, в якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що ТОВ «Темп-2000» не надав до суду жодних доказів, які б свідчили про недійсність договору поставки №1908/19 від 19.08.2019, а наведені лише припущення позивача за зустрічним позовом. Також, ФОП ОСОБА_1 вважає, що спірний договір містить усі істотні умови, а саме визначено сторонами предмет договору, ціну договору та строки.

19.02.2020 у судове засідання з`явився представник позивача за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом), представник відповідача за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) не з`явився. У судовому засіданні суд задовольнив клопотання представника відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) про відкладення розгляду справи та оголосив про відкладення підготовчого засідання на 17.03.2020.

26.02.2020 через відділ діловодства суду від позивача за зустрічним позовом надійшла відповідь на відзив, з якої вбачається, що ТОВ «Темп-2000» звертає увагу про не визначення предмета договору сторонами, ціну договору порядок поставки та строки.

10.03.2020 через відділ діловодства суду від відповідача за зустрічним позовом надійшли заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких ФОП ОСОБА_1 стверджує про домовленість сторін через електронну пошту та месенджер «Viber», на підтвердження надано скріншоти листування. Крім того, відповідач за зустрічним позовом разом із запереченнями на позов надав заяви свідків як докази того, що від ТОВ «Темп-2000» надходили замовлення на виготовлення та поставку продукції.

17.03.2020 через відділ діловодства суду від відповідача за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) надійшло клопотання про долучення до справи доказів про часткову оплату заборгованості та клопотання про розгляду справи без участі представника.

17.03.2020 через відділ діловодства суду від позивача за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) надійшла заява про повернення сплаченого судового збору у розмірі 9 708,83 грн та 960,50 грн.

17.03.2020 у судове засідання з`явився представник позивача за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом), представник відповідача за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) не з`явився. Враховуючи відсутність клопотань та повідомлень учасників судового процесу про намір вчинити дії, строк вчинення яких обмежений підготовчим провадженням, відсутність інших клопотань, заяв від сторін, судом закрито підготовче провадження та призначено справу №910/18436/19 до судового розгляду по суті на 15.04.2020, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання.

08.04.2020 через відділ діловодства суду від відповідача за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) надійшло клопотання про відкладення розгляду справи по суті.

14.04.2020 через відділ діловодства суду від відповідача за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) надійшло клопотання про долучення до справи доказів про часткову оплату заборгованості.

15.04.2020 через відділ діловодства суду від відповідача за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) надійшло клопотання про долучення до справи доказів про часткову оплату заборгованості та клопотання про відкладення розгляду справи по суті.

15.04.2020 через відділ діловодства суду від позивача за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) надійшло клопотання про долучення до справи доказів часткових оплат заборгованості відповідача за первісним позовом.

У судове засідання 15.04.2020 представники учасників судового процесу не з`явилися.

Господарський суд м. Києва ухвалою від 15.04.2020 відклав розгляд справи по суті у зв`язку з не явкою представників сторін на 20.05.2020.

12.05.2020 через відділ діловодства суду від відповідача за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) надійшло клопотання про долучення до справи доказів про часткову оплату заборгованості та клопотання про відкладення розгляду справи по суті.

20.05.2020 через відділ діловодства суду від позивача за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) надійшло клопотання про долучення до справи доказів про часткову оплату заборгованості та клопотання про відкладення розгляду справи по суті.

У судове засідання 20.05.2020 представники учасників справи не з`явилися, проте подали клопотання про розгляд справи без їх участі.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представників позивача та відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

19.08.2019 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (продавець, позивач за первісним позовом/відповідач за зустрічним позовом) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕМП-2000» (покупець, відповідач за первісним позовом/позивач за зустрічним позовом) укладений договір поставки №1908/19 (надалі - договір), відповідно до умов якого продавець зобов`язується поставити та передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар (надалі - товар), визначений накладними, що є невід`ємними частинами цього договору (п. 1.1. договору).

Відповідно до змісту п. п. 1.2. та 1.3. договору, найменування, кількість, якість та ціна одиниці товару, що включає вартість упаковки та маркування, вказуються у накладних до цього договору. Умови поставки, місце та строки поставки, кожної партії товару вказуються у письмових замовленнях до цього договору. Загальна сума договору складає загальну вартість всіх партій товару, які будуть поставлені за договором, згідно накладних до цього договору.

Оплата товару здійснюється покупцем на умовах відтермінування платежів протягом 30 календарних днів з моменту поставки товару, - моментом поставки вважається завантаження товару в автотранспорт покупця, або третьої особи визначеної покупцем, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця. (п. 3.1. договору).

Згідно із п. 4.1. договору, поставка товару за цим Договором здійснюється на умовах, визначених письмовими замовленнями до цього договору, відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (ІНКОТЕРМС) у редакції 2010 р.

