Рішення № 89526355, 28.05.2020, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/1713/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2020 року Залізничний районний суд м. Львова в складі:

головуючої-судді - Гедз Б.М.

за участю секретаря – Рущак Т.О.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, -

встановив:

ОСОБА_1 24.03.2020 року звернулася до суду із позовом, в якому просить стягнути з ДП «ЛДЗ «Лорта» на її користь середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати, за період з 07.08.2018 р. по 04.01.2019 р. в розмірі 27 453 грн. 30 коп. Свої вимоги мотивує тим, що вона працювала на посаді провідного бухгалтера у виробничому відділі (545) ДП «Львівський державний завод «ЛОРТА». 3 06.08.2018 року вона була звільнена з роботи за власним бажанням згідно ст.38 КЗпП України на підставі наказу №404-к від 06.08.2018 року. У день звільнення відповідач не провів з нею повного розрахунку, у зв`язку з чим вона була змушена звернутися до суду із заявою про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та згідно судового наказу Залізничного районного суду м.Львова від 15 серпня 2018 року з ДП «Львівський державний завод «ЛОРТА» на її користь стягнуто 25 361 грн. 77 коп. нарахованої, але невиплаченої заробітної плати. Враховуючи виплату заробітної плати не у строки передбачені у ст. 116 КЗпПУ відповідач зобов`язаний виплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Згідно довідки відповідача заборгованість із середньомісячного заробітку за час затримки заробітної плати з 07.08.2018 р. по 04.01.2019 р. за 105 робочих днів становить 27 453 грн. 30 коп., які просить стягнути .

Ухвалою судді Залізничного районного суду м. Львова від 09.04.2020 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін.

06.05.2020 року представник відповідача діючи на підставі довіреності подав до суду відзив на позовну заяву, при цьому суд не приймає до уваги такий, оскільки не було виконано вимоги ч. 4 ст.178 ЦПК України, а саме не надано доказів надіслання /надання/ копії відзиву позивачу.

У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи наведене, відповідно до ч.8 ст.178 та ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У зв`язку із тим, що відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, на підставі частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін, оцінивши подані докази, дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Згідно ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 01.09.2011 року прийнята диспетчером в механічний цех (001), Державний завод «ЛОРТА», 08.12.2014 р. її переведено старшим диспетчером механічного цеху (001), 04.11.2015 р. переведено провідним бухгалтером у виробничий відділ (545) ДП «Львівський державний завод «ЛОРТА» і наказом №404-к від 06.08.2018 року була звільнена з роботи за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що всупереч вимогам статті 116 Кодексу законів про працю України ДП «Львівський державний завод «ЛОРТА» станом на день звільнення позивача (07.08.2018 року) не провело з нею повного розрахунку з виплати заробітної плати.

У відповідності до ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно із ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

Статтею 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

З матеріалів справи вбачається, що при звільненні ОСОБА_1 не було виплачено всіх сум, що належать їй від ДП «Львівський державний завод «ЛОРТА», що підтверджується судовим наказом виданим Залізничним районним судом м. Львова від 15 серпня 2018 року, яким стягнуто з Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» на користь ОСОБА_1 25 361 грн. 77 коп. нарахованої, але не виплаченої заробітної плати.

Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлено статтею 117 Кодексу законів про працю України, згідно з приписами якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Отже, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Водночас, статтею 233 КЗпП України передбачено строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів: працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки (частина перша); у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком (частина друга).

Крім того, у п.п. 6 п. 2.2 рішення від 22 лютого 2012 року №4-рп/2020 у справі щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу, Конституційний Суд України дійшов висновку, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним.

Такий же висновок викладено у п.п. 39, 40 постанови Касаційного цивільного суду Верховного Суду, від 24.04.2019 у справі №607/14495/16-ц, а саме, що непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку. Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку

Обов`язок доказування і подання доказів визначено статтею 81 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи що позивачем ОСОБА_1 всупереч вимогам статті 81 ЦПК України не надано жодних доказів щодо дня проведення з нею фактичного розрахунку, тому суд не може встановити чи порушено позивачем строк звернення до суду з заявою про вирішення трудового спору, щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку та чи підлягає захисту вказане позивачем право.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 2, 4, 12-13, 81-82, 89, 264-265, 274-275, 279 ЦПК України, ст.ст. 38, 47, 116, 117, 233 КЗпП України, суд-

ухвалив:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Львівського апеляційного суду області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Відповідно до вимог п.п. 15.5. Перехідних положень ЦПК України апеляційна скарга подається учасниками справи до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м. Львова.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

При цьому, у відповідності до вимог п.3 Прикінцевих положень ЦПК під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Державне підприємство «Львівський державний завод «ЛОРТА», ідентифікаційний код ЄДРПОУ 30162618, місцезнаходження: 79040, м. Львів, вул. Патона, 1.

Повне рішення суду складено 28 травня 2020 року.

Суддя: (підпис) Б.М. Гедз

З оригіналом згідно.

Суддя: Б.М.Гедз