Ухвала суду № 89519273, 28.05.2020, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

Номер провадження 2-п/225/15/2020

Єдиний унікальний номер судової справи225/2136/20

УХВАЛА

"28" травня 2020 р. м.Торецьк

Дзержинський міський суд Донецької області в складі:

головуючого судді Скиба М.М.,

за участю

секретаря судового засідання Савченко О.О,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залу суду заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, заінтересована особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку»,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про перегляд заочного рішення у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування заяви відповідач посилається на те, що 02.06.2014 року Дзержинським міським судом Донецької області по цивільній справі за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 було ухвалено заочне рішення про стягнення заборгованості. Так, було стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 заборгованість за кредитом у розмірі 280733,42 грн., а також понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2807,33 грн.

ОСОБА_1 зазначила, що вона не була повідомлена про розгляд справи, оскільки з 26.05.2010 року вона не проживає за адресою: АДРЕСА_1 , місцем її реєстрації та проживання з 26.05.2010 року – АДРЕСА_2 , а з 31.07.2013 року – АДРЕСА_3 . Про рішення суду вона дізналася у 2020 році, коли на її банківський рахунок було накладено арешт. Рішення суду вона отримала 28.03.2020 року за місцем свого постійного проживання – АДРЕСА_3 , за її заявою про надання копії рішення. З вказаним рішенням вона повністю не згодна, оскільки боржник за кредитним договором ОСОБА_2 укладав кредитний договір, в якому вона виступала поручителем з «УкрСіббанк» та укладала з цим банком договір поруки. Вона не отримувала жодних документів про відступлення права вимоги за вказаним кредитним договором, на підтвердження зміни кредитора. Зазначає, що матеріали справи не містять доказів несплати кредиту боржником. Вважає, що довідка про розмір заборгованості, яка подана позивачем, не є належним доказом заборгованості та не дозволяє встановити рух коштів, які платежі були сплачені, а які ні, коли виникла заборгованість, за якими платежами сплив преклюзивний строк звернення за вимогою поручителів. Оскільки вона не знала про розгляд справи, то в неї не було можливості подавати заяву про застосування позовної давності до вимог позивача. Крім того, як вбачається з кредитного договору, кредит видавався під заставу автомобіля, що належить боржнику. Судом не досліджувалось питання, чи було звернено стягнення на автомобіль, що перебуває в заставі, оскільки звернення стягнення на предмет застави впливає на розмір заборгованості.

Вважає, що зазначені обставини дають обґрунтовані підстави вважати, що таке заочне рішення суду підлягає перегляду у встановленому законом порядку.

Ухвалою Дзержинського міського суду Донецької області від 14.04.2020 поновлено ОСОБА_1 строк на подання заяви про перегляд заочного рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 02.06.2014 року, ухваленого по цивільній справі №2/225/557/2014 та прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду.

Заявник (відповідач по справі) ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд заяви про перегляд заочного рішення без її участі.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 повідомлялись про дату, час і місце судового засідання, в судове засідання не прибули.

Позивач ПАТ «Дельта Банк» в судове засідання не з`явився, про дату та час судогово засідання повідомлявся.

Представник заінтересованої особи ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку», який є стягувачем у виконавчому провадженні з примусового виконання заочного рішення суду в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належно.

Згідно ч. 1 ст. 287 ЦПК України неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Суд, дослідив матеріали справи, повно та всебічно з`ясував обставини справи, розглянув надані докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у сукупності доходить наступних висновків.

За положеннями ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 3ст.287 ЦПК України у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою: залишити заяву без задоволення; скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.

Судом встановлено, що заочним рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 02.06.2014 року було повністю задоволено позов ПАТ «Дельта Банк» та стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитом у розмірі 280733,42 грн., а також понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2807,33 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідача ОСОБА_3 ( ОСОБА_5 було викликано в судове засідання шляхом направлення судової повістки з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за останнім відомим місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 77).

Усі судові повістки про виклик до суду, а також копія заочного рішення суду направлялись саме на вищевказану адресу.

Заявник у якості підстави для скасування заочного рішення у відповідній заяві, посилається на неповідомлення її належним чином про розгляд справи.

Як вбачається з копії паспорта заявника, що долучена до заяви про перегляд заочного рішення, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою з 26.05.2010 року – АДРЕСА_2 , а з 31.07.2013 року – АДРЕСА_3 .

Таким чином суд доходить до висновку про те, що заявник не подав відзив на позовну заяву та не прибув до судового засідання з поважних причин.

Разом з тим, згідно із ч. 1 ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Тобто, для скасування заочного рішення необхідна наявність одночасно двох наведених умов.

Таким чином, підставами для перегляду заочного рішення є одночасно наявність доказів, що мають істотне значення для справи та відсутність відповідача в судовому засіданні з поважних причин.

Заявник у заяві про перегляд заочного рішення не посилається на докази, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, які на його думку мав би врахувати суд при прийнятті рішення і які відповідач, через неявку до суду з поважних причин, не мав можливості надати.

В заяві відповідач обмежується наведенням доводів, виходячи з яких він не погоджується з висновками суду щодо оцінки наявних доказів та розрахунку заборгованості за кредитним договором, застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Обґрунтування заяви про перегляд заочного рішення є непогодження з винесеним рішенням по суті та є по суті обґрунтуванням апеляційної скарги.

У відповідність до ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на які надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Желтяков проти України» від 09 червня 2001 року, зазначено, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (рішення суду у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [ВП], №28342/95, п. 61, ECHR1999-VII).

Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-Х).

Виходячи з вищенаведеної практики ЄСПЛ, скасування рішення суду, що набрало законної сили, за відсутності факту істотності таких обставин, з мотивів неправильного застосування судом норм матеріального та/або процесуального права буде порушенням принципу юридичної визначеності, тобто п. 1 ст. 6 конвенції, а також ст. 1 Першого протоколу до неї, оскільки у позивача після задоволення його вимог були законні сподівання на те, що його інтереси є остаточно захищеними.

Так, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод наголошує, що термін «строк на оскарження рішення», що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів та позивачів, які можуть трапитись після прийняття судом рішення (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішеннявід 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Крім того, слід зазначити про те, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суду необхідно виходити з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001.

Щодо посилань заявника про те що вона, не змогла подати до суду заяву про застосування строків позовної давності, суд зазначає, що така заява за своєю правовою природою, не є доказом в розумінні ст. 76 ЦПК України, а є формою реалізації стороною цивільного процесу своїх прав.

Разом з тим, ч. 1 ст. 288 ЦПК України, як підставу для скасування заочного рішення, передбачає наявність саме доказів на які посилається відповідач та які мають істотне значення для вирішення справи у сукупності з відсутністю відповідача в судовому засіданні та не подання ним відзиву з поважних причин. Інших підстав для скасування заочного рішення судом першої інстанції і призначення справи до розгляду чинний ЦПК України не містить.

За перелічених обставин, оскільки заявник в заяві про перегляд заочного рішення не посилається на докази, що мають істотне значення для правильного вирішення справи, суд приходить до висновку про відсутність сукупності визначених ч. 1 ст. 288 ЦПК України підстав для скасування заочного рішення.

За таких обставин, суд доходить до висновку, що заяву ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення.

Частиною 4 ст. 287 ЦПК України передбачено, що у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Керуючись ст. ст. 284-288 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду по цивільній справі №225/938/14-ц по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, заінтересована особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» - залишити без задоволення.

Роз`яснити заявнику, що заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та окремому оскарженню не підлягає.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354 (строк на апеляційне оскарження), 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 ЦПК України продовжуються на строк дії такого карантину.

Суддя: М.М. Скиба