Рішення № 89535416, 26.05.2020, Новозаводський районний суд м. Чернігова

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2020 року місто Чернігів

Справа №751/2643/20

Провадження №2/751/687/20

Н о в о з а в о д с ь к и й р а й о н н и й с у д м і с т а Ч е р н і г о в а

в складі: головуючого - судді Ченцової С. М.

секретаря судового засідання Грищенко Н. С.

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 (не прибув)

представник позивача – адвокат Переверзєв Олександр Олександрович (не прибув)

відповідач – ТОВ «УНІФОРМ ПЛЮС» (не прибув)

розглянувши у судовому засіданні в залі суду позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «УНІФОРМ ПЛЮС» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати та стягнення моральної шкоди

ВСТАНОВИВ :

І. Стислий виклад позиції позивача.

Адвокат Переверзєв О.О. в інтересах ОСОБА_1 звернувсь до суду із позовною заявою до ТОВ «УНІФОРМ ПЛЮС» про стягнення заборгованості по заробітній платі у розмірі 14 957,04 гривень, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 39 554,12 гривень та моральної шкоди у розмірі 2000 гривень. В частині стягнення заробітної плати допустити негайне виконання рішення.

Заявлені вимоги обґрунтовує тим, що 01.04.2019 року позивач прийнятий на роботу в ТОВ «Уніформ Плюс» на посаду начальника мотально-крутильної дільниці комвольно-прядного виробництва. 30.01.2020 року позивача звільнено з роботи за згодою сторін. Відповідач при звільненні не в повному обсязі виплатив заробітну плату, не вчасно розрахувався за жовтень та листопад 2020 року. Загальна сума заборгованості по заробітній платі складає 14 957,04 грн; середній заробіток за весь час затримки складає 134 дні, що з урахування денного заробітку - 295,18 грн складає 39554,12 гривень. Зазначає, що позивачу заподіяна моральна шкода, яку він оцінює в 2000 гривень, оскільки несвоєчасна виплата відповідачем заробітної плати призвела до втрати нормальних життєвих зв`язків та необхідністю прикладення додаткових зусиль для організації життя.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 24.04.2020 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.

У судове засідання позивач та представник позивача не з`явилися. Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи відповідач повідомлений у встановленому законом порядку, причини неявки суду не відомо, з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не надходило, відзив не подано.

26.05.2020 року постановлена ухвала про проведення заочного розгляду справи.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 01.04.2019 року прийнятий на роботу у ТОВ «УНІФОРМ ПЛЮС» в зв`язку з переведенням із ПрАТ «КСК «Чексіл» за згодою між керівниками, на посаду начальника мотально-крутильної дільниці комвольно-прядного виробництва.

Наказом № 32-К від 28.01.2020 року, ОСОБА_1 звільнений 30.01.2020 року за згодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки (а.с.8-9).

03.02.2020 року товариство перерахувало ОСОБА_1 заробітну плату за грудень 2019 року у розмірі 807,04 гривень, за листопад 2019 року – 5912,85 гривень, за жовтень 2019 року – 6780,11 гривень, що підтверджується поточною випискою за контрактом (а.с.10-11).

Згідно копії розрахункового листка за лютий 2020 року, наданого ТОВ «УНІФОРМ ПЛЮС» ОСОБА_1 вбачається, що борг підприємства на кінець місяця становить 13 773,27 грн (а.с.13).

ІV. Норми права, які застосував суд та оцінка аргументів сторін

Згідно ст. 15 Закону України «Про оплату праці» оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 115 КЗпП, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів; у разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

У матеріалах справи наявна ксерокопія розрахункового листа за лютий 2020 року, згідно якого борг підприємства на кінець місяця складає 13773,27 гривень (а.с.13).

Таким чином, підлягає стягненню з відповідача заборгованість по заробітній платі у розмірі 13773,27 гривень.

Судом встановлено, що повний розрахунок з позивачем не було проведено , оскільки відповідач до теперішнього часу не виплатив позивачу заборгованість по заробітній платі.

Відповідно ч. 1 ст. 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

У пункті 32 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз`яснено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час затримки розрахунку, він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи із заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року.

За правилом пункту 8 даної постанови Кабінету Міністрів України нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Абзацом 3 пункту 2 Порядку встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Отже, подія звільнення позивача відбулася 30.01.2020 року, затримка заробітної плати почалась з грудня 2019 року, кількість днів із 04.12.2019 року (не отримано аванс-заробітну плату згідно розрахункового листа) по день звернення до суду – 134 дні.

Тому, виходячи з вимог п. 2 та п. 8 наведеного Порядку необхідно застосовувати виплати за 2 календарні місяці роботи ОСОБА_1 перед звільненням, а саме: за жовтень та листопад 2019 року, оскільки з грудня 2019 року почалася затримка за виплатою по заробітній платі.

З копії розрахункових листів, наданих позивачем вбачається, що заробітна плата позивача складала у жовтні – 6780,11 гривень та листопаді – 5912,85 гривень (а.с.12).

Таким чином, середньоденний заробіток ОСОБА_1 станом на 30.01.2020 року (день звільнення) становить: 6780,11 грн. + 5912,85 грн. = 12692,96 коп. (дохід за відпрацьовані два останні місяці перед звільненням) : 43 робочі дні = 295 грн. 18 коп.

В судовому засіданні встановлено, що доказів відсутності вини власника або уповноваженого ним органу належних працівникові сум у строки визначені ст. 116 КЗпП України суду не надано, тому наявні підстави визначені ст. 117 КЗпП України для задоволення вимог позивача про стягнення середнього заробітку за у розмірі 39 554,12 гривень. (295,18 грн. середньоденного заробітку х 134 робочих днів = 39554,12).

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди, суд дійшов наступного.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

За змістом вказаного положення закону передумовою для відшкодування працівнику моральної шкоди на підставі ст. 237-1 КЗпП Україниє наявність порушення прав працівника у сфері трудових відносин, з урахуванням специфіки об`єкту яких, завдана моральна шкода може бути відшкодована працівнику у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (із відповідними змінами) роз`яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, вимога позивача про відшкодування моральної шкоди є обґрунтованою та полягає у порушенні його законних прав, що виразилось у невиплаті належних йому грошових сум нарахованої заробітної плати. Наявність такого порушення призвело до моральних страждань, втрати позивачем нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Крім того, суд враховує період часу, протягом якого заробіток позивачеві не виплачено.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує встановлені обставини справи, характер порушення прав позивача, ступінь моральних страждань, зміни у житті та зусилля, вжиті для відновлення трудових прав, а також принципи розумності та справедливості, а тому вважає за необхідне задовольнити вимоги у розмірі 2000 гривень.

V. Розподіл судових витрат.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову з відповідача підлягає стягненню судовий збір.

Керуючись статтями 259, 265, 268, 273, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд

Вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «УНІФОРМ ПЛЮС» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати та стягнення моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «УНІФОРМ ПЛЮС» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 13773,27 гривень (тринадцять тисяч сімсот сімдесять три грн 04 коп.)

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «УНІФОРМ ПЛЮС» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 39 554,12 гривень (тридцять дев`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят чотири грн. 12 коп.)

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «УНІФОРМ ПЛЮС» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 2000 гривень (дві тисячі грн.).

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «УНІФОРМ ПЛЮС» на користь держави судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач : Товариство з обмеженою відповідальністю «УНІФОРМ ПЛЮС» (14014, м. Чернігів, вул. Івана Мазепи, 66 офіс 1, код ЄДРПОУ 40889707)

Суддя С. М. Ченцова