Рішення № 8953687, 08.04.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08.04.10 р.                     Справа № 16/34                               

Суддя господарського суду Донецької області В.В. Манжур,

при секретарі Горячовій М.В.., розглянувши матеріали справи

за позовом: Відкритого акціонерного товариства „Укртранслізинг” м.Київ

до відповідача: Державного підприємства „Донецька залізниця” м.Донецьк

про стягнення 1892151,94 грн.,

За участю представників сторін :

від позивача: Зонтов Ю.В. – за довіреністю

від відповідача: Мальована О.О. – за довіреністю

СУТЬ СПОРУ:

          Ухвалою господарського суду Донецької області від 19.02.2010р. порушено провадження по справі за позовом Відкритого акціонерного товариства „Укртранслізинг” м.Київ до Державного підприємства „Донецька залізниця” м.Донецьк про стягнення 1892151,94 грн., у тому числі суми заборгованості в розмірі 1643165,76грн., пені в розмірі 144940,54грн., 3% річних в розмірі 20160,59грн., витрати від інфляції в розмірі 83885,05грн. За вказаною позовною заявою розгляд справи призначено на 09.03.2010р. – 09год. 30хв. Судом визнано обов`язковою явку у судове засідання представників сторін, сторони у справі зобов`язані надати докази та документи, необхідні для всебічного, повного та об`єктивного розгляду справи.

          Представників сторін було ознайомлено з правами та обов’язками у відповідності із ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

          У судовому засіданні клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами не було надано, на підставі чого справу було розглянуто без застосування зазначених засобів. Крім цього, роз’яснено вимоги ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України, тому складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір фінансового сублізингу № 38-Д/П-071369/НЮ від 19.06.2007р., акт приймання-передачі майна в сублізинг від 26.08.2008р., додаткові угоди до договору, розрахунок суми позовних вимог, неналежне виконання відповідачем умов договору, з приводу чого утворилась заборгованість та позивачем нараховані штрафні санкції.

Відповідач у відзиві від 15.03.2010р. зазначив, що позивачем був пропущений строк позовної давності щодо нарахування суми пені за період з 11.12.2008р. по 10.02.2009р., та позивачем застосований невірний індекс інфляції, у зв’язку з чим визнав позовні вимоги частково.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судових засіданнях пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

19.06.2007р. між Відкритим акціонерним товариством „Укртранслізинг” (Сублізингодавець) та Державним підприємством „Донецька залізниця” (Сублізингоодержувач) був укладений договір фінансового сублізингу за № 38-Д/П-071369/НЮ (далі за текстом – договір), згідно пункту 2.1. якого Сублізингодавець передав Сублізингоодержувачу в тимчасове платне володіння і користування склад для забруднювачів С3-240-6 (предмет лізингу), що відповідає встановленим Сублізингоодержувачем технічним вимогам, визначеним у додатку № 2 до договору.

Договір, згідно п.12.1., набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до виконання сторонами всіх зобов’язань, передбачених цим договором.

Сублізингодавцем належним чином виконані умови договору, а саме: майно, що є предметом лізингу, було передано в користування Сублізингоодержувачу на підставі підписаного акту приймання-передачі майна від 26.08.2008р.

Згідно пункту 3.3. договору, лізингові платежі за користування предметом лізингу по Графіку здійснюються Сублізингоодержувачем до закінчення лізингового періоду не пізніше 10 (десятого) числа поточного місяця, відповідно до графіка і мають бути скоригованими на коефіцієнт коригування (К) сумами лізингових платежів.

Між сторонами був узгоджений та підписаний графік нарахування та сплати лізингового платежу, який є невід’ємною частиною договору, з відповідними змінами, які були узгоджені згідно додаткової угоди № 3 від 31.03.2009р. до договору.

Проте всупереч прийнятих обов’язків, Сублізингоодержувач зобов’язання за договором щодо сплати періодичних лізингових платежів виконував не в повному обсязі, внаслідок чого за період з грудня 2008р. по грудень 2009р. виникла заборгованість.

Під час розгляду справи в суді відповідачем частково була погашена сума наявної заборгованості за договором, що підтверджується платіжними дорученнями № 1996 від 06.04.2010р. на суму 229716,14грн. та № 1981 від 06.04.2010р. на суму 195590,96грн. (загальна сума становить 425307,10грн.).

