Вирок № 89523672, 28.05.2020, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/22320/19

Провадження № 1-кп/947/551/20

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.05.2020 року Київський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого - судді Войтова Г.В.,

за участю секретаря Кондрашевої К.С.,

прокурора Волобоєва А.Г.,

захисника Мастюка К.,

потерпілого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12019161480001423 від 24.06.2019 року, відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків, українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, має на утриманні сина 2014 року народження, працюючого за наймом, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

- вироком Київського районного суду м. Одеси від 24.04.2017 за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у вигляді штрафу 850 гривень, інформація щодо сплати штрафа відсутня;

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Так, 24.06.2019 приблизно о 16:15 год., обвинувачений ОСОБА_2 разом з Особою (матеріали кримінального провадження відносно якої виділені в окреме провадження на підставі ухвали суду від 28.05.2020 року) діючи за попередньою змовою, заздалегідь маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, прибули на територію стоянки для автомобілів, розташованої навпроти входу до магазину «Сільпо», за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 44, де визначили предметом свого злочинного посягання цінне майно, яке знаходилось на передньому пасажирському сидінні в салоні автомобіля марки «Chevrolet Lacetti» чорного кольору з номером державної реєстрації НОМЕР_1 , що належить потерпілому ОСОБА_1 .

В подальшому, реалізуючи свій злочинний умисел та корисливий мотив, спрямований на заволодіння чужим майном, з метою особистого збагачення, діючи повторно, скориставшись тим, що за їх діями ніхто не спостерігає, шляхом використання пристрою по скануванню сигналів автосигналізації, а саме алгоритмічного кодграберу (сканеру кодів автомобільної сигналізації), обвинувачений ОСОБА_2 відкрив двері вказаного автомобіля. Згідно розподілених між собою ролей, Особа (матеріали кримінального провадження відносно якої виділені в окреме провадження на підставі ухвали суду від 28.05.2020 року) відкрила передні пасажирські двері автомобілю марки «Chevrolet Lacetti» та з переднього пасажирського сидіння таємно викрав спортивну сумку сіро-чорного кольору ТМ «Under Аrmour» вартістю 1000 гривень, всередині якої знаходилось наступне майно: кросівки чоловічі чорного кольору ТМ «Аdidas» вартістю 1500 гривень, шорти чоловічі спортивні темно-синього кольору ТМ «Аdidas» вартістю 500 гривень, майка чоловіча спортивна зеленого кольору ТМ «Аdidas» вартістю 500 гривень, пульсометр в гумовому корпусі сірого кольору ТМ «Mio Alfa» вартістю 1000 гривень, гумові капці чоловічі ТМ «Valoki» вартістю 200 гривень, пластикова банка для води ТМ «Bottled Joy» вартістю 300 гривень, пляшка з шампунем ТМ «Head and Shoulders» вартістю 70 гривень, а обвинувачений ОСОБА_2 залишався неподалік від вказаного транспортного засобу, слідкуючи, щоб їх незаконні дії не були помічені.

Після чого, обвинувачений ОСОБА_2 разом із Особою (матеріали кримінального провадження відносно якої виділені в окреме провадження на підставі ухвали суду від 28.05.2020 року) з місця вчинення кримінального правопорушення зникли, отримавши реальну змогу розпорядитися викраденим майном на власний розсуд, чим заподіяли матеріальну шкоду потерпілому ОСОБА_1 на загальну суму 5070 гривень.

Вказані умисні дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ч. 2 ст. 185 КК України за ознаками: таємне викрадення чужого майна (крадіжка) вчинена повторно, за попередньою змовою групою осіб.

27.02.2020 року між потерпілим Цукіловим В ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_2 , за участю захисника обвинуваченого Мастюка К.П., укладено угоду про примирення.

Відповідно до ч.3 ст. 474 КПК України якщо угоди досягнуто під час судового провадження, суд невідкладно зупиняє проведення процесуальних дій і переходить до розгляду угоди.

Згідно з угодою між потерпілим ОСОБА_1 та обвинуваченим ОСОБА_2 , сторони угод про примирення, дійшли згоди щодо формулювання підозри, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій ОСОБА_2 за ч.2 ст. 185 КК України. Також, з угоди вбачається, що ОСОБА_2 повністю визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, щиро кається у скоєному та зобов`язався визнати обвинувачення в обсязі підозри в судовому засіданні. Потерпілому ОСОБА_1 матеріальну шкоду відшкодовано в повному обсязі, шляхом повернення викраденого майна.

Також сторонами визначено узгоджене ними покарання, яке ОСОБА_2 повинен понести за вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 185 КК України, а саме у вигляді арешту строком на 5 (п`ять) місяців.

В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз`яснені потерпілому ОСОБА_1 та обвинуваченому ОСОБА_2 .

У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 та обвинувачений ОСОБА_2 підтвердили суду, що угода про примирення між ними укладена добровільно, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Прокурор у судовому засіданні не заперечував проти затвердження угоди про примирення та призначення обвинуваченому ОСОБА_2 узгодженої міри покарання.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому судом з`ясовано, що потерпілий цілком розуміє наслідки її затвердження, передбачені ст. 473 ч. 1 КПК України. Крім цього, обвинувачений ОСОБА_2 , також повністю усвідомлюють зміст укладеної угоди про примирення, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винним, цілком розуміє свої права, передбачені п. 1 ч. 5 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення і затвердження даних угод про примирення, передбачені ч. 1 ст. 473 КПК України, та наслідки їх невиконання, передбачені ст. 476 КПК України.

