Ухвала суду № 89531831, 29.05.2020, Дніпровський районний суд міста Києва

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №:755/4122/19

Провадження №: 1-кс/755/2566/20

"29" травня 2020 р.

м. Київ

Дніпровський районний суд м. Києва (далі - Суд) у складі слідчої судді Бірси О.В. перевіривши виконання вимог ст.ст. 303-304 КПК України за скаргою Бойка Сергія Григоровича , в інтересах ОСОБА_2 , на бездіяльність слідчого у рамках кримінального провадження унесеного до ЄРДР за № 12019100040001328, яка полягає у нездійсненні процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений Кримінальним процесуальним Кодексом України строк, установив :

до Дніпровського районного суду м. Києва 28.05.2020 надійшла дана скарга.

Відповідно до ст. 35 КПК Україниавтоматизованою системою документообігу суду було визначено слідчу суддю Бірсу О.В. та передано їй матеріали 29.05.2020.

Слідча суддя, вивчивши скаргу, а саме письмові доводи особи, що її подала та інші долучені до неї матеріали, через призму виконання вимог ст.ст. 303-304 КПК України приходить до наступного.

Перелік документів, що засвідчують повноваження адвоката у кримінальному провадженні, встановлено у ч. 1 ст. 50 КПК. Зокрема, повноваження захисника на участь у кримінальному провадженні підтверджуються: 1) свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю; 2) ордером, договором із захисником або дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до правового висновку щодо правозастосування, який міститься у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 11 листопада 2019 року у справі № 648/3629/17 (провадження № 51- 9792 кмо 18) у ч. 1 ст. 50 КПК законодавець закріпив дві групи документів, наявність яких підтверджує повноваження захисника на участь у конкретному кримінальному провадженні та які обов`язково надаються суду: документ, що підтверджує право особи на заняття адвокатською діяльністю (оскільки захисником може бути тільки адвокат) та документи, що підтверджують право цієї особи бути захисником (здійснювати захист у конкретному кримінальному провадженні). При цьому законодавець у ч. 1 ст. 50 КПК імперативно закріпив надання адвокатом свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю (п. 1 ч. 1 ст. 50 КПК) та документа з передбаченого в п. 2 ч. 1 цієї статті альтернативного переліку документів. Тобто зобов`язав адвоката надати суду свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та надав право альтернативного вибору щодо документів, передбачених у п. 2 ч. 1 ст. 50 КПК, якими може бути підтверджено повноваження захисника у кримінальному провадженні.

Разом з тим, слід відмітити, що особа, яка підписала дану скаргу на підтвердження своїх повноважень надала копію ордеру із вказівкою на те, що правова допомога надається «у усіх судових та правоохоронних органах …».

У той же час, слідчий суддя відмічає, що тільки належним чином оформлений ордер на надання правової допомоги є належною та достатньою підставою для представництва інтересів як довірителя, так і підзахисного.

Аналогічні правові висновки були зроблені в постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 760/650/18 від 21.03.2019.

З урахуванням того, що ордер на надання правової допомоги - письмовий документ, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги у випадках і порядку, встановлених Законом «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та іншими законами України.

В Україні встановлюється єдина, обов`язкова для всіх адвокатів, типова форма ордера, яку затверджує Рада адвокатів України. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням та повинен містити обов`язкові реквізити, передбачені цим Положенням.

Ордер встановленої форми є обов`язковим для прийняття всіма органами, установами, організаціями на підтвердження правомочності адвоката на вчинення дій, передбачених статтею 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Пунктом 2 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема: представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об`єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами.

Положення про ордер на надання правової допомоги та Порядок ведення реєстру ордерів містять вичерпний перелік реквізитів, які мають бути в ордері на надання правової допомоги.

Згідно Положення про ордер на надання правової допомоги та Порядком ведення реєстру ордерів, ордер, зокрема, має містити назву органу, який надає правову адвокатську допомогу, із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності, відповідно до статті 19 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2019 у справі № 9901/847/18 дійшла висновку, що в ордері на надання правової допомоги має бути зазначено не абстрактний орган державної влади, а конкретна назва такого органу, зокрема суду.

З урахуванням зазначеного, вказівка в ордері на те, що правова допомога надається в органах державної влади, чи, як у цьому випадку, «у усіх судових та правоохоронних органах …», у розрізі наведеної позиції ВП ВС, не може свідчити про те, що адвокат повноважний надавати правову допомогу клієнту та представляти його інтереси в будь-яких судах.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон) Верховний Суд забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.Реалізація цього завдання відбувається, зокрема, шляхом здійснення правосуддя, під час якого Верховний Суд у своїх рішеннях висловлює правову позицію щодо правозастосування, орієнтуючи у такій спосіб судову практику на однакове застосування норм права.

Згідно з ч. 6 ст. 13 Закону висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 304 КПК України, скарга повертається, якщо вона подана особою, яка не має права її подавати.

За таких обставин, слідча суддя приходить до висновку, що скарга підлягає поверненню на підставі п. 1 ч. 2 ст. 304 КПК України, оскільки вона подана особою, яка не має права її подавати.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 309, 369-372, 376, 395, КПК України, Суд постановив:

скаргу Бойка Сергія Григоровича , в інтересах ОСОБА_2 , на бездіяльність слідчого у рамках кримінального провадження унесеного до ЄРДР за № 12019100040001328, яка полягає у нездійсненні процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений Кримінальним процесуальним Кодексом України строк, повернути особі, яка її подала.

Повернення скарги не позбавляє права повторного звернення до слідчого судді, суду в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України.

Копію ухвали про повернення скарги надіслати особі, яка її подала, разом із скаргою та доданими до неї документами.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання копії судового рішення.

Слідча суддя Оксана БІРСА