Рішення № 89534906, 28.05.2020, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/5176/19

н/п 2-а/766/46/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2020 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Булах Є.М.,

секретар судового засідання Яковлєва О.М.,

cправа № 766/5176/19 провадження № 2/а/766/46/20

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (РНОКПП невідомий, місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Інспектора роти №2 батальйону Управління патрульної поліції у Херсонській області, лейтенанта поліції Зубенко Сергій Сергійович (ЄДРПОУ невідомий, 73009, м. Херсон, проспект Адмірала Сенявіна, б. 128), Департаменту патрульної поліції(ЄДРПО 40108646, 03048, м. Київ, вул.. Федора Ернста, 3) про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Вимоги позивача:

У березні 2019 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив скасувати постанову серії НК №138664 від 06.03.2019 року винесену відповідачем, про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, та накладення стягнення у виді штрафу.

Позиція позивача:

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що 06 березня 2019 року Інспектором роти №2 батальйону Управління патрульної поліції у Херсонській області лейтенант поліції Зубенко С.С. винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.. 122 ч. 1 КУпАП України. У постанові вказано, що позивачем порушено п. 12.4 ПДР. На підставі чого позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 255 гривень.

Притягнення до адміністративної відповідальності вважає безпідставним та необґрунтованим, а дії відповідача такими, що суперечать чинному законодавству України. Тому вважає, що дана постанова по справі про адміністративне правопорушення є незаконною і необґрунтованою, не відображає дійсних обставин справи, складена за відсутності належних доказів та з грубими порушеннями чинного законодавства.

Позивач зазначає, що законних доказів правопорушення йому пред`явлено не було, натомість відповідач пред`явив відео невідомого походження на якому чітко не видно транспортного засобу позивача та факту порушення. Вимірювання швидкості руху відповідачем було здійснено приладом із функцією фото- та відоефіксації, але не у автоматичному, а у ручному режимі, на що поліцейський не мав права. Оскільки дана відеофіксація отримана з неавтоматичного приладу «Тrucam» невідомого походження він не може бути доказом. Відповідач тримав прилад у руках та в ручному режимі робив замір швидкості автомобілів.

Окрім того, позивач вважає, що відповідачем винесено оскаржувану постанову із істотним порушенням його прав та правових гарантій. Оскільки постанову винесено «на місці вчинення правопорушення» (просто на дорозі) та відразу після того, як правопорушення, нібито, було вчинено. За таких умов позивач не мав часу та, відповідно, фізичної можливості скористатися своїми правами, передбаченими ст..268 КУпАП України, зокрема, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися правовою допомогою, тощо.

Також, до постанови у справі про адміністративне правопорушення не долучено доказів, передбачених ст.. 251 КУпАП України, а саме: протоколу у справі про адміністративне правопорушення, пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновку експерта, речових доказів, тощо. За таких умов, позивач вважає, що постанову слід визнати такою, що її винесено без достатніх доказів.

За таких обставин, на підставі рішення Конституційний Суд України №5-рп/2015 від 26.05.2015 року, ст. 247, 251, ч. 2 ст. 286, 288 КУпАП, позивач просить скасувати постанову серії НК №138664 від 06.03.2019 року по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП.

Позиція відповідача.

28.03.2019 року представник Департаменту патрульної поліції Бельський Р.С. через канцелярію суду подав відзив на адміністративний позов про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та диск з фото та відео з приладу «Тrucam» «1551866822_НВ000_0306_100702».

Відповідач вважає вимоги позивача безпідставними, а також такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Під час несення служби на авто дорозі М-14 «Одеса – Мелітополь – Новоазовськ» с. Чорнобаївка поліцейським ОСОБА_2 за допомогою лазерного вимірювача швидкості Trucam LТІ 20/20 (серійний номер ТС000721) було виявлено порушення Правил дорожнього руху. А саме, водій транспортного засобу Мерседес Бенц Спринтер д/н НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 74 км/год при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті більш ніж на 20 км/год., чим порушив п. 12.4 ПДР України.

Після чого було подано сигнал про зупинку транспортному засобу на підставі ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію». Відповідач підійшов до Позивача представився, пояснив суть правопорушення, причину та підставу перевірки документів та попросив пред`явити документи, зазначені в п. 2.1 ПДР України на підставі ст. 32 ЗУ «Про Національну поліцію» та пункту 2.4 а) ПДР України. Водій виконав законну вимогу патрульного та надав запитувані документи для перевірки.

Встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме порушення вимог п. 12.4 ПДР України та 12.9 «б», відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП було прийнято рішення про складання адміністративних матеріалів щодо позивача.

