Рішення № 89538245, 28.05.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.05.2020Справа № 910/10692/19За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛУРГТРАНС»

до Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ»

про відшкодування збитків у розмірі 180600,00 грн

Суддя Усатенко І.В.

Секретар судового засідання Микитин О.В.

Представники учасників сторін:

від позивача - Барабаш О.В.

від відповідача - не з`явились

В судовому засіданні 28.05.2020 на підставі ст. 240 ГПК України прийнято скорочене рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із вказаною позовною заявою до відповідача про стягнення 180 600, 00 грн збитків.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв`язку з незабезпеченням Акціонерним товариством "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" збереженості вагонів Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" у технічному стані під час перевезень, відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу збитки у розмірі 180 600,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.08.2019 було відкрито провадження у справі, розгляд справи визначено здійснювати за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін, одночасно встановивши відповідачу строк який становить п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження для подання до суду відзиву на позов та доказів направлення відзиву позивачу; встановивши позивачу строк, який становить п`ять днів з дня отримання відзиву на позов, для подання до суду відповіді на відзив на позов, а також доказів направлення відповіді на відзив відповідачу.

16.09.2019 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечує, посилаючись на ту обставину, що позивачем не доведено його право користування (власності) на вагони, за розукомплектування яких позивач просить стягнути збитки; не доведено вину відповідача у заподіянні збитків, оскільки, саме позивач не вжив заходів для охоронного перевезення вагонів (вантажу); не доведено ціну позову, оскільки, ремонт відбувся поза межами деліктних правовідносин.

25.09.2019 через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву. У відповіді спростовано заперечення відповідача та вказано про презумпцію вини в деліктному зобов`язанні; розмір збитків доведено первинними документами, долученими до матеріалів справи. Позивач просить задовольнити позов.

26.09.2019 через канцелярію суду від позивача надійшла заява про долучення додаткових документів, щодо понесених судових витрат.

Ухвалою суду від 30.09.2019 вирішено розглядати справу в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 29.10.2019.

Розпорядженням від 06.12.2019 року №05-23/2974 В.о. керівника апарату Латко І.О. щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ, у зв`язку з лікарняним судді Алєєвої І.В., призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/10692/19, за наслідками якого справу було розподілено до розгляду суддею Усатенко І.В.

Ухвалою суду від 17.12.2019 справу прийнято до провадження, підготовче засідання призначено на 27.01.2020.

27.01.2020 в підготовчому засіданні оголошено перерву до 10.02.2020.

10.02.2020 в підготовчому засіданні оголошено перерву до 24.02.2020.

11.02.2020 від позивача надійшла заява про долучення доказів на виконання протокольної ухвали суду.

21.02.2020 від відповідача на електронну пошту суду надійшли письмові пояснення без електронно-цифрового підпису, які долучаються до матеріалів справи, проте вони не враховуються при її розгляді.

Ухвалою суду від 24.02.2020 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 02.04.2020.

02.04.2020 судове засідання не відбулось, у зв`язку з перебуванням судді Усатенко І.В. у відпустці.

Ухвалою суду від 28.04.2020 судове засідання у справі призначено на 28.05.2020.

В судове засідання 28.05.2020 представник відповідача не з`явився, про дату та час судового розгляду був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

В судовому засіданні 28.05.2020 позивач підтримав обставини, викладені в заявах по суті справи на підтвердження позовних вимог.

Відповідно до ст. 217 ГПК України про закінчення з`ясування обставин та перевірки їх доказами суд зазначає в протоколі судового засідання і переходить до судових дебатів.

В судових дебатах позивач підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити позов.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

09.11.2015 між Державним підприємством "Придніпровська залізниця" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" (замовник) був укладений договір № ПР/М-15103/НЮі про надання послуг власнику, орендатору або оператору щодо організації курсування власних вантажних вагонів на коліях загального користування.

З доданої до матеріалів справи додаткової угоди № 4 від 26.11.2018 до договору про надання послуг власнику, орендатору або оператору щодо організації курсування власних вантажних вагонів на коліях загального користування № ПР/М-15103/НЮі від 09.11.2015 виконавцем за договором є Акціонерне товариство "Українська залізниця" і строк дії договору продовжено до 31.12.2019.

Відповідно до п. 1.2 договору № ПР/М-15103/НЮі, сторони керуються цим договором, законами України, Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів залізничним транспортом України, Збірником тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги, Соглашением о международном железнодорожном грузовом сообщении (СМГС) (Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення), "Правилами експлуатації власних вантажних вагонів", іншими нормативними документами.