Отже, провадження у справі в цій частині позовних вимог підлягає припиненню, відповідно до п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Виходячи з коефіцієнту корегування 1,569307, який розрахований із розрахунку курсу долару США 792,5, сума заборгованості з лізингових платежів за договором, з урахуванням проведених відповідачем оплат, становить 1205205,49грн.

На підставі зазначеного, зважаючи на той факт, що на момент розгляду справи відповідачем частково виконані умови договору та до матеріалів справи не надано належних доказів сплати заборгованості за договором у повному обсязі за період з грудня 2008р. по грудень 2009р., позовні вимоги щодо стягнення суми заборгованості з лізингових платежів за договором підлягають частковому задоволенню в розмірі 1205205,49грн.

Щодо стягнення суми пені в розмірі 144940,54грн., суд зазначає наступне:

В пункті 9.2. договору передбачена відповідальність Сублізингоодержувача за порушення строків перерахування лізингових платежів та інших сум за договором у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на дату виникнення простроченої заборгованості, у відсотках від суми невиконаних зобов’язань за кожний день прострочення.

Згідно зі ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

          Згідно п.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Таким чином, законодавчо обмежений строк, протягом якого може нараховуватись пеня за порушення договірних зобов’язань.

Крім того, суд зазначає, що згідно статті 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

          Оскільки позов направлений до суду 10.02.2010р. (що підтверджується поштовим штампом на конверті), вимоги про стягнення суми пені можуть бути заявлені лише з 11.02.2009р., , тобто у межах строку позовної давності, передбаченої чинним законодавством.

Наданий позивачем розрахунок пені за період з 11.12.2008р. по 31.12.2009р. визнаний судом таким, що підлягає частковому задоволенню.

          Отже, з урахуванням заявленого представником відповідача клопотання про застосування строку позовної давності, суми пені за порушення строків сплати лізингових платежів за договором за період з 11.02.2009р. по 31.12.2009р. становить 130713,34грн.

          В іншій частині позовних вимог про стягнення суми пені суд відмовляє, у зв’язку з порушенням позивачем строку позовної давності, встановленого для нарахування пені.

Відповідач у клопотанні за № НЗэ-10/373 від 12.03.2010р. просить зменшити розмір пені, посилаючись на наступне:

У зв’язку з кризовими явищами в країні на залізниці відбулося зниження об’ємів перевезень до рівня 2008р. на 25%, у т.ч. вантажообіг знизився на 31%, пасажорообіг – на 12%.

Основною причиною зниження вантажообігу є зменшення виробництва на підприємствах гірничо-металургійного комплексу.

Фонд оплати праці склад 1972,0 млн.грн., що нижче плану на 81,5 млн.грн. (на 4,1)%. У порівнянні з 2008 роком фонд оплати праці зменшився на 29,7 млн.грн.

Враховуючи падіння обсягів перевезень та робіт, що виконуються, з метою збереження висококваліфікованих кадрів та недопущення масового звільнення працівників залізничної галузі, з метою економії коштів, пов'язаною з економічною кризою, у 2009 році прийнято рішення про переведення працівників у режим неповного робочого тижня, як один із вимушених стабілізаційних заходів.

Погіршений фінансовий стан залізниці. Значно зросла дебіторська заборгованість в порівнянні з відповідним періодом минулого року. Так, на 01.12.2008р. вона складала 77 млн. грн., в т.ч. за перевезення - 0, тоді як на 01.12.2009р. досягла 587 млн. грн., в т.ч. за перевезення вугілля - 530 млн. грн.

За таких обставин важке фінансове становище у країні в цілому та на залізниці зокрема не дало змоги в повній мірі та своєчасно розраховуватися за отримане в лізинг від позивача майно згідно укладеного договору. Провиною у цьому не є недбале відношення ДП «Донецька залізниця», а саме кризові явища в економіці держави, що потягли за собою і погіршення фінансового стану залізниці.

Згідно ст.233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

          Суд дослідив визначені відповідачем обставини та вважає доцільним зменшити розмір пені, оскільки ним були виконані зобов’язання в частині здійснення часткової оплати за договором, незважаючи на скрутний фінансовий стан підприємства (що підтверджується матеріалами справи), а тому стягненню підлягає сума пені в розмірі 117642,01грн.

