Рішення № 89519881, 29.05.2020, Лиманський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Краснолиманський міський суд Донецької області)

Справа № 236/845/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2020 року Краснолиманський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді - Сердюк Н.В.,

за участю секретаря - Безорчук А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Лиман в присутності сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення пені за прострочення сплати аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

03 березня 2020 року до Краснолиманського міського суду Донецької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення пені за прострочення сплати аліментів (а.с. 1-3).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона перебувала у шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 . Від шлюбу в них народилася дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 22 листопада 2011 року шлюб між нею та відповідачем розірвано. Рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 22 листопада 2011 року з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на користь позивача на утримання дитини - ОСОБА_3 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів) щомісяця, але не меньше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 26 жовтня 2010 року та до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Однак, відповідач ухиляється від сплати аліментів та сплачує їх в неповному обсязі, внаслідок чого станом на листопад 2019 року має заборгованість, яка складає 52167,00 гривень Оскільки відповдач ухиляється від сплати аліментів та не бажає сплачувати заборгованість, позивач змушена звернутися до суду та просить стягнути з відповідача пеню за прострочення сплати аліментів в розмірі 13758,57 грн. В зв"язку з чим позивач звернулася до суду та просить стягнути з відповідача пеню за прострочення сплати аліментів ( а.с.1-3).

Позивач ОСОБА_1 , в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позовних вимог не заперечував.

Суд, з"ясувавши думку учасників справи, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши такі фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Судом встановлено, що згідно наданої позивачем копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 12 вересня 2009 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Краснолиманського міського управління юстиції Донецької області, позивач з відповідачем перебували у зареєстрованому у шлюбі (а.с. 13).

Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується наданою позивачем копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 12 липня 2010 року виконкомом Маяківської сільської ради Слов"янського району Донецької області, актовий запис № 08 (а.с. 14).

Рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 22 листопада 2011 року шлюб між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 розірвано (а.с. 16).

Рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 22 листопада 2011 року з відповідача ОСОБА_2 стягнуто аліменти на користь позивача ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 26 жовтня 2011 року та до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно розрахунку розміру заборгованості по аліментам, наданого начальником Слов"янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Максименко М.Ф., станом на 01 грудня 2019 року заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складає 52167,00 гривень (а.с. 11-12).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Згідно зі ст.ст. 180, 181 Сімейного кодексу України (далі СК України), батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно зі ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Неустойка (пеня) це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

В пункті 22 Постанови Пленуму ВСУ від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» зазначено, що передбачена статтею 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках, як вказано в п. 22 зазначеної Постанови, стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів. Суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Відповідачем ОСОБА_2 не надано даних про наявність перешкод, існування об`єктивних причин неможливості сплачувати на користь ОСОБА_1 за період з 03 березня 2017 року до 30 листопада 2019 року щомісячних платежів в рахунок аліментів; відповідач свідомо протягом тривалого часу не в повній мірі виконує свій обов`язок щодо надання належного матеріального забезпечення своєї неповнолітньої дитини. Отже, суд приходить до висновку про наявність вини відповідача ОСОБА_2 у несвоєчасній несплаті аліментів.

Згідно наданого позивачем розрахунку розмір пені за період з 01 березня 2017 року по 30 листопада 2019 року складає 13758,57 гривень (а.с. 4-5). Суд розглянув наданий розрахунок та приходить до наступного.

У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.

Отже, загальна сума пені за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися за формулою:

p = (A1 х 1% х Q1) + (A2 х 1% х Q2) + ……. (An х 1% х Qn), де:

p - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів (обраховується позивачем на момент пред`явлення позову);

A1 - нарахована сума аліментів за перший місяць;

Q1 - кількість днів прострочення сплати суми аліментів за перший місяць;

A2 - нарахована сума аліментів за другий місяць;

Q2- кількість днів прострочення сплати аліментів за другий місяць;

An- нарахована сума аліментів за останній місяць перед пред`явленням позову;

Qn- кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць.

Зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму."

Зазначена правова позиція викладена в Постанові Великої Палати ВС від 25.04.2018 по справі № 572/1762/15-ц (№ в ЄДРСР 75296544).

Таким чином, проводячи розрахунок відповідно до викладеної правової позиції, суд прийшов до висновку, що сума пені позивачем розрахована відповідно до наданої формули починаючи з березня 2017 року до листопада 2019 року.

Щодо зазначеня в розрухунку заборгованості зі сплати алементів середньомісячної заробітної плати по Слов"янському району, суд зазначає наступне.

За правилами статта 195 Сімейного кодексу України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном. Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. У разі встановлення джерела і розміру заробітку (доходу) платника аліментів, який він одержав за кордоном, за заявою одержувача аліментів державний виконавець, приватний виконавець здійснює перерахунок заборгованості. Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

Враховуючи, що за даними Державної служби статистики України в березні 2017 року середня заробітна плата в регіоні (Донецька область) становила 7110 грн., взята за основу державним виконавцем розрахункова величина середньої заробітної плати в Слов"янському районі в сумі 3627 грн. свідчить на користь відповідача і в судовому засіданні остаточний розмір розрахунку пені ним не заперечується.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.

Щодо розподілу судових витрат між сторонами суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог п.3 ч. 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 15.12.2017 року № 3674-17 та положень ст. 141 ЦПК України, позивачка звільнена від сплати судового збору при зверненні з даним позовом до суду, позов задоволено у повному обсязі, тому з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 840,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 180, 181, 191, 196 СК України, ст. 263-265 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення пені за прострочення сплати аліментів - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_3 , пеню за прострочення сплати аліментів в розмірі 13758,57 грн (тринадцять тисяч сімсот п"ятдесят вісім грн. п"ятдесят сім коп).

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 840,20 (вісімсот сорок грн. 20 коп.) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду через Краснолиманський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до ч.3 Прикінцевих положень Цивільного процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) процесуальні строки щодо апеляційного оскраження продовжуються на строк дії такого карантину.

Текст рішення виготовлений 29 травня 2020 року.

Суддя -