Ухвала суду № 89525272, 25.05.2020, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/5572/19

1-кп/310/173/20

УХВАЛА

25 травня 2020 рокум. Бердянськ

Колегія суддів Бердянського міськрайонного суду Запорізької області у складі:

головуючого судді Вірченко О.М.,

суддів Богомолової Л.В., Дністрян О.М.,

при секретарі Мельніченко А.Д.,

за участю прокурора Фоміна Г.В.,

представника потерпілої Бубнова Д.Ю.,

представника потерпілих Пшеничного І.А.,

обвинувачених ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 ,

Матюшина А.В.,

Ломаки М.В.,

Владимиренкова М.М.,

Обухова О.В.,

Зеленкіна Д.Д.,

Смирнова С.С.,

Кузнєцова ОСОБА_5 ,

захисників Горб Ю.В.,

Козлова О.Ю.,

Кравцова В.М.,

Прокопцева С.В.,

Плотниченка М.М.,

Сивової Я.В.,

Тертишної К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Бердянського міськрайонного суду Запорізької області клопотання представника власників майна ОСОБА_6 , ОСОБА_7 – адвоката Гребнєва Ігоря Ігоровича про скасування арешту у кримінальному провадженні, внесеному 01 липня 2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019000000000588,

встановила:

В Бердянському міськрайонному суді Запорізької області розглядається кримінальне провадження, внесене 01 липня 2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019000000000588.

Під час судового розгляду представником власника майна ОСОБА_6 адвокатом Гребнєвим І.І. було заявлено клопотання про скасування арешту майна, яке він мотивував наступним. 19 жовтня 2018 року на підставі ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 04 жовтня 2018 року у даному кримінальному провадженні було проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_6 , у ході проведення якого виявлені та вилучені ноутбук «НР» серійний номер НОМЕР_1 з зарядним пристроєм, системний блок «Cooler Master» у корпусі чорного кольору, флеш-накопичувач SP Silicon Power 16 GB сірого кольору, МР3-плеєр «Trancend 8 Gb» у корпусі чорного кольору, жорсткий диск «WD 320 GB» серійний номер НОМЕР_2 , ноутбук DELL серійний номер НОМЕР_3 із зарядним пристроєм. Ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 24 жовтня 2018 року задоволено клопотання слідчого про арешт вказаного майна. В ході досудового розслідування, зокрема шляхом проведення експертних досліджень та залучення відповідних спеціалістів, встановлено, що вказане майно не містить будь-якої інформації, яка може допомогти стороні обвинувачення у встановленні істини по кримінальному провадженню. Вважає необхідним врахувати те, що власник майна не є підозрюваною чи обвинуваченою по даному кримінальному провадженню, захід у вигляді арешту її майна на даний час є не співрозмірним та надмірним, оскільки арештоване майно не відповідає критеріям речового доказу та не може слугувати доказом в даному кримінальному провадженні, що свідчить про відсутність правових підстав для подальшого продовження арешту майна. Просив скасувати арешт майна, накладений ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24 жовтня 2018 року, в разі відмови у скасуванні арешту майна – передати його на відповідальне зберігання ОСОБА_6 .

Крім того, представник власника майна ОСОБА_7 адвокат Гребнєв І.І. заявив клопотання про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського району міста Запоріжжя від 24 жовтня 2018 року, виявленого та вилученого 19 жовтня 2018 року під час проведення обшуку у приміщенні готелю « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованого за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Шевченко, 22, з наступних підстав. Арештоване майно, а саме - картка пам`яті «Micro SD» об`ємом 128 Мб, зошит у клітинку в обкладинці з рукописними записами про дати поселення клієнтів готелю, зошит у клітинку з рукописними записами (в обкладинці із зображенням собаки), зошит у клітинку з рукописними записами (в обкладинці із зображенням гітари), де зафіксовані клієнти по безготівкових розрахунках, зошит у клітинку з рукописними записами (в обкладинці із зображенням гілки рослини), де зафіксовані дані про заброньовані номери клієнтів, системний блок персонального комп`ютера «Centurion» зі штрих-кодом RC532SKP11070300040, відеореєстратор «Ajhua», Р/n 1.0.01.51.8163, s/n ТZА2LL46000024 мodel DH-DVR 0804 LE-AS з адаптером та дротом чорного кольору, ноутбук «Samsung», мodel NP-R60XY01/SEK S/А 013Z93 НОМЕР_4 00080E з адаптером та електричним дротом, ноутбук «Asus L2000E, S/n 32NPO34396» сірого кольору із зарядним пристроєм та електродротом, ноутбук моделі NO EG70 S/n НОМЕР_5 з адаптером та дротом, відеореєстратор «Vimax Flex DW-VF8» S/N VMC081113430406 з адаптером та дротом, 5 (п`ять) флеш-накопичувачів, серед яких 1 (один) помаранчевого кольору, 2 (два) білого кольору, 1 (один) чорного та 1 (один) зеленого кольорів, жорсткий диск «Western Digital» WD 3200 ААJB S/N WCAV2AN91761, не можуть допомогти у встановленні істини у даному кримінальному провадженні, оскільки не містять відомостей про обставини вчиненого злочину, в записах відсутні прізвища обіб, які підозрюються у вчиненні злочину, один із зошитів взагалі заведений в серпні 2018 року, тобто після вчинення злочину. Вважає, що вся техніка та речі вилучені безпідставно та необґрунтовано, вони не мають будь-якого відношення до матеріалів кримінального провадження, при цьому власник майна не є підозрюваним чи обвинуваченим по даному кримінальному провадженню.Вилучення речей призвело до часткового зупинення господарської діяльності власника готелю, потреби досудового розслідування на сьогоднішній день не виправдовують такого втручання в господарську діяльність підприємця, такий захід є надмірним та не співрозмірним. Арештоване майно не відповідає критеріям речового доказу та не може слугувати доказом в даному кримінальному провадженні, що свідчить про відсутність підстав для подальшого арешту майна. Просив скасувати арешт майна, накладений ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24 жовтня 2018 року, в разі відмови у скасуванні арешту майна – передати його на відповідальне зберігання

ОСОБА_7 - ОСОБА_8 та ОСОБА_7 в судове засідання не з`явились, їх представник адвокат Гребнєв І.І. надав суду заяви про розгляд вказаних клопотань без його участі.

Прокурор Фомін Г.В. заперечував проти задоволення клопотань, оскільки питання щодо вказаних речей залишились відкритими, в тому числі щодо їх доказової сили. В матеріалах кримінального провадження відсутні постанови про визнання вказаного в клопотаннях майна речовими доказами, але в даному випадку це не має значення, оскільки арешт було накладено з метою забезпечення речових доказів, а КПК України не передбачає обов`язковість прийняття слідчим постанови про визнання речовими доказами.

Представники потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 просили вирішити клопотання на розсуд суду. Представник потерпілих ОСОБА_10 зазначив, що матеріали кримінального провадження не містять відомостей про вказане майно.

Інші учасники кримінального провадження не заперечували проти задоволення клопотання.

Вислухавши думку учасників судового розгляду, колегією суддів було встановлено наступне.

П. 2 ч. 5 ст. 173 КПК України передбачено, що у разі задоволення клопотання про арешт майна слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави застосування арешту майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно із ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Ухвалами слідчого судді Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 24 жовтня 2018 року накладено арешт на майно, вилучене під час проведення обшуку за місцем розташування готелю « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 область, м. Бердянськ АДРЕСА_2 вул АДРЕСА_3 , 22, та на майно, вилучене під час проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , з метою збереження речових доказів.

Ухвалами Запорізького апеляційного суду від 15 листопада 2020 року вказані ухвали залишені без змін.

У відповідності з реєстром матеріалів досудового розслідування по даному кримінальному провадженню постанови про визнання речовими доказами майна, на яке було накладено арешт у відповідності з вищезазначеними ухвалами, органом досудового розслідування не приймались, матеріали кримінального провадження не містять будь-яких відомостей про майно, вказане в клопотаннях власників майна ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Згідно із ст. 1 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, кожна фізична або юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09 червня 2005 року по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

Ст.ст. 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-П). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції» від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява № 48191/99, п. п. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», п. п. 69 і 73, Series А № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», п. 50, Series А № 98).

У відповідності до положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права

Відповідно доп. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження. При цьому даний захід забезпечення кримінального провадження може застосовуватися згідно з п. 2 ч. З ст. 132 КПК України лише у разі, якщо слідчий, прокурор доведе потреби досудового розслідування у такому ступені втручання у права особи розпоряджатися своєю власністю.

Оскільки майно, зазначене в клопотаннях представника власників майна ОСОБА_11 , на яке накладено арешт ухвалами слідчого судді від 24 жовтня 2018 року, речовими доказами не визнавалось, матеріали кримінального провадження не містять відомостей про той факт, що вказане майно містить будь-яку інформацію, необхідну для встановлення істини по даному провадженню, потреба в забезпеченні кримінального провадження шляхом арешту на майно, яке належить ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , на даний час відпала.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування арештів майна, накладених зазначеними ухвалами слідчих суддів.

Керуючись ст.ст. 98, 170, 173, 174, 369-372 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

Клопотання представника власників майна ОСОБА_6 , ОСОБА_7 – адвоката Гребнєва Ігоря Ігоровича задовольнити.

Скасувати арешт майна, вилученого 19 жовтня 2018 року під час обшуку за місцем мешкання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , накладений на підставі ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 24 жовтня 2018 року.

Скасувати арешт майна, вилученого 19 жовтня 2018 року під час обшуку за місцем розташування готелю « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 область, м. Бердянськ, вул. Шевченка, 22, накладений на підставі ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 24 жовтня 2018 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: О.М. Вірченко

Л.В. Богомолова

О.М. Дністрян