Відповідач звертає увагу, що факт правопорушення зафіксовано на відео файл приладу «Тrucam» «1551866822_НВ000_0306_100702». При розгляді адміністративної справи водій не заперечував, що вчинив правопорушення.?

За результатами розгляду справи, відповідач виніс постанову за ч. 1 ст. 122 КУпАП та наклав стягнення на правопорушника в розмірі 255 грн., відповідно до санкції статті. До постанови в якості доказу долучено фото, на якому зафіксовано державний номерний знак транспортного засобу, що перевищив встановлені Правилами дорожнього руху обмеження швидкісного режиму для населеного пункту.

Згідно зі ст. 285 КУПАП позивача було ознайомлено зі змістом постанови, та під підпис вручено її копію.

Щодо правомірності застосування лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 представник відповідача зазначив наступне. Лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак та особу водія. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів а також мотоциклів.

Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому враховується похибка приладу +- 2 км./год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м.

При фіксації перевищення встановленої швидкості руху, прилад здійснює фотографування транспортного засобу порушника, про що свідчить повторний звук високого тону. Після цього поліцейський відпускає спусковий гачок та вживає заходи до зупинки порушника. Правильність реалізації у приладі TruCam зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації. Використання лазерного вимірювача швидкості TruCam органами Національної поліції України, а саме структурними підрозділами Департаменту патрульної поліції, започатковано листом першого заступника начальника ДПП Білошицького О.Г. від 04.10.2018 року. Місце для роботи з приладом позначено відповідними дорожніми знаками з метою інформування учасників дорожнього руху про проведення вимірювання швидкісного режиму.

Відповідач вказує, що наявність дорожнього знаку 5.70 «Фото-, відеофіксування порушень Правил дорожнього руху» А/Д М-14 «Одеса – Мелітополь - Новоазовськ», який інформує про можливість здійснення контролю за порушеннями Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів позивачем не заперечується.

Лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29.08.2012 року № UA-MI/1-2903-2012. Проведення повірки передбачено Порядком проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення її результатів, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку торгівлі України 08.02.2016 року №193.

Всі прилади, що використовуються працівниками Департаменту патрульної поліції пройшли повірку та відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №22-01/17954, виданого ДП «Укрметртестстандарт» від 24.12.2019 р. та чинного до 24.12.2020 р., лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCam LTI20/20 № ТС000760, є придатним до застосування.

Викладаючи свою позицію у відзиві, представник Департаменту патрульної поліції нормативно обґрунтовував свої заперечення посилаючись на Правила дорожнього руху України п. 12.4, п. 12.9 «б»., ст. ст. 71, 72, 122, 222, 252, 256, 258, 285, 291, КУпАП, ст.ст. 23, 62, Закону України «Про національну поліцію», Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, що затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015р. № 1395 зареєстрованого в МЮУ 10.11.2015р. за №1408/27853.

Процесуальні дії у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 15.03.2019 року вказана позовна заява передана в провадження судді Херсонського міського суду Херсонської області Дорошинській В.Е.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 18.03.2019 року справу прийнято до провадження в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

28.03.2019 року представник Департаменту патрульної поліції Бельський Р.С. через канцелярію суду подав відзив на адміністративний позов про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та диск з фото та відео «1551866822_НВ000_0306_100702»

На підставі розпорядження керівника апарату Херсонського міського суду Херсонської області від 21.05.2020 року та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.05.2020, адміністративна справа відповідно до Журналу реєстрації вхідної кореспонденції суду передана на розгляд судді Булах Є.М. 22.05.2020 року.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 22.05.2020 року справу прийнято до провадження. Залучено в якості відповідача по справі – Департамент патрульної поліції. Розгляд адміністративної справи вирішено продовжити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено судове засідання на 28 травня 2020 року.

Позивач у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, 28.05.2020 року через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав просив їх задовольнити.

Крім того, до своєї заяви приєднав повідомлення Дніпровського районного відділу ДВС міста Херсона Головного територіального управління юстиції у Херсонській області від 21.06.2019 року за реєстровим номером №59320222 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання оскільки стягувач УПП в Херсонській області пропущено встановлений законом строк пред`явлений ВД до виконання.

Представники відповідачів в судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомленні належним чином. Заяв про розгляд справи без їх участі або про неможливість розгляду справи у разі їх неявки до суду не надходило.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Частиною 5 ст. 205 КАС України визначено, що у разі неявки позивача у судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи.

Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта(ч.9 ст. 205 КАС України).

