Рішення № 89537835, 26.05.2020, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.2020м. ДніпроСправа № 904/1330/20

за позовом Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія", м. Київ, в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія", м. Вільногірськ, Дніпропетровська область

до Комунального підприємства "ЖИЛСЕРВІС" Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, м. Вільногірськ, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості в розмірі 1 693 830, 84 грн.

Суддя Ліпинський О.В.

Секретар судового засідання Перебийніс О.О.

Представники:

від позивача: не з`явились

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" АТ "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" (надалі - Позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Комунального підприємства "ЖИЛСЕРВІС" Вільногірської міської ради Дніпропетровської області (надалі - Відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 1 693 830,84 грн., з яких: 1 480 564,29 грн. - основного боргу, 180 469, 02 грн. - пені, 23 110,06 грн. 3% річних, 9 687,47 грн. - інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням Відповідачем зобов`язань за договором про надання послуг з приймання стічних вод № 151-2 від 24.01.2019 року.

Ухвалою суду від 11.03.2020 року відкрито провадження у справ за правилами загального позовного провадження.

У відзиві на позовну заяву відповідач підтвердив існування заборгованості в заявленому розмірі, але просив суд зменшити розмір пені та відстрочити виконання рішення суду на 1 рік. В обґрунтування заявленого клопотання Відповідач зазначив про неможливість здійснення оплати за надані позивачем послуги в зв`язку з арештом рахунків Відповідача. Крім того, відповідне клопотання мотивовано тяжким фінансовим становищем підприємства, яке виникло внаслідок скорочення надходжень грошових коштів від населення по оплаті комунальних послуг.

Позивач проти зменшення розміру пені та розстрочення виконання рішення заперечував.

У зв`язку з виконанням завдань підготовчого провадження, суд призначив справу до судового розгляду по суті на 26.05.2020 року.

Сторони явку представників в судове засідання не забезпечили, подали клопотання про розгляд справи без їх участі.

В порядку ст.ст. 233, 240 ГПК України, в судовому засіданні 26.05.2020 року прийнято вступну та резолютивну частини судового рішення, складання повного рішення відкладено на строк до десяти днів із дня закінчення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи у відкритому судовому засіданні, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

24.01.2019 року між Позивачем (Виробником) та Відповідачем (Споживачем) укладено договір про надання послуг з приймання стічних вод № 151-2 (далі - Договір).

Згідно п. 1.1 Договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, виробник бере на себе зобов`язання надати послугу з приймання від споживача стічних вод на свої каналізаційні споруди, відповідно до Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України затверджених наказом №190 від 27.06.2008 року Міністерства з питань ЖКГ України зі змінами та доповненнями (далі Правил), а споживач зобов`язується оплатити надані послуги.

У відповідності з п. 1.2. Договору виробник бере на себе зобов`язання надати послугу з приймання від Споживача стічних вод на свої каналізаційні споруди в обсязі 1103,0 тис. м3 на рік.

Облік приймання стічних вод виробником здійснюється засобами вимірювальної техніки, які пройшли державну метрологічну атестацію (повірку). Фактична кількість прийнятих стічних вод, узгоджується в акті приймання-передачі наданих послуг, який складається в останній день поточного місяця, підписується у двох примірниках уповноваженими представниками виробника й споживача та передається споживачу разом з рахунком.(п.п.3.1, 3.2 Договору).

Пунктами 4.1., 4.2. Договору передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплату за надані послуги з приймання стічних вод Споживач здійснює на підставі рахунків на оплату, виставлених Виробником, відповідно до Акту наданих послуг.

Відповідно до п. 4.4 Договору рахунки за надані послуги підлягають оплаті споживачем протягом 30-ти календарних днів після закінчення місяця, в якому надавалися послуги.

Згідно з п.п. 10.1, 10.2 договір набирає чинності з моменту його підписання та розповсюджується на правовідносини між Сторонами, які виникли з 01.01.2019 року та діє до 31.12.2019 року.

На виконання умов Договору у період його дії з 01.01.2019 року по 31.12.2019, Позивач наддав Відповідачу послуги з приймання стічних вод на свої каналізаційні споруди в обсязі 677 914,054 м3 на загальну суму 1 480 564,26 грн., що підтверджується актами наданих послуг та рахунками-фактури (а.с.12-35).