Сторони дійшли згоди у п. 4.2. договору, що покупець щомісячно до 25 числа календарного місяця подає постачальну замовлення із зазначенням обсягу поставки товару на наступний, місяць поставки, строків поставки, інших умов поставки. Замовлення може містити умови щодо організації чи здійснення перевезення товару продавцем, зокрема, пункти завантаження та розвантаження товару, вид транспорту, інші умови перевезення.

Відповідно до п. 4.7. договору, передача товару покупцеві оформляється шляхом підписання акту приймання-передачі товару або видаткової накладної або товарно- транспортної чи залізничної накладної. Моментом передачі (поставки) товару вважається момент підписання сторонами відповідних документів у місці поставки товару.

В пункті 4.9. договору, сторони погодили, що приймання товару за кількістю і якістю здійснюється згідно до вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю, затвердженою Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 № П-6 та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженою Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 р. № П-7.

У відповідності до п. 5.3. договору, у випадку прострочення покупцем строків оплати товару покупець зобов`язується, сплатити продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожен день прострочення платежу.

Цей договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2020 року. Закінчення терміну дії договору не звільняє сторін від виконання зобов`язань за цим договором та відповідальності за його порушення (п. 8.1. договору).

Як вбачається з пояснень позивача за первісним позовом, викладених у позовній заяві, на виконання умов договору позивач в період з 28.08.2019 по 31.10.2019 поставив та передав у власність відповідачу товар на загальну суму 1 648 123,05 грн, що підтверджується видатковими накладними № РН-0000426 від 28.08.19 на суму 106 650,02 грн, № РН-0000442 від 08.09.19 на суму 139 021,87 грн, № РН-0000452 від 13.09.19 на суму 106 650,02 грн, № РН-0000467 від 22.09.19 на суму 355 550,58 грн, № РН-0000473 від 29.09.19 на суму 106 650,02 грн, № РН-0000495 від 11.10.19 на суму 135 236,64 грн, № РН-0000503 від 15.10.19 на суму 349 028,50 грн, № РН-0000508 від 19.10.19 на суму 106 650,02 грн, № РН-0000521 від 25.10.19 на суму 106 650,02 грн, № РН-0000532 від 31.10.19 на суму 136 035,36 грн, та Товарно-транспортними накладними № 000266 від 28.08.19, № 000278 від 08.09.19 , № 000284 від 13.09.19, № 000292 від 22.09.19, № 000296 від 29.09.19, № 000311 від 11.10.19, № 000317 від 15.10.19, № 000322 від 19.10.19, № 000332 від 25.10.19, № 000340 від 31.10.19.

Позивачем за первісним позовом надано податкові накладні (№ 32 від 28.08.19, № 22 від 08.09.19, № 23 від 13.09.19, № 39 від 22.09.19, № 40 від 29.09.19, № 23 від 11.10.19, № 24 від 15.10.19, № 61 від 19.10.19, № 62 від 25.10.19, № 63 від 31.10.19), які складені за фактом поставки товару та належним чином зареєстровані в ЄРПН у відповідності до вимог податкового законодавства, що підтверджується відповідними квитанціями про реєстрацію.

З метою оплати поставленого товару ФОП ОСОБА_1 було виставлено відповідачу за первісним позовом рахунки-фактури №СФ-0000448 від 22.08.19 на суму 106650,02 грн, №СФ-0000472 від 08.09.19 на суму 139021,87 грн, №СФ-0000483 від 13.09.19 на суму 106650,02 грн, №СФ-0000496 від 22.09.19 на суму 355550,58 грн, №СФ-0000506 від 29.09.19 на суму 106650,02 грн, №СФ-0000531 від 11.10.19 на суму 135236,64 грн, №СФ-0000535 від 15.10.19 на суму 349028,50 грн, №СФ-0000543 від 18.10.19 на суму 106650,02 грн, №СФ-0000557 від 25.10.19 на суму 106650,02 грн, №СФ-0000567 від 31.10.19 на суму 136035,36 грн.

В обґрунтування позовних вимог за первісним позовом позивач зазначає, що відповідачем в період з 27.09.2019 по 15.11.2019 було сплачено кошти в сумі 882 259,15 грн, а отже станом на 19.11.2019 заборгованість відповідача за поставлений товар в період з 28.08.2019 по 18.10.2019 складала в сумі 416 528,50 грн.

19.11.2019 позивач за первісним позовом звертався до відповідача з претензією вих. №19-11/19 про виконання зобов`язання з оплати поставленого товару за договором №1908/19 від 19.08.2019 у розмірі 416 528,50 грн.

На претензію позивача за вих. №19-11/19, відповідач за первісним позовом направив відповідь вих. №10/12/2019 від 10.12.2019, в якій повідомив про зобов`язання повністю розрахуватись за поставлений товар та задовольнити претензію позивача не пізніше 31.12.2019.

