Ухвала суду № 89519993, 27.05.2020, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Єдиний унікальний номер справи 235/1668/20

Номер провадження 1-кп/235/440/20

У Х В А Л А

27 травня 2020 року м. Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області у складі

головуючого судді Варибруса В.А.

за участю секретаря Подлєсної О.А.

прокурора Лєйко Н.Л.

обвинуваченої ОСОБА_1

захисника Безрука С.В.

потерпілих

ОСОБА_2 .

Представника потерпілого Лукашкова В.О.

розглянувши у судовому засіданні обвинувальний акт щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Душанбе, Таджикистан, таджички, громадянки України, неодруженої, має середньо-спеціальну освіту, непрацюючої, раніше судимої, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ,

обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190 КК України.

ВСТАНОВИВ:

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 Н.Л. заявила клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів обвинуваченій ОСОБА_1 .

В обґрунтування зазначених клопотань прокурор зазначила, що наявна обґрунтована підозра у вчиненні ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190 КК України, та ризики, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України.

Обвинувачена ОСОБА_1 та захисник Безрук С.В. заперечували проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою обвинуваченій ОСОБА_1 та заявили клопотання змінити обвинуваченій більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем її проживання, оскільки повідомлена їй підозра є необґрунтованою, а вказані прокурором ризики не підтверджуються наявними доказами.

Потерпілі ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та представник потерпілого Лукашков В.О . поклали вирішення клопотання прокурора на розсуд суду.

Заслухавши думку учасників судового провадження, судом встановлено наступне.

Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідно ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Суд враховує, що в правовій теорії наявне поняття «обґрунтованої підозри», яке отримало своє практичне закріплення у рішеннях Європейського суду з прав людини. Зокрема, у Рішенні ЄСПЛ від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України зазначено, що «Обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, та те, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином. При цьому ці докази не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення».

Згідно Рішення ЄСПЛ у справі «Броуган та інші проти Сполученого Королівства» «факти, що підтверджують «обґрунтовану підозру», не повинні бути такого самого рівня, як факти, на яких має ґрунтуватись обвинувальний вирок чи навіть пред`явлення обвинувачення».

За таких обставин, суд вважає, що, повідомлена ОСОБА_1 підозра, а також обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190 КК України, є достатніми та обґрунтованими саме для цілей застосування запобіжного заходу.

Оцінюючи ризики, визначені у п.п.1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, на які посилається прокурор у даному кримінальному провадженні, судом встановлено наступне.

Суд вважає, що прокурором доведено ризик переховування ОСОБА_1 від суду, оскільки ОСОБА_1 не має міцних соціальних зв`язків, позбавлена батьківських прав на двох малолітніх дітей. Наразі їй інкримінується вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, санкція якого передбачає, у разі визнання її винуватою, суворе покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років, а тому, на теперішній час існує ймовірність її втечі з метою уникнення покарання, в разі її засудження.

Крім того, ОСОБА_1 не має постійного та достатнього джерела доходів, має не зняту та непогашену судимість за вчинення корисливих злочинів і знов обвинувачується у вчиненні восьми корисливих злочинів, що вказує на її схильність до вчинення злочинів. Тому суд вважає, що прокурором доведено ризик вчинення іншого кримінального правопорушення обвинуваченою ОСОБА_1 .

Разом з цим, прокурором не доведено ризик незаконного впливу на свідків та потерпілих у цьому кримінальному провадженні, оскільки жодних доказів, що вказують на ймовірність вчинення обвинуваченою таких дій.

Згідно ст. 176 КПК України у кримінальному провадженні можуть бути застосовані такі запобіжні заходи як особисте зобов`язання, особиста порука, застава, домашній арешт, тримання під вартою. Відповідно до п.5 ч.2 ст.183 КПК України тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Відповідно до ч. 1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

З наявних матеріалів справи вбачається, що прокурором доведено підстави застосування запобіжного заходу до обвинуваченої ОСОБА_1 , оскільки є наявною обґрунтована підозра у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, а також встановлені щодо неї ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачена може здійснити дії передбачені п.1,5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Аналізуючи можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу для запобігання ризикам, доведених прокурором, суд вбачає за необхідне зазначити, що обвинувачена ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до злочинів середньої тяжкості. Перебуває під вартою з 18.02.2020 року під час досудового розслідування та судового провадження.

Як неодноразово зазначав Європейський суд у своїх рішеннях, ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна, і необхідність в утриманні під вартою відсутня. («Панченко АДРЕСА_3 » (Panchenko v. Russia), § 106, «Летельє проти Франції», п. 43). Таким чином, сама по собі тяжкість покарання, що може бути застосоване до особи за умови визнання її винуватості, не є самостійною і достатньою підставою для встановлення ризику втечі. Така обставина має значення лише у сукупності з іншими релевантними факторами. Крім того, Ризик втечі не виникає лише за відсутності постійного місця проживання («Сулаоя проти Естонії», «Панченко проти Росії») та зменшується зі збігом часу, проведеного під вартою («Ноймайстер проти Австрії»).

ОСОБА_1 характеризується нейтрально за місцем проживання, має зареєстроване місце проживання, хоча і має не зняту та не погашену судимість. Отже, зважаючи на суттєве зниження зі збігом часу, упродовж якого проводилося досудове розслідування та здійснюється судовий розгляд, встановлених відносно ОСОБА_1 ризиків переховування від суду, вчинення інших злочинів, суд приходить до висновку, що прокурором не доведено неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу для запобігання встановленим ризикам до обвинуваченої ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.2 ст. 181 КПК України домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Згідно з ч.6 ст. 181 КПК України домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Таким чином, виходячи з положень ст.ст. 177, 178, 183, 194 КПК України, ст.ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи матеріали справи, суд приходить до висновку, що обвинуваченій ОСОБА_1 слід змінити запобіжний захід на більш м`який у вигляді домашнього арешту за місцем її мешкання, заборонивши їй цілодобово залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки такий запобіжний захід буде достатнім для запобігання встановленим ризикам.

Керуючись ст.ст.176, 177, 181, 182, 183, 199, 331 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання прокурора Лєйко Н.Л. про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - відмовити.

Задовольнити клопотання обвинуваченої ОСОБА_1 та її захисника Безрука С.В. про зміну запобіжного заходу.

Змінити обвинуваченій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, заборонивши їй цілодобово залишати своє житло за адресою: АДРЕСА_1 строком на 2 місяці, до 27 липня 2020 року включно та зобов`язати обвинувачену ОСОБА_1 прибувати за кожною вимогою до прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні та суду.

Також покласти на обвинувачену ОСОБА_1 обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, крім паспорту громадянина України;

- утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілими у даному кримінальному провадженні.

Відповідно до ч.3 ст.202 КПК України у разі застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту підозрюваний, обвинувачений, який був затриманий негайно доставляється до місця проживання і звільняється з-під варти, якщо згідно з умовами обраного запобіжного заходу йому заборонено залишати житло цілодобово.

Строк дії ухвали – 2 місяці, до 27 липня 2020 року включно

Копію ухвали негайно вручити обвинуваченій, ДУ «Бахмутська установа виконання покарань (№6)» та органу поліції за місцем реєстрації обвинуваченої ОСОБА_1 для виконання.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Донецького апеляційного суду через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області упродовж 7 днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складений та проголошений о 08 год.00 хв. 28.05.2020 року.

Суддя: В.А. Варибрус