З урахуванням положень ст.205 КАС України, та наявних в матеріалах справи доказів належного повідомлення осіб, що не прибули у судове засідання та відсутності перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, суд приходить до висновку про можливість розглянути та вирішити справу у письмовому провадженні без участі сторін.

Обставини встановлені судом.

06 березня 2019 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП.

У постанові серії НК №138664 від 06.03.2020 року, яка винесена відносно позивача, зазначено, що 06.03.2019 року близько 11 год. 12 хв. рухаючись в Херсонській області Білозерський район с. Чорнобаївка по вул.. Херсонська, буд. 2А , водій керуючи транспортним засобом MERSEDES-BENZ SPRINTER, д.н.з НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 74 км/год, чим порушив вимогу п.п. 12.4 ПДР України. Швидкість вимірювалась приладом TruCam ТС000721.

З письмових пояснень позивача викладених у позовній заяві вбачається, що з винесеною постановою він не згоден. Вважає, що законних доказів правопорушення йому пред`явлено не було, натомість відповідач пред`явив відео невідомого походження на якому чітко не видно транспортного засобу позивача та факту порушення. Вимірювання швидкості руху відповідачем було здійснено приладом із функцією фото- та відоефіксації, але не у автоматичному, а у ручному режимі, на що поліцейський не мав права. Оскільки дана відеофіксація отримана з неавтоматичного приладу «Тrucam» невідомого походження він не може бути доказом. Відповідач тримав прилад у руках та в ручному режимі робив замір швидкості автомобілів.

Окрім того, позивач вважає, що відповідачем винесено оскаржувану постанову із істотним порушенням його прав та правових гарантій. Оскільки постанову винесено «на місці вчинення правопорушення» (просто на дорозі) та відразу після того, як правопорушення, нібито, було вчинено. За таких умов позивач не мав часу та, відповідно, фізичної можливості скористатися своїми правами, передбаченими ст..268 КУпАП України, зокрема, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися правовою допомогою, тощо.

Також, до постанови у справі про адміністративне правопорушення не долучено доказів, передбачених ст.. 251 КУпАП України, а саме: протоколу у справі про адміністративне правопорушення, пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновку експерта, речових доказів, тощо. За таких умов, позивач вважає, що постанову слід визнати такою, що її винесено без достатніх доказів.

З поданого представником Департаменту патрульної поліції відзиву встановлюється, що під час несення служби на авто дорозі М-14 «Одеса – Мелітополь – Новоазовськ» с. Чорнобаївка поліцейським ОСОБА_2 за допомогою лазерного вимірювача швидкості Trucam LТІ 20/20 (серійний номер ТС000721) було виявлено порушення Правил дорожнього руху. А саме, водій транспортного засобу Мерседес Бенц Спринтер д/н НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 74 км/год при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті більш ніж на 20 км/год., чим порушив п. 12.4 ПДР України.

Відповідач звертає увагу, що факт правопорушення зафіксовано на відео файл «1551866822_НВ000_0306_100702».

Вказує, що постанова винесена з дотриманням вимог чинного законодавства та уповноваженою на те особою, є законною та обґрунтованою, а відтак підстав для її скасування та задоволення позову немає.

Щодо правомірності застосування лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI20/20 представник відповідача зазначив наступне. При фіксації перевищення встановленої швидкості руху, прилад здійснює фотографування транспортного засобу порушника, про що свідчить повторний звук високого тону. Після цього поліцейський відпускає спусковий гачок та вживає заходи до зупинки порушника. Правильність реалізації у приладі TruCam зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації. Використання лазерного вимірювача швидкості TruCam органами Національної поліції України, а саме структурними підрозділами Департаменту патрульної поліції, започатковано листом першого заступника начальника ДПП Білошицького О.Г. від 04.10.2018 року. Місце для роботи з приладом позначено відповідними дорожніми знаками з метою інформування учасників дорожнього руху про проведення вимірювання швидкісного режиму. Лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29.08.2012 року № UA-MI/1-2903-2012. Проведення повірки передбачено Порядком проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення її результатів, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку торгівлі України 08.02.2016 року №193.

Всі прилади, що використовуються працівниками Департаменту патрульної поліції пройшли повірку та відповідно да свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №22-01/17954, виданого ДП «Укрметртестстандарт» від 24.12.2019 р. та чинного до 24.12.2020 р., лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCam LTI20/20 № ТС000760, є придатним до застосування

Викладаючи свою позицію у відзиві, представник Департаменту патрульної поліції нормативно обґрунтовував свої заперечення посилаючись на Правила дорожнього руху України п. 12.4, п. 12.9 «б»., ст. ст. 71, 72, 122, 222, 252, 256, 258, 285, 291, КУпАП, ст.ст. 23, 62, Закону України «Про національну поліцію», Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, що затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015р. № 1395 зареєстрованого в МЮУ 10.11.2015р. за №1408/27853.

Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Статтями 72-79 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази - не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі статтею 293 КУпАП і роз`яснень, викладених в пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 24.06.1988 року «Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення» - орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови. Суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані пом`якшуючі обставини, майновий стан винного, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Разом з тим, виходячи із закріпленого в частині 4 статті 129 Конституції України принципу змагальності і рівності сторін у судочинстві, обов`язок доказування законності застосування адміністративного стягнення при розгляді скарги громадянина в суді покладається на орган (посадову особу), яким винесено оскаржувану постанову.

Суд при розгляді даної категорії адміністративних справ перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови та її поважність згідно з вимогами пункту 3 частини 1 статті 293 КУпАП.

Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.

Отже, досліджуючи питання правомірності застосування адміністративної відповідальності до позивача у вказаних спірних правовідносинах, суд перевіряє, чи були у відповідача по справі підстави для прийняття постанови про адміністративне правопорушення відносно позивача про визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого за частиною 1 статті 122 КУпАП.

За правилами статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до частини 1 статті 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

В пункті 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі по тексту ПДР України) зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно з підпунктом 1.10. ПДР України, населеним пунктом визнається забудована територія, в`їзди на яку і виїзди з якої позначаються дорожніми знаками 5.45, 5.46, 5.47, 5.48.

Відповідно до пункту 12.4. ПДР України, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

На підставі пункту 12.9. «б» ПДР України, водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4, 12.5, 12.6 та 12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29 Знак 3.29 "Обмеження максимальної швидкості", 3.31 Знак 3.31 "Зона обмеження максимальної швидкості" або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих Правил.

Приписами статті 280 КУпАП закріплено обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до положень частини 3 статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Згідно з пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Статтею 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи, в тому числі: про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (зокрема, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

У випадках, передбачених частинами першою та другою статті 258 КУпАП, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Отже, постанова серії НК №138664 від 06.03.2019 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122 КУпАП складена на місці вчинення правопорушення відповідно до вимог чинного законодавства.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП.

Відповідно до вимог статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Згідно зі статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

За приписами статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

На підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення і відповідно процедури розгляду адміністративної справи за цим фактом, відповідачем надано диск з відеозаписом та фотографією, здійсненої лазерним вимірювачем швидкості TruCam LTI 20/20, з яких вбачається, що автомобіль марки MERSEDES-BENZ SPRINTER, д.н.з НОМЕР_1 , 06.03.2019 року о 10 год. 07 хв. рухався по АД М14 «Одеса – Мелітополь-Новомосковськ» село Чорнобаївка (код н/а) зі швидкістю 74 км./год.

Також в оскаржуваній постанові серії НК № 138665 від 06.03.2019 наявні відомості про технічний засіб, яким здійснено відеозапис - TruCam ТС000721,

З Сертифікату затвердження типу засобів вимірювальної техніки серії А № 00669, долученого відповідачем до свого відзиву, слідує, що лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29 серпня 2012 року № UА-МІ/1-2903-2012. На підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCam», який було зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером УЗ197-12.

Крім того, вказаний засіб вимірювальної техніки був включений у перелік засобів вимірювальної техніки, типи яких затверджені на підставі результатів державних приймальних та контрольних випробувань і міжнародних договорів України Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі № 437 від 05 квітня 2012 року.

В той же час, наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі «Про затвердження переліку типів засобів вимірювальної техніки, стандартних зразків складу та властивостей речовин і матеріалів та внесення змін до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки, переліків типів засобів вимірювальної техніки, стандартних зразків складу та властивостей речовин і матеріалів» № 1362 від 02.11.2015, було виключено вимірювальний засіб TruCam з Державного реєстру засобів вимірювальної техніки.

Проте, чинним законодавством не передбачено повторного проходження даної процедури (сертифікації) для приладів, які вже були завезені на територію України та введені в експлуатацію. Тобто, вказана процедура проводилась виключно відносно тих засобів вимірювальної техніки, які планувалося серійно виробляти в Україні або ввозити на територію України відповідними партіями.