З 26.11.2019 по 18.12.2019 ТОВ «ТЕМП-2000» на користь позивача за поставлений товар сплачено кошти в сумі 135 000,00 грн.

Проте, за доводами позивача за первісним позовом, не оплаченими залишились рахунки - фактури № СФ-0000535 від 15.10.19 на суму 349028,50 грн (сплачено лише 67500,00 грн.), № СФ-0000543 від 18.10.19 на суму 106650,02 грн, № СФ-0000557 від 25.10.19 на суму 106650,02 грн, №СФ-0000567 від 31.10.19 на суму 136035,36 грн, яким відповідають наступні видаткові накладні №РН-0000503 від 15.10.19, №РН-0000508 від 19.10.19, №РН- 0000521 від 25.10.19, №РН-0000532 від 31.10.19.

Оскільки відповідач за вимоги позивача за первісним позовом не задовольнив, заборгованість за договором №1908/19 від 19.08.2019 сплатив лише частково, ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення з ТОВ «ТЕМП-2000» заборгованості за поставлений товар у сумі 630 863,90 грн (залишок заборгованості станом на час звернення до суду), та у зв`язку із простроченням оплати позивачем заявлено вимоги про стягнення пені у сумі 14 929,84 грн та 3% річних у сумі 1 461,58 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕМП-2000» заявлено зустрічний позов про визнання недійсним договору поставки №1908/19 від 19.08.2019.

В обґрунтування зустрічного позову Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕМП-2000» посилається на те, що зміст договору поставки № 1908/19 від 19.08.2019 суперечить вимогам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, а саме договором не визначено предмет договору, ціну товару, строки та порядок поставки товару. Крім того, у видаткових накладних № 0000426 від 28.08.19; № 0000442 від 08.09.19; №0000452 від 13.09.19; № 0000467 від 22.09.19 № 0000473 від 29.09.19; № 0000495 від 11.10.19; № 0000503 від 15.10.19; № 0000521 від 25.10.19 ; № 0000532 від 31.10.19 відсутнє посилання на договір № 1908/19 від 19.08.2019, а в графі «замовлення» міститься посилання на рахунок-фактуру, на підставі якої і виконується оплата за товар, а тому до таких накладних не можна застосовувати умови спірного договору поставки.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення первісних позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як встановлено судом вище, між сторонами укладений договір поставки №1908/19 від 19.08.2019, відповідно до умов якого позивач за первісним позовом зобов`язався поставити та передати у власність відповідача за первісним позовом, а останній зобов`язався прийняти та оплатити товар, визначений накладними, що є невід`ємними частинами договору.

Як підтверджено матеріалами справи, на виконання умов договору позивач за первісним позовом згідно видаткових накладних № РН-0000426 від 28.08.19 на суму 106 650,02 грн, № РН-0000442 від 08.09.19 на суму 139 021,87 грн, № РН-0000452 від 13.09.19 на суму 106 650,02 грн, № РН-0000467 від 22.09.19 на суму 355 550,58 грн, № РН-0000473 від 29.09.19 на суму 106 650,02 грн, № РН-0000495 від 11.10.19 на суму 135 236,64 грн, № РН-0000503 від 15.10.19 на суму 349 028,50 грн, № РН-0000508 від 19.10.19 на суму 106 650,02 грн, № РН-0000521 від 25.10.19 на суму 106 650,02 грн, № РН-0000532 від 31.10.19 на суму 136 035,36 грн, та Товарно-транспортними накладними № 000266 від 28.08.19, № 000278 від 08.09.19 , № 000284 від 13.09.19, № 000292 від 22.09.19, № 000296 від 29.09.19, № 000311 від 11.10.19, № 000317 від 15.10.19, № 000322 від 19.10.19, № 000332 від 25.10.19, № 000340 від 31.10.19 поставив відповідачу за первісним позовом товар на загальну суму 1 648 123,05 грн.

Вказані видаткові накладні підписані уповноваженими представниками позивача та відповідача без зауважень та заперечень.

При цьому, судом встановлено, що видаткова накладна № РН-0000508 від 19.10.19 на суму 106 650,02 грн не підписана з боку ТОВ «ТЕМП-2000».

Відповідно до п. 4.7. договору, передача товару покупцеві оформляється шляхом підписання акту приймання-передачі товару або видаткової накладної або товарно- транспортної чи залізничної накладної. Моментом передачі (поставки) товару вважається момент підписання сторонами відповідних документів у місці поставки товару.