У лютому-березні 2019 відповідачем було здійснено перевезення вантажних вагонів, а саме: № 59087957, № 60415122, № 60415775, № 61634358, № 61751509.

На підтвердження права власності та право користування вагонами позивачем долучено до матеріалів справи: рамковий договір фінансового лізингу № 4299-FL від 04.02.2019, укладений між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізнг" та акт приймання-передачі до нього, згідно умов якого позивачу було передано в тимчасове володіння та користування, зокрема вагон № 59087957; договір № СВРЗ-05-20-12-29/Ю від 24.12.2012, укладений між позивачем та ДП "Стрийський вагоноремонтний завод" та акти № 304 від 28.04.2012, №305 від 17.05.2012 до нього, що підтверджують набуття позивачем у власність вагону № 60415122, № 60415775; договір № 20 кп від 27.03.2013, укладений між позивачем та ПАТ "Дніпровагонмаш" та акт № 2-1/04/20кп-30 від 20.06.2013 до цього договору, відповідно до яких позивач набув у власність вагон № 61634358; договір оренди № 68А/14 від 30.05.2014, укладений між позивачем та ТОВ "Ост-Вест Логістик Україна" та додатку № 1 до нього, позивач набув права оренди вагоном № 61751509.

У лютому-березні 2019 року було виявлено пошкодження (розукомплектування) вищевказаних вагонів.

21.03.2019 на станції Кривий Ріг Головний «Придніпровської залізниці» складено акт загальної форми ГУ-23, на підставі якого 21.03.2019 складено повідомлення № 3205 форми ВУ-23М на ремонт або технічне обслуговування вагона № 59087957.

03.03.2019 на станції Інгулець «Придніпровської залізниці» складено акт загальної форми ГУ-23, на підставі якого 03.03.2019 складено повідомлення № 2488 форми ВУ-23М на ремонт або технічне обслуговування вагона № 60415122.

24.03.2019 на станції Шмаково «Придніпровської залізниці» складено акт загальної форми ГУ-23, на підставі якого 24.03.2019 складено повідомлення № 8353 форми ВУ-23М на ремонт або технічне обслуговування вагона № 60415775.

19.02.2019 на станції Інгулець «Придніпровської залізниці» складено акт загальної форми ГУ-23, на підставі якого 19.02.2019 складено повідомлення № 1488 форми ВУ-23М на ремонт або технічне обслуговування вагона № 61634358.

01.03.2019 на станції Інгулець «Придніпровської залізниці» складено акт загальної форми ГУ-23, на підставі якого 01.03.2019 складено повідомлення № 2329 форми ВУ-23М на ремонт або технічне обслуговування вагона № 61751509.

Внаслідок пошкодження (розкомплектування) вагонів Позивач був змушений передати структурному підрозділу експлуатаційного вагонного депо регіональної філії Відповідача аналогічні деталі, які були відсутні на вагонах, для подальшого їх встановлення на вагони, оскільки дані вагони використовуються у господарській діяльності Позивача.

Відповідно до повідомлень форми ВУ-36М (№6401 від 25.04.2019; №221 від 10.03.2019; №9390 від 27.03.2019; №86 від 02.03.2019; №221 від 10.03.2019), вагони були прийняті структурним підрозділом експлуатаційного вагонного депо регіональної філії Відповідача для проведення ремонту та технічного огляду.

Структурним підрозділом експлуатаційного вагонного депо регіональної філії Відповідача ремонт вантажних вагонів було завершено, та по факту виконання поточного ремонту вагонів між Відповідачем в особі структурного підрозділу та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ремвагонторг» (яка діє відповідно до договору послуг № 25у/14 від 19.02.2014 укладеного між Позивачем та ТОВ «Ремвагонторг»), було складено акти виконаних робіт.

Між Позивачем та ТОВ «Ремвагонторг» був підписаний акт виконаних робіт № 521 від 30.06.2019, відповідно до якого вартість послуг по ремонту вагона № 59087957 склала 37300,00 грн без ПДВ: поточний ремонт - 19300,00 грн, магістральна частина повітророзподілювача - 9000,00 грн, головна частина повітророзподілювача - 9000,0 грн; ремонт вагона № 60415775 склала 28300,00 грн без ПДВ, з яких головна частина повітророзподілювача - 9000,00 грн, поточний ремонт - 19300,00 грн

Згідно акту виконаних робіт № 517 від 27.05.2019 вартість ремонту вагона 60415122 склала 28300,00 грн без ПДВ, з яких головна частина повітророзподілювача - 9000,00 грн, поточний ремонт - 19300,00 грн; вартість ремонту вагона № 61634358 склала 28300,00 грн без ПДВ, з яких головна частина повітророзподілювача - 9000,00 грн, поточний ремонт - 19300,00 грн; вартість ремонта вагона № 61751509 становить 28300,00грн без ПДВ, з яких головна частина повітророзподілювача - 9000,00 грн, поточний ремонт - 19300,00 грн.

