Рішення № 89520448, 22.05.2020, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

справа № 243/2137/20

провадження № 2/243/1208/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2020 року Слов?янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого судді Мірошниченко Л.Є.

За участю:

секретаря судового засідання Мірошниченко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі № 7 Слов`янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за

позовною заявою ОСОБА_1

до

відповідача Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області

вимоги позивача: про стягнення недоотриманої спадщини у виді страхових виплат,

В С Т А Н О В И В :

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

1. У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про стягнення недоотриманої спадщини у виді страхових виплат, обґрунтувавши свої вимоги наступним.

Після смерті її батька - ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишилось спадкове майно, яке складається з невиплаченої страхової суми у Горлівському міському відділенні у Микитівському районі управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, яка належить померлому на підставі довідки № 01/08-398 від 22.11.2017 року. Невиплачена страхова сума складає 211 940,10 грн., що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 26.12.2017 року, яке було видане державним нотаріусом Першої Горлівської державної нотаріальної контори Донецької області Фоменко О.М.

19.09.2019 року вона звернулась з заявою до Слов`янського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області та просила виплатити успадковану нею суму заборгованості. Разом з тим відповідач відмовився виплатити 211 940,10 грн., обґрунтовуючи відсутністю грошових коштів на ці виплати та окремого розпорядження зі сторони Кабінету Міністрів України, оскільки нормативно-правовими актами не передбачено здійснення нарахування та виплата страхових виплат потерпілим, які не перемістилися на територію, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, що підтверджується відповіддю № 04-21/2881 від 13.09.2019 року.

У зв`язку з вищевикладеним, просить суд стягнути з відповідача на її користь недоотримані страхові виплати в порядку спадкування після померлого батька ОСОБА_2 , в розмірі 211 940 грн. 10 коп., відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 26.12.2017 року. Крім того, стягнути з Управління на її користь судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

2. Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Першина І.М., яка діє на підставі ордера серії ДН № 113006 від 11.03.2020 року, належним чином повідомлена про час, дату та місце розгляду справи, до суду не з`явилась, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити (а.с.25).

3. Представник відповідача Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області - Чугріна Л.В., яка діє на підставі довіреності від 02.01.2020 року (а.с.14), про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, надала до суду заяву про розгляд справи без участі представника управління.

4. 27.03.2020 року до суду від представника відповідача Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 (а.с.35-37), з якого слідує наступне.

Батько позивачки, ОСОБА_2 , з 01.04.2001 року перебував на постійному обліку у Горлівському міському відділенні у Микитівському районі управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, у зв`язку з професійним захворюванням, встановленим 19 жовтня 1994 року. З липня 2014 року по теперішній час місто Горлівка є тимчасово окупованою територією.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" встановлено, що призначення, та продовження виплат пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509.

Таким чином, згідно з вимогами діючого законодавства, Фонд соціального страхування України уповноважений надавати послуги (призначати, нараховувати, поновлювати страхові виплати) потерпілим на виробництві лише за наявності документу, що підтверджує статус внутрішньо переміщеної особи.

За даними Програмного забезпечення Фонду "Реєстр потерпілих" ОСОБА_2 статусу внутрішньо переміщеної особи не отримував. У жовтні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до Дружківського міського відділення, де отримав страхову виплату за жовтень 2014 року. З листопада 2014 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 потерпілий на виробництві ОСОБА_2 до відділень Фонду на території, підконтрольній органам влади України, за продовженням раніше призначених щомісячних страхових виплат не звертався. Із зазначено слідує, що ОСОБА_2 постійно перебував на окупованій території (м. Горлівка), де органи влади України, у тому числі робочі органи Фонду соціального страхування України, не здійснюють свої повноваження і за життя не здійснив заходів, направлених на отримання страхових виплат, на які він мав право.

У зв`язку з викладеним, Управління заперечує проти заявлених вимог.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

5. Ухвалою судді від 05.03.2020 року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження (а.с.19).

6. Ухвалою суду від 31.03.2020 року по справі закрито підготовче провадження, призначено до судового розгляду та витребувано з Фонду соціального страхування України управління виконавчої дирекції Фонду в Донецькій області Слов`янського відділення інформацію щодо прийняття постанови про припинення виплат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.46).

7. Ухвалою суду від 14.04.2020 року замінено не належного відповідача Слов`янське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області належним відповідачем - Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 41325231, м. Слов`янськ, вул. Свободи, 5, 84122).

ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

8. Як вбачається з свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 04.08.2017 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Горлівка Донецької області (а.с.11).

9. Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 26.12.2017 року, посвідченого державним нотаріусом Першої Горлівської державної нотаріальної контори Фоменко О.М. (а.с.12), спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: невиплаченої страхової суми у Горлівському міському відділенні у Микттівському районі управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, яка належить померлому на підставі довідки № 01/08-398 від 22.11.2017 року, виданої цим же Відділенням виконавчої дирекції Фонду, у розмірі 211 940,10 грн., - є його донька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (у тому числі з урахуванням Ѕ частки у спадщині, від якої відмовилась дружина померлого - ОСОБА_3 , на користь ОСОБА_1 ).

10. Відповідно до довідки від 12.08.2019 року за № 1429-5000175021 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (а.с.14), ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , а фактичне її місце проживання:

АДРЕСА_2 . Згідно листа Слов`янського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області від 13.09.2019 року (а.с.7), слідує наступне.

ОСОБА_2 перебував на постійному обліку та отримував щомісячні страхові виплати у Горлівському міському відділенні у Микитівському районі управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області як потерпілий на виробництві. В жовтні 2014 року потерпілий ОСОБА_2 звернувся до Дружківського міського відділення УВД ФССУ в Донецькій області, де отримав страхову виплату за жовтень 2014 року. З 01.11.2014 року страхові виплати ОСОБА_2 були припинені, у зв`язку з ненаданням довідки ВПО.

Починаючи з листопада 2014 року ОСОБА_2 не звертався до будь-яких робочих органів виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України із заявою про продовження страхових виплат як внутрішньо переміщена особа та за життя не скористався своїм правом на отримання належних йому сум страхових виплат за період з 01.05.2014 року по 30.09.2014 року та з 01.11.2014 року по 18.03.2017 року (по день смерті), тому відповідні страхові виплати йому не нараховувались та не сплачувались, відсутня будь-яка заборгованість Фонду перед потерпілим.

12. Згідно листа від 31.03.2020 року Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (а.с.43), з Програмного забезпечення "Реєстр потерпілих" вбачається, що страхова справа ОСОБА_2 22.11.2017 року знято з обліку у Фонді соціального страхування України на підставі свідоцтва про смерть від 04.08.2017 року серії НОМЕР_1 . Будь-яка інша інформація про припинення страхової виплати ОСОБА_2 у ПЗ "Реєстр потерпілих" відсутня. Зняття з обліку страхового випадку щодо ОСОБА_2 здійснено Горлівським міським відділенням Микитівського районного управління, яке на підставі наказу управління від 26.10.2017 року № 272 припинило свою діяльність з 01.01.2018 року, а ведення його електронних баз передано Слов`янському відділенню управління.

V. Оцінка суду.

13. Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

14. Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

15. Відповідно до ст. 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

16. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

17. Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 на території Донецької області розпочато антитерористичну операцію.

18. Згідно ст. 1 Закону України від 02.09.2014 року № 1669-VІІ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

19. Статтею 1 Закону України від 02.09.2014 року № 1669-VІІ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» встановлено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

20. Згідно Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, який затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року № 1275-р на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», місто Горлівка Донецької області належить до такого населеного пункту.

21. Згідно з частиною 2 ст. 14 Закону України від 20.03.2003 року № 638-ІV «Про боротьбу з тероризмом» у районі проведення антитерористичної операції можуть вводитися тимчасово обмеження прав і свобод громадян.

22. Наказом Верховного Головнокомандувача ЗСУ «Про початок операції Об`єднаних сил із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації на території Донецької та Луганської областей» 30 квітня 2018 року розпочато операцію Об`єднаних сил із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської федерації у Донецькій і Луганській областях.

На теперішній час рішення про завершення проведення операції Об`єднаних сил не прийнято.

23. Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», визначено тимчасові заходи для забезпечення підтримки осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

24. Так, Закон України від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», який з 01 січня 2015 року діє у редакції Закону України від 28 грудня 2014 року № 77-VІІ та має назву «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначає економічний механізм та організаційну структуру загальнообов`язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві.

25. Відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини першої статті 21 Закону України № 1105-ХІV (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов`язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я, виплачуючи йому, зокрема, щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого.

26. Статтею 40 вказаного Закону (в редакції до 01 січня 2015 року) було передбачено, що страхові виплати потерпілому провадяться щомісячно в установлені Фондом соціального страхування від нещасних випадків дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання. Страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком.

27. Спадкодавець ОСОБА_2 з 01.04.2001 року перебував на постійному обліку у Горлівському міському відділенні у Микитівському районі управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, у зв`язку з професійним захворюванням, встановленим 19 жовтня 1994 року.

28. Представником відповідача в наданому відзиві на позовну заяву було зазначено наступне.

За даними Програмного забезпечення Фонду "Реєстр потерпілих" ОСОБА_2 статусу внутрішньо переміщеної особи не отримував. У жовтні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до Дружківського міського відділення, де отримав страхову виплату за жовтень 2014 року. З листопада 2014 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 потерпілий на виробництві ОСОБА_2 до відділень Фонду на території, підконтрольній органам влади України, за продовженням раніше призначених щомісячних страхових виплат не звертався. Таким чином, ОСОБА_2 постійно перебував на окупованій території (м. Горлівка), де органи влади України, у тому числі робочі органи Фонду соціального страхування України, не здійснюють свої повноваження і за життя не здійснив заходів, направлених на отримання страхових виплат, на які він мав право.

29. У статті 38 Закону № 1105-ХІV (у редакції, чинній на час припинення страхових виплат) передбачено випадки припинення страхових виплат і надання соціальних послуг: на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; якщо з`ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку; якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов`язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; в інших випадках, передбачених законодавством.

30. Згідно пункту 3 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1105-ХІV (у редакції від 28 грудня 2014 року № 77-VІІІ) Кабінет Міністрів України визначає особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення АТО або зони надзвичайної ситуації).

31. Визначення того, хто є внутрішньо переміщеними особами надано у абзаці першому частини першої статті 1 Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон № 1706-VІІ; у редакції яка діяла на час виникнення спірних правовідносин). Внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Як зазначено в статті 2 цього Закону, Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, повернення таких осіб до їх покинутого місця проживання в Україні та їх реінтеграції.

32. Водночас частиною першою статті 3 вказаного Закону встановлено, що громадянин України за обставин, визначених у статті 1 цього Закону, має право на захист від примусового внутрішнього переміщення або примусового повернення на покинуте місце проживання, що враховується судом.

33. До жодного з указаних законів не внесено такої підстави для припинення соціальних виплат, як відсутність у особи її реєстрації як внутрішньо переміщеної.

34. Постановами Кабінету Міністрів України № 531, 637 та 595 встановлено спеціальний порядок здійснення страхових виплат для осіб, які тимчасово переселилися з району проведення АТО, тобто особливості виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам.

35. Зазначені підзаконні нормативні акти не регулюють питання щодо здійснення страхових виплат особам, які з районів проведення АТО не переселилися та продовжують проживати за своїм постійним місцем проживання на території, яка не контролюється органами державної влади. Вказані підзаконні акти не є законом, тому не можуть звужувати чи скасовувати права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили. Вони не регулюють питання щодо здійснення страхових виплат особам, які з районів проведення АТО не переселилися та продовжують проживати за своїм постійним місцем проживання на території, яка не контролюється органами державної влади.

36. Про необхідність соціального захисту осіб, які перебувають на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях йдеться і в Законі України від 18 січня 2018 року № 2268-VІІІ «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» .

37. У статті 2 цього Закону передбачено, що за фізичними особами незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального правового статусу та за юридичними особами зберігається право власності, інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, якщо таке майно набуте відповідно до законів України.

38. Підтверджуючи майнові права фізичних осіб незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального статусу, закон не передбачає жодних обмежень інших прав таких осіб, які вони можуть реалізувати на території України.

39. Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 20.09.2018 року по справі № 243/3505/16-ц відступила від висновків Верховного Суду України від 12.04.2017 року та виклала свою правову позицію з цього приводу. Так, Велика Палата зазначила, що відсутність у особи, яка звертається до суду довідки про взяття її на облік як особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району АТО, не може бути підставою для невиплати такій особі страхових виплат.

40. Мотивуючи свою позицію, Велика Палата зазначила, що відповідно до ст. 2 Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706- VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, повернення таких осіб до їх покинутого місця проживання в Україні та їх реінтеграції.

41. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17 грудня 2018 року у справі № 243/5697/16-ц, у постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 227/2802/16-ц, у постанові Верховного Суду від 22 липня 2019 року у справі № 418/2434/18.

42. Таким чином, аналіз зазначених вище норм права дає підстави для висновку, що ненадання особі, яка не є внутрішньо переміщеною особою, довідки про взяття її на облік як особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення АТО, та не звернення цієї особи до робочих груп Фонду на підконтрольній Україні території з заявою про нарахування виплат, не є підставою для невиплати страхових платежів, оскільки таке права закріплене за особою положеннями Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (з 01 січня 2015 року в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року № 77-VІІ), і може бути обмежене лише введенням воєнного чи надзвичайного стану на окремій території чи на всій території України.

43. Крім того, відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

44. До складу спадщини входять yci права та обов`язки, що належали спадкодавцев1 на момент відкриття спадщини i не припинилися внаслідок його смерт1 (стаття 1218 ЦК України), кpiм прав i обов`язків що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 ЦК України (стаття 1219 ЦК України).

45. Проте, існують такі спадкові права, які можуть переходити у порядку спадкування, але їхній перехід може бути обмежений на підставі прямої вказівки закону.

46. Так у відповідності до ст. 1227 ЦК України, суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

47. Системний аналіз положень статей 1219 ЦК України та статті 1227 ЦК України, при застосуванні до встановлених у цій справі обставин, дає підстави для висновку, що потрібно розрізняти: право на відшкодування у зв`язку з трудовим каліцтвом, каліцтвом як об`єкт цивільних прав, яке нерозривно пов`язане із особою i яке, відповідно не входить до складу спадщини та припиняється зі смертю особи, яка мала таке право; та право на суми відшкодування у зв`язку з трудовим каліцтвом, нараховані за життя спадкодавцю, тобто належали йому, але не отримані ним за життя, які передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини (стаття 1227 ЦК України).

Отже, право на відшкодування у зв`язку з трудовим каліцтвом не входить до складу спадщини. Право на нараховані за життя суми відшкодування у зв`язку з трудовим каліцтвом, а не отримані спадкодавцем входять до складу спадщини за умови, що на час відкриття спадщини відсутні члени сім`ї спадкодавця.

48. При вирішенні спорів про право на спадщину на належні спадкодавцю за життя суми заробітної плати пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, визначальним є те, чи були такі виплати нараховані спадкодавцеві за життя, оскільки лише за умови, що такі суми були нараховані за життя, проте не отримані спадкодавцем, вони можуть увійти до складу спадщини.

49. Статтею 47 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" передбачено, що належні суми страхових виплат, що з вини Фонду не були своєчасно виплачені особам, які мають на них право, у разі смерті цих осіб виплачуються членам їхніх сімей, а в разі їх відсутності - включаються до складу спадщини.

50. Суд звертає увагу на те, що страхова справа ОСОБА_2 22.11.2017 року знята з обліку у Фонді соціального страхування України, на підставі свідоцтва про смерть від 04.08.2017 року серії НОМЕР_1 , та будь-яка інша інформація про припинення страхової виплати ОСОБА_2 у ПЗ "Реєстр потерпілих" відсутня (а.с.43).

51. Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що позивач ОСОБА_1 , як спадкоємець за законом, має право на отримання сум страхових виплат у розмірі 211 940,10 грн., які належали померлому ОСОБА_2 на підставі довідки № 01/08-398 від 22.11.2017 року, і входять до складу спадщини, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 26.12.2017 року (а.с.12).

52. За таких обставин, вимоги позивача ОСОБА_1 про стягнення з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області на її користь недоотримані страхові виплати в порядку спадкування після померлого батька ОСОБА_2 , в розмірі 211 940 грн. 10 коп., - підлягають задоволенню.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

53. Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

54. Позивачем при зверненні до суду із даним позовом було сплачено судовий збір у сумі 840 грн. 80 коп., який, відповідно підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись 9,12,19,81,82,141,263-265 ЦПК України, Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про стягнення недоотриманої спадщини у виді страхових виплат - задовольнити.

Стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (84122, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Свободи, 5, код ЄДРПОУ 41325231) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , недоотримані страхові виплати в порядку спадкування після померлого батька ОСОБА_2 , в розмірі 211 940 (двісті одинадцять тисяч дев`ятсот сорок) грн. 10 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (84122, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Свободи, 5, код ЄДРПОУ 41325231), на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, або в порядку п.15.5 Перехідних Положень ЦПК України. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 3 розділу XII "Прикінцеві положення» ЦПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також …, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Повний текст рішення складений 28.05.2020 року.

Суддя Слов`янського

міськрайонного суду Л.Є. Мірошниченко