Проте, мотивованої відмови від підписання видаткової накладної чи заперечень щодо поставки товару відповідач за первісним позовом не надав, більш того, з письмових пояснень вбачається, що останнім не заперечується отримання товару за визначеними видатковими накладними та продовжується сплата заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом пункту 3.1. договору сторонами визначено, що оплата товару здійснюється покупцем на умовах відтермінування платежів протягом 30 календарних днів з моменту поставки товару, - моментом поставки вважається завантаження товару в автотранспорт покупця, або третьої особи визначеної покупцем, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до платіжних доручень №23257 від 27.09.2019, №23574 від 10.10.19, №23598 від 11.10.19, №23749 від 18.10.19, №23863 від 23.10.19, №23924 від 24.10.19, №23963 від 25.10.19, №24021 від 29.10.19, №24187 від 04.11.19, №24219 від 05.11.19, №24220 від 06.11.19, №24479 від 15.11.19, №24688 від 26.11.19, №24752 від 28.11.19, №24799 від 29.11.19, №24864 від 02.12.19, №24900 від 03.12.19, №24920 від 05.12.19, №25016 від 06.12.19, №25051 від 09.12.19, №25082 від 10.12.19, №25111 від 11.12.19, №25146 від 12.12.19, №25197 від 17.12.19, №25260 від 18.12.19 ТОВ «ТЕМП-2000» здійснив оплату за поставлений товар у розмірі 910 609,13 грн.

В подальшому, ТОВ «ТЕМП-2000» здійснював оплату на користь позивача за поставлений товар, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме платіжними дорученнями: № 25304 від 20.12.2019 на суму 20 000,00 грн, № 25395 від 23.12.2019 на суму 10 000,00 грн, № 25439 від 24.12.2019 на суму 10 000,00 грн, № 25497 від 27.12.2019 на суму 10 000,00 грн, № 143 від 13.01.2020 на суму 10 000,00 грн, № 167 від 14.01.2020 на суму 10 000,00 грн, № 175 від 15.01.2020 на суму 5 000,00 грн, № 217 від 17.01.2020 на суму 10 000,00 грн, № 303 від 20.01.2020 на суму 5 000,00 грн, № 325 від 21.01.2020 на суму 5 000,00 грн, № 437 від 24.01.2020 на суму 5 000,00 грн, № 401 від 22.01.2020 на суму 5 000,00 грн, № 426 від 23.01.2020 на суму 5000,00 грн, № 504 від 28.01.2020 на суму 10 000,00 грн, №569 від 29.01.2020 на суму 5 000,00 грн, № 623 від 30.01.2020 на суму 5 000,00 грн, № 671 від 03.02.2020 на суму 5000,00 грн, № 751 від 05.02.2020 на суму 5 000,00 грн, № 832 від 07.02.2020 на суму 5 000,00 грн, № 890 від 10.02.2020 на суму 5 000,00 грн, № 940 від 12.02.2020 на суму 5 000,00 грн, № 1026 від 14.02.2020 на суму 5 000,00 грн, № 1076 від 17.02.2020 на суму 5 000,00 грн, № 1152 від 19.02.2020 на суму 5 000,00 грн, № 1255 від 24.02.2020 на суму 5 000,00 грн, № 1364 від 26.02.2020 на суму 5 000,00 грн, № 1432 від 28.02.2020 на суму 5 000,00 грн, №; 1489 від 02.03.2020 на суму 5 000,00 грн, № 1563 від 04.03.2020 на суму 5 000,00 грн, № 1676 від 06.03.2020 на суму 5 000,00 грн, №1718 від 17.03.2020 на суму 1000,00 грн, № 1719 від 20.03.2020 на суму 1000,00 грн, № 1972 від 24.03.2020 на суму 1000,00 грн, №2155 від 27.03.2020 на суму 2000,00 грн, № 2196 від 30.03.2020 на суму 2000,00 грн, №2313 від 03.04.2020 на суму 5 000,00 грн, №2436 від 08.04.2020 на суму 3000,00 грн, № 2491 від 13.04.2020 на суму 3000,00 грн.

Як встановлено судом та підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями, під час розгляду справи відповідач за первісним позовом частково сплатив на користь ФОП ОСОБА_1 суму заборгованості за договором поставки №1908/19 від 19.08.2019 у сумі 218 000,00 грн.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Суд звертає увагу, що господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Враховуючи те, що сума заборгованості у розмірі 218 000,00 грн сплачена відповідачем після відкриття провадження у справі, суд на підставі п. 2 ч.1 ст. 231 ГПК України закриває провадження у справі №910/18436/19 в частині первісних позовних вимог про стягнення 218 000,00 грн, у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов`язань за договором поставки №1908/19 від 19.08.2019 з оплати за поставлений товар у розмірі 412 863,90 грн.

Окрім того, сума заборгованості за поставлений товар ФОП ОСОБА_1 визнана відповідачем за первісним позовом та не заперечується.

Судом встановлено, що заборгованість ТОВ «ТЕМП-2000» перед позивачем у сумі 412 863,90 грн належним чином доведена, документально підтверджена, а тому вимоги позивача за первісним позовом в частині стягнення заборгованості у розмірі 412 863,90 грн підлягають задоволенню.

