Рішення № 89522585, 29.05.2020, Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №552/2157/20

Провадження № 2-о/552/77/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.05.2020 року Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді Шаповал Т.В.

присяжних Ямщикова В.Г.

Грінчишиної О.Ф.

при секретарі Дубовик І.О.

за участю представника лікарні ОСОБА_1

лікаря ОСОБА_2

прокурора Легеньковської Г.Б.

особи щодо якої вирішується питання ОСОБА_3

адвоката Стороженко С.В.

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за заявою завідувача психоневрологічного відділення Комунального підприємства «Полтавська обласна клінічна психіатрична лікарня ім.. О.Ф.Мальцева Полтавської обласної ради» Фесенко ОСОБА_4 Ю ОСОБА_5 про примусову госпіталізацію ОСОБА_3 до закладу для надання психіатричної допомоги, -

В С Т А Н О В И В :

Завідувача психоневрологічного відділення Комунального підприємства «Полтавська обласна клінічна психіатрична лікарня ім.. О.Ф.Мальцева Полтавської обласної ради» ОСОБА_1 18.05.2020 року звернулася в Київський районний суд м. Полтави з заявою про примусову госпіталізацію ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заява обґрунтована тим, що в КП «Полтавська обласна клінічна психіатрична лікарня ім. О.Ф.Мальцева ПОР» 16 травня 2020 року о 17 год. 00 хв. за направленням лікаря – поліклінічного відділення Хорольської центральної районної лікарні ОСОБА_6 був госпіталізований ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особа з інвалідністю ІІ групи, з діагнозом: шизофренія, параноїдна форма, галюцинаторно-параноїдний синдром, безперервний тип перебігу.

Також, лікар вказував, що зважаючи на наявність у пацієнта тяжкого психіатричного розладу, відмову добровільного лікування, внаслідок чого він виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для оточуючих (агресивна поведінка по відношенню до матері та сусідів, наявність маячних ідей відношення на їх адресу, емоційну неадекватність, відсутність критичного відношення до своєї поведінки та ситуації, що передувала госпіталізації) хворий ОСОБА_3 потребує стаціонарного лікування.

В своїй заяві лікар просив суд ухвалити рішення про примусову госпіталізацію ОСОБА_3 до психіатричного стаціонару.

В судовому засіданні лікар, представник лікарні та прокурор підтримали вимоги заяви про визнання доцільним госпіталізацію

ОСОБА_3 , особаза участі якої проводився розгляд заяви, категорично відмовляється від лікування в стаціонарі.

Представнк ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення заяви, вважає, що останній має змогу лікуватися поза межами стаціонару.

Допитана в якості свідка мати ОСОБА_3 - ОСОБА_7 вказала, що її син вживає алкогольні напої, вчиняє агресивні дії щодо неї та інших членів родини, становить небезпеку для сусідів. Вважає, що сину необхідна належна психіатрична допомога в умовах стаціонару.

Суд, заслухавши лікаря, прокурора, ОСОБА_3 та його представника, вивчивши матеріали справи приходить до висновку про те, що заява обґрунтована та підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що в КП «Полтавська обласна клінічна психіатрична лікарня ім. О.Ф.Мальцева ПОР» 16 травня 2020 року о 17 год. 00 хв. за направленням лікаря – поліклінічного відділення Хорольської центральної районної лікарні ОСОБА_6 був госпіталізований ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особа з інвалідністю ІІ групи, з діагнозом: шизофренія, параноїдна форма, галюцинаторно-параноїдний синдром, безперервний тип перебігу.

Від добровільного лікування відмовився.

Згідно ст. 14 Закону України “Про психіатричну допомогу” особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до психіатричного закладу без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах, та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.

Відтак, аналіз норм ст. 14 Закону дає підстави вважати, що примусова госпіталізація можлива за певних умов, а саме: особа страждає на психічний розлад, а також якщо вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.

Підпунктом «е» пункту 1 статті 5 Конвенції прозахист правлюдини і основоположних свобод 1950 року (ратифікованої Верховною Радою України прийняттям Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР) кожному гарантується право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім законного затримання осіб для запобігання поширенню інфекційних захворювань, законного затримання психічно хворих, алкоголіків або наркоманів чи бродяг відповідно до процедури, встановленої законом.

Так, прикладом реалізації права на свободу та особисту недоторканність в контексті положень підпункту «е» пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що стосується позбавлення (обмеження) волі психічнохворих шляхом поміщення їх у психіатричний заклад, є рішення у справі Вінтерверп проти Нідерландів від 24 жовтня 1979 року.

У вказаній справі ЄСПЛ звернув увагу на три вимоги, що зумовлюють наявність законних підстав для обмеження волі психічно хворої особи. Зокрема, особа повинна реально страждати психічним захворюванням, тобто реальні психічні розлади повинні бути встановлені компетентними органами на основі об`єктивної медичної експертизи; психічні розлади повинні досягти такого рівня, які виправдовують позбавлення волі; дійсність позбавлення волі залежить від наявності такого захворювання, особа може бути позбавлена волі до тих пір, поки є захворювання, що встановлено відповідним висновком.

Такі ж висновки містяться й в інших рішеннях ЄСПЛ, а саме рішення від 28 жовтня 2003 року у справі Ракевич проти Російської Федерації, рішенні від 27 березня 2008 року у справі Штукатуров проти Російської Федерації.

Як встановлено судом, ОСОБА_3 є особою, яка страждає на психічний розлад та неодноразово піддавався примусовій госпіталізації для лікування в стаціонарі.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , комісією лікарів встановлено діагноз: шизофренія, параноїдна форма, галюцинаторно-параноїдний синдром, безперервний тип перебігу

Зазначений діагноз було встановлено на підставах та в порядку визначеному законом, він не спростований жодними доказами.

Крім того, згідно з висновком комісії лікарів-психіатрів КП «Полтавська обласна клінічна психіатрична лікарня ім.. О.Ф.Мальцева Полтавська обласна рада» ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановлено діагноз: «шизофренія, параноїдна форма, галюцинаторно-параноїдний синдром, безперервний тип перебігу»

Враховуючи наявність у хворого тяжкого психічного розладу, відмову від добровільного лікування, внаслідок чого він виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для оточуючих (агресивна поведінка по відношенню до матері та сусідів, наявність маячних ідей відношення на їх адресу, емоційну неадекватність, відсутність критичного відношення до своєї поведінки та ситуації, що передувала госпіталізації) ОСОБА_3 потребує стаціонарного лікування.

Некритичність ОСОБА_3 до свого стану фактично є діями, що являють собою безпосередню небезпеку для нього самого, оскільки за висновком лікарів-психіатрів особа потребує такого лікування.

При вирішенні даної справи суд враховує висновок щодо застосування норм права, викладений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 28 лютого 2018 року в справі № 2-1/07, де суд зазначив, що надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку шляхом її госпіталізації до психіатричного закладу у примусовому порядку та продовження такої госпіталізації розглядаються як позбавлення свободи у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції з усіма гарантіями, що передбачені цією статтею, включно з правом на відшкодування будь-якої шкоди, завданої позбавленням свободи, якщо воно буде визнане таким, що не відповідає чинному законодавству України. Згідно з практикою ЄСПЛ щодо застосування підпункту «е» пункту 1 статті 5 Конвенції особа не може бути позбавлена свободи як «психічно хвора», якщо не дотримано трьох мінімальних умов: по-перше, має бути достовірно доведено, що особа є психічно хворою; по-друге, психічний розлад повинен бути такого виду або ступеня, що слугує підставою для примусового тримання у психіатричній лікарні; і по-третє, обґрунтованість тривалого тримання у психіатричній лікарні залежить від стійкості відповідного захворювання.

В даному випадку суд приходить до висновку про достовірність тієї обставини, що особа є психічно хворою (висновок комісії лікарів від 17 травня 2020 року).

Психічний розлад ОСОБА_3 є такого виду та ступеня, що слугує підставою для примусового тримання у психіатричній лікарні, оскільки без лікування в стаціонарних умовах є ризик того, що останній може вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку як для себе, так і для оточуючих.

Окрім того, обґрунтованість тривалості тримання у психіатричній лікарні в залежності від стійкості захворювання ОСОБА_3 може бути визначена лікарями виходячи із наступного протікання захворювання.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що заява завідувача психоневрологічного відділення КП «Полтавська обласна клінічна психіатрична лікарня ім.. О.Ф.Мальцева Полтавської обласної ради» ОСОБА_1 про примусову госпіталізацію ОСОБА_3 до закладу для надання психіатричної допомоги підлягає задоволенню повністю.

Керуючись ст.ст.339-342 ЦПК суд, -

В И Р І Ш И В :

Заяву завідувача психоневрологічного відділення Комунального підприємства «Полтавська обласна клінічна психіатрична лікарні ім.. О.Ф.Мальцева Полтавської обласної ради» Фесенко З.Ю (місцезнаходження вулиця Медична, 1, м. Полтава, 36013, код ЄДРПОУ 01999075) про примусову госпіталізацію ОСОБА_3 (місце проживання с. Штомпелівка Хорольського району Полтавської області) до закладу для надання психіатричної допомоги - задовольнити.

Госпіталізувати в примусовому порядку до психіатричного стаціонару ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду підлягає негайному виконанню та може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення складено 29.05.2020 року.

Головуючий суддя Т.В.Шаповал

присяжні В.Г.Ямщиков

О.Ф. Грінчишина