Стосовно заявлених вимог про стягнення 3% річних в розмірі 20160,59грн. та витрат від інфляції в розмірі 83885,05грн., суд виходить з наступного:

Прострочення відповідачем грошового зобов’язання тягне за собою обов’язок сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних з простроченої суми, на підставі статті 625 ЦК України.

          Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов’язання на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Наданий позивачем розрахунок 3% річних визнаний судом вірним та підлягає задоволенню.

          Здійснений позивачем розрахунок індексу інфляції був арифметично перевірений судом у відповідності до методики листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.97р. “Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ”, та позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного:

          Відповідач у своєму відзиві зазначає, що позивачем невірно нарахований індекс інфляції за лютий 2009р. (з 11.02.2009р. по 26.02.2009р.) та березень 2009р. (з 26.03.2009р. по 10.04.2009р.).

Однак, суд зазначає: оскільки за лютий 2009р. прострочення платежів виникло з 11.02.2009р., то для нарахування індексу інфляції на суму заборгованості, яка виникла в період з 11.02.2009р. по 26.02.2009р., відповідно до методики листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.97р., слід застосовувати індекс інфляції саме за лютий 2009р. А тому в цій частині розрахунок позивача визнаний вірним.

          Що стосується нарахування індексу інфляції на суму заборгованості, яка виникла з 26.03.2009р. по 10.04.2009р., то відповідно до методики листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.97р., зважаючи на те, що борг виник після 16 числа місяця, у даному випадку слід застосовувати індекс інфляції за квітень 2009р. Тому судом було здійснено перерахунок індексу інфляції на суму боргу, яка виникла з 26.03.2009р. по 10.04.2009р.:

          індекс інфляції за квітень 2009р. = 1,009

          112914,89 * 1,009 – 112914,89 = 1016,23грн.

          Отже, позовні вимоги про стягнення витрат від інфляції підлягають частковому задоволенню: стягненню з відповідача підлягає сума витрат від інфляції в розмірі 83320,47грн.

          В іншій частині позовних вимог про стягнення витрат від інфляції суд відмовляє.

          На підставі зазначеного, вимоги позивача про стягнення суми заборгованості з лізингових платежів за договором, пені, 3% річних та витрат від інфляції підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на відповідача (пропорційно розміру задоволених позовних вимог), оскільки саме з вини останнього виник спір.

На підставі ст.ст. 258, 525, 549, 615, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.230, 232, 233 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 22, 32, 33, 34, 38, 43, 49, п.1-1 ст.80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

В И Р I Ш И В :

          Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Укртранслізинг” м.Київ до Державного підприємства „Донецька залізниця” м.Донецьк про стягнення 1892151,94 грн., у тому числі суми заборгованості в розмірі 1643165,76грн., пені в розмірі 144940,54грн., 3% річних в розмірі 20160,59грн., витрати від інфляції в розмірі 83885,05грн. – задовольнити частково.

Припинити провадження у справі щодо стягнення суми заборгованості з лізингових платежів за договором у розмірі 425307,10грн., відповідно до п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, у зв’язку з відсутністю предмету спору.

          Стягнути з Державного підприємства „Донецька залізниця” м.Донецьк (вул.Артема, 68, м.Донецьк, 83000; ЄДРПОУ 01074957; р/р 2600901517249 в Донецькому відділенні Укрексімбанку, МФО 334817) на користь Відкритого акціонерного товариства „Укртранслізинг” м.Київ (юр.адреса: вул.Драгомирова, 4, оф.120, м.Київ, 01103; поштова адреса: вул.Володимирська, 49-Б, м.Київ, 01034; ЄДРПОУ 30674235; р/р 26003301009850 у ВАТ ВТБ Банк м.Київ, МФО 321767) суму заборгованості з лізингових платежів в розмірі 1205205,49грн., пеню в розмірі 117642,01грн., 3% річних в розмірі 20160,59грн., витрати від інфляції в розмірі 83320,47грн.; витрати по сплаті державного мита в сумі 18516,36грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 230,95грн.

В іншій частині позову – у задоволенні відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                               

Надруковано 3 примірники

Сторонам 2, У справу 1

Вик. Єрохіна В.В.