Відповідач за надані послуги не розрахувався, внаслідок чого в останнього виникла заборгованість перед Позивачем у розмірі 1 480 564,26 грн.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно, ставляться, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що у якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі у вигляд обов`язку сплатити неустойку.

Відповідно до положень ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

За своєю правовою природою, неустойка (пеня, штраф) є видом забезпечення виконання зобов`язання.

Пунктом 11.2 Договору сторони погодили, що Споживач несе відповідальність за несвоєчасну оплату за надані послуги. Споживач сплачує виробнику пеню в розмірі яка нараховується у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення. Нарахування пені починається з першого дня прострочення та припиняється у день виконання споживачем своїх зобов`язань.

Позивач просить суд стягнути з Відповідача пеню в розмірі 180 469,02 грн. за період прострочення з 05.03.2019 року по 21.02.2020 року, яка розрахована по кожному акту окремо (а.с. 40).

У відповідності зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Позивач вимагає стягнення суми трьох процентів річних в розмірі 23 110,06 грн. за період прострочення з 05.03.2019 року по 21.02.2020 року та 9 687,47 грн. інфляційних втрат за період з квітня 2019 року по січень 2020 року, які також розраховані по кожному акту окремо (а.с. 40).

Здійснивши перевірку наданих розрахунків, суд дійшов висновку, що визначення розміру пені, відсотків річних та інфляційних втрат здійснено позивачем правильно.

З урахуванням встановлених обставин, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню в сумі 1 693 830, 84 грн., з яких: 1 480 564,29 грн. - сума основного боргу, 180 469, 02 грн. - пені, 23 110,06 грн. 3% річних, 9 687,47 грн. - інфляційні втрати.

Відповідачем подано клопотання про зменшення суми пені на підставі ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України.

Клопотання мотивовано відсутністю фінансової можливості щодо оплати послуг через накладення арешту на рахунки Відповідач. Крім того, обґрунтовуючи заявлене клопотання, Відповідач посилається на скрутне фінансове становище, яке викликано скороченням надходжень грошових коштів від населення по оплаті комунальних послуг.

В підтвердження зазначених обставин, Відповідач надав суду копії постанов про арешт коштів боржника та фінансовий звіт підприємства станом на 31.12.2019 року.

Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Враховуючи те, що відповідачем не надано суду належних доказів в підтвердження винятковості причин неналежного виконання зобов`язання та невідповідності розміру санкції наслідкам порушення, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання відповідача про зменшення пені. При цьому суд зауважує, що наданий позивачем фінансовий звіт станом на 31.12.2019 року, не відображає фактичного матеріального становища підприємства станом на час вирішення даного спору в суді.

Відповідач просить суд відстрочити виконання рішення суду на 1 рік.

За приписами ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Таким чином, обов`язковою умовою надання розстрочення виконання судового рішення, є наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання такого рішення, які заявник повинен довести відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідачем надано суду постанови про накладення арешту на кошти боржника та фінансовий звіт за 2019 рік, водночас, доказів в підтвердження обставин, з існуванням яких закон пов`язує можливість надання відстрочення виконання судового рішення, зокрема, доказів, які свідчать про відсутність у підприємства коштів станом на 2020 рік, або майна, за рахунок якого можливо виконання рішення суду, відповідачем не надано.

За викладених вище обставин заява Відповідача про відстрочення виконання судового рішення підлягає відхиленню.

Згідно приписів ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статями 73-79, 86, 91, 129, 231, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства "Жилсервіс" Вільногірської міської ради Дніпропетровської області (51700, Дніпропетровська область, м. Вільногірськ, вул. Молодіжна, 53, ідентифікаційний код 36489096) на користь Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" (03035, м. Київ вул. Сурікова, б. 3, ідентифікаційний код 36716128) в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" (51700, Дніпропетровська область, м. Вільногірськ, вул. Степова,1, ідентифікаційний код 39389830) 1 480 564,29 грн. основного боргу, 180 469, 02 грн. пені, 23 110,06 грн. 3% річних, 9 687,47 грн. інфляційних втрат, 25 407, 46 грн. витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні клопотань відповідача про зменшення розміру пені та відстрочення виконання рішення суду - відмовити.

Рішення набирає законної сили у відповідності до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення з урахуванням положень пункту 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №540-ІХ від 30.03.2020.

Повне рішення складено 01.06.2020

Суддя О.В. Ліпинський