У зв`язку із простроченням оплати вартості поставленого товару, позивачем за первісним позовом заявлено до стягнення з відповідача за первісним позовом пеню:

- відповідно до видаткової накладної № РН-0000503 від 15.10.19 за період з 15.11.2019 по 18.12.2019 у розмірі 7 944,58 грн;

- відповідно до видаткової накладної № РН-0000508 від 19.10.19 за період з 19.11.2019 по 18.12.2019 у розмірі 2 647,26 грн;

- відповідно до видаткової накладної № РН-0000521 від 25.10.19 за період з 25.11.2019 по 18.12.2019 у розмірі 2 103,78 грн;

- відповідно до видаткової накладної № РН-0000532 від 31.10.19 за період з 01.12.2019 по 18.12.2019 у розмірі 2 234,22 грн.

та 3% річних:

-- відповідно до видаткової накладної № РН-0000503 від 15.10.19 за період з 15.11.2019 по 18.12.2019 у розмірі 786,76 грн;

- відповідно до видаткової накладної № РН-0000508 від 19.10.19 за період з 19.11.2019 по 18.12.2019 у розмірі 263, 10 грн;

- відповідно до видаткової накладної № РН-0000521 від 25.10.19 за період з 25.11.2019 по 18.12.2019 у розмірі 210,48 грн;

- відповідно до видаткової накладної № РН-0000532 від 31.10.19 за період з 01.12.2019 по 18.12.2019 у розмірі 201, 24 грн.

Як вбачається із пояснень відповідача за первісним позовом викладених у відзиві, ТОВ «ТЕМП-2000» заперечує проти стягнення суми пені в розмірі 14 929,84 грн, оскільки умови договору не можна застосовувати до поставки товару, яка була виконана за вищезазначеними видатковими накладними. Так, відповідач вважає, що фактично поставка товару - гільзи картонні, найменування та ціна якого узгодженні у рахунках-фактурах та видаткових накладних, виконана за окремим договором, зміст якого зафіксований у цих рахунках-фактурах та видаткових накладних. При цьому, у вищезазначених видаткових накладних відсутнє посилання на будь-який договір, а в графі «замовлення» міститься посилання на рахунок-фактуру, на підставі якої і виконується оплата за товар.

У відповідності до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У пункті 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 визначено, що господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів; первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно із п. 2.4. Положення, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У відповідності до п. 2.5. Положення, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Так, в обґрунтування обставин, викладених у позові, позивачем за первісним позовом було додано копії видаткових накладних № РН-0000426 від 28.08.19 на суму 106 650,02 грн, № РН-0000442 від 08.09.19 на суму 139 021,87 грн, № РН-0000452 від 13.09.19 на суму 106 650,02 грн, № РН-0000467 від 22.09.19 на суму 355 550,58 грн, № РН-0000473 від 29.09.19 на суму 106 650,02 грн, № РН-0000495 від 11.10.19 на суму 135 236,64 грн, № РН-0000503 від 15.10.19 на суму 349 028,50 грн, № РН-0000508 від 19.10.19 на суму 106 650,02 грн, № РН-0000521 від 25.10.19 на суму 106 650,02 грн, № РН-0000532 від 31.10.19 на суму 136 035,36 грн.

Пунктом 1.2. договору, визначено, що найменування, кількість, якість та ціна одиниці товару, що включає вартість упаковки - маркування, вказуються у накладних до цього договору.

Загальна сума договору складає загальну вартість всіх партій товару, які будуть поставлені за договором, згідно накладних до цього договору (п. 1.3. договору).

Як вбачається зі змісту вищезазначених видаткових накладних, рахунків-фактури та товарно-транспортних накладних, такі документи були складені в один період з 22.08.2019 по 31.10.2019, тобто підпадають під період строку дії договору поставки №1908/19, містять однакову інформацію щодо найменування товару та із зазначенням постачальника - ФОП ОСОБА_1, одержувача - ТОВ «ТЕМП-2000», що дає підстави ідентифікувати належність вищевказаних рахунків-фактур, видаткових накладних та товарно-транспортних накладних саме до договору № 1908/19 від 19.08.2019.

При цьому, суд звертає увагу, що приписами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" не передбачено вимоги щодо обов`язкового зазначення договору у первинних документах.

Крім того, ФОП ОСОБА_1 було направлено на адресу ТОВ «ТЕМП-2000» претензію вих. №19-11/19 від 19.11.2019 про сплату заборгованості за поставлений товар, яка виникла за договором поставки №1908/19 від 19.08.2019, а також посилання на п. 5.3. договору про те, що у випадку несплати заборгованості у встановлений в претензій термін, позивач буде змушений звернутися до суду із позовними вимогами про стягнення заборгованості, трьох відсотків річних та пені.

