Рішення № 89519580, 29.05.2020, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/8822/19

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2020 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Мартишева Т. О.

за участю секретаря Колеснікової М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Костянтинівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ «Українська залізниця» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, в якому зазначив, що з 13 липня 2016 року по 17 липня 2017 року перебував у трудових відносинах із відповідачем по справі. З березня 2017 року відповідач припинив виплачувати заробітну плату. На день звільнення відповідачем була нарахована, але не виплачена заробітна плата за період часу з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року в розмірі 33 356 гривень 17 копійок. Позивач просить стягнути з АТ «Українська залізниця» на його користь заборгованість по заробітній платі за період часу з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року з урахуванням всіх належних утримань в сумі 23 890 гривень 87копійок.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, звернувся до суду із заявою про розгляд справи за його відсутності, не заперечує проти ухвалення заочного рішення по справі, позов підтримує у повному обсязі.

Представник АТ «Українська залізниця» в судове засідання не з`явився,про час і місце його проведення був належним чином повідомлений, що підтверджується поштовими повідомленнями про одержання судових повісток, відзив на позовну заяву не подав, зважаючи на що та беручи до уваги відсутність заперечень позивача проти ухвалення заочного рішення, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.ст. 280, 281 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази по справі, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових правовідносинах із відповідачем по справі, в період часу з 13 липня 2016 року працював монтером колії 5 розряду виробничого підрозділу «Дебальцевська дистанція колії» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця». 17 липня 2017 року ОСОБА_1 звільнений із займаної посади згідно п.1 ст.40 КЗпП України, що підтверджується копією наявної в матеріалах справи трудової книжки (а.с. 5-8).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2018 року № 938 змінено тип та найменування відповідача по справі на акціонерне товариство «Українська залізниця».

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про оплату праці», ст. 94 Кодексу законів про працю України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

На підтвердження позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі за період часу з березня 2017 року по липень 2017 року позивач ОСОБА_1 надав копію довідки, за підписом головного інженера Шульженко С.В. та головного бухгалтера ОСОБА_2 , з якої вбачається, що за вказаний період часу позивачу нараховано заробітну плату в розмірі 33 356 гривень 17 копійок (за березень 2017 року – 4224 грн 51 коп, за квітень 2017 року - 2698 грн 34 коп, за травень 2017 року – 2822 грн 61 коп, за червень 2017 року – 2822 грн 61 коп, за липень 2017 року - 20 788 грн 10 коп). Сума до виплати складає 23 890 гривень 87 копійок, відсутнє документальне підтвердження про виплату заробітної плати з березня 2017 року по липень 2017 року із структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» (а.с. 4).

Відповідачем зазначені у вказаній довідці відомості про розмір нарахованої позивачу ОСОБА_1 заробітної плати не спростовані.

Як вбачається з індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 (станом на 14 січня 2020 року) з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (а.с. 23-24), позивачу страхувальником – регіональною філією «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» (код 40150216) в березні 2017 року було нараховано заробітну плату в розмірі 4224 гривні 51 копійка, що узгоджується із відомостями наданої позивачем довідки про розмір нарахованої заробітної плати за березень 2017 року; за квітень – липень 2017 року відомості про нарахування заробітної плати відсутні.

Ухвала Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 24 грудня 2019 року щодо витребування доказів відповідачем не виконана, зважаючи на що суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Будь-яких доказів про виплату на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі за період з березня по липень 2017 року відповідачем не надано.

Відповідно до статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частин першої, другої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оскільки відомості, викладені в наданій позивачем на підтвердження заявлених позовних вимог довідці відповідачем не спростовані, а також з огляду на положення частини першої статті 76 ЦПК України, відповідно до якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, суд дійшов висновку про те, що позивач довів заявлені позовні вимоги.

Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку про задоволення позову ОСОБА_1 та стягнення з відповідача на його користь заборгованості по заробітній платі за період з березня по липень 2017 року в розмірі 33 356 грн 17 коп.

Суд вважає за необхідне зауважити, що заборгованість по заробітній платі за період часу з березня 2017 року по липень 2017 року у розмірі 33 356 грн 17 коп визначена без урахування обов`язкових платежів та податків і не є виходом за межі заявлених позовних вимог.

Заборгованість по заробітній платі за період часу з березня по липень 2017 року у розмірі 33 356 грн 17 коп підлягає виплаті позивачу за вирахуванням суми податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів, що відповідно до статей 14.1.180, 18, 162.1.3, 168 Податкового кодексу України є обов`язком податкового агента, яким є відповідач.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/«правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 до 17 липня 2017 року перебував у трудових відносинах з АТ «Українська залізниця», майнові вимоги позивача щодо оплати праці відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати слід покласти на відповідача по справі.

Керуючись ст.ст. 4, 19, 141, 259, 263, 264, 265, 280-282 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (місцезнаходження: м.Київ, вул.Тверська, 5, ідентифікаційний код 40075815) про стягнення заборгованості по заробітній платі задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період часу з березня по липень 2017 року у розмірі 33 356 (тридцять три тисячі триста п`ятдесят шість) гривень 17 копійок.

Зобов`язати Акціонерне товариство "Українська залізниця" при виплаті ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі в розмірі 33 356 гривень 17 копійок утримати з цієї суми податки та інші обов`язкові платежі.

В частині стягнення заборгованості по заробітній платі за один місяць допустити негайне виконання рішення суду.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в дохід держави судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім ) гривень 40 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У відповідності до п. 3 розділу ХІІ «Прикінцевих положень» Цивільного процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки на подання заяви про перегляд заочного рішення суду, апеляційне оскарження рішення суду, визначені ст.ст. 284, 354 цього кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Повний текст рішення суду виготовлений 29 травня 2020 року.

Суддя :