Отже загальна вартість ремонту вищезазначених вагонів склала 150500,00 грн без ПДВ, що становить 180600,00 грн з урахуванням ПДВ.

Спір між сторонами у справі виник з приводу того, що Відповідач, як перевізник, належним чином не виконав зобов`язань щодо збереження майна (вагонів) Позивача під час їх перебування на залізничній колії, у зв`язку з чим вагони № 59087957, № 60415122, № 60415775, № 61634358, № 61751509 були відчепленні, у зв`язку із несправністю, що стало підставою проведення їх технічного огляду та ремонту шляхом заміни деталей та завдало збитків позивачу на загальну суму 180600,00 грн (з урахуванням ПДВ), які відповідач повинен відшкодувати.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, відповідач у відзиві на позов зазначає, що пошкодження вагонів заподіяне невстановленими особами, про що були повідомленні правоохоронні органи. Відповідач також наголошує, що позивачем не надано доказів, що вагони у період здійснення їх технічного обслуговування перебували у правомірному володінні позивача і він використовував їх у своїй господарській діяльності та поніс витрати, пов`язані з експлуатацією та збереженням вагонів.

Позивач в свою чергу у відповіді на відзив повністю заперечує доводи відповідача, викладені ним в відзиві на позовну заяву та просить задовольнити позивні вимоги.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Згідно з ст. 5 Статуту, нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем.

Відповідно до п. 5.4 Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 29.01.2015 № 17 перевезення власних вантажних вагонів у завантаженому і порожньому стані в усіх випадках (передислокація, ремонт тощо) оформляється перевізним документом (накладною) в електронному (із накладенням електронного цифрового підпису) або паперовому вигляді згідно з Правилами оформлення перевізних документів.

Судом встановлено, що Акціонерним товариством «Українська залізниця» здійснювалось перевезення вантажних вагонів власності (оренди) Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛУРГТРАНС», а саме: № 59087957, № 60415122, № 60415775, № 61634358, № 61751509, що підтверджується долученими до матеріалів справи залізничними накладними № 46744447 від 05.03.2019, № 46450417 від 24.02.2019, № 47351879 від 21.03.2019, № 46008017 від 13.02.2019, № 41959610 від 25.02.2019.

За приписами п. 3.4 Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 29.01.2015 № 17, власні вантажні вагони, що виходять на колії загального користування, за конструкцією, строком служби, періодом проведення планових видів ремонту і технічним станом повинні відповідати всім вимогам, які встановлюються до вагонів інвентарного парку залізниць, включаючи спеціалізований рухомий склад, та мати відомості про комплектацію вагона.

Відповідно до п. 4.1 вказаних Правил, випуск власних вантажних вагонів на колії загального користування допускається після відповідного огляду їх технічного стану працівниками вагонного господарства, а для перевезення небезпечного вантажу в спеціалізованих вагонах - при пред`явленні відправником вантажу працівникам станцій і вагонного господарства свідоцтва про технічний стан вагона, що гарантує безпеку перевезення цього вантажу. Номер свідоцтва і результати огляду технічного стану вагонів працівник вагонного господарства записує в книзі пред`явлення вагонів вантажного парку до технічного обслуговування (форма ВУ-14).

Суд зазначає, що прийняття відповідачем до перевезення спірних вагонів свідчить про те, що останні перебували у технічно справному стані.

Як встановлено судом, 21.03.2019 на станції Кривий Ріг Головний , 03.03.2019 на станції Інгулець «Придніпровської залізниці», 24.03.2019 на станції Шмаково, 19.02.2019 на станції Інгулець, 01.03.2019 на станції Інгулець були виявлені пошкодження вагонів № 59087957, № 60415122, № 60415775, № 61634358, № 61751509, про що були складені акти загальної форми ГУ-23.

Відповідно до ст. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Залізниця зобов`язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Відповідно до п. 6.2.7. Інструкції з експлуатації гальм рухомого складу на залізницях України, затверджена наказом Укрзалізниці №264-Ц від 28.10.1997 (зі змінами та доповненнями згідно наказом №312-Ц від 07.06.2001) забороняється ставити в состав поїзда вагони, гальмівне обладнання яких має хоча б одну з наступних несправностей: несправні повітророзподільники, електроповітророзподільники, електричний ланцюг ЕПГ (у пасажирському поїзді), авторежим, кінцевий або роз`єднувальний кран, випускний клапан, гальмівний циліндр, резервуар, робоча камера.