У відповідь на претензію відповідачем за первісним позовом направлено лист за вих. № 10/12/2019 від 10.12.2019, в якому повідомлено про те, що останній зобов`язується повністю розрахуватися за поставлений товар не пізніше 31 грудня 2019 року.

З огляду на викладене, ТОВ «ТЕМП-2000» не заперечував щодо існування заборгованості за договором поставки №1908/19 від 19.08.2019 щодо поставленого товару за вищевказаними видатковими накладними.

Отже, товар згідно з видатковими накладними № РН-0000426 від 28.08.19 на суму 106 650,02 грн, № РН-0000442 від 08.09.19 на суму 139 021,87 грн, № РН-0000452 від 13.09.19 на суму 106 650,02 грн, № РН-0000467 від 22.09.19 на суму 355 550,58 грн, № РН-0000473 від 29.09.19 на суму 106 650,02 грн, № РН-0000495 від 11.10.19 на суму 135 236,64 грн, № РН-0000503 від 15.10.19 на суму 349 028,50 грн, № РН-0000508 від 19.10.19 на суму 106 650,02 грн, № РН-0000521 від 25.10.19 на суму 106 650,02 грн, № РН-0000532 від 31.10.19 на суму 136 035,36 грн та Товарно-транспортними накладними № 000266 від 28.08.19, № 000278 від 08.09.19 , № 000284 від 13.09.19, № 000292 від 22.09.19, № 000296 від 29.09.19, № 000311 від 11.10.19, № 000317 від 15.10.19, № 000322 від 19.10.19, № 000332 від 25.10.19, № 000340 від 31.10.19, на підставі виставлених рахунків-фактур №СФ-0000448 від 22.08.19 на суму 106650,02 грн, №СФ-0000472 від 08.09.19 на суму 139021,87 грн, №СФ-0000483 від 13.09.19 на суму 106650,02 грн, №СФ-0000496 від 22.09.19 на суму 355550,58 грн, №СФ-0000506 від 29.09.19 на суму 106650,02 грн, №СФ-0000531 від 11.10.19 на суму 135236,64 грн, №СФ-0000535 від 15.10.19 на суму 349028,50 грн, №СФ-0000543 від 18.10.19 на суму 106650,02 грн, №СФ-0000557 від 25.10.19 на суму 106650,02 грн, №СФ-0000567 від 31.10.19 на суму 136035,36 грн був поставлений позивачем відповідачу за первісним позовом на виконання умов договору № 1908/19 від 19.08.2019.

Таким чином, доводи відповідача про те, що поставка товару за видатковими накладними здійснювались не на підставі договору поставки №1908

19 від 19.08.2019 є необґрунтованими.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування пені та 3% річних.

В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати передбачена у п. 5.3. договору, відповідно до якого сторони погодили, що у випадку прострочення покупцем строків оплати товару покупець зобов`язується, сплатити продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожен день прострочення платежу.

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У зв`язку із простроченням відповідачем за первісним позовом грошового зобов`язання позивачем нарахована пеня та 3% річних за періоди з 15.11.2019 по 18.12.2019, з 19.11.2019 по 18.12.2019, з 25.11.2019 по 18.12.2019, з 01.12.2019 по 18.12.2019.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Враховуючи, приписи ч. 5 ст. 254 ЦК України, нарахування пені та 3% річних на заборгованість за видатковими накладними: № РН - 0000521 від 25.10.2019 слід здійснювати з 26.11.2019, № РН - 0000532 від 31.10.2019 слід здійснювати з 03.12.2019, оскільки 24.11.2019 та 01.12.2019 є вихідним днем.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Здійснивши перерахунок пені та 3 % річних, та визначивши період нарахування, судом встановлено, що сума пені становить 13 918,87 грн, сума 3% річних становить 1 378,34 грн, а тому вимоги у цій частині суд задовольняє частково.

Щодо зустрічних позовних вимог про визнання недійсним договору поставки №1908/19 від 19.08.2019, то судом встановлено наступне.

Позовні вимоги за зустрічним позовом обґрунтовані тим, що зміст договору поставки № 1908/19 від 19.08.2019 суперечить вимогам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, а саме спірним договором не визначено предмет договору, ціну товару, строки та порядок поставки товару. При цьому, позивач за зустрічним позовом не заперечує щодо поставки гільз картонних, яка відбулася на підставі вказаних накладних.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до ст. 669 Цивільного кодексу України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.

