Ухвала суду № 89516967, 18.05.2020, Господарський суд Івано-Франківської області

Дата ухвалення
18.05.2020
Номер справи
909/729/17
Номер документу
89516967
Форма судочинства
Господарське
Державний герб України

Справа № 909/729/17

УХВАЛА

18.05.2020 м. Івано-Франківськ

Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Фанди О.М., за дорученням судді функції секретаря судового засідання здійснює помічник судді Кудлейчук О.В.

розглянувши матеріали скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова мережа "Фаворит" вх. № 3894/20 від 04.03.2020 року на дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровець А.Т. по справі

за позовом: Національного банку України

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова мережа "Фаворит"

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Комерційний Банк "Фінансова ініціатива"

про звернення стягнення на предмет іпотеки

за участю:

від позивача: представники не з`явилися

від відповідача (скаржника): представники не з`явилися

від третьої особи та Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України: представники не з`явилися

установив: на адресу Господарського суду Івано-Франківської області надійшла скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова мережа "Фаворит" вх. № 3894/20 від 04.03.2020 року на дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровець А.Т. про визнання звіту про оцінку нежитлового приміщення загальною площею 469,3 кв.м., що розташоване за адресою: вул. Шевченка, 227, м. Нікополь, Дніпропетровська область, від 27.12.2019 року виконаного ТОВ "ОФ "ДЕ ВІЗУ" недійсним у даній справі.

Вказана скарга обгрунтована тим, що дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровця А.Т. щодо проведення оцінки майна, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Шевченка, 227 , є неправомірними, оцінка проводилась з грубим порушенням чинного законодавства (не було повідомлено відповідача про проведення оцінки), є значно заниженою від дійсної ринкової вартості - ТОВ "ТМ Фаворит"; вважає, що даний висновок є незаконним і таким, що занижує реальну ринкову вартість майна і відповідно не може бути реалізований за вказаною ціною, оскільки це грубо порушує законні права та інтереси ТОВ "ТМ "Фаворит". У вказаній скарзі відповідач також просив зупинити передачу спірного майна на реалізацію.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 05.03.2020 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача (скаржника) про зупинення передачі майна на реалізацію, знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Шевченка, 227; розгляд скарги в судовому засіданні призначено на 13.03.2020 року.

Ухвалою суду від 13.03.2020 року відкладено розгляд справи на 18.03.2020.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 18.03.2020 року провадження у справі № 909/729/17 щодо розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова мережа "Фаворит" вх. № 3894/20 від 04.03.2020 року на дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровець А.Т. зупинено до перегляду Касаційним господарським судом у складі Верховного суду постанови Західного апеляційного господарського суду від 28.01.2020 року та повернення матеріалів справи до Господарського суду Івано-Франківської області.

Позивач по справі надав суду заперечення на скаргу на дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (вх.№4788/20 від 26.03.2020).

В обгрунтування заперечення проти скарги вказує, що посилання відповідача (скаржника) щодо заниження вартості предмета іпотеки під час проведення оцінки є безпідставним, оскільки не підтверджується жодними доказами. Просить суд в її задоволенні відмовити.

Ухвалою суду від 12.05.2020 року Господарський суд Івано-Франківської області поновив провадження у справі та призначив судове засідання для розгляду скарги на 18.05.2020 року.

Представники позивача, відповідача (скаржника), третьої особи та Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в судове засідання не з`явились, хоча про розгляд справи повідомлені належним чином, про що свідчить відмітка на ухвалі суду від 18.05.2020 року.

Частинами 1, 2 ст. 342 ГПК України встановлено, що скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

У зв`язку з обмеженим процесуальним строком розгляду скарги та повідомленням усіх учасників судового процесу про дату, час і місце розгляду скарги належним чином, суд дійшов висновку про можливість розгляду скарги за відсутності представників позивача, відповідача (скаржника), третьої особи та Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Розглянувши матеріали скарги, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких вона ґрунтується, суд встановив наступне.

Національний банк України (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова мережа "Фаворит" (далі - відповідач) про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 21.12.2018 року задоволено позов Національного банку України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова мережа "Фаворит", третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Комерційний Банк "Фінансова ініціатива" про звернення стягнення на предмет іпотеки. Вирішено в рахунок погашення заборгованості ПАТ "КБ "Фінансова ініціатива" за Кредитним договором № 12/09/5 від 13.05.2014р. звернути стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором від 23.06.2014 року, на майно загальною площею 469,3 кв.м., що розташоване за адресою Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Шевченка, 227, яке належить товариству з обмеженою відповідальністю "Торгова мережа "Фаворит" на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 18.02.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Максименко О.В. зареєстрованого в реєстрі за №277 та в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 255183812116; та встановлено спосіб реалізації шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, встановлений Законом України "Про виконавче провадження".

Постановою Західного апеляційного Господарського суду від 29.05.2019 року рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 21.05.2018 року залишено без змін.

06 червня 2019 року на виконання вказаного вище рішення суду Господарським судом Івано-Франківської області від 21.12.2018 року видано накази про звернення стягнення на предмет іпотеки та стягнення судового збору.

Відповідно до вказаних вище виконавчих документів , боржником є товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова мережа "Фаворит".

Постановою касаційної інстанції від 25.09.2019 року рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін.

04 березня 2020 року на адресу Господарського суду Івано-Франківської області надійшла скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова мережа "Фаворит" (вх. № 15881/19 від 15.05.2019 на дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровець А.Т. (далі - Державний виконавець) у даній справі.

За наведеного, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" закріплено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

За змістом ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

В силу ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження здійснюється з дотриманням, зокрема таких засад, як верховенство права; обов`язковості виконання рішень; законності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішенням тощо.

Зі змісту ст. 339 ГПК України вбачається, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

В спірному випадку скаржник вважає, що дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, по визначенню вартості арештованого майна, загальною площею 469,3 кв.м, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Шевченка , 227 є неправомірними та не були вчинені відповідно до закону, що порушило право заявника.

Пунктом 3 ч.2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

Згідно ч.1 ст. 19 вказаного вище закону сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Частиною 3 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що у разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання.

Крім того, Господарський суд Івано-Франківської області в мотивувальній частині рішення врахував позицію Великої Патати Верховного Суду від 21.03.2018 року (справа №235/3619/15-ц), а саме: відповідно до статей 19 (Закон N 1404-УІІІ), 57 Закону України "Про виконавче провадження" (Закон N 1404-УІІІ) сторони виконавчого провадження під час здійснення виконавчого провадження не позбавлені можливості заявляти клопотання про визначення вартості майна, тобто визначення іншої ціни предмета іпотеки, ніж буде зазначена в резолютивній частині рішення суду, якщо наприклад, така вартість майна змінилася.

З урахуванням наведеного, Господарський суд Івано-Франківської області у своєму рішенні прийшов до висновку провести реалізацію іпотечного майна шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, встановлений Законом України "Про виконавче провадження", без визначення початкової ціни продажу предмета іпотеки.

З аналізу наведено, стягувач має право заявити клопотання про визначення вартості майна з метою реалізації іпотечного майна в процедурі виконавчого провадження.

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені Законом України № 2658-ІІІ "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (даті - Закон України № 2658-ІІІ).

Згідно з частиною 4 статті 3 цього Закону процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.

Статтею 32 Закону України № 2658-ІІІ передбачено відповідальність оцінювачів та суб`єктів оціночної діяльності, а згідно з частиною 2 цієї статті оцінювачі та суб`єкти оціночної діяльності - суб`єкти господарювання несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, зокрема, за недостовірність чи необ`єктивність оцінки майна, відповідно до умов договору та закону.

За наведеного, чинним законодавством України передбачено підстави відповідальності суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання в разі неналежного виконання (зокрема недостовірності чи необ`єктивності оцінки майна) ним своїх обов`язків.

Звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності (частина 1 статті 12 Закону України №2658-111).

Отже, наведені норм чинного законодавства свідчить про те, що звіт про оцінку майна є документом, який фіксує дії суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов`язків, визначених законом і встановлених відповідним договором.

Статтями 29-30 Закону України № 2658-ІІІ визначено, що оцінювачі та суб`єкти оціночної діяльності мають право доступу до майна, яке оцінюється, документації та іншої інформації, яка є необхідною або має суттєве значення для оцінки, а також мають право відмовитися від проведення оцінки майна, у разі виникнення обставин, які перешкоджають проведенню об`єктивної оцінки, у тому числі будь-яких форм примусу.

Однак, ні Закон України № 2658-ІІІ ні Закон України "Про виконавче провадження" не передбачає обов`язку оцінювача повідомляти власника майна щодо проведення оцінки, а відсутність власника під час його проведення не дає пістав вважати оцінку недійсною, якщо це не впливає на результат проведення оцінки.

Як вбачається з висновку про вартість майна , оцнювач, з огляду на мету оцінки, в якості ринкової прийняв вартість визначену на основі порівняльного методичного підходу, як таку, що в повній мірі відображає ситуацію на ринку нерухомості.

Відповідно до ч.3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Посилання відповідача щодо заниження вартості предмета іпотеки під час проведення оцінки не підтверджуються жодними доказами . А на спростування результатів проведення оцінки скаржником не було надано суду ні рецензії ні зустрічної оцінки.

Відповідно до ч.І ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачем (скаржником) не доведено недійсність проведення оцінки з огляду на що скарга є надуманою та безпідставною.

Статтею 343 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Таким чином підсумовуючи вимоги скарги, суд приходить до висновку в скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова мережа "Фаворит" вх. № 3894/20 від 04.03.2020 року на дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровець А.Т. - відмовити.

Керуючись ст.ст.55, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 3, 19, 20, 57 Закону України "Про виконавче провадження", ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ст. 3, 32 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", ст. 234, 235, 339-345 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

в скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова мережа "Фаворит" вх. № 3894/20 від 04.03.2020 року на дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровець А.Т. - відмовити.

Судові витрати пов`язані з розглядом скарги залишити за скаржником Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова мережа "Фаворит".

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку ст.ст. 255-257 ГПК України та з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Ухвала складена 28.05.2020

Суддя Фанда О. М.

Попередній документ : 89483668
Наступний документ : 89516972