Згідно п. 6.2.1. зазначеної інструкції при технічному обслуговуванні вагонів слід перевіряти дію автогальм на чутливість до гальмування і відпускання. Повітророзподільники й електроповітророзподільники, що працюють незадовільно, замінити справними.

Таким чином, відсутність головної та/або магістральної частини повітророзподільника є саме пошкодженням вагону, а їх несправність є забороною для поставки такого вагону в склад потягу.

За фактом встановлення відсутності вищезазначених деталей, вагони власності (оренди) ТОВ «МЕТАЛУРГТРАНС» були направлені на технічне обслуговування, про що свідчать оформлені відповідні повідомлення форми ВУ-23М, а саме: від 21.03.2019 № 3205, від 03.03.2019 № 2488, від 24.03.2019 № 8353, від 19.02.2019 № 1488, від 01.03.2019 № 2329.

Відповідно до п. 4.6. Правил обслуговування залізничних під`їзних колій, затверджених, наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, обов`язок охорони вагонів і вантажів на під`їзній колії покладається на підприємство. Якщо під`їзна колія обслуговується локомотивом залізниці, то охорону вагонів і вантажів до моменту фактичної подачі вагонів і з моменту збирання вагонів з під`їзної колії організовує залізниця.

Згідно з пунктами 20, 21 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, пошкодження вантажного вагона - це порушення справного стану вагона або його складових частин унаслідок зовнішніх впливів, що перевищують рівні, установлені ГОСТ 22235-76, а також унесення змін у конструкції вагонів, заварювання дверей, люків, знімання бортів платформ, дверей напіввагонів, знімного устаткування вагонів тощо, свердління (пробивання, пропалювання) отворів для кріплення вантажів у деталях вагонів, а також кріплення до них вантажів за допомогою зварювання без дозволу залізниці.

Ремонт пошкодженого вагона здійснюється на підприємстві, що має право на виконання таких робіт, або на найближчому до місця пошкодження вагоноремонтному підприємстві. Перелік таких підприємств оприлюднюється у товарних конторах станцій обслуговування.

На виконання вищезазначених Правил, у зв`язку з розукомплектуванням вагонів № 59087957, № 60415122, № 60415775, № 61634358, № 61751509 їх було відправлено до структурного підрозділу для проведення ремонтних робіт, що підтверджується повідомленнями про приймання вантажних вагонів форми ВУ-36М (№6401 від 25.04.2019; №221 від 10.03.2019; №9390 від 27.03.2019; №86 від 02.03.2019; №221 від 10.03.2019).

В подальшому, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Металургтранс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ремвагонторг» складено та підписано акт виконаних робіт по ремонту вагонів № 59087957, № 60415122, № 60415775, № 61634358, № 61751509 на загальну суму 150500,00 грн (без ПДВ).

Відповідно до п. 22 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, сума збитків за пошкодження вагона складається з: витрат на транспортування пошкодженого вагона від місця пошкодження до місця його ремонту в розмірі провізної плати, визначеної відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 15.11.99 N 551 (z0828-99), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.99 за N 828/4121, з урахуванням коригувальних коефіцієнтів, що діють на момент транспортування; вартості ремонту пошкодженого вагона з урахуванням вартості втрачених та (або) пошкоджених частин; витрат на перевантаження вантажу з пошкодженого вагона, якщо його неможливо відремонтувати в навантаженому стані, які визначаються за калькуляцією вартості робіт, що надається разом з розрахунком збитків; плати за користування вагоном за нормативний час перебування пошкодженого вагона в деповському, капітальному ремонті або технічному обслуговуванні з відчепленням (додаток 9), визначеної за ставками плати за користування вагонами згідно з пунктом 14 цих Правил.

Таким чином, позивачем було придбано деталі на загальну суму 157440, 00 грн (з урахуванням ПДВ), що підтверджується наявними в матеріалах справи актами встановлення та актом виконаних робіт.

З акту звірки взаєморозрахунків між Товариством з обмеженою відповідальністю «Металургтранс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ремвагонторг» станом на 30.06.2019 вбачається, що позивачем було сплачено вартість виконаних робіт та наданих послуг по акту від 27.05.2019 № 517 та акту № 521 від 30.06.2019.

Відповідачем усупереч вищевказаним положенням Закону та ст. 78 Господарського процесуального кодексу України не спростовано відсутність своєї вини у не забезпеченні схоронності переданих йому вагонів.