Відповідно до ч. 2 ст. 671 Цивільного кодексу України, якщо договором купівлі-продажу асортимент товару не встановлений або асортимент не був визначений у порядку, встановленому договором, але із суті зобов`язання випливає, що товар підлягає переданню покупцеві в асортименті, продавець має право передати покупцеві товар в асортименті виходячи з потреб покупця, які були відомі продавцеві на момент укладення договору, або відмовитися від договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Як вбачається із зустрічного позову, ТОВ «ТЕМП-2000» вважає, що є підстави для визнання договору № 1908/19 від 19.08.2019 недійсним, оскільки у договорі не визначено предмет, ціну товару, строки та порядок поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Згідно зі ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Пунктом 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" роз`яснено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

У відповідності до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно з ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ч. 5 ст. 180 Господарського кодексу України ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

Окрім того, у п. 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29.05.2013 № 11 зазначено, що не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (договір, який не укладено). У зв`язку з наведеним господарським судам необхідно встановлювати, чи є оспорюваний правочин вчиненим та з якого моменту (статті 205 - 210, 640 ЦК України, частини друга - п`ята, сьома статті 180 ГК України тощо).

Зокрема, не вважаються вчиненими правочини (укладеними господарські договори), в яких (за якими): відсутні передбачені законом умови, необхідні для їх укладення (не досягнуто згоди за всіма істотними для даного правочину умовами); не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства необхідна його передача; не здійснено державну реєстрацію або нотаріальне посвідчення, необхідні для його вчинення, тощо. Встановивши відповідні обставини, господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимог як про визнання правочину недійсним, так і про застосування наслідків недійсності правочину. Водночас господарським судам необхідно враховувати таке. Визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами. Отже, якщо дії сторін свідчать про те, що оспорюваний договір фактично було укладено, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності його вимогам закону; це правило не стосується випадків, коли для вчинення правочину необхідні його державна реєстрація або нотаріальне посвідчення, оскільки за відсутності відповідної реєстрації чи посвідчення договір в будь-якому разі не вважається укладеним.

Сама лише відсутність у договорі тієї чи іншої істотної умови (умов) може свідчити про його неукладення, а не про недійсність.

При цьому, обставини зазначені у зустрічному позові, на які посилається ТОВ «ТЕМП-2000» як на підставу позовних вимог, зводяться до укладення договору поставки №1908

19 від 19.08.2019 без визначення предмета спору, ціни товару, строків та порядку поставки товару.

Як встановлено судом, сторони дійшли згоди, що найменування, кількість, якість та ціна одиниці товару, що включає вартість упаковки та маркування, вказуються у накладних до цього договору.

Умови поставки, місце та строки поставки, кожної партії товару вказуються у письмових замовленнях до цього договору. (п. 1.2. договору) .

В пункті 1.3. сторонами визначено, що загальна сума договору складає загальну вартість всіх партій товару, які будуть поставлені за договором, згідно накладних до цього договору.

У відповідності до умов п. 4.7. договору, передача товару покупцеві оформляється шляхом підписання акту приймання-передачі товару або видаткової накладної або товарно- транспортної чи залізничної накладної. Моментом передачі (поставки) товару вважається момент підписання сторонами відповідних документів у місці поставки товару.

Отже, укладаючи договір поставки №1908/19 від 19.08.2019 сторонами визначено умови поставки товару та передбачено, що погодження істотних умов (найменування товару, кількість, вартість) кожної окремої поставки товару повинно здійснюватися шляхом укладення між сторонами відповідних накладних до договору.

У відповідності до змісту видаткових накладних № РН-0000426 від 28.08.19, № РН-0000442 від 08.09.19, № РН-0000452 від 13.09.19, № РН-0000467 від 22.09.19, № РН-0000473 від 29.09.19, № РН-0000495 від 11.10.19, № РН-0000503 від 15.10.19, № РН-0000508 від 19.10.19, № РН-0000521 від 25.10.19, № РН-0000532 від 31.10.19 сторонами визначено предмет та ціну поставленого товару.

Враховуючи викладене, відсутність у договорі істотних умов не є підставою для визнання договору таким, що суперечить вимогам чинного законодавства України, а лише може свідчити, що договір є неукладеним.

Як встановлено судом вище, ТОВ «ТЕМП-2000» здійснено часткове виконання договору поставки №1908/19 від 19.08.2019, а саме здійснено часткову оплату поставки товару, що свідчить про належне схвалення позивачем за зустрічним позовом оспорюваного правочину, та відповідно відсутності підстав для визнання такого правочину недійсним.

Окрім того, у наданих запереченнях відповідача за зустрічним позовом, останнім стверджується, що замовлення на виготовлення та поставку продукції від ТОВ «Темп-2000» надходили через електронну пошту і месенджер «VIBER» від уповноважених осіб ТОВ «Темп-2000». В замовленнях зазначалося найменування товару, який підлягав виготовленню та поставці, його кількість, а також зазначалася інформація про транспортний засіб.

В підтвердження викладених обставин, ФОП ОСОБА_1 надав заяви свідків ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , та скріншоти листування із уповноваженими особами ТОВ «Темп-2000» через електронну пошту і месенджер «VIBER».

Надані ФОП ОСОБА_1 роздруківки телефонного листування (скріншоти в програмі Viber, скріншот електронної пошти) у відповідності до приписів ст. 91, 96 Господарського процесуального кодексу України не можуть бути прийняті судом як належний та допустимий доказ по справі.