Тобто, вказаний наказ був прийняти після отримання TruCam LTI 20/20 № ТС 000721 сертифікату затвердження типу засобів вимірювальної техніки, а чинним законодавством не передбачено повторного проходження сертифікації для приладів, які вже були завезені на територію України та введені в експлуатацію. Крім того, така процедура як «сертифікація» взагалі не міститься в нормах чинного законодавства України.

До того ж, для засобу вимірювальної техніки TruCam міжповірочний інтервал визначено Переліком засобів вимірювальної техніки, типи яких затверджені на підставі результатів державних приймальних та контрольних випробувань і міжнародних договорів України, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 05 квітня 2012 року № 437 і становить 1 рік. Проведення повірки передбачено Порядком проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення і результатів, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 08 лютого 2016 року № 193.

Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/13713, виданого ДП Укрметртестстандарт» від 21 грудня 2018 року, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCam LTІ 20/20 №ТС 000721 - відповідає вимогам експлуатаційної документації.

Можливість використання виробу «TruCam LTІ 20/20» виробництва Laser Technology Inc., США, підтверджується також наявністю виданого державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України експертного висновку від 27 вересня 2018 року № 04/02/03/-3008, який зазначає про правильність реалізації криптографічного алгоритму шифрування AES відповідно до ДСТУ ISO/IES 18033-3:2015 та забезпечення конфіденційності, цілісності та автентичності зареєстрованих даних.

Лазерний вимірювач швидкості TruCam LTІ 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів. Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м. Правильність реалізації у приладі TruCam зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації. Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCam, але також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії. Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCam.

Використання лазерного вимірювача швидкості TruCam органами Національної поліції України, а саме працівниками управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції започатковано листом першого заступника начальника ДПП Білошицького О.Г. від 04 жовтня 2018 року. Місце для роботи з приладом позначено відповідними дорожніми знаками з метою інформування учасників дорожнього руху про проведення вимірювання швидкісного режиму.

За таких обставин, подальша експлуатація після виключення наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі № 1362 від 02 листопада 2015 року типу засобів вимірюваної техніки вимірювального засобу УЗ197-12, саме засобу вимірюваної техніки TruCam LTI 20/20 № ТС 000721, яким було зафіксовано перевищення транспортним засобом з номерним знаком НОМЕР_1 о 10 год. 07 хв. дозволеної правилами дорожнього руху швидкості руху, - не заборонена, а єдиною вимогою до нього є проведення його періодичної повірки та повірки після ремонту, натомість зазначене позивачем про виключення такого типу засобів вимірювальної техніки з відповідного реєстру стосується заборони з 02 листопада 2015 року їх серійного виробництва й ввезення в Україну.

Таким чином, суд приходить до висновку, що засіб вимірюваної техніки TruCam LTI 20/20 № ТС 000721, є належним засобом для встановлення швидкості руху транспортних засобів, а тому фіксування правопорушення, яке здійснено за допомогою цього приладу є належним та допустимим доказом вчинення позивачем порушення п. 12.4 Правил дорожнього руху України, з огляду на що доводи позивача про неправомірність вимірювання швидкості руху відповідачем приладом із функцією фото- та відоефіксації, але не у автоматичному, а у ручному режимі, на що поліцейський не мав права, оскільки дана відеофіксація отримана з неавтоматичного приладу «Тrucam» невідомого походження, не ґрунтуються на положеннях закону.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що при винесенні оскаржуваної постанови відповідачем правильно встановлено фактичні обставини справи, надано вірну правову кваліфікацію діям позивача, стягнення накладено у передбаченому законом розмірі, а наведені позивачем обставини відсутності в його діях ознак адміністративного правопорушення не узгоджуються з вимогами та приписами Закону, з огляду на що у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 слід відмовити.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 6, 9, 14, 72, 74, 76, 90, 139, 241-246, 255, 268, 271, 286, 295 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (РНОКПП невідомий, місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Інспектора роти №2 батальйону Управління патрульної поліції у Херсонській області, лейтенанта поліції Зубенко Сергій Сергійович (ЄДРПОУ невідомий, 73009, м. Херсон, проспект Адмірала Сенявіна, б. 128), Департаменту патрульної поліції(ЄДРПО 40108646, 03048, м. Київ, вул.. Федора Ернста, 3) про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення відповідно до ч. 4 ст. 286 КАС України.

Відповідно до п.3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Відповідно до Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Херсонський міський суд Херсонської області.

Згідно ч. 4 ст. 250 КАС України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, ухвалення рішення, винесеного у письмовому провадженні, суд підписує рішення без його проголошення.

Дата складання повного тексту рішення 28.05.2020 року.

Суддя: Є.М. Булах