Відповідно до ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не зміг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Згідно з ст. 126 Статуту за пошкодження залізницею вагонів або контейнерів, що належать підприємствам, залізниця несе матеріальну відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди.

Приписами ст. 623 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 1 ст. 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч.1 ст. 22, ст. 611, ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Згідно з частиною другою статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Відповідно до частини 1 та частини 2 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Як зазначено у пункті 11 Оглядового листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства" від 29.11.2007 № 01-8/91, порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", і якими залізниця не має права розпоряджатись на свій розсуд, як вона розпоряджається вагонами загального парку залізниць, а зобов`язана доставити ці власні порожні вагони на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 23.03.2017 №904/4195/16, від 17.01.2017 № 904/3013/16.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України "Про залізничний транспорт", підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до ч. 3 ст. 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

У відповідності до ст. 110 Статуту, залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Частиною 1 ст. 114 Статуту встановлено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі.

Згідно з п. 2 ст. 126 Статуту, за пошкодження залізницею вагонів або контейнерів, що належать підприємствам, залізниця несе матеріальну відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди.

З урахуванням вищевикладеного суд дійшов до висновку, що позивачем доведено наявність прямого та безпосереднього причинного зв`язку між діями відповідача та сумою збитків у розмірі 180600,00 грн, які поніс позивач, у зв`язку із необхідністю встановлення нових деталей на вагони.

Твердження Відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву щодо того, що позивачем не надано доказів, що вагони у період здійснення їх технічного обслуговування перебували у правомірному володінні позивача і він використовував їх у своїй господарській діяльності та поніс витрати, пов`язані з експлуатацією та збереженням вагонів, не приймаються судом до уваги, оскільки позивач звертається до суду з позовом як орендар та власник спірних вантажних вагонів, тобто особа, якій було завдано збитків, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, та яка має право на відшкодування таких збитків, заподіяних відповідачем.

Всі інші доводи не приймаються судом до уваги, оскільки спростовуються встановленими судом обставинами та наявними в матеріалах справи доказами.

Твердження позивача, викладені в відповіді на відзив, підтверджують доводи позовної заяви.

Дослідивши усі обставини та надавши оцінку зібраним у справі доказам в їх сукупності, врахувавши принцип диспозитивності та змагальності, суд дійшов висновку, що оскільки при перевезенні належних позивачу вагонів залізницею не було дотримано вимог щодо їх збереження (схоронності), внаслідок чого позивачем були понесені витрати на оплату ремонту вагонів, на загальну суму 180600,00 грн, покладення відповідальності на відповідача за заподіяні позивачу збитки є правомірним та справедливим, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Металургтранс» про стягнення збитків є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 74, 75 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України. Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, оцінивши подані докази, які досліджені судом, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця» витрат на професійну правничу допомогу згідно договору № 09012018/МТ про надання правничої допомоги від 09.01.2018 в загальному розмірі 18000,00 грн.

Відповідно до приписів ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до пункту 1 ч. 3 ст.123 Господарського процесуального кодексу, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В якості доказів здійснення витрат на послуги адвоката у даній справі у розмірі 18000,00 грн представником Позивача долучено до матеріалів справи копію договору про надання правничої допомоги №09012018/МТ від 09.01.2018, копію додаткової угоди № 01082019/3 від 01.08.2019 до договору № 09012018/МТ про надання правничої допомоги від 09.01.2018, копію акта приймання-передавання наданих послуг до додаткової угоди № 01082019/3 від 01.08.2019 до договору № 09012018/МТ про надання правничої допомоги від 09.01.2018, копію рахунка-фактури №060819/3 від 06.08.2019, а також копію платіжного доручення № 10451 від 23.09.2019.

Водночас, суд зазначає, що за приписами ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Частиною 2 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивач в позивній заяві здійснив попередній розрахунок суми судових витрат, які поніс (очікує понести) в зв`язку з розглядом справи, так відповідно до розрахунку, судові витрати Позивача становлять: 2709,00 грн - судового збору; 18060, 00 грн - витрати на професійну правничу допомогу.

Таким чином, вимога про стягненню суми судових витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Металургтранс» (49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро площа Героїв Майдану, будинок 1, кімната 524; ідентифікаційний код 33074226) суму завданих збитків у розмірі 180600 (сто вісімдесят тисяч шістсот) грн 00 коп. та суму судового збору у розмірі 2709 (дві тисячі сімсот дев`ять) грн 00 коп. та суму судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 18000 (вісімнадцять тисяч) грн 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 01.06.2020

Суддя І.В.Усатенко