Ухвала суду № 89517171, 28.05.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову в задоволенні клопотання про закриття провадження у справі

та про зупинення провадження у справі

м. Київ

28.05.2020Справа № 910/5347/20

За позовом Київського міського центру зайнятості (01033, м. Київ, вулиця Жилянська, будинок 47 Б; ідентифікаційний код: 03491091)

До Фонду соціального страхування України (04070, м. Київ, ВУЛИЦЯ БОРИЧІВ ТІК, будинок 28; ідентифікаційний код: 40210180)

Про стягнення 91 682, 96 грн

Суддя Бондаренко Г.П.

Без виклику представників сторін.

ВСТАНОВИВ:

Київський міський центр зайнятості (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фонду соціального страхування України (далі-відповідач) про стягнення 91682, 96 грн

Звертаючись до суду із даним позовом позивач зазначає, що рішенням Дніпровського районного суду від 25.01.2019 по справі № 755/1588/18 гр. ОСОБА_1 поновлено на роботі на посаді заступника начальника управління документального забезпечення, роботи зі зверненнями громадян та ЗПЗ виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України.

Позивач посилається на абзац 2 частини 4 статті 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" відповідно до якого з роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Позовні вимоги обґрунтовані відмовою відшкодувати кошти, виплачені як допомога по безробіттю, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 91 682, 96 грн, з яких: вартість навчання - 5 084,39 грн. та виплати допомоги по безробіттю - 86 598,57 грн.

27.04.2020 суд відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

20.05.2020 через відділ канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив суд відмовити в задоволенні позову, клопотання про зупинення провадження у справі та клопотання про закриття провадження у справі.

Суд розглянув клопотання відповідача про закриття провадження у справі та дійшов висновку про відмову в його задоволенні з таких підстав.

Подане відповідачем клопотання про закриття провадження у справі вмотивоване тим, що з огляду на те, що відповідач і позивач здійснюють владні управлінські функції, спір у даній справі є публічно - правовим та підлягає розгляду за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно провадження у даній справі підлягає закриттю з тих підстав, що спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно із ч. 2 цієї Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, законодавець визначив, що суттю адміністративного судочинства є судовий контроль за діяльністю органів влади та місцевого самоврядування у сфері дотримання прав та свобод громадян та юридичних осіб за допомогою процесуального закону з певними особливостями, зокрема, обов`язку доказування правомірності своєї діяльності органами влади чи самоврядування.

Тобто однією з визначальних особливостей Кодексу адміністративного судочинства України є те, що позивачем в адміністративній справі може бути фізична чи юридична особа, чиї права, свободи чи інтереси вони вважають порушеними, а відповідачем - орган влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи.

Частиною 4 ст. 50 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об`єднання, юридичні особи, які не є суб`єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб`єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об`єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об`єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, установлених законом.

Правовий аналіз пунктів 1-4 ч. 4 ст. 50 Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що з наведених у цих пунктах підстав громадяни, іноземці чи особи без громадянства, їх об`єднання, юридичні особи, які не є суб`єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб`єкта владних повноважень лише у випадках превентивного (попереднього) судового контролю за рішеннями, діями органів влади, які при реалізації своїх владних управлінських повноважень можуть порушити права чи свободи фізичних чи юридичних осіб.

Однак, і в цих випадках, разом з перевіркою дій чи бездіяльності згаданих осіб суд повинен перевірити відповідність чинному законодавству рішення, дій чи бездіяльності самих суб`єктів владних повноважень.

Крім того, п. 5 ч. 4 ст. 50 Кодексу адміністративного судочинства України, який є частиною норми процесуального права, існує як послідовне продовження випадків превентивного судового контролю, і має розумітися та застосовуватися судами саме в такому значенні, а не як правова норма, що давала б право для розширеного тлумачення права суб`єкта владних повноважень на адміністративний позов.

На обґрунтування заявлених у справі позовних вимог Центр зайнятості послався на ч. 4 ст. 35 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», якою передбачено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному, у разі поновлення його на роботі за рішенням суду, утримується із роботодавця.

Отже, спір про стягнення зазначеної у позові суми не є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб`єкта владних повноважень, який у спірних правовідносинах не здійснює владних управлінських функцій, а є саме работодавцем.

При цьому, відповідач у справі - Львівська митниця Міністерства доходів і зборів України у спірних правовідносинах виступає не як суб`єкт владних повноважень, а як роботодавець поновленої на роботі за рішенням суду особи, якій було виплачено забезпечення та надано соціальні послуги, як безробітній відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (в тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності.

Господарським судам підвідомчі спори між юридичними особами з інших підстав, які є способом захисту цивільних прав та інтересів юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців (п. 1 ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України).

Спір про право, що виникає в силу визначеного Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» зобов`язання, за наслідком прийняття судового рішення про поновлення на роботі працівника юридичної особи, яка не перебуває у відносинах владного підпорядкування щодо Центру зайнятості, є за своєю правовою природою господарсько-правовим і підлягає розгляду в судах господарської юрисдикції.

Аналогічний правовий висновок щодо непоширення юрисдикції адміністративних судів на справи за позовами центрів зайнятості про стягнення незаконно отриманих за Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сум викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №813/6770/13-а, від 23.05.2018 у справі №911/1626/17, від 16.10.2018 у справі №814/2595/16, від 12.12.2018 №814/2307/18 та № 813/8783/13-а.

Отже, у даній справі Фонд соціального страхування України виступає у справі відповідачем не як суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції у спірних правовідносинах, а як роботодавець, з якого стягується вартість наданих соціальних послуг безробітному поновленому на роботі за рішенням суду, а тому спір, який виник між сторонами, не належить до юрисдикції адміністративних судів.

На підставі викладеного суд відмовляє відповідачу у задоволення його клопотання про закриття провадження у справі.

Суд також розглянув клопотання відповідача про зупинення провадження у справі та дійшов висновку про його задоволенні з таких підстав.

Так, клопотання відповідача про зупинення провадження у справі вмотивоване тим, що ухвалою Верховного Суду від 16.05.2019 у справі № 755/1588/18 за касаційною скаргою Фонду відкрито касаційне провадження у вказаній справі та задоволено клопотання Фонду соціального страхування України про зупинення виконання рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 25.01.2019, в частині, що не підлягає негайному виконанню. Враховуючи зазначене відповідач просить суд, з метою запобігання безпідставного стягнення коштів з Фонду соціального страхування України та в подальшому запуску процедури повороту виконання рішення суду, зупинити провадження у даній справі до розгляду та прийняття рішення Верховним Судом по справі № 755/1588/18.

Як вбачається із змісту позовних вимог, останні ґрунтуються на тому, що відповідач в силу частини 4 статті 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" має обов`язок із відшкодування виплаченої позивачем ОСОБА_1 допомоги по безробіттю в розмірі 86 598,57 грн та сплаченої позивачем вартості професійного навчання ОСОБА_1 в розмірі 5 084, 39 грн, оскільки ОСОБА_1 була поновлена на роботі згідно рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 25.01.2019 у справі № 755/1588/18, яке було залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 02.04.2019.

Разом з тим, судом встановлено, що ухвалою Верховного Суду від 16.05.2019 у справі № 755/1588/18 відкрите касаційне провадження та зупинено виконання рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 25.01.2019, в частині, що не підлягає негайному виконанню, до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

Пунктом 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Зі змісту наведеної норми випливає, що причиною зупинення провадження у справі в даному випадку є неможливість її розгляду до вирішення пов`язаної з нею іншої справи, яка розглядається іншим судом.

Господарський суд повинен зупинити провадження у справі за наявності інформації про розгляд іншої справи, незалежно від заяв учасників судового процесу. Така інформація підтверджується тільки судовими документами: ухвалами, рішеннями, постановами судів, позовними заявами, скаргами.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку з`ясовує, як пов`язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом, а також те, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Пов`язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти що мають преюдиціальне значення.

Неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі, тобто господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: а) непідвідомчості; б) обмеженості предметом позову; в) неможливості розгляду тотожної справи; г) певної черговості розгляду вимог.

Тобто, в даному випадку, справи є пов`язаними, оскільки в межах справи № 755/1588/18 вирішується питання про наявність правових підстав для поновлення ОСОБА_1 на роботі, та від вирішення даного питання залежить обґрунтованість вимог позивача у даній справі про стягнення з Фонду соціального страхування України відшкодування виплаченої допомоги по безробіттю та вартості професійного навчання, у зв`язку з поновленням ОСОБА_1 на роботі згідно рішення суду.

При цьому, має місце певна черговість розгляду вимог, оскільки первісно необхідно, щоб судове рішення про поновлення ОСОБА_1 на роботі набуло статусу остаточного, і його виконання не було зупинено, а потім підлягають розгляду вимоги Київського міського центру зайнятості до Фонду соціального страхування України про стягнення відшкодування, у зв`язку з таким поновленням.

Водночас, місцевим господарським судом не може самостійно бути вирішене питання щодо наявності та/або відсутності правових підстав для поновлення ОСОБА_1 на роботі, оскільки дана категорія спорів непідвідомча господарським судам.

Наведене свідчить про неможливість розгляду даної справи до завершення касаційного перегляду Верховним Судом рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 25.01.2019 у справі № 755/1588 та набуття ним статусу остаточного, а тому провадження у даній справі підлягає зупиненню.

Суд також зазначає, що ним враховані обставини набрання рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 25.01.2019 у справі № 755/1588 на сьогоднішній день законної сили, водночас враховані судом і ті обставини, що Верховним Судом було зупинено виконання рішення в частині, що не підлягає негайному виконанню, тобто, в тому числі, в частині визнання незаконним наказу Фонду соціального страхування України від 22.12.2017 № 1029, як підстави для звільнення. З огляду на часткове зупинення виконання рішення за ухвалою касаційного суду на даний час відповідно зупинено і настання відповідних правових наслідків такого рішення, а за таких обставин той факт, що рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 25.01.2019 у справі № 755/1588 набрало законної сили не може бути підставою для відмови у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

На підставі викладеного та керуючись статтями 227, 231, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні клопотання Фонду соціального страхування України про закриття провадження у справі відмовити.

2. Клопотання Фонду соціального страхування України про зупинення провадження у справі задовольнити.

3. Зупинити провадження у справі № 910/5347/20 до завершення касаційного перегляду Верховним Судом рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 25.01.2019 у справі № 755/1588/18 та набуття вказаним судовим рішенням статусу остаточних.

4. Зобов`язати сторін повідомити суд про усунення обставин, що викликали зупинення провадження у справі № 910/5347/20.

5. Ухвала набирає законної сили в момент її підписання та її може бути оскаржено в порядку та строк, встановлені ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://ki.arbitr.gov.ua

Суддя Г. П. Бондаренко