Щодо наданих відповідачем за зустрічним позовом заяв свідків ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , судом враховано наступне.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст. 73 ГПК України).

В заяві свідка ОСОБА_1 , посвідченої приватним нотаріусом Жидачівського районного нотаріального округу Львівської області Петрінець У.П. за реєстровим номером 234, зазначається, що прийманням замовлень через електронну пошту і месенджер «VIBER» від уповноважених осіб ТОВ «Темп-2000» безпосередньо займався менеджер ОСОБА_2 , який повідомляв ОСОБА_1 про кожен факт надходження відповідного замовлення. При цьому, в замовленнях, що надходили від уповноважених осіб ТОВ «Темп-2000» зазначалося найменування товару, який підлягав виготовленню та поставці, його кількість, а також зазначалася інформація про транспортний засіб (марка, державний номерний знак, ПІП водія і його телефон).

Також, судом досліджено заяву свідка ОСОБА_2 , посвідченої приватним нотаріусом Жидачівського районного нотаріального округу Львівської області Петрінець У.П. за реєстровим номером 233, у відповідності до якої свідком повідомляється, що від уповноважених осіб ТОВ «Темп-2000» через електронну пошту та месенджер «VIBER» надходили замовлення на виготовлення та поставку товару - Гільз картонних. В даних замовленнях вказувалось найменування товару, який підлягав виготовленню та поставці, його кількість, а також зазначалася інформація про транспортний засіб (марка, державний номерний знак, ПІП водія і його телефон).

Як вбачається зі змісту заяви свідка ОСОБА_3 , посвідченої приватним нотаріусом Жидачівського районного нотаріального округу Львівської області Петрінець У.П. за реєстровим номером 232, ОСОБА_3 після отримання дозволу від ФОП ОСОБА_1, здійснював відвантаження продукції - Гільз картонних на користь ТОВ «Темп-2000». Відвантаження вказаної продукції здійснювалось на підставі поданих заявок від уповноважених осіб ТОВ «Темп-2000».

Отже, дослідивши вказані докази, суд дійшов висновку про не обґрунтованість та не доведеність доводів позивача за зустрічним позовом. З огляду на вище викладене, суд вважає про відсутність підстав для визнання договору поставки №1908/19 від 19.08.2019 недійсним та необґрунтованість заявлених ТОВ «ТЕМП-2000» вимог, у зв`язку із чим, зустрічний позов задоволенню не підлягає.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищенаведене, суд задовольняє частково первісний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та відмовляє у задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕМП-2000».

При цьому, ФОП ОСОБА_1 позивачем за первісним позовом подано клопотання від 17.03.2020 про повернення з Державного бюджету України судового збору у розмірі 9 708,83 грн за подання позову до суду та судового збору у розмірі 960,50 грн за подання до суду заяви про забезпечення позову.

Як вбачається із заяви про повернення судового збору, ФОП ОСОБА_1 посилається на п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" та зазначає, що останній є інвалідом ІІ групи, а тому відповідно до п. 9 ч. 1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" звільняється від сплати судового збору.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Крім того, у відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору в частині позовних вимог щодо яких закрито провадження у справі повертається особі, яка його сплатила за її клопотанням.

З огляду на вище викладене, враховуючи закриття провадження у справі в частині 218 000,00 грн та наданих доказів в підтвердження ІІ групи інвалідності у ОСОБА_1 (пенсійне посвідчення та довідка до акту огляду медико-соціальною експертною комісією), суд дійшов висновку про задоволення клопотання ФОП ОСОБА_1 про повернення сплаченого судового збору за подання позову та заяви про вжиття заходів забезпечення позову до суду.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за зустрічним позовом покладається на позивача за зустрічним позовом.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі №910/18436/19 за первісним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕМП-2000» в частині первісних позовних вимог про стягнення боргу у сумі 218 000,00 грн.

2. В іншій частині первісні позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕМП-2000» задовольнити частково.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕМП-2000» (01014, м. Київ, вул. Євгена Коновольця, буд. 29, ідентифікаційний код 31111758) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) борг у сумі 412 863,90 грн, пеню у сумі 13 918, 87 грн та 3% річних у сумі 1 378,34 грн.

4. В іншій частині первісних позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕМП-2000» відмовити.

5. Повернути Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) з Державного бюджету України судовий збір у сумі 9708,83 грн, сплачений згідно із платіжним дорученням № 3 від 19.12.2019, оригінал якого міститься в матеріалах справи №910/18436/19 та судовий збір у сумі 960, 50 грн, сплачений згідно із платіжним дорученням № 4 від 19.12.2019, оригінал якого міститься в матеріалах справи №910/18436/19.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

7. У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕМП-2000» до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання недійсним договору відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 01.06.2020.

Суддя О.В. Гулевець