Ухвала суду № 89533914, 27.05.2020, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.05.2020 Справа №607/6893/20

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Позняка В.М., секретаря судового засідання Свергун Т.В. розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ТОВ «Альфа-Караван» про розірвання договору купівлі-продажу автомобіля та стягнення коштів, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 , ТОВ «Альфа-Караван», в якому просить розірвати договір купівлі-продажу транспортного засобу №6220/19/003248 від 15.10.2019 року укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Альфа-Караван» транспортного засобу OPEL OMEGA 2.2 сірого кольору, 2000 року випуску, номер кузову: НОМЕР_1 , державний номер: НОМЕР_2 , а також стягнути з ОСОБА_2 на його користь грошові кошти в розмірі 86 860,00 гривень.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 травня 2020 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ТОВ «Альфа-Караван» про розірвання договору купівлі-продажу автомобіля та стягнення коштів за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 17 червня 2020 року.

Вирішуючи питання забезпечення позову суд виходить з наступного.

25 травня 2020 року до суду надійшла заява про забезпечення позову, в якій ОСОБА_1 просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на 1/2 квартири, яка належить на праві власності ОСОБА_2 , а саме: АДРЕСА_1 . Необхідність забезпечення позову обґрунтовує тим, щоб не допустити порушення майнових прав позивача, оскільки відповідач може вчинити дії, що будуть ускладнювати чи зроблять неможливим виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», суд повинен з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження позовних вимог, пересвідчитись зокрема в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, застосувати обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Разом з тим, на відміну від адміністративного судочинства, визначальний принцип цивільного судочинства полягає у змагальності сторін, тобто у покладанні обов`язку доказування обставин в обґрунтування вимог/заперечень покладається на кожну із сторін процесу.

17 липня 1997 року Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, та певні протоколи до неї, і ця обставина з огляду на приписи ч.1 ст. 9 Конституції України, Закону України від 29.06.2004 року «Про міжнародні договори» свідчить про обов`язковість застосування національними судами України норм Конвенції.

Накладання судом арешту на майно особи, безперечно є втручанням зі сторони державного органу у право власності особи, передбачене статтею 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Втручання, особливо коли воно має розглядатися в контексті частини другої статі 1 Протоколу №1, має забезпечити «справедливу рівновагу» між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту основних прав людини. Має бути розумне співвідношення між засобами, що використовуються і поставленою метою. (Рішення ЄСПЛ у справі «Іммобільяре Саффі проти Італії» від 28.07.1999 року, заява №22774\93).

Відтак суд наголошує, що диспозиція ст. 149, 150-153 ЦПК України, яка дозволяє суду забезпечити позов шляхом накладання арешту на майно особи, носить оціночний характер судом ризиків заподіяння шкоди інтересам позивача.

А тому, навіть якщо між сторонами і існує спір, рішення суду, постановлене у формі ухвали, про накладання арешту на майно, тобто втручання в основоположне право особи вільно володіти майном, до ухвалення остаточного рішення у справі - не може ґрунтуватися виключно на припущеннях позивача, про те, що відповідач може та має намір відчужити належне йому майно з метою ухиляння від виконання судового рішення.

При цьому, суд наголошує, що позивачем належними, допустимими та достатніми доказами не доведено наявності наміру відповідача будь – яким чином відчужити належне йому майно, з метою уникнення виконання рішення суду.

Оскільки позивачем ставиться питання про втручання судовим рішенням в основоположне право особи вільно володіти майном, до ухвалення остаточного рішення у справі, для суду є несправедливим та нерозумним «формальний» підхід для вирішення питання забезпечення позову шляхом задоволення виключно шляхом дослідження чи дотримано позивачем форми заяви про забезпечення позову, без з`ясування дійсних відносин сторін спору (наявності наміру відповідача будь – яким чином відчужити належне йому майно, з метою уникнення виконання рішення суду).

Таким чином, суд, вивчивши матеріали справи, приходить до переконання, що подана позивачем заява про забезпечення позову до задоволення не підлягає, оскільки позивачем не вказано жодних вагомих обґрунтувань для застосування заходів забезпечення позову у визначений ним спосіб та не подано доказів, що невжиття заходів утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду.

Керуючись ст. 149-153 ЦПК України ,-

у х в а л и в :

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на 1/2 частину квартири, яка належить на праві власності ОСОБА_2 , а саме: АДРЕСА_1 – відмовити.

Ухвала набирає законної сили через п`ятнадцять днів з дня проголошення, якщо не була подана апеляційна скарга. У разі подання апеляційної скарги, ухвала набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку, визначеному п.15.5 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі через суд першої інстанції, у 15-денний строк з дня проголошення, апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення ухвали, можуть подати апеляційну скаргу протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії.

Головуючий суддяВ. М. Позняк