Потерпілому роз`яснено, що згідно зі ст. 476 КПК України у разі невиконання угоди про примирення він має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення.

Розглянувши угоду, вислухавши доводи сторін, суд вважає, що угода підлягає затвердженню, оскільки відповідає вимогам ст. ст. 469, 471 КПК України, дії ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 185 КК України за кваліфікуючими ознаками: таємне викрадення чужого майна (крадіжка) вчинена повторно, за попередньою змовою групою осіб, кваліфіковані правильно, умови угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушують права, свободи чи інтереси сторін, ОСОБА_2 може виконати взяті на себе за угодою зобов`язання, узгоджена міра покарання відповідає санкції кримінального закону та загальним засадам призначення покарання, визначених у ст.65 КК України.

При призначені покарання судом також враховано обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставини, які пом`якшують покарання ОСОБА_2 , зокрема, ОСОБА_2 щиро кається у скоєному кримінальному правопорушенні, вину визнає в повному обсязі, відсутність у потерпілого вимог матеріального характеру до обвинуваченого. Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_2 не встановлені.

Таким чином, за наслідками розгляду угоди у судовому засіданні, суд, перевіривши відповідність угоди вимогам кримінального процесуального закону, врахувавши доводи сторін кримінального провадження, приходить до висновку про наявність правових підстав для прийняття рішення про затвердження угоди про примирення між сторонами кримінального провадження, а саме: потерпілимОСОБА_1 та обвинуваченим ОСОБА_4 та призначення узгодженої сторонами міри покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України і ухвалення обвинувального вироку.

З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_2 вироком Київського районного суду м. Одеси від 24.04.2017 року засуджений за ч. 1ст. 185 КК України до покарання у вигляді штрафу в розмірі 850 грн.

Відповідно до вимог п.1ч.1ст.80 КК України,особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки: два роки - у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі.

Згідно правової позиції Верховного Суду України. викладеної і постанові від 24.12.2015 року по справі №5-324кс15, правова природа вказаного виду звільнення від відбування призначеного покарання зумовлюється одностороннім обов`язком держави примусово реалізувати через спеціально уповноважені нею органи призначене особі покарання протягом певних строків. Особа, засуджена до певного виду покарання, не несе правового обов`язку застосовувати правообмеження, які входять до його змісту, сама до себе це виключна одностороння компетенція спеціальних державних органів, які виконують покарання. Водночас засуджена до певного виду покарання особа не може перебувати в потенційному очікуванні виконання покарання невизначений проміжок часу, у зв`язку із чим законодавчо встановлюються імперативні строки, сплив яких припиняє наявні між державою і засудженою особою кримінальні правовідносини, а отже, унеможливлює виконання покарання.

Окрім того, частиною третьою статті 80 КК України, передбачено положення щодо зупинення перебігу строку давності у разі, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення засудженого для відбування покарання або з дня його затримання, а строки давності, передбачені пунктами 1-3 частини першої цієї статті, подвоюються.

У частині четвертій статті 80 КК України також передбачено положення про те, що перебіг давності переривається, якщо до закінчення строків, зазначених у частинах першій та третій цієї статті, засуджений вчинить новий середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення строку давності в цьому разі починається з дня вчинення нового злочину.

Вказані положення свідчать, що держава втрачає право на виконання призначеного засудженому покарання лише у тих випадках, коли засуджений своєю поведінкою не перешкоджав процедурі його виконання.

За таких обставин застосування статті 80 КК України передбачає дослідження та встановлення судом терміну, протягом якого обвинувальний вирок не виконувався, збігу строку давності його виконання та факту ухилення засудженим від його відбування, що є підставою для зупинення перебігу такого строку давності.

Таким чином, вирішувати питання про зупинення строків давності виконання обвинувального вироку суду можливо лише після набрання законної сили обвинувальним вироком суду, яким особа буде визнана винною в ухиленні від відбування покарання.

З огляду на це лише несплата засудженим суми штрафу в певний строк сама по собі не свідчить про ухилення його від відбування цього покарання.

В матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які відомості, які б свідчили про те, що обвинувачений ОСОБА_2 будь-яким чином ухилявся від виконання призначеного йому покарання за вироком Київського районного суду м. Одеси від 24.04.2017 року, та те що він притягувався до кримінальної відповідальності за ухилення від виконання покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 389 КК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Судові витрати по справі відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 373-374, 474-475 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду від 27.02.2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019161480001423 від 24.06.2019 року, між потерпілим ОСОБА_1 з одного боку та обвинуваченим ОСОБА_2 про примирення.

Відповідно до затвердженої угоди про визнання примирення між потерпілим та обвинуваченим, визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, на підставі якої призначити йому покарання у вигляді арешту строком на 5 (п`ять) місяців.

Початок строку відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_2 відраховувати з моменту його поміщення до арештного дому в порядку виконання вироку.

В строк відбування призначеного покарання зарахувати період перебування ОСОБА_2 під вартою з 24.06.2019 р. по 01.07.2019 року, з розрахунку один день попереднього ув`язнення дорівнює одному дню позбавлення волі (ч.5 ст. 72 КК України).

Запобіжний захід у вигляді застави обраний відносно ОСОБА_2 в межах кримінального провадження за №12019161480001423 від 24.06.2019 року залишити без змін.

Вирок може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Київський районний суд м. Одеси протягом 30 діб з дня його проголошення, але лише у випадках, встановлених ст. 394 КПК України.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя Войтов Г. В.