Рішення № 89526314, 28.05.2020, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/913/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2020 року Залізничний районний суд міста Львова у складі:

головуючої судді Палюх Н.М.,

за участю секретаря Сех Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м.Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушеннята закриття справи,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся в суд з позовом до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, в якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії АР №394479 від 21.01.2020. В обґрунтування позову покликається на те, що 21.01.2020 інспектором ВДБР УПП у Львівській області Гуком І.В. відносно нього винесено постанову серії АР №394479 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.140 КУпАП України та накладенння стягнення у виді штрафу в розмірі 1020,00 грн. Відповідно до даної постанови його визнано винним у тому, що 21.01.2020 о 17 год. 15 хв., він, перебуваючи на посаді начальника філії «Яворівської ДЕД», будучи посадово-відповідальною особою за належне утримання вулично-шляхової мережі автомобільних доріг а/д Т 1425 км 68+242; 53+945, км 70+333; С142011 км 2+600; С142034 км 01+555; С142012 км 1+600; С142037 км 3+115; НОМЕР_1 км 2+711, порушив правила, норми та стандарти, що стосуються безпеки дорожнього руху (ДСТУ 3587-97), а саме не вжив заходів щодо ліквідації вибоїн, осідань, напливів на мостах, зокрема на проїзній частині вказаних вище автомобільних доріг не огороджено та не позначено дорожніми знаками дефекти дорожнього покриття, чим порушив правила, норми та стандарти утримання автомобільних доріг п.3.11, п.3.5 ДСТУ 3587-97, ст.12 Закону України «Про дорожній рух», п. 13 Правил дорожнього руху України. Із вказаною постановою позивач не погоджуються, вважає її неправомірною та такою, що підлягає скасуванню. Зазначає, що Правил дорожнього руху не порушував, Дочірнє підприємство «Львівський облавтодор» не є власником і балансоутримувачем вказаної автомобільної дороги, постанова не містить жодних посилань на докази, які б підтверджували його повноваження, як посадової особи стосовно ремонту та утримання зазначених автомобільних доріг,у зв`язку з наведеним просить позов задовольнити.

Ухвалою судді від 18.02.2020 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою судді від 13.03.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та запропоновано відповідачу у визначений законом строк подати відзив на позовну заяву.

У судове засідання позивач не з`явився, однак надав до суду заяву, в якій позов підтримав, просить такий задовольнити, а розгляд справи здійснювати за його відсутності.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, відзив на позовну заяву та докази, що підтверджують заперечення проти позову, до суду не надав.

Відповідно до ч.3ст.268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

На підставі наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі доказами без участі сторін.

У зв`язку із неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно із вимогами ч.4 ст.229 КАС України.

Дослідивши матеріали справи та з`ясувавши її дійсні обставини, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що постановою інспектора ВДБР УПП у Львівській області Гука І.В. серії АР №394479 від 21.01.2020 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.140 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 1020,00 грн. Згідно даної постанови, ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він 21.01.2020 о 17 год. 15 хв. на автомобільних дорогах а/д Т 1425 км 68+242; 53+945, км 70+333; С142011 км 2+600; С142034 км 01+555; С142012 км 1+600; С142037 км 3+115; НОМЕР_1 км 2+711 не забезпечив належне утримання вулично-шляхової мережі автомобільних доріг, порушив правила, норми та стандарти, що стосуються безпеки дорожнього руху (ДСТУ 3587-97), а саме: не вжив заходів щодо ліквідації вибоїн, осідань, напливів на мостах, зокрема на проїзній частині вказаних вище автомобільних доріг не огороджено та не позначено дорожніми знаками дефекти дорожнього покриття, чим порушив правила, норми та стандарти утримання автомобільних доріг п.3.11, п.3.5 ДСТУ 3587-97, ст.12 Закону України «Про дорожній рух», п. 13 Правил дорожнього руху України.

Частина 1 статті 140 КУпАП передбачає відповідальність за порушення визначеного законодавством порядку погодження з уповноваженим підрозділом Національної поліції: встановлення рекламоносіїв, технічних засобів організації дорожнього руху, проведення будь-яких робіт на автомобільних дорогах, вулицях, залізничних переїздах; розроблення проектної документації на будівництво, реконструкцію і ремонт автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів та об`єктів дорожнього сервісу; здійснення пасажирських перевезень за встановленими маршрутами руху транспортних засобів загального користування.

Приписами ч.1 ст.12 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що посадові особи, які відповідають за будівництво, реконструкцію, ремонт, експлуатацію та облаштування автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, мостів, шляхопроводів, інших споруд, зобов`язані: забезпечувати утримання їх у стані, що відповідає встановленим вимогам щодо забезпечення безпеки дорожнього руху; при виникненні умов, що створюють загрозу безпеці дорожнього руху, здійснювати заходи для своєчасної заборони або обмеження руху, а також відновлення безпечних умов для руху; своєчасно виявляти перешкоди дорожньому руху та забезпечувати їх усунення, а у разі неможливості - невідкладно позначати дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами.

Частиною 1 статті 24 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні.

У пункті 11 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року № 198 встановлено, що власники дорожніх об`єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобов`язані: своєчасно і якісно виконувати експлуатаційні роботи відповідно до технічних правил з дотриманням норм і стандартів з безпеки руху; постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об`єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити - невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух; вирішувати питання забезпечення експлуатації дорожніх об`єктів у надзвичайних ситуаціях, за несприятливих погодно-кліматичних умов, у разі деформації та пошкодження елементів дорожніх об`єктів, аварії на підземних комунікаціях і виникнення інших перешкод у дорожньому русі й разом із спеціалізованими службами організації дорожнього руху і за погодженням з Державтоінспекцією оперативно вносити зміни до порядку організації дорожнього руху; відшкодовувати в установленому законодавством порядку збитки власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного утримання доріг, вулиць, залізних переїздів.

Указані правила є обов`язковими для їх власників або уповноважених ними органів, організацій, що здійснюють ремонт і утримання дорожніх об`єктів і користувачів (п. 1 зазначених Правил).

Судом встановлено, що в рамках реформування системи управління автомобільними дорогами загального користування, згідно наказу Державного агентства автомобільних доріг України від 10.11.2017 № 425 «Про передачу об`єктів права державної власності» (зі змінами від 27.11.2017р. №454) та розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації від 08.12.2017 №1214/0/5-17 «Про передачу автомобільних доріг загального користування місцевого значення до сфери управління Львівської обласної державної адміністрації» автомобільні дороги загального користування місцевого значення з 01.01.2018 передані із сфери управління Державного агентства автомобільних доріг України – з балансу Служби автомобільних доріг у Львівській області до сфери управління Львівської обласної державної адміністрації на баланс Департаменту дорожнього господарства, транспорту та зв`язку. Тобто з 01.01.2018 Департамент дорожнього господарства, транспорту та зв`язку Львівської обласної державної адміністрації як балансоутримувач зобов`язаний забезпечити безпеку дорожнього руху на ділянці в місцезнаходженні вказаних вибоїн, ям, дефектів дорожнього покриття та є відповідальним за утримання дорожнього покриття в належному стані.

Крім цього, зі змісту ч. 1 ст. 140 КУпАП вбачається, що суб`єкт вказаного адміністративного правопорушення - спеціальний, а саме: посадова особа, відповідальна за утримання автомобільних доріг і вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд.

Згідно зі статтею 14 КУпАП посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, зв`язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров`я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов`язків.

Враховуючи зазначену норму, суд вважає за необхідне вказати, що у справах про притягнення до відповідальності посадових осіб постанова, окрім об`єктивної сторони правопорушення з посиланням на правила, норми чи стандарти, які порушені, має містити відомості про те, яку посаду обіймає посадова особу, які службові обов`язки на неї покладено та якими доказами підтверджуються вказані обставини.

Суд зазначає, що під час судового розгляду справи відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б вказували, що станом на день складання постанови про накладення адміністративного стягнення, позивач був посадовою особою Департаменту дорожнього господарства, транспорту та зв`язку Львівської обласної державної адміністрації та відповідно до посадових обов`язків був відповідальним за належне утримання вулично-шляхової мережі автомобільних доріг а/д Т 1425 км 68+242; 53+945, км 70+333; С142011 км 2+600; С142034 км 01+555; С142012 км 1+600; С142037 км 3+115; С142000 км 2+711.

За таких обставин суд дійшов висновку, що притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.140 КУпАП України не має під собою жодного обґрунтування, а відтак оскаржувана постанова винесена без належних правових підстав та підлягає скасуванню, а справа – закриттю у зв`язку відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення.

Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 17.03.2020 у справі справа №487/1363/17.

Згідно ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до положень КУпАП вищевказані обставини встановлюються на підставі доказів.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (ст.251 Кодексу України про адміністративне правопорушення).

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак в супереч вказаних вимог КАС України, відповідачем не надано суду жодних доказів в підтвердження правомірності оскаржуваної постанови, не надано документів (матеріалів), на підставі яких було прийнято рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а відтак у суду відсутня можливість встановити на підставі яких доказів відповідач зробив висновок про вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.1 ст.140 КУпАП.

Згідно ч.4 ст.159 КАС України неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Статтею 62 Конституції України передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

При цьому, ЄСПЛ у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Таким чином, суд вважає такими, що не можуть бути визнані належними та допустимими доказами відомості, що містяться у постанові про адміністративне правопорушення, виходячи з того, що сама по собі постанова, за відсутності інших доказів вини, не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), оскільки відомості, зазначені в постанові, не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).

З урахуванням наявних по справі доказів вбачається, що інспектором поліції порушено норми ст.245 КУпАП, а саме не було вжито належних заходів, спрямованих на своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи, а вина позивача у вчиненні ним адміністративного правопорушення ґрунтується виключно на даних з постанови у справі про адміністративне правопорушення, факт вчинення якого останнім заперечується.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

За наведених обставин суд вважає, що прийняте рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є необґрунтованим, за відсутності достатніх даних про вчинення ним правопорушення, а тому постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі ВДБР УПП у Львівській області, серії АР №394479 від 21.01.2020 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.140 КУпАП та накладення стягнення у виді штрафу в розмірі 1020,00 грн. підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у зв`язку відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

На підставі ст.9, п.1 ст.247, ст.289, п.3 ч.1 ст.293 КУпАП та керуючись ст.ст.9, 73-74, 77, 242, 244-246, 286 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

Позов задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі про адміністративне правопорушення серії АР №394479 від 21.01.2020 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.140 КУпАП, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду, згідно п. 15.5 розділу VII Перехідних положень КАС України – через Залізничний районний суд м.Львова.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п.3 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), процесуальні строки щодо апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, код ЄДРПОУ 41239834, місцезнаходження: 79053, м. Львів, вул.Перфецького, буд.19.

Суддя: