Рішення № 89519893, 20.05.2020, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/4309/20

Провадження № 2/234/1975/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2020 року м. Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області судді Костюкова Д.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 234/4309/20 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнення. Свої позовні вимоги обґрунтувала тим, що з 03.08.2000 року по 16.12.2019 року вона працювала на посаді інженера по нормуванню праці у відділі головного металурга у ПрАТ «СКМЗ». 16.12.2019 року її було звільнено з роботи згідно п.1 ст.36 КЗпП України. На момент звільнення роботодавець не сплатив їй заробітну плату в розмірі 5968,03 грн., а перерахував вказану суму остаточно лише 03.03.2020 року, що підтверджується довідкою з банковської установи. Просила суд стягнути з ПрАТ «СКМЗ» середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати починаючи з 17.12.2019 року по 03.03.2020 року в сумі 13258,48 грн.

Ухвалою Краматорського міського суду від 20.03.2020 року позовна заява була прийнята до розгляду та по ній було відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін. Копії ухвали були надіслані на адресу сторін.

Представником відповідача було надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги визнаються ним частково. У відзиві зазначив, що з 03.08.2000 року позивачку було прийнято на роботу до ПрАТ «СКСЗ» на посаду інженера-технолога. Наказом № 87 від 16.12.2019 року позивачку було звільнено з підприємства за згодою сторін (п.1 ст.36 КЗпП України). При звільнені позивачки їй не було виплачено заробітну плату за листопад-грудень 2019 року у сумі 5968,03 грн. Дана сума була остаточно виплачена позивачці 03.03.2020 року, що підтверджується платіжними дорученнями та платіжними відомостями. Згідно з п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Тобто, при розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку по заробітній платі враховуються робочі дні. ОСОБА_1 було звільнено 16.12.2019 року, тобто при розрахунку середньоденного заробітку за час затримки розрахунку по заробітній платі у грудні 2019 року буде враховано 10 робочих днів. На ПрАТ «СКМЗ» у січні 2020 року наказом № 368 від 31.10.2019 року було оголошено вихідними днями з подальшим відпрацюванням наступні дні: 02.01.2020 року,03.01.2020 року, 06.01.2020 року,08.01.2020 року, 09.01.2020 року, 10.01.2020 року, 13.01.2020 року, 14.01.2020 року. У зв`язку з вищенаведеним у січні 2020 року було нараховано 13 робочих днів. У лютому 2020 року наказом № 391 від 26.11.2019 року було оголошено 24- годинний робочий тиждень з 8-ми годинним робочим днем (додаткові вихідні дні - четвер, п`ятниця). У зв`язку з вищенаведеним у лютому 2020 року було нараховано 12 робочих днів. 03.03.2020 року позивачці була виплачена заборгованість по заробітній платі, тому у березні 2020 року для виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку вираховується 2 дні. Разом при розрахунку середньоденного заробітку за час затримки розрахунку по заробітній платі нараховано 37 робочих днів. Згідно з довідки про заборгованість по заробітній платі № 192 середньоденна заробітна плата позивачки становить 250,16 грн. Цю суму вказано без вирахування податків та зборів. Після утримання податків та зборів у розмірі 48,78 грн. середньоденна заробітна плата до сплати ОСОБА_1 становить 201,38 грн., тобто середній заробіток за час затримки розрахунку складає – 7451,06 грн. Саме ця сума повинна бути стягнута на користь позивачки.

Відповіді на відзив позивачкою надано не було.

Справа розглянута судом у відповідності до ч. ч. 3,5 ст.279 ЦПК України без проведення судового засідання та повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, так як від сторін не надійшло клопотань про інше.

За таких обставин розгляд справи здійснено у порядку письмового провадження, відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК).

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Суд на підставі ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу. Обставини, встановлені рішенням суду у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Докази надаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Приписами ч.1 ст.46 КЗпП України встановлено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Так, статтею 116 КЗпП встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 працювала у ПрАТ «СКМЗ» з 03.08.2000 року Наказом № 183 від 16.12.2019 року позивачку звільнено з підприємства 16.12.2019 року на підставі п.1 ст.36 КЗпП України за згодою сторін, що підтверджується копією трудової книжки. В день звільнення з позивачкою не було проведено повного розрахунку, що не заперечується відповідачем. Відповідно до довідки про заборгованість по заробітній платі, в день звільнення відповідач заборгував позивачці заробітну плату за листопад 2019 року в сумі 3303,41 грн., за грудень 2019 року в сумі 2664,62 грн. (після утримання податків, зборів та інших обов`язкових платежів).

Відповідно до платіжного доручення, 02.03.2020 року у рахунок погашення заборгованості по заробітній платі за листопад 2019 року позивачці виплачена зарплата в розмірі 3303,41 грн.

Відповідно до платіжного доручення, 03.03.2020 року у рахунок погашення заборгованості по заробітній платі за грудень 2019 року позивачці виплачена зарплата в розмірі 2664,62 грн.

Таким чином, судом беззаперечно встановлено, що ПрАТ «СКМЗ» на момент звільнення позивачки мав перед нею заборгованість по заробітній платі у сумі 5968,03 грн., які остаточно були їй виплачені лише 03.03.2020 року.

Аналіз статей 116, 117 КЗпП України свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

У п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступний після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

При цьому розмір середнього заробітку необхідно проводити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 з наступними змінами (далі - Порядок). Згідно з пунктами 2, 5 цього Порядку середня заробітна плата обчислюється виходячи із його заробітної плати за два останніх відпрацьованих місяця, які передували звільненню, а нарахування середньої заробітної плати проводиться виходячи з розміру середньоденної заробітної плати. Відповідно до п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 року у справі №1-5/2012, в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Таким чином, враховуючи, що відповідач повністю не розрахувався із працівником при звільненні, тримісячний строк звернення до суду із позовом про стягнення середнього заробітку не пропущений.

Виходячи з наданої відповідачем довідки про заробітну плату позивачці, її середньоденна заробітна плата за два останніх відпрацьованих перед звільненням місяців (листопад-грудень 2019 року) складає 201,38 грн. після утримання податків і зборів.

При розрахунку суми середнього заробітку за час затримки кінцевого розрахунку при звільненні, судом визначено кількість робочих днів з 17.12.2019 (дата звільнення) до 03.03.2020 (дата фактичного розрахунку), що складає 37 днів.

Таким чином, з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку, а саме: з 17.12.2019 року по 03.03.2020 року, в сумі- 7451,06 грн. (201,38 грн. х 37 днів).

Розрахунок кількості днів, за які необхідно стягувати середній заробіток було вирахувано наступним чином.

ОСОБА_1 було звільнено 16.12.2019 року, тобто при розрахунку середньоденного заробітку за час затримки розрахунку по заробітній платі у грудні 2019 року повинно вираховуватися 10 робочих днів.

Наказом № 368 від 31.10.2019 року на ПрАТ «СКМЗ» у січні 2020 року було оголошено вихідними днями з подальшим відпрацюванням наступні дні : 02.01.2020 року,03.01.2020 року, 06.01.2020 року,08.01.2020 року, 09.01.2020 року, 10.01.2020 року, 13.01.2020 року, 14.01.2020 року. У зв`язку з вищенаведеним у січні 2020 року було нараховано 13 робочих днів.

У лютому 2020 року наказом № 391 від 26.11.2019 року було оголошено 24- годинний робочий тиждень з 8-ми годинним робочим днем (додаткові вихідні дні - четвер, п`ятниця). У зв`язку з вищенаведеним у лютому 2020 року було нараховано 12 робочих днів.

Як вбачається з копії наказу ПрАТ від 26.11.2019 року №391 «Про режим роботи у лютому 2002 року», у лютому встановлено для працівників підприємства 24 годинний тиждень з 8-мі часовим робочим днем (додаткові вихідні - четвер, п`ятниця), за виключенням працівників, вказаних в Додатку №1 до наказу. Керівникам структурних підрозділам забезпечити ознайомлення працівників з наказом під підпис до 29.11.2019 року, працівникам, які не дали згоду на роботу в нових умовах праці, надати структурних підрозділів письмові заяви про відмову від роботи у зв`язку зі змінами суттєвих умов праці.

У судовому засіданні встановлено, що позивачка була звільнена 16.12.2019 року на підставі п.6 ст.36 КЗпП України за згодою сторін. Доказів того, що позивачка відмовилася від роботи у зв`язку зі змінами суттєвих умов праці, останньою суду не надано.

Відповідно до платіжного доручення, відповідач остаточно розрахувався з позивачкою лише 03.03.2020 року. Отже, при розрахунку середньоденного заробітку за час затримки розрахунку за березень 2020 року повинно вираховуватися 2 робочих дня.

Стосовно стягнення судового збору суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позовна заява була подана до суду 12.03.2020 року, предмет позову - вимога майнового характеру.

Згідно п. п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою судовий збір справляється в розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ухвалою Краматорського міського суду від 20.03.2020 року при зверненні до суду з позовною заявою ОСОБА_1 було звільнено від сплати судового збору у розмірі 840,80 грн.

Враховуючи, що судом позовні вимоги задоволені частково, то з відповідача в доход держави підлягає стягненню сплачений судовий збір в розмірі 840,80 грн.

Керуючись ст.ст. 12-13, 76 -79, 81,141, 259, 263 - 265, ЦПК України, ст. 116, 117,237-1 КЗпП України суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» (ЄДРПОУ 05763642, Донецька область, м. Краматорськ, вул. К.Гампера,2) про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 7451,06 грн. (сім тисяч чотириста п`ятдесят одна грн. 06 коп.), без утримання з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» в доход держави судовий збір у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривен вісімдесят копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України апеляційна скарга подається до Донецького Апеляційного суду через Краматорський міський суд.

Суддя Д.Г.Костюков