Рішення № 89531210, 26.05.2020, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №2/760/4028/19

Справа №760/2401/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2020 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Усатової І.А.,

при секретарі - Омелько Г.Т.,

розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Київський науково-дослідний інститут гідроприладів» про стягнення суми індексації заробітної плати, компенсації втрати частини заробітної плати в зв`язку з затримкою термінів її виплати та компенсації заборгованості середнього заробітку за час затримки розрахунку, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачка 24.01.2019 звернулася до суду до відповідача з позовом та просить стягнути з останнього на свою користь:

індексацію заробітної плати відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у сумі 24 767,81 грн.,

компенсацію за порушення строків виплати заробітної плати за 2009, 2010, 2011, 2012, 2013, 2014 роки; січень - листопад 2015 року; січень - грудень 2017 року у сумі 13 012,53 грн.,

компенсацію за порушення строків виплати заробітної плати за січень - липень 2013 р.; грудень 2015 р.; січень - грудень 2016 р.; січень-лютий, квітень-травень, липень - грудень 2017 року, січень 2018 р., сума якої розрахована на день подачі позовної заяви до суду у сумі 43 926,76 грн.,

компенсацію за затримку розрахунку у розмірі її середнього заробітку по день фактичного розрахунку, а саме 51 739,24 грн.

Позов обґрунтований тим, що з 14.09.1979 позивачку прийнято на роботу в ДП «Київський науково-дослідний інститут гідро приладів», а 15.01.2018 позивачка звільнилась за власним бажанням згідно ч. 3 ст. 38 КЗпП України у зв`язку з невиконанням відповідачем законодавства про працю та умов Колективного договору.

Позивачка посилалася на те, що вона має звання «Ветеран праці», на підприємстві пропрацювала більше 38 років.

Зазначено, що при звільненні 15 січня 2018 року, в останній робочий день п.3.1.20, відповідач з позивачкою остаточно не розрахувався, цим самим порушивши КЗпП України та Колективного договору.

Вказала на те, що відповідач зобов`язаний виконувати Колективний договір:

п.3.1.5 Індексацію заробітної плати працівникам інституту проводити згідно з чинним законодавством;

п.3.1.6 Компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати нараховувати і виплачувати у тому самому місяці, в якому виплачують заборгованість за цей місяць, відповідно до чинного законодавства;

п.3.1.7 Ліквідувати заборгованість по заробітній платі за січень-липень 2013 року, листопад-грудень 2015 року, січень-грудень 2016 року, січень-березень 2017 року. Виплату заборгованості попередніх років і теперішнього часу проводити пропорційно (50x50).

Позивачка посилалася на те, що відповідач систематично порушував ці закони і свої обов`язки, заборгованість не ліквідував, а продовжував надалі накопичувати, що підтверджується бухгалтерськими розрахунковими листками.

Пояснено, що на день її звільнення,15 січня 2018 року, заборгованість сягла 81 645,62 грн., що підтверджується бухгалтерським розрахунковим листком за останній робочий місяць позивачки - січень 2018 року та довідкою з підприємства про заборгованість по заробітній платі №232/бух від 19.06.2018.

Зазначено, що з довідки відповідача та з розрахункових листків вбачається, що заборгованість по заробітній платі виникла з 01 січня 2013 року по 15 січня 2018 року, що також підтверджується індивідуальними відомостями з Пенсійного фонду України від 26.07.2018 та відомостями з державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків з ДПІ у Солом`янському районі від 05.06.2018.

Посилалася на те, що 10 грудня 2018 року Солом`янським районним судом м. Києва був виданий судовий наказ №760/23214/18 про стягнення з Державного підприємства «Київський науково-дослідний інститут гідроприладів» на користь ОСОБА_1 нарахованої, але невиплаченої заробітної плати в сумі 81 645,62 грн., судовий наказ набрав чинності 08 грудня 2018 року.

Вказала, що 11 грудня 2018 року Солом`янським РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві відкрито виконавче провадження №57892610 з виконання судового наказу №760/23214/18 про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати в сумі 81 645,62 грн., та на час подачі цієї позовної заяви, відповідач і досі не виконав судовий наказ і не виплатив позивачці нараховану, але заборговану заробітну плату.

Зазначено, що заборгованість по нарахованій, але невиплаченій заробітній платі у розмірі 81 645,62 грн., яку суд зобов`язав стягнути з відповідача, була проведена без індексації. Під час роботи на підприємстві, при затримці виплат заробітної плати не проводилася індексація, передбачена діючим законодавством, внаслідок чого порушені права позивачки на оплату праці. У складі нарахованої зарплати за поточний місяць індексації підлягає лише посадовий оклад, тарифна ставка (постійна складова заробітної плати) в межах прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому вважає, що суд повинен стягнути на її користь суму індексації по заробітній платі у відповідності до законодавства України.

Також посилається на те, що за попередні роки 2009, 2010, 2011, 2012, 2013, 2014, січень-листопад 2015, березень 2017 років при виплаті належної їй заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати, відповідач повинен був виплатити компенсацію за несвоєчасно виплачену заробітну плату, яка, за її підрахунками, складає 13 012,53 грн.

Вважає, що при виплаті існуючої заборгованості по заробітній платі за січень-липень 2013 року; грудень 2015 року; січень-грудень 2016 року; січень-травень, липень-грудень 2017 року; січень 2018 року, відповідач повинен буде виплатити їй компенсацію за несвоєчасно виплачену заробітну плату, згідно Положенню про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати ; зв`язку з порушенням термінів її виплати, затвердженому ухвалою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997. Загальна сума компенсації на день подачі позовної заяви до суду складає 43 923,64 грн.

Крім того, оскільки, в день її звільнення і до теперішнього часу відповідач не провів з нею повний розрахунок, чим порушив її законні права, вважає, що відповідач має сплатити на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

24.01.2019 згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями цивільну справу було передано до провадження головуючому судді Усатовій І.А.

Ухвалою судді від 29.01.2019 у справі відкрито спрощене позовне провадження.

Відповідач відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подав.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, не викликались.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 працювала у Державному підприємстві «Київський науково-дослідний інститут Гідроприладів» з 14.09.1979 по 15.01.2018 на посаді інженера-технолога 2 категорії науково-дослідного відділу 25.

Наказом Державного підприємства «Київський науково-дослідний інститут Гідроприладів» від 15.01.2018 №8/к позивачку звільнено з займаної посади згідно ч. 3 ст. 38 КЗпП України.

Відповідно до довідки від 19.06.2018 за № 232/бух станом на 18 червня 2018 року у відповідача перед позивачкою існує заборгованість по заробітній платі за період 01 січня 2013 року по 15 січня 2018 року в розмірі 81 645,62 грн.

11.09.2018 Солом`янським районним судом м. Києва був виданий судовий наказ №760/23214/18 про стягнення з Державного підприємства «Київський науково-дослідний інститут гідроприладів» на користь ОСОБА_1 нарахованої, але невиплаченої заробітної плати в сумі 81 645,62 грн., судовий наказ набрав чинності 08 грудня 2018 року.

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З матеріалів справи вбачається, що 11 грудня 2018 року Солом`янським РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві відкрито виконавче провадження №57892610 з виконання судового наказу №760/23214/18 про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати в сумі 81 645,62 грн.

Звертаючись до суду з зазначеним позовом, позивачка посилається на те, що відповідач досі не виконав судовий наказ і не виплатив їй нараховану, але заборговану заробітну плату, у зв`язку з чим просить стягнути з відповідача на свою користь індексацію заробітної плати відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у сумі 24 767,81 грн., компенсацію за порушення строків виплати заробітної плати за 2009, 2010, 2011, 2012, 2013, 2014 роки; січень - листопад 2015 року; січень - грудень 2017 року у сумі 13 012,53 грн., компенсацію за порушення строків виплати заробітної плати за січень - липень 2013 р.; грудень 2015 р.; січень - грудень 2016 р.; січень-лютий, квітень-травень, липень - грудень 2017 р., січень 2018 р., сума якої розрахована на день подачі позовної заяви до суду у сумі 43 926,76 грн., компенсацію за затримку розрахунку у розмірі її середнього заробітку по день фактичного розрахунку, а саме 51 739,24 грн.

Щодо вимог позивачки про стягнення з відповідача індексації заробітної плати відповідно індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги в розмірі 24 767,81 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Згідно зі ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про оплату праці», при кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави утримань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати. Роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Жодних відомостей та розрахункових документів відповідачем до суду не надано.

Відповідно ст. 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Заборгованість відповідача по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі складає 81 645,62 грн., що встановлено судовим наказом від 11.09.2018.

Встановлено, що індексація заробітної плати позивачки не проводилась.

Відповідно до ч. 5 ст. 95 КЗпП України заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

З наданого позивачкою розрахунку вбачається, що сума такої індексації становить 24 767,81 грн., зазначений розрахунок перевірений судом та є арифметично вірним, а тому суд вважає зазначену вимогу позивачки обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Що стосується заявлених вимог позивачки про стягнення компенсації за порушення строків виплати заробітної плати за 2009, 2010, 2011, 2012, 2013, 2014 роки; січень - листопад 2015 року; січень - грудень 2017 року у сумі 13 012,53 грн., слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 1, ч. 1 ст. 2, ст. 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 затверджений Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати.

Згідно з п. 4 Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Компенсацію у сумі 13 012,53 грн. позивачка просить стягнути з відповідача за затримку виплати заробітної плати за 2009, 2010, 2011, 2012, 2013, 2014 роки; січень - листопад 2015 року; січень - грудень 2017 року, яка була виплачена в іншому місяці, ніж була нарахована.

Разом з тим, як встановлено вище згідно довідки від 19.06.2018 за № 232/бух станом на 18 червня 2018 року у відповідача перед позивачкою наявна заборгованість по заробітній платі саме за період 01 січня 2013 року по 15 січня 2018 року.

Позивачкою надано суду розрахунок компенсації втрати частини доходів, та матеріалами справи підтверджується затримка виплат зарплат позивачки, разом з тим, суд дослідивши наданий нею розрахунок, розрахункові листки, а також враховуючи встановлену заборгованість відповідача перед позивачкою за період з 01.01.2013 по 15.01.2018, вважає доведеною вимогу про стягнення компенсації за порушення строків виплати зарплати за наступні періоди та в наступному розмірі:

Місяць та рік нарахування зарплати, за який вона виплачуєтьсяФактична виплата зарплатиСума доходу у грн.Величина приросту індексу споживчих цін для обчислення суми компенсаціїСума компенсації у грн.липень 2014 рокувересень 2014 року1995,620,00815,96серпень 2014 рокугрудень 2014 року2383,770,074176,40вересень 2014 рокугрудень 2014 року3247,470,043139,64жовтень 2014 рокугрудень 2014 року2887,820,01954,87грудень 2014 року травень 2015 року2887,820,3711071,38січень 2015 рокутравень 2015 року4517,190,3301490,67лютий 2015 рокугрудень 2015 року6033,480,3111876,41березень 2015 рокугрудень 2015 року5087,630,183931,04квітень 2015 рокугрудень 2015 року4517,190,038171,65травень 2015 рокугрудень 2015 року4517,190,01567,76червень 2015 рокуберезень 2016 року4517,190,024108,41липень 2015 рокуквітень 2016 року10000,04444липень 2015 рокутравень 2016 року2025,850,081164,09серпень 2015 рокутравень 2016 року4984,220,090448,58вересень 2015 рокутравень 2016 року3387,870,065220,21жовтень 2015 рокулистопад 2016 року66070,124819,31березень 2017 рокулипень 2017 року3321,750,038126,23листопад 2015 рокугрудень 2017 року6515,480,2731778,73

Таким чином, з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розмірі 9 705,34 грн.

З наданих розрахунків вбачається, що компенсація у розмірі 43 926,76 грн. розрахована з суми нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за порушення строків виплати заробітної плати за січень - липень 2013 р.; грудень 2015 р.; січень - грудень 2016 р.; січень-лютий, квітень-травень, липень - грудень 2017 р., січень 2018 р. та вказана сума розрахована позивачкою на день подачі позовної заяви до суду, станом на січень 2019 року.

З наданих розрахунків вбачається, що компенсація у розмірі 43 926,76 грн. розрахована з суми нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, яка стягнута судовим наказом від 11.09.2018.

Зазначений розрахунок компенсації втрати частини доходів відповідає вимогам закону, перевірений судом та є обґрунтованим, а тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачки зазначену компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з її невиплатою у розмірі 43 926,76 грн.

Крім того, позивачка просить стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку у розмірі 51 739,24 грн., на що суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (частина перша статті 117 КЗпП України ).

Установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення або в разі його відсутності в цей день - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи - по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

У разі непроведення розрахунку у зв`язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу.

Це відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в ухвалі від 12 грудня 2018 року в справі № 761/9584/15-ц ( провадження № 61-27597св18).

Даною правовою позицією Верховний Суд відступив від правової позиції, викладеної Верховним Судом України в постанові від 26 квітня 2016 року в даній категорії справ, та зазначив, що в зв`язку з задоволенням вимог позивача про стягнення заборгованих сум з підприємства в повному обсязі, підстав для застосування принципу співмірності та зменшення розміру відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні у суду немає.

Порядок визначення середньомісячного заробітку визначено Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року.

Згідно абз. 3 п. 2 Порядку у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Пунктом 5 розділу ІV Порядку передбачено, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством календарних днів за цей період.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абз. 3 п. 8 Порядку).

Відповідно до абз. 4 п. 2 постанови встановлено, що якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

З розрахунку позивачки вбачаться, що її заробітна плата за два останні місяці перед звільненням у листопаді 2017 року (4 робочі дні) та грудні 2017 року (6 робочих днів) становила 759,68 грн. і 1253,49 грн. відповідно, за її розрахунком середньоденний заробіток становить 201,32 грн. ( 752,68 грн. + 1253,49 грн. = 2013,17 грн. : 10 робочих днів ).

На переконання позивачки, середній заробіток за час затримки розрахунку, з 16.01.2018, по день подачі справи до суду, 24.01.2019, становить 51 739,24 грн. (257 робочих днів * 201,32 грн.).

Однак, як вбачається з наданих позивачкою розрахункових листів, позивачкою відпрацьовано 20 днів у травні 2017 року та 19 днів у квітні 2017 року, заробітна плата позивачки за квітень 2017 року становила 4178,29 грн., з якої було утримано 856,54 грн., та за травень 2017 року заробітна плата також становила 4178,29 грн., з якої було утримано 856,54 грн., отже, заробітна плата після утримання становила 3321,75 грн.

Таким чином, середньоденний заробіток позивачки становив: ( 3321,75 грн. + 3321,75 грн. ) / 39 робочих днів = 170,35 грн.

Згідно проведених судом розрахунків середній заробіток за час затримки розрахунку, з 16.01.2018, по дату ухвалення рішення, 26.05.2020, становить:

170,35 грн. * 590 робочих днів = 100 506,50 грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку з 16.01.2018, по дату ухвалення рішення, 26.05.2020, у розмірі 100 506,50 грн.

За умовами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 13 ЦПК України обов`язок доказування покладається на сторони у справі.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, системний аналіз положень чинного законодавства України, враховуючи, що відповідач своїм правом подати відзив і спростувати доводи позивачки не скористався, будь-яких доказів, які б відповідали вимогам ст.ст. 76-81 ЦПК України, приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивачки.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню 1800,17 грн. судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 21,23, 24, 115, 116, 117 КЗпП України, ст.ст. 2, 4, 5, 10, 12, 13, 76-83, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Київський науково-дослідний інститут гідроприладів» ( 03035 м. Київ вул. Сурікова, 3, ЄДРПОУ 14310098 ) на користь ОСОБА_1 ( РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) індексацію заробітної плати у розмірі 24 767,81 грн., компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розмірі 9 705,34 грн., компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з її невиплатою у розмірі 43 926,76 грн., а також середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 16.01.2018 по 26.05.2020 у розмірі 100 506,50 грн.

Стягнути з Державного підприємства «Київський науково-дослідний інститут гідроприладів» ( 03035 м. Київ вул. Сурікова, 3, ЄДРПОУ 14310098 ) на користь держави судовий збір у розмірі